Ухвала

від 14.11.2024 по справі 761/42174/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/42174/24

Провадження № 2-з/761/614/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. розглянувши заяву адвоката Целік Віктора Віталійовича - представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ» про визнання дій неправомірними та визнання відсутнім права на укладення договорів про надання послуг,

встановив:

11.11.2024 позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом.

13.11.2024 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» укладати та виконувати договори з акціонерами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів.

Заява обґрунтована тим, що існує реальна загроза того, що відповідач може вчинити дії, направлені на укладання та реалізацію договорів про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів, що у випадку задоволення позову зробить неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Проаналізувавши доводи представника позивача щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову та дослідивши подані до суду докази, суд приходить до висновку, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між одним із заходів забезпечення позову (заборона укладати та виконувати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів акціонерів ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ») та предметом позовних вимог, а саме: визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» щодо прийняття та розгляду документів від акціонерів ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ» та визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» права укладати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів акціонерів ПРАТ «СК «ІНГОССТРАХ» без дотримання встановленого Законом України «Про акціонерні товариства» порядку їх скликання з певними акціонерами товариства

З урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що заявлені позивачем та змісту викладених обставин, слід вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» укладати та виконувати договори про надання послуг щодо інформаційного та організаційного забезпечення проведення загальних зборів, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду або зробить його виконання неможливим, при цьому запропонований заявником спосіб забезпечення позову шляхом конкретизації осіб, які можуть бути стороною договору, на думку суду не є ефективним засобом юридичного захисту, а тому заява підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_10 - представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ» про визнання дій неправомірними та визнання відсутнім права на укладення договорів про надання послуг, задовольнити частково.

Заборонити Публічному акціонерному товариству «Національний депозитарій України» (04107, м. Київ, вул. Якубенківська, 7-г, код ЄДРПОУ 30370711) укладати договори про надання послуг щодо iнформацiйного та органiзацiйного забезпечення проведення загальних зборiв акціонерів Приватного акціонерного товариства «СК «ІНГОССТРАХ» (ЄДРПОУ 33248430).

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Стягувач:

ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 ,

місце проживання: АДРЕСА_1

Боржник:

Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»

код ЄДРПОУ 30370711

04107, м. Київ, вул. Якубенківська, 7-г

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову один рік.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя: