Рішення

від 01.11.2024 по справі 537/1695/22

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/29/2024

Справа № 537/1695/22

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.2024 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Фадєєвої С.О. з участю секретаря судових засідань Супруненко О.О., представника позивача адвоката Склярова М.М., представників відповідача адвокатів Дворника О.В., Сеннікова А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області із позовною заявою, де просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 завдану майнову шкоду у розмірі 38775 грн. 25 коп., розмір франшизи 1500 грн., моральну шкоду у сумі 50000 грн., 4950 грн. витрат з оплати послуг експерта, 1984 грн. 80 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору та 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовна заява обґрунтована тим, що 21.08.2021 близько 9.50 год. в районі перехрестя вул. Миколи Кучми та вул. Велика Набережна в м. Кременчуці сталася дорожньо-транспортна пригода за участі його, водія ОСОБА_1 , та водія ОСОБА_2 , винуватцем якої судовим рішенням визнано відповідача ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП належний йому, ОСОБА_1 , автомобіль «Ford Focus», днз. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Вартість матеріального збитку за висновком експерта дорівнює 268266,65 грн.Вартість залишківпісля пошкодження автомобіля склала 100991,40 грн. За проведення експертизи ним було сплачено 4950 грн. Вказав, що АТ «СГ «ТАС» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу АР 9382895, укладеним із ОСОБА_2 , йому, позивачу, було сплачено 128500 грн. Частина матеріальної шкоди у розмірі 38775,25 та розмір франшизи у сумі 1500 грн. залишається невідшкодованою. Крім майнової шкоди, вважає позивач, йому була завдана і моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням належного йому транспортного засобу. Після пригоди автомобіль став непридатним для користування, що створило для нього додаткові незручності у повсякденному житті, тривалий час він не мав змоги користуватися ним. Ті життєві питання, які він міг вирішити за допомогою автомобіля, він змушений був вирішувати за допомогою громадського транспорту, що порушило його встановлений уклад життя. Відповідач під час тривалого розгляду справи про адміністративне правопорушення не визнавав себе винним, не зважаючи на очевидність його винних дій, а тому все це його, ОСОБА_1 , дуже пригнічувало, він отримав душевну травму, втратив душевний спокій. Завдану моральну шкоду оцінює у 50000 грн., що, на його думку, відповідатиме вимогам розумності і справедливості.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, де він вказав, що з позовними вимогами не погоджується. Дійсно, постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 28.03.2022 його, ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.24 КУпАП. Проте, з висновків комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, що була проведена у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, вбачається. що дії водія ОСОБА_1 також не відповідають вимогам ПДР. Тобто, у дорожньо-транспортній пригоді є вина обох водіїв, у тому числі і позивача ОСОБА_1 . Звернув увагу суду, що, на його думку, страхове відшкодування ОСОБА_1 виплачено страховою компанією без врахування ліміту відшкодування, встановленого договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності. Вважає, що слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 , оскільки його вимоги безпідставні.

Представник позивача адвокат Скляров М.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у позові, просив їх задовольнити. Додатково просив звернути увагу суду на те, що небезпечну ситуацію створив саме ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 мав перевагу у русі. Винуватість ОСОБА_2 у адміністративному правопорушенні, передбаченому ст.. 124 КУпАП, внаслідок якого завдано шкоди позивачеві, встановлена судовим рішенням, а ОСОБА_1 винуватим судом не визнавався.

Представники відповідача ОСОБА_2 адвокати Дворник О.В. та Сенніков А.Б. позовних вимог ОСОБА_1 не визнали, у задоволенні позову просили відмовити. Вказали, що у ДТП є взаємна вина водіїв (50/50), а тому підстав для задоволення позову немає. Враховуючи, що згідно експертного висновку вартістьвсього матеріальногозбитку дорівнює 268266,65грн.,а вартістьзалишків становить100991,40грн.,завдана ОСОБА_1 шкода становить167275,64грн. (268266,65 грн. -100991,40 грн). З врахуванням взаємної вини як позивача, так і відповідача у ДТП, завдана ОСОБА_2 позивачу шкода становить 50%, тобто 83637,82 грн., при цьому вона повністю покривається виплаченими страховими виплатами. Розмір моральної шкоди вважають значено завищеним.

Представник третьої особи АТ "СГ "ТАС" у судове засідання не з"явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.

Кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилається,як напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом (частинатретя статті12ЦПК України).Обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом (частиначетверта статті82ЦПК України).В силу ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові ВС від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-цпреюдиційно встановленіфакти непідлягають доказуванню,оскільки їхістинність вжевстановлено урішенні інемає необхідностівстановлювати їхзнову,тобто піддаватисумніву стабільністьсудового акта,який набравзаконної сили;суть преюдиціїполягає внеприпустимості повторногорозгляду судомодного йтого жпитання міжтими жсторонами. Для спростування преюдиційних обставин, встановлених в іншій справі, учасник адміністративної справи, який ці обставини заперечує, має подати суду належні та допустимі докази, які суд оцінює в загальному порядку.

Як встановленосудом,постановою Крюківськогорайонного судум.Кременчука Полтавськоїобласті від28.03.2022у справіпро адміністративнеправопорушення №537/4549/21визнано винним ОСОБА_2 у вчиненіправопорушення,передбаченого ст.124КУпАП,провадження уадміністративній справівідносно ОСОБА_2 закрито напідставі ч.1п.7ст.247КУпАП узв`язку іззакінченням намомент розглядусправи проадміністративне правопорушеннястроків,передбачених ст.38КУпАП.Згідно зпостановою суддіМанько Є.В.визнаний винуватимв тому,що він21серпня 2021року о09год.50хв.,керуючи автомобілем«NissanRogue»,д.н.з. НОМЕР_2 ,на нерегульованомуперехресті вулицьМиколи Кучмита ВеликоїНабережної вм.Кременчук Полтавськоїобласті,в порушенняп.10.1та 16.11Правил дорожньогоруху України,не надавперевагу врусі транспортномузасобу «FordFocus»,днз. НОМЕР_1 ,під керуваннямводія ОСОБА_1 ,який рухавсяпо головнійдорозі тадопустив зним зіткнення.Внаслідок ДТПтранспортні засобиотримали механічніпошкодження.Постановою Полтавськогоапеляційного судувід 28.04.2022постанова суддіКрюківського районногосуду м.Кременчук Полтавськоїобласті від28.03.2022щодо ОСОБА_2 залишена беззмін.Отже,винуватість водія ОСОБА_2 у ДТП, внаслідок якої пошкоджено транспортний засіб, належний позивачеві ОСОБА_1 , встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Майну позивача було заподіяно шкоду саме неправомірними діями відповідача, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Як вбачається із матеріалів справи по відношенню до ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , протокол про адміністративне правопорушення не складався. З висновку експерта № 1560/1561 за результатами проведення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи по матеріалах справи № 537/4549/21, складеного 30.12.2021, вбачається, що експертом надано два варіанти відповідей на питання експертизи. За одним із варіантів у діях обох водіїв вбачаються невідповідності вимогам ПДР; неправомірні дії як водія ОСОБА_2 , так і водія ОСОБА_1 , за цим варіантом знаходилися у причинному зв`язку з виникненням ДТП. Ця експертиза проведена судовим експертом без дослідження відеозаписів події, які долучалися до матеріалів справи про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 та досліджувалися судом, у зв`язку з відсутністю повноважень у експерта проводити діагностичні дослідження щодо встановлення технічних умов і технології отримання відеозапису. У експертному висновку № 1560/1561 судовий експерт встановив, що як за поясненнями водія ОСОБА_2 , так і за поясненнями водія ОСОБА_1 щодо обставин пригоди, в обох випадках в діях ОСОБА_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.10.1 та п.16.11 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП. У вказаних вище судових рішеннях зроблено висновок про порушення ОСОБА_2 саме п.10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху, які знаходилися в причинному зв`язку з ДТП.

З огляду на те, що висновок експерта № 1560/1561, що надавався суду в межах справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та досліджувався судом в даній справі, не є однозначним і чітким щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_1 у ДТП, оскільки в ньому з цього питання наведені альтернативні дані та при проведенні експертизи не бралися до уваги відеозаписи події, ухвалою суду від 23.05.2023 у цій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, призначено комплексну судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу (із застосуванням дослідження відеозапису та фототехнічної експертизи). Згідно висновку експерта за результатами проведення комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 1133/1134/24-52 в діях водія транспортного засобу «Ford Focus», днз. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п. 12.4 ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією.

Згідно зч.1статті 11ЦК Україницивільні правата обов`язкивиникають іздій осіб,що передбаченіактами цивільногозаконодавства,а такожіз дійосіб,що непередбачені цимиактами,але зааналогією породжуютьцивільні правата обов`язки.Підставами виникненняцивільних правта обов`язківє утому числізавдання майнової(матеріальної)та моральноїшкоди іншійособі (п.3ч.2ст.11ЦК України).Особа,якій завданозбитків врезультаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування (ч.1ст.22ЦК України).Згідно п.1ч.2ст.22ЦК Українизбитками є,зокрема,втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою статті 1167 ЦК України (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Вирішуючи питання щодо визначення ступеня вини позивача та відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, суд враховує, що більш суттєві порушення ПДР допустив саме водій ОСОБА_2 , створивши небезпечну ситуацію на дорозі, оскільки рухаючись другорядною дорогою на перехресті нерівнозначних доріг не надав дорогу транспортному засобу ОСОБА_1 , що наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі та перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, порушивши своїми діями два пункти ПДР : п.10.1 та 16.11. В той же час ОСОБА_1 , маючи правомірне сподівання на дотримання іншими учасниками дорожнього руху ПДР, рухаючись по головній дорозі у населеному пункті зі швидкістю більш, ніж у два рази більшою за допустиму у 50 км/год, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 шляхом виконання вимог п. 12.4 ПДР і за таких обставин, згідно висновку експерта № 1133/1134/24-52, рух автомобіля під керуванням ОСОБА_2 не змушував би водія ОСОБА_1 вдаватися до заходів, направлених на уникнення зіткнення. Зважаючи на викладене суд вважає справедливим та обґрунтованим визначити ступінь вини позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 у ДТП у відношенні 40/60 відповідно.

Згідно з висновком експерта № 83, складеним 01.07.2022 за заявою ОСОБА_1 , ринкова вартість колісного транспортного засобу «Ford Focus», днз. НОМЕР_1 , на момент ДТП, 21.08.2021, складала 268266,65, вартість відновлювального ремонту 305844,87 грн., а тому вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Ford Focus», днз. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження в ДТП, яка сталася 21.08.2021, дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП та складає 268266,65 грн. Експертом також встановлена вартість автомобіля «Ford Focus», днз. НОМЕР_1 , після пошкодження в ДТП, яка сталася 21.08.2021 (вартість залишків), складає 100991,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15 виснувала, що винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує розмір страхової суми або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати. Покладення відповідальності у розмірі завданого збитку який повинен відшкодувати страховик на винуватця суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована на умовах поліса НОМЕР_3 в АТ «СГ «ТАС», що підтверджується відомостями з відкритих джерел, а саме із сайту МТСБУ та не заперечується сторонами. Клопотань про долучення чи витребування письмових доказів, які перебувають у розпорядженні АТ «СГ «ТАС», у тому числі звітів щодо розміру шкоди, сторони не заявляли. Згідно виписки по надходженням по картці АТ «КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 АТ «СК «ТАС» 27.06.2022 виплачено 128500 грн. за вказаним полісом страхування, тобто у максимальну розмірі, передбаченому полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (130000 грн.), за виключенням франшизи (1500 грн.), що підтверджено у суді представником позивача.

Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Статтею 30 цього Закону передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Вказаний порядок, встановлений ст.. 30 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» може застосовуватися згідно зі ст.. 8 ЦК (аналогія закону) не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки та відповідають за завдання шкоди (постанови ВС від 25.11.2021 № 204/5314/19, від 02.12.2021 № 753/17190/18).

З експертноговисновку №83вбачається,що відновлюватиавтомобіль «FordFocus»,днз. НОМЕР_1 ,економічно недоцільно,оскільки вартістьвідновлювального ремонтуперевищує ринковувартість транспортногозасобу намомент ДТП,отже вінє фізичнознищеним.При цьомутранспортний засібвважається фізичнознищеним самев силуположень зазначеноїстатті 30Закону,а нечерез технічнунеможливість йогоремонту.Відшкодування завданоїпозивачу шкодифізичним знищеннямтранспортного засобуу виглядірізниці міжвартістю транспортногозасобу дота післядорожньо-транспортноїпригоди,а такожвитрат наевакуацію транспортногозасобу змісця дорожньо-транспортноїпригоди,мало відбуватисяв порядку,визначеному статтею30Закону «Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів»,і позивачмав передатизалишки транспортногозасобу відповідачуяк особі,яка відповідаєза завданушкоду,чим набутиправо отримативід останньоговідшкодування шкодив розмірі,який відповідаєвартості транспортногозасобу доДТП (постановаВП ВСвід 14.06.2024№ 125/1216/20).Разом зцим усудовому засіданніпредставник позивачавказав,що ОСОБА_1 були реалізованізалишки автомобіляневідомій особі,саме томувін проситьстягнути звідповідача матеріальнийзбиток,за виключеннямсуми,сплаченої страховоюкомпанією таза виключеннямвартості залишківтранспортного засобу.Зазначив,що проданісаме залишкиавтомобіля занезначну суму,а нетранспортний засіб,якого вжефізично неіснує.Будь-якихдоказів напідтвердження реалізаціїзалишків автомобіляне надав,посилаючись навідсутність письмовихдоказів,суму,за якувідбулося відчуження,суду неповідомив.Представники відповідачау судовомузасіданні стверджували,що транспортнийзасіб відремонтованийпозивачем тапроданий,проте будь-якихдоказів напідтвердження своєїпозиції судуне надали,відповідних клопотаньпро їхвитребування незаявляли.Судом неодноразовороз`яснювався сторонамобов`язок надативсі докази,право клопотатипро їхвитребування зпідстав,встановлених законом,та наслідкине вчиненнявідповідних процесуальнихдій.Відповідних клопотаньсторони незаявляли.З висновкуексперта №83від 01.07.2022вбачається,що намомент проведенняекспертизи транспортнийзасіб відремонтованимне був,право власностізареєстровано за ОСОБА_1 .Отже,суду недоведено,що позивач,отримавши страховевідшкодування умаксимально можливомурозмірі тазалишивши залишкитранспортного засобусобі,у подальшомувідремонтував автомобільта відчуживйого,саме якокремий об`єктнерухомого майна,а неяк залишки,тобто не погодився з визначенням автомобіля, як фізично знищеним. Фактом реалізації залишків автомобіля «Ford Focus», днз. НОМЕР_1 , третій особі ОСОБА_1 втратив і право на отримання від особи, яка відповідає за завдану шкоду, відшкодування шкоди у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

Разом з цим позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про стягнення не вартості транспортного засобу до ДТП, а з вимогою щодо стягнення різниці між вартістю транспортного засобу до пошкодження і його вартістю після пошкодження, за мінусом страхового відшкодування. Тобто застосування порядку відшкодування шкоди, завданої фізичним знищенням транспортного засобу, з передачею заподіювачу шкоди залишків пошкодженою автомобіля можлива у випадку, якщо потерпілий має намір відшкодувати матеріальні збитки у розмірі вартості транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки у цій справі позивач ОСОБА_1 не звертався з вимогами про стягнення шкоди у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП за мінусом страхової виплати, що б відповідало його обов`язку передати залишки, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між вартістю транспортного засобу до пошкодження і його вартістю після пошкодження за мінусом страхового відшкодування та з врахуванням ступеня вини водія (аналогічні правові позиції висловлені апеляційним судом у справі № 203/2440/23 від 03.04.2024). У даній справі експертним висновком № 83 визначена вартість залишків пошкодженого транспортного засобу, а тому суд має можливість встановити різницю між вартістю транспортного засобу до пошкодження і його вартістю після пошкодження (на відміну від обставин справи з правовою позицією ВС від 14.06.2024 № 125/1216/20).

Відповідач не надав доказів на противагу поданого позивачем висновку експерта № 83 від 01.07.2022 та не спростував визначений розмір матеріального збитку, вартість транспортного засобу «Ford Focus», днз. НОМЕР_1 , до та після ДТП. З цих підстав суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 23265,15 грн. матеріальної шкоди (60 % від 268266,65 грн. 100991,40 грн.- 128500 грн. = 38775,25). Також підлягає стягненню 900 грн. франшизи (60% від загальної суми), оскільки відшкодування франшизи не передбачено полісом.

Що стосується моральної шкоди, судом враховується, що в результаті ДТП транспортному засобу, який належить позивачу, було завдано механічних ушкоджень, що призвело до його фізичного знищення та завдало майнових збитків позивачу. ОСОБА_1 раптово втратив на певний час можливість користуватись транспортним засобом, що порушило його усталений спосіб життя, призвело до незначних вимушених змін та викликало необхідність вчинення ним дій, направлених на отримання відшкодування майнової шкоди, у тому числі збирання документів, звернення за правовою допомогою та до суду. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує також характер правопорушення, а саме те, що правопорушення є умисним адміністративним у сфері дорожнього руху, тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , спричинених раптовою втратою належного йому майна та необхідністю вживати додаткових зусиль для організації свого життя, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди (60%) та ступінь вини самого позивача у ДТП (40%). Суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 6000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України). За змістом пунктів 1, 2 і 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, у позовах про визнання права власності - вартістю майна, а у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позов ОСОБА_1 майнового характеру з ціною 90275,25 грн. (38775,25 грн. + 1500 грн. + 50000 грн.). Згідно дублікатів квитанцій від 20.07.2022 позивачем було проведено оплату судового збору за звернення до суду у розмірі 1984,8 грн., тобто при зверненні до суду позивачем надміру сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн., який йому слід повернути з державного бюджету. В силу ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 595,44 грн. сплаченого судового збору (60% від 992,40 грн., які сплачено ОСОБА_1 за подачу позову до суду).

Відповідно доп.3ч.2ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справипокладаються уразі частковозадоволення позову наобидві сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог.В силуп.1ч.3ст.133ЦПК Українидо витрат,пов`язаних зрозглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із ч.1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до позову надано договір про надання правничої допомоги від 12.07.2022, де передбачено виплата гонорару адвокату клієнтом у розмірі 20000 грн. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката представники відповідача не заявляли, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 12000 грн. (60% від передбаченого розміру гонорару).

Квитанцією № 0165310029 від 27.06.2022 підтверджується оплата послуг експерта позивачем у сумі 4950 грн. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 60%, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 2970 грн. витрат на проведення експертизи. Копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 12.03.2024 підтверджується оплата ОСОБА_2 послуг експерта у сумі 26504,80 грн., а тому, враховуючи, що ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено на 40%, слід стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 10601,92 грн. витрат на експертизу.

Керуючись ст.ст. 2,4,12,76-81,89, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у розмірі 23265 грн. 15 коп., франшизу у розмірі 900 грн., моральну шкоду у розмірі 6000 грн., витрати з оплати послуг експерта у розмірі 2970 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн. та судовий збір у розмірі 595 грн. 44 коп.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у місті Кременчуці Полтавської області повернути позивачу ОСОБА_1 надмірно сплачений згідно дублікату квитанції № P24A68448360D571952 від 20.07.2022 судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. Дублікат квитанції № P24A68448360D571952 від 20.07.2022 знаходиться у матеріалах цивільної справи № 537/1695/22.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10601 грн. 92 коп. витрат з оплати послуг експерта.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повний текст рішення складено 13.11.2024