Постанова

від 14.11.2024 по справі 572/3963/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 572/3963/23

Провадження № 22-ц/4815/888/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.

секретар судовогозасідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянув впорядку спрощенопозовного провадженняв м.Рівне апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 22 травня 2024 року, ухвалене в складі судді Ведяніної Т.О., повний текст якого складено 22 травня 2024 року у справі № 572/3963/23

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернуласяз позовомдо ОСОБА_2 про заборону вчиняти певні дії.

Позов обґрунтований тим, що вона є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,1291 га., із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5625482800:03:001:0076. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02 лютого 2023 року. Із вказаною земельною ділянкою межує земельна ділянка ОСОБА_2 , розташована по АДРЕСА_1 .

Відповідач чинить їй перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, а саме : застосовує відносно неї фізичне насилля, знищує межові знаки, а також сільськогосподарські насадження, перешкоджає встановленню позивачем паркану на межі земельних ділянок.

З огляду на наведене, позивач вважає, що дії відповідача порушують її права як власника земельної ділянки, що і стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

Вважає,що їїправа якземлекористувача порушені,відтак проситьсуд заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які незаконні дії, що можуть порушувати її права щодо користування земельною ділянкою, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5625482800:03:001:0076, яка належить на праві власності позивачці.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 22 травня 2024року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону вчиняти будь-які незаконні дії, що можуть порушувати її права щодо користування земельною ділянкою, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5625482800:03:001:0076, яка належить на праві власності позивачці відмовлено повністю, за безпідставністю позовних вимог.

Не погодившись з означеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стверджує, що її заяви до Сарненського відділу поліції щодо конфлікту між нею та відповідачем є належним доказом чинення їй перешкод у вільному користуванні належною їй земельною ділянкою.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечує доводи останньої, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судупершої інстанціїтаким вимогам відповідає.

Установлено, що сторони у справі є суміжними землекористувачами.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, сформований станом на 07 лютого 2023 року, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,1291 га із кадастровим номером 5625482800:03:001:0076, що розташована по АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації 02.02.2023.

Згідно рішення №45 від 07 серпня 2020 року, Кричильська сільська рада надала ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,08 га. у АДРЕСА_1 .

Право власності на вказану ділянку ОСОБА_2 не зареєстроване.

12 березня 2021 року та 07 вересня 2022 року ОСОБА_1 зверталася із заявами до Сарненського РВП ГУ НП в Рівненській області про конфлікт, що виник між нею та ОСОБА_2 в зв`язку із визначенням меж земельних ділянок сторін по справі, а також з приводу користування сільськогосподарським інвентарем, що залишився після смерті батька.

05 травня 2023 року складено акт №74 про перешкоджання користувачами сусідньої земельної ділянки встановлення межових знаків земельної ділянки ОСОБА_1 .

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.ч.1,2,5ст. 318 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч.1ст. 321 ЦК України)

За змістомст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 78 Земельного кодексу України(даліЗК України) право власності на землюце право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Нормами глави 29 ЦК України передбачені такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (п. 3 ч. 2ст. 16 ЦК України).

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Негаторний позовце позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпоряджання майном.

Перешкодою у здійсненні правомочностей власника є неправомірні дії порушника цих прав. Порушення права користування має місце тоді, коли власник позбавляється можливості отримувати корисні (споживні) властивості речі.

Власники земельних ділянок вправі розраховувати на дотримання власниками сусідніх земельних ділянок правил добросусідства, а у разі порушення цих правилвимагати усунення порушень своїх прав.

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Умовами для задоволення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. У разі доведення в установленому законом порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обґрунтовуючи заявлений позов і порушення своїх прав позивач посилається на те, щовідповідач створює їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а саме: застосовує відносно неї фізичне насилля, знищує межові знаки, а також сільськогосподарські насадження, перешкоджає встановленню позивачем паркану на межі земельних ділянок, а відтак просила суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, які можуть порушувати її право на земельну ділянку.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно дост. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зст. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1ст. 80 ЦПК України)

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст. 81 ЦПК України).

Позивачем, відповідно до ст.ст.13,81 ЦПК України, не подано, жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, що відповідач вчинив неправомірні дії, внаслідок яких виникли будьякі негативні наслідки щодо користування позивачем належною їй земельною ділянкою або має місце неприпустимий вплив на земельну ділянку позивача, внаслідок якого вона втратила можливість використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням, та порушені її законні права та інтереси.

Надуманими і нічим не підтвердженими є посилання позивача в позовній заяві, що дії відповідача можуть в майбутньому призвести до порушення її права власності на земельну ділянку.

Крім того, у позовних вимогах не визначено конкретні дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника .

Таким чином, суд першої інстанцій зробив обґрунтований висновок про відмову у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК Українивідсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 22 травня 2024 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 листопада 2024 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Хилевич С.В.

Шимків С.С.