Рішення

від 14.11.2024 по справі 490/7086/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/7086/24

н\п 2/490/3057/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., позивача ОСОБА_1 , представниці позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки і піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення аліментів з ОСОБА_4 в розмірі частки заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з моменту звернення з цим позовом, посилаючись на наступне.

Після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою, ОСОБА_3 залишився постійно проживати разом з батьком (позивачем), відповідачка - мати, зайнялась облаштуванням особистого життя, з її малолітнім сином рідко виходила на зв`язок, телефонувала раз на декілька місяців, тобто рідко проявляла бажання спілкуватись з сином та брала участь у його вихованні.

18 листопада 2021 року (до повномасштабного вторгнення та запровадження воєнного стану по всій території України) між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір щодо здійснення батьківських права та визначення місця проживання дитини. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визначили місце постійного проживання їхнього сина ОСОБА_3 , разом з батьком - ОСОБА_1 , розподілили батьківські обов`язки, визначили графік зустрічей матері з дитиною, порядок вивезення батьком дитини на відпочинок та спілкування з іншими родичами, тощо. Проте згідно ОСОБА_4 умови не виконує та не бере жодної участі у вихованні дитини.

Після повномасштабного вторгнення в Україну країни-агресора російської федерації та початку військових дій по всій території України, відповідачка повідомила позивачу по телефонній розмові, що вона виїхала до російської федерації на постійне місце проживання та перебуває на разі у м. Новоросійськ, отримала російське громадянство та стала проживати спільно з громадянином російської федерації ОСОБА_5 , який попередньо незаконно перетнув державний кордон України та брав участь у збройній агресії та окупаційних діях проти держави Україна. Враховуючи вищевикладене, позивач змушений звернутися до суду з питанням позбавленням відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

14.08.2024 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.08.2024 року вищезазначену позовну заяву було залишено без руху.

15.08.2024 року позивач надав суду заяву на виконання вимог ухвали від 15.08.2024 року.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 16.08.2024 року, позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. Залучено до участі у даній справі Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки і піклування. Зобов`язано Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки і піклування надати висновок, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Призначено проведення підготовчого засідання.

17.09.2024 року від представника позивача - адвоката Гросул В.С. до суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, для того, щоб надати достатній час для підготовки відповідного висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 від Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради (Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, як органа опіки та піклування).

17.09.2024 року від представника органу опіки та піклування ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без її участі, та уточнення того, що підготовка висновку органу опіки та піклування ще триває.

18.09.2024 року проведення підготовчого засідання було відкладено на 17.10.2024 року на 10:00, зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 14.10.2024 року було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Гросул В.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

16.10.2024 до суду надійшла заява від представника органу опіки та піклування ОСОБА_6 , в якій представник просить проводити судове засідання без її участі та на виконання ухвали суду від 16.08.2024 року, долучити до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських права ОСОБА_4 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.10.2024 року представником позивача було подано до суду додаткові пояснення у справі відповідно до висновку наданого органом опіки та піклування, щодо відносин батька та сина, до яких представник позивача долучила також спільні фото батька та сина, а також копії свідчень знайомих та сусідів.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.10.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2024 року на 16:30 годин.

В судовому засіданні позивач та його представниця позовні вимоги підримали з підстав наведених в позові та додаткових поясненнях, наполягали на задоволені позовної заяви в повному обсязі. Додатково позивач повідомив суду, що є військовозобов`язаним та пербуває на військовому обліку. Зазначив, що рішення в даній справі не вплине на його статус, як військовозобов`язаного, оскільки йому вже надана відстрочка на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та надав суду для дослідження та долучення до матеріалів справи військово-обліковий документ НОМЕР_9.

Опитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 , висловив свою думку щодо обставин справи та не заперечував проти позбавлення його матері ОСОБА_4 батьківських прав відносно нього. Зазначив, що з матір`ю майже не спілкується, останній раз в телефонному режимі спілкувався 19.04.2024 року. Зазвичай телефонує сам, але мати дуже рідко відповідає на його дзвінки, сама майже ніколи не телефонує та не цікавиться його життям.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно наданої копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Дніпровським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області 04 січня 2003 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився у місті Херсон, Херсонська область. Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 . Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №16-14/9381 від 12.07.2021 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії довідки від 29.07.2024 року №4801-5003381099 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 13 березня 2012 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась у місті Херсон. Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 . Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , 17.07.2010 року.

24 грудня 2011 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - позивач) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (далі - відповідач), було укладено шлюб, про що Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області зроблено відповідний актовий запис №1424 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 21.12.2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача та ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_3 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольского районного управління юстиції у м.Херсон зроблено відповідний запис №280 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 03.05.2012 року.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №16-14/9382 від 12.07.2021 року, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до копії довідки від 29.07.2024 року №4801-2003381111 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15.11.2021 у справі №766/7993/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано.

23 серпня 2021 року, приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. було посвідчено заяву, реєстраційний номер №412 від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про згоду на тимчасові подорожі у межах та за межами України, у період з 23 серпня 2021 року по 23 серпня 2022 року, з метою туризму та відпочинку малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

18 листопада 2021 року (до повномасштабного вторгнення та запровадження воєнного стану по всій території України) між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір щодо здійснення батьківських права та визначення місця проживання дитини, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко Т.Т. від 18.11.2021 року.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визначили місце постійного проживання їхнього сина ОСОБА_3 , разом з батьком - ОСОБА_1 , розподілили батьківські обов`язки, визначили графік зустрічей матері з дитиною, порядок вивезення батьком дитини на відпочинок та спілкування з іншими родичами, тощо. Проте згідно до слів позивача, ОСОБА_4 умови не виконує та не бере жодної участі у вихованні дитини.

Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої ОСББ «Куліш 911», 18.01.2022 року у АДРЕСА_4 , наданої ОСОБА_1 , склад сім`ї складається з наступних осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (батько) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син).

25 квітня 2022 року, приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Нікодон О.О. було посвідчено заяву, реєстраційний номер №1781, від ОСОБА_4 про згоду на тимчасовий виїзд за кордон в період з 25.04.2022 року по 25.04.2023 року та тимчасове проживання у вказаних в даній заяві країнах малолітньому сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У зв`язку з воєнними діями на території України. Також ОСОБА_4 письмово підтвердила, що фактичний догляд за її сином ОСОБА_3 здійснює його батько - ОСОБА_1 .

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , станом на 23.04.2023 року, до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи непогашеної судимості немає та в розшуку не перебуває.

Згідно довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №2817 від 24.04.2023, слідів вживання вказаних речовин було не виявлено.

Щодо даних про особу батька дитини, що характеризують його майновий стан, житлові умови та участь у вихованні дитини, судом встанволено таке.

Позивач - ОСОБА_1 є приватним підприємцем, здійснює керівництво декількома юридичними особами, такими як Приватне підприємство «ПРЕМ`ЄРА ГРУПП»( ЄДРПОУ 42647251), Приватне підприємство «ПРЕМ`ЄРА ПІВДЕНЬ»( ЄДРПОУ 34785446), Приватне підприємство «ПРЕМ`ЄРА ТРЕЙДПЛЮС»(ЄДРПОУ 43550750) та ТОВ «ФРІДОМ ПРО» (ЄДРПОУ 40284729), має стабільний фінансовий дохід. ОСОБА_1 забезпечений житлом, має у розпорядженні об`єкти приватної власності.

Згідно відповіді на адвокатський запит, наданої адвокату Лях Роману Миколайовичу, Управлінням освіти Херсонської міської ради Херсонська гімназія №1 Херсонської міської ради від 31.01.2023 №01-32/01, повідомляє, що ОСОБА_3 навчався в Херсонській гімназії №1 Херсонської міської ради з 01.06.2018 року. 29.04.2022 року закінчив 4 клас та був переведений до 5-го класу (Наказ від 29.04.2022 №90/од). Портягом літа 2022 батьки не виходили на зв`язок із класним керівником ОСОБА_7 з 01.09.2022 дитина не з`являлася на заняттях. Після де окупації м.Херсона дані дитини було виявлено в списках окупаційної (російської) школи. За заявою батька від 11.01.2023 було відновлено навчання сина, ОСОБА_3 , у гімназії (Наказ від 11.01.2023 №06/у).

Згідно цієї ж відповіді, мати, ОСОБА_4 не брала участь у вихованні ОСОБА_3 , жодного разу не з`являлась до гімназії та не виходила на зв`язок під час онлайн-зустрічей з батьками. Адміністрація гімназії, класний керівник та інші педагогічні працівники не знайомі з матір`ю учня. Батько, ОСОБА_1 бере участь у шкільному житті сина, відвідує батьківські збори, цікавиться навчанням свого сина, забезпечує регулярне відвідування шкільних занять сином. Дитина має доглянутий та охайний вид. Всі фінансові втрати пов`язані з навчанням регулярно здійснює виключно батько.

Згідно заяви посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, Ласурія С.А. від 11.08.2023 року реєстраційний номер №589, ОСОБА_1 ні з ким не перебуває у зареєстрованому шлюбі та не проживає ні з ким без укладення шлюбу., інформація з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану про шлюб була перевірена та підтверджена нотаріусом.

З моменту припинення сімейних відносин з Відповідачкою, Позивач самостійно утримує і матеріально забезпечує сина, піклується про його благополуччя та здоров`я, виконує всі дії для забезпечення гідного навчання та виховання дитини. Малолітній ОСОБА_3 перебуває у постійному контакті з батьком, має сильну емоційну прив`язаність, в свою чергу Позивач приділяє переважну більшість свого часу вихованню дитини.

Позивач також сприяє фізичному та спортивному розвитку дитини, вказане підтверджується довідкою, виданою ГО «Боксерський клуб «Миколаїв», відповідно до якої представниками клубу підтверджено, що виключно батько дитини - ОСОБА_1 бере участь у вихованні сина, регулярно приводить на заняття, цікавиться програмою підготовки, інформація про інших осіб, які б займались вихованням дитини у спортивному клубі, відсутня.

Відповідно до довідки №1/07-2024, виданою ГО «Регбійний клуб «ВІТОВКА», від 09.07.2024, ОСОБА_3 з 01.02.2024 відвідує заняття з регбі у вказаному клубі на території спортивного комплексу «Зоря», дитина завжди забезпечена всім необхідним, на заняття його завжди приводить батько, інші особи. Які супроводжують дитину, помічені не були.

Щодо даних про особу матері дитини, що характеризують ї майновий стан, житлові умови та участь у виховані дитинисудом встановлено таке.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 зайнялась облаштуванням особистого життя, з її малолітнім сином рідко виходила на зв`язок, телефонувала раз на декілька місяців.

Після повномасштабного вторгнення в Україну країни-агресора російської федерації та початку військових дій по всій території України, відповідачка повідомила позивачу по телефонній розмові, що вона виїхала до російської федерації на постійне місце проживання та перебуває на разі у м.Новоросійськ, Краснодарський край. Вона отримала російське громадянство та стала проживати спільно з громадянином російської федерації ОСОБА_5 , який попередньо незаконно перетнув державний кордон України та брав участь у збройній агресії та окупаційних діях проти держави Україна.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_9 свідомо ухвалила рішення проживати окремо від свого малолітнього сина, добровільно планує своє життя на території російської федерації та не збирається повертатись до України, що в результаті призводить до того, що вона свідомо ухиляється від виконання її батьківських обов`язків щодо виховання її малолітнього сина ОСОБА_3 .

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з позовною заявою про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини разом з ним.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 25.05.2023 року по справі №521/479/23 відібрано малолітнього ОСОБА_3 у ОСОБА_4 та визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком - ОСОБА_1 .

Відповідно до Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.10.2024 №18625/02.02.01-22/14/24, спеціалістами служби у справа у дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради так і не вдалося зв`язатись з ОСОБА_4 , неодноразово здійснювалися дзвінки на WhatsApp, відправлено повідомлення до тієї ж мережі, але ОСОБА_4 так і не відповіла спеціалістам служби.

Згідно довідки від 30.09.2024 №13384/8-24 слідчого управління головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо місцезнаходження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомляється наступне, враховуючи, що лівобережну частину Херсонської області, де безпосередньо знаходиться с.Кринки (де останній раз перебувала ОСОБА_4 ), визнано згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться(велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» тимчасово окупованою, у зв`язку з чим проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій безпосередньо на місці зникнення ОСОБА_4 є неможливим.

22.08.2024 ОСОБА_3 , надав своє письмове пояснення в якому зазначив, що хоче проживати з батьком, матір пішла з сім`ї більш ніж 6 років тому та має іншу родину на території рф.

Згідно соціально-психологічного висновку Миколаївського міського Центру соціальних служб встановлено, що стосунки з матір`ю є невизначеними, оскільки дитина досить тривалий час з нею не спілкується. По відношенню до матері відчуває образу через те, що вона не приймає участь у його вихованні та не піклується про нього. З боку матері не відчуває любові, захисту, підтримки та зацікавленості у його житті.

Дане питання розглядалося на засіданні з питань захисту прав дитини 10.10.2024, де було рекомендовано службі у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради готувати висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з викладеним, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитину, керуючись ч.5 ст.19, п.2 ч.1 ст.164, ст.165 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, суд зазначає, що факт переїзду ОСОБА_4 на постійне місце проживання до російської федерації підтверджується відповідними копіями документів російського зразка, які були надіслані ОСОБА_4 . Позивачу разом з відзивом у справі, що перебувала у провадженні Малиновського районного суду м.Одеси, а саме були надані наступні копії документів: міграційна картка про виїзд ОСОБА_4 до російської федерації серії НОМЕР_10, копія паспорту громадянина російської федерації серії НОМЕР_7 від 13.12.2022, з вказаним зареєстрованим місцем проживання, свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_5 серії НОМЕР_8 виданого 10.03.2023 року, заява про реєстрацію в черзі на отримання житла в російській федерації від 19.01.2023 року.

Отже, з наведених фактів та обставин вбачається, що ОСОБА_4 не допомагає позивачу в утриманні їхнього спільного малолітнього сина. Не здійснює його виховання. Не бере участь у житті дитини. Не цікавиться ані фізичним, ані духовним здоров`ям та не супроводжує його розвиток. Відповідачка фактично самоусунулась від виконання її батьківських обов`язків.

Згідно з ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 121 СК України, визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтями 141, 180 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, що кожен із батьків повинен брати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) с хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують їй до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, ї навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З наведених фактичних обставин справи, доведених фактів та наданих разом з цим позовом документів вбачається, що Відповідачка свідомо ухвалила рішення про переїзд до країни-агресора та облаштування там свого нового життя, за таких умов вона не забезпечує своєму малолітньому сину ні належного рівня харчування, навчання, лікування, фізичного та духовного розвитку, не цікавиться його успіхами та не приділяє належного часу та уваги, що необхідні для дитини для його нормального самоусвідомлення та підготовки до самостійного життя. Всі ці функції фактично здійснює виключно Позивач, він має сильний емоційний зв`язок з сином, докладає всіх можливих зусиль для його гідного виховання та більшість свого часу присвячує дитині.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

У ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для й благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниць забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16.07.2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини с надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинні існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бут до найважливіших інтересів дитини, які за свою природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Суд вирішуючи цей спір, на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини» оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними прийняття рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року у справі № 459/3411/18, провадження № 61-10531св21, Верховний Суд дійшов висновку, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, й навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Крім того, Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі №520/8264/19, визначено, поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України і може бути підставою для позбавлення особи батьківських прав щодо дитини.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідачка за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини, без поважних причин залишивши її без материнської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідачки відносно її сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Враховуючи наведене вище, поведінка відповідачки з ухилення у виконанні нею батьківських обов`язків щодо виховання її малолітнього сина є доведеною та такою, що не може бути змінена, а відтак наявні підстави для задоволення позовної вимоги про позбавлення матерІ ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 .

З урахуванням вимог частини 3 статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу й матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідачка з дитиною не спілкується, станом здоров`я не цікавиться, не доглядає, не піклується про фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, тощо. Дитина повністю знаходиться на утриманні батька, відповідачка байдуже ставиться до долі сина.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з цього, в матеріалах справи міститься судове рішення від 25.05.2023 року Малиновського районного суду м. Одеси у ході розгляду справи №521/479/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та призначення місця проживання дитини разом з батьком, позовні вимоги ОСОБА_1 , згідно якого позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини разом з батьком - задоволено.

Відтак, встановлено, що дитина проживає разом з батьком.

У ч.ч. 1. 2 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, в ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789- ХІІ), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» закріплено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком. від 6 до 18 років становить 3 196,00 грн. (три тисячі сто дев`яносто шість гривні 00 копійок).

Тому, з виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з Відповідача слід стягнути аліменти на користь Позивача на утримання малолітньої дитини в розмірі частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору Позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією №799-5338-9453-8395 від 14.08.2024 року, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись 12, 13, 89, 141, 206, 263-265, 268 суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 ) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вулиця Інженерна, 1, код ЄДРПОУ 05410576), Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки і піклування (54001, м. Миколаїв, вулиця Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 13.08.2024 року - моменту звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Саламатін