Постанова

від 07.11.2024 по справі 948/209/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/209/23 Номер провадження 22-ц/814/3059/24Головуючий у 1-й інстанції Косик С.М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Одринської Т.В.,

секретар: Кириченко В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Соловей Ліни Олександрівни

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 07 червня 2024 року та на додаткове рішення Машівського районного суду Полтавської області від 23 липня 2024 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення попередньої оплати (авансу) та стягнення матеріальних збитків,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь по 47500 доларів США з кожного, у якості повернення оплати (сплаченого авансу) за попереднім договором від 24.06.2021 купівлі-продажу цілісного комплексу дитячого оздоровчого містечка «Алмаз», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь грошові кошти у розмірі 95000 доларів США, у якості відшкодування збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.06.2021 року між ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений попередній договір щодо нерухомого майна - цілісного комплексу дитячого оздоровчого містечка «Алмаз», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаним правочином сторони зобов`язалися до 01.07.2022 року укласти договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна.

За змістом п. 2.3 правочину, договір купівлі-продажу повинен бути укладений за 100000,00 доларів США, а у відповідності до п. 3 попереднього договору ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в рівних частинах, грошові кошти в сумі 95000,00 доларів США.

Натомість відповідачі порушили умови попереднього договору, зокрема ОСОБА_5 не сповістив про причини неукладення основного договору, не прибув до нотаріуса, не повернув грошові кошти, не відповів на вимогу про повернення коштів, не оформив земельну ділянку.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спадкоємці не сповістили позивачку про смерть, про неможливість укладення договору купівлі-продажу, не повернули кошти, які отримала ОСОБА_4 в рахунок попередньої оплати за нерухоме майно.

Одночасно не була виконана умова про оформлення земельної ділянки, позивач не була запрошена до визначеного попереднім договором нотаріуса для оформлення правочину.

Позивачка вважає, що ОСОБА_3 є належним відповідачем у справі, оскільки є спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяви про відмову від прийняття спадщини не подавав. Позивачка, після отримання інформації про смерть ОСОБА_4 , як кредитор звернулася до нотаруса із відповідною заявою щодо включення кредиторської заборгованості у спадкову массу.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 07 червня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення попередньої оплати (авансу) та стягнення матеріальних збитків відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів ухилення відповідачів від укладення договору купівлі-продажу цілісного комплексу дитячого оздоровчого містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: АДРЕСА_1 та що можливість укладення такого договору не втрачено.

Судом зазначено, що договір не був укладений в строк, що визначений попереднім договором з причин, що не залежали від волі сторін, оскільки відповідачем ОСОБА_2 у відповідності з попереднім договором було здійснено всі необхідні дії для виготовлення технічної документації на земельну ділянку, відведену під нерухоме майно, а спадкоємець сторони попереднього договору ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , прийняв спадщину 30.12.2022 року та відповідно має обов`язок по укладенню договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна саме з дня прийняття спадщини, та таке оформлення може бути вчинено після отримання останнім свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Окрім того з 24.02.2022 по 12.09.2022 року територія, де знаходиться нерухоме майно, була окупована військами російської федерації внаслідок збройної агресії рф проти України та з 24.02.2024 року на території України введено воєнний стан, що є надзвичайними, невідворотними та непереборними обставинами для сторін попереднього договору.

Додатковим рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 23 липня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гаращака Василя Васильовича про ухвалення додаткового рішеннязадоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення попередньої оплати (авансу) та стягнення матеріальних збитків.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

В іншій частині заявивідмовлено.

Не погодившись із вказаними рішеннями їх в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Соловей Ліна Олександрівна, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвоката Гаращака Василя Васильовича про ухвалення додаткового рішення відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Від представника ОСОБА_2 адвоката Леонової Ю.С. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення Машівського районного суду Полтавської області від 07.06.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від представника ОСОБА_6 адвоката Соловей Л.О. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано доводи апеляційної скарги.

Від представника ОСОБА_3 адвоката Гаращак В.В. до суду надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідають вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 24 червня 2021 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений попередній договір (далі - Договір), який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Шеренковим В.О., за умовами якого сторони зобов`язалися в строк до 01 липня 2022 року укласти договір купівлі-продажу цілісного комплексу дитячого оздоровчого містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 5-6).

Відповідно до абз. 2 п. 2.2 Договору, даний об`єкт нерухомості належав ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, по частці кожному.

Згідно п. 2.3 Договору, сторони узгодили, що договір купівлі-продажу повинен бути укладений за 100000,00 доларів США.

У п. 3 Договору вказано, що ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожному, грошові кошти в сумі 95000,00 доларів США. Зазначена вище сума розцінюється сторонами як аванс у рахунок наступного договору купівлі-продажу.

Факт отримання грошей підтверджується підписами сторін на договорі, а також розписками ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про отримання кожним грошових коштів у розмірі 47500 доларів США (т. 1, а.с. 7-8).

Згідно з п. 4 Договору, в разі невиконання зобов`язань за цим договором з вини продавців, покупцю повертається аванс в розмірі 95000,00 доларів США та відшкодовується шкода за невиконання зобов`язань в розмірі 95000,00 доларів США. В разі невиконання зобов`язань з вини покупця, аванс в розмірі 95000,00 доларів США залишається у покупців.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (т. 2, а.с. 13).

З матеріалів спадкової справи, заведеної до майна померлої ОСОБА_4 та зареєстрованої у спадковому реєстрі за номером 69587229 вбачається, що спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 є ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 1-31).

У передбачений попереднім договором строк сторони не уклали договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна.

07 листопада 2022 року ОСОБА_1 направила на адреси ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вимоги про повернення грошових коштів в розмірі 47500,00 доларів США, кожним, які сплачені нею за попереднім договором від 24 червня 2021 року за цілісний комплекс дитячого оздоровчого містечка «Алмаз», а також про сплату кожним з адресатів в рахунок відшкодування шкоди за невиконання зобов`язань за попереднім договором в розмірі 47500,00 доларів США (т. 1, а.с. 9-13).

Проте зазначена письмова вимога залишилася без реагування.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першоюстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною другоюстатті 11 ЦК Українипідставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин.

Відповідно до частини першоїстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК Українивизначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч. 1ст.526ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст.530ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частинами першою, третьоюстатті 635 ЦК Українипопереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попередній договір є одним із різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому для попереднього договору, поряд з іншими його умовами, повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

Відповідно до частини першоїстатті 546 ЦК Українивиконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зістаттею 570 ЦК Українизавдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див.: постанову Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17; від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14; від 17 січня 2024 року у справі № 545/1272/22-ц; постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19).

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши, що у визначений попереднім договором строк, не було укладено основний договір, а саме договір купівлі-продажу цілісного комплексу дитячого оздоровчого містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тому сплачений ОСОБА_1 продавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (правонаступником якої є ОСОБА_3 ), аванс у загальному розмірі 95000 доларів США, по 47500 доларів США кожному, підлягає обов`язковому поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Оскільки ОСОБА_3 , прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , якій на праві власності за життя належала частина цілісного комплексу дитячого оздоровчого містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та частина квартири площею 56,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а.с. 47), тому ОСОБА_3 нестиме відповідальність в межах успадкованого майна.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплаченої нею суми авансу, з огляду на відсутність доказів ухилення відповідачів від укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна є помилковим, оскількиотримані відповідачами грошові кошти, які за своєю правовою природою є авансом, підлягають поверненню особі, яка їх передала, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення в солідарному порядку з відповідачів матеріальних збитків у розмірі 95000 доларів США є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 Договору, в разі невиконання зобов`язань передбачених цим договором з вини продавців, покупцю відшкодовується шкода за невиконання зобов`язань в розмірі авансу в сумі 95000 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В ЦК України міститься визначення поняття збитків, яке і покладається в основу дослідження його змісту.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних положеньЦК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за порушення виконання зобов`язання.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Пред`являючи вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (див.: постанова Верховного Суду у справі № 703/3303/20 від 26 жовтня 2022 року, провадження № 61-8163св22).

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (див.: постанови Верховного Суду від 02 березня2021 року у справі № 922/1742/20, від 17 лютого 2021 року у справі № 916/450/20, від 10 листоапада 2022 року у справі № 910/7511/20).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справах, де предметом позову є стягнення збитків, позивач повинен довести факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги (протиправна поведінка, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування), проте, жодних доказів завдання ОСОБА_1 збитків (упущеної вигоди) внаслідок невиконання зобов`язання матеріали справи не містять.

Колегія суддів зауважує, що вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично, базуватися на прогнозах чи визначатися завчасно в договорі, оскільки повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

Збитки, як правило, не є санкцією зазделегіть визначеного розміру, їх відшкодування передбачено на випадок правопорушення, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідачів завданої шкоди у розмірі 95000 доларів США без наявності документального підтвердження її завдання (упущеної вигоди) та обґрунтування її розміру є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тому рішення Машівського районного суду Полтавської області від 07 червня 2024 року підлягає скасуванню.

В апеляційному порядку представником ОСОБА_1 адвокатом Соловей Л.О. також оскаржено додаткове рішення Машівського районного суду Полтавської області від 23 липня 2024 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Машівського районного суду Полтавської області від 23 липня 2024 року у цій справі, то додаткове рішення Машівського районного суду Полтавської області від 23 липня 2024 року також слід скасувати.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів по 47500 доларів США, у загальному розмірі 95000 доларів США, у якості повернення попередньої оплати (сплаченого авансу) за попереднім договором від 24.06.2021 та стягнути солідарно з відповідачів 95000 доларів США завданої шкоди.

Колегія суддів, при розгляді даної справи прийшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме в частині стягнення з відповідачів сплаченого авансу на загальну суму 95000 доларів США.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 50 %

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір у загальному розмірі 34633,60 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з відповідачів на її користь підлягає стягненню судовий збір у сумі 17311,80 грн., по 8655,90 грн. з кожного.

В судіпершої інстанціїпредставником ОСОБА_3 адвокатом Гаращаком В.В. заявленовимогу про стягнення з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 107 207 грн.

Згідно з частинами 1, 3статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представник ОСОБА_3 адвокат Гаращак В.В. до суду надав: договір № 1 про надання професійної правничої допомоги від 21.08.2023, на представництво інтересів відповідача у справі № 948/209/23, укладений між адвокатом Лисенком А.А. та відповідачем ОСОБА_3 , за яким розмір гонорару адвоката за цим договором складає 1500 доларів США; акт виконаних робіт до договору № 1 від 21.08.2023 року; товарні чеки від 21.08.2023 та від 22.03.2024 на загальну суму 57207,70 грн.; договір № 1 про надання професійної правничої допомоги від 17.05.2024, на представництво інтересів відповідача у справі № 948/209/23, укладений між адвокатом Гаращак В.В. та відповідачем ОСОБА_3 , за яким розмір гонорару адвоката за цим договором складає 50000,00 грн.; акт виконаних робіт до договору № 1 від 17.05.2024 року від 12.06.2024 року; товарний чек від 17.05.2024 року на суму 50000,00 грн. (т. 2, а.с. 135-143).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги ОСОБА_3 , враховуючи критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, з огляду на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2,376 ч. 1 п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Соловей Ліни Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 07 червня 2024 року та додаткове рішення Машівського районного суду Полтавської області від 23 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення попередньої оплати (авансу) та стягнення матеріальних збитків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 47500 доларів США з кожного, у якості повернення попередньої оплати (сплаченого авансу) за попереднім договором від 24.06.2021.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 17311,80 грн., по 8655,90 грн. з кожного.

Заяву представника ОСОБА_3 адвоката Гаращака Василя Васильовича про стягнення витрат на правову допомогузадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: Г. Л. Карпушин

Т. В. Одринська