Рішення

від 14.11.2024 по справі 364/515/24

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/515/24

Провадження № 2/364/292/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участі секретаря Бондаренко Л.С.

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні,в селищіВолодарка,цивільну справуза позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

представник позивача: адвокат Порхун Олеся Павлівна, РНОКПП НОМЕР_2 , яка діє на підставі Ордера на надання правничої допомоги, Серії АІ №1664529 від 24.07.2024 року, адреса: АДРЕСА_2 ,

до Володарської селищної ради, ЄДРПОУ 04359732, адреса: 09301, Київська область, Білоцерківський район, селище Володарка, вул. Миру, 4,

про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 та його представник 25.07.2024 року звернулися до суду з названим позовом, в якому вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Після смерті відкрилась спадщина за законом: на земельну ділянку площею 4,40 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території села Городище-Пустоварівське, Білоцерківського району, Київської області та посвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 004589, виданого Володарською райдержадміністрацією 24.05.2004 року.

Після звернення до нотаріуса Білоцерківського районного округу Київської області з метою оформлення спадкових прав позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з наступних підстав: прізвище спадкодавця вказане у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_4 , виданому 06.07.2002 року виконавчим комітетом Гор-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області, як ОСОБА_3 , що не збігається з прізвищем власника земельної ділянки, вказаному у державному акті на право власності на земельну ділянку серії КВ №604589, виданому 24.05.2004 року Володарською райдержадміністрацією Київської області, як ОСОБА_4 ; державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий 24.05.2004 року Володарською райдержадміністрацією Київської області, після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на зазначені вище обставини, нотаріус відмовила позивачу ОСОБА_1 у оформленні спадкових прав на майно та видачі свідоцтва про право на спадщину, про що винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №91/02-14 від 19.04.2024 року.

За таких обставин вона змушена захищати свої права та інтереси в судовому порядку та просить встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , державного акту серії: КВ №004589 виданого Володарським районним відділом земельних ресурсів 24.05.2004 року на право власності на земельну ділянку площею 4,40 га, що розташована на території с. Городище-Пустоварівка, Володарського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 4,40 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території АДРЕСА_3 та належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ №004589, виданого Володарською райдержадміністрацією 24.05.2004 року.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач подав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без його участі, за наявними матеріалами справи.

У відповідності до вимог ч. 2ст.247ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 7).

Після її смерті відкрилася спадщина за законом на земельну ділянку площею 4,40 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території с. Городище-Пустоварівка, Володарського району Київської області, посвідчена державним актом на право власності на земельну ділянку серії КВ № 004589, виданого Володарською райдержадміністрацією 24.05.2004 року (а.с. 10).

Факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , державного акту серії: КВ №004589 виданого Володарським районним відділом земельних ресурсів 24.05.2004 року на право власності на земельну ділянку площею 4,40 га, що розташована на території с. Городище-Пустоварівка, Володарського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва підтверджується відповідністю адреси проживання (місця смерті) власника паю із адресою проживання, ім`ям та по-батькові особи вказаними у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 06.07.2002 року виконавчим комітетом Гор-Пустоварівської сільської ради Володарського району Київської області.

В Свідоцтві про народження ОСОБА_5 , серії НОМЕР_5 від 10.06.1996 року, прізвище матері вказано « ОСОБА_2 » (а.с. 8), після одруження ОСОБА_5 змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 », що стверджено Свідоцтвом про укладення шлюбу від 21.06.1996 року серії НОМЕР_6 (а.с. 9).

Відповідно до відповіді АТ «Городище-Пустоварівський Бурякорадгосп» від 23.07.2024 року вказано, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 була членом колективу ВАТ «Гор-Пустоварівський бурякорадгосп». Вона була включена до списку пенсіонерів ВАТ «Гор-Пустоварівський бурякорадгосп» на одержання земельної частки (паю) станом на 1 січня 2002 року. В списку її прізвище під номером 95 помилково вказано « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_3 ». Приватизація земельних ділянок членів колективу ВАТ «Гор-Пустоварівський бурякорадгосп» здійснювалася колективно за списком пайовиків, на протязі 2002-2004 років. Належна ОСОБА_2 земельна ділянка площею 4,40 га, що розташована на території с. Городище-Пустоварівка, Володарського району Київської області (державний акт серії КВ №004589) входять до масиву земель АТ «Городище-Пустоварівський Бурякорадгосп» (а.с. 7, 12-15).

Факт належності державного акта належить спадкодавцю підтверджуються відповідністю адреси проживання (місця смерті) власника паю, ім`ям та по-батькові особи вказаними у свідоцтві про смерть, свідоцтві про народження позивачки, та ж сама, що й у правовстановлюючому документі.

У відповідності зі ст.55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15та 16ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Статтею 315 ЦПК Українивстановлено, що у судовому порядку можуть буті встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідност. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК Українипередбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК Українипередбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ізст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ізст. 321 ЦК України, непорушність права власності, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК Українипередбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім того, суд зважає і на те, що у відповідності до п.3.1 роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 17Закону Українивід 23лютого 2006року N3477-IV"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, на які посилаються сторони, давши оцінку кожному аргументу, наведеному позивачем в позові, прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідност.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, вимоги позивача базуються на законі, є обґрунтованими, тому їх слід задовольнити.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мін`юсту від 03.03.2004 року № 20/5), п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, ст. ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 12, 83, 89, 141, 201-206, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Володарської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , державного акту серії: КВ №004589 виданого Володарським районним відділом земельних ресурсів 24.05.2004 року на право власності на земельну ділянку площею 4,40 га, що розташована на території с. Городище-Пустоварівка, Володарського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 4,40 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території села Городище-Пустоварівське, Білоцерківського (в минулому Володарського району), Київської області та належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ №004589, виданого Володарською райдержадміністрацією 24.05.2004 року.

Повний текст рішення складено 14.11.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Ткаченко