Рішення

від 14.11.2024 по справі 497/1000/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.11.2024

Справа № 497/1000/24

Провадження № 2/497/467/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

14.11.2024 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В.,секретар судового засідання Ільєва Д.Д., розглянувши за відсутністю сторін взалі судув м.Болградцивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання та визнання особи такою, що не проживала за одною адресою зі спадкодавцем на момент смерті,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2024р. позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, яким просить встановити факт того, що вона постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме, - з осені 2004 рокуі до дня смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також просить встановити факт того, що її рідний брат ОСОБА_2 з 1997р. непроживав з цим же спадкодавцем станом на цей же день - на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, щоспадкодавець ОСОБА_3 є її матір`ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого відкрилася спадщина, і вона, позивач, - як дочка померлої і спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину після смерті матері шляхом подання у встановлений Законом строк заяви до нотаріального органу про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив їй, позивачці, у нотаріальному оформленні спадщини у зв`язку з тим, що вона на момент смерті матері не була зареєстрована з нею за одною адресою, одночасно, на момент смерті матері разом з нею у вищевказаному будинку був зареєстрований її син - ОСОБА_2 , який фактично не проживає за зазначеною адресою з 1997р., оскільки виїхав на постійне місце проживання до м.Москва, РФ., а до матері у с.Кубей приїжджав гості дуже рідко.

Встановлення цих юридичних фактів позивачу необхідно для вирішення питання про прийняття спадщини після смерті матері, тому вона змушена звернутися до суду.

У судове засідання позивачкане прибула, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутністю, представник відповідача - Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області та відповідач ОСОБА_2 надіслали суду заяви про те, що вимоги позову визнають, просять розглянути справу без їх участі.

Розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане 04.08.2005р. Червоноармійською сільською радою Болградського району Одеської області, а/з№66, а.с.13);

- згідно свідоцтва про народження позивачки (серії НОМЕР_2 від 17.04.1971р., а/з№47, а.с.13), та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідача ОСОБА_2 (а/з №85, а.с.16), - їх батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (№00044611653, а/з №27 від 07.10.1963р.), спадкодавець ОСОБА_3 після укладення шлюбу змінила своє прізвище - з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 " (а.с.14);

- довідками Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області від 13.03.2024р. за №№ 03-01-11/140, 03-01-11/141 та 03-01-11/142 підтверджується, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - постійно проживала і була зареєстрована у АДРЕСА_1 , з нею разом станом на день її смерті був зареєстрований відповідач ОСОБА_2 (а.с.17-20);

- з акту опитування свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 13.03.2024р. (а.с.20), вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 1997р. дійсно виїхав з родиною на постійне місце проживання до м.Москва, ОФ, а до матері у с.Кубей приїжджав погостювати дуже рідко - останній раз був на похованні матері, та з того часу в село не приїжджав; також свідки підтверджують, що позивачка ОСОБА_1 з осені 2004 постійно проживала з матір`ю - ОСОБА_3 - у будинку АДРЕСА_1 , вони дбали одна про одну, обробляли разом город, доглядали будинок, займались господарством, і до моменту смерті матері;

- згідно відповіді приватного нотаріуса Станєвої В.Б. (№401/01.16 від 17.06.2024р., а.с.36,37) на ухвалу суду, - спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - не заводилася;

- відповідно до заяви представника відповідача - Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області - відповідач вимоги позивача визнає в повному обсязі;

- відповідно до заяви відповідача ОСОБА_2 - він також вимоги позивача визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч.2ст.293 ЦПК України,суд розглядає справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, тобто, встановлення факту, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, та за відсутності спору про це право.

Встановлення факту постійного проживання станом на час відкриття спадщини зі спадкодавцем - є необхідною умовою для видачі свідоцтва про право на спадщину. Ч.1ст.1270 ЦК України регламентовано, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно ч.2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч.3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. У випадку, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, він має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Згідно з п.3.22 Гл.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, в разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом з цим спадкодавцем. А, відповідно до ст.69 ЦПК України, свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. а, згідно ст.76ч.2п.3 цього ж кодексу - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, у т.ч. - показання свідків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1 дійсно проживала однієюсім`єюзі спадкодавцем ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вони разом вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, тобто мали взаємні права та обов`язки, у тому числі, - й станом на момент смерті спадкодавця, оскільки цей факт підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи, - які узгоджуються між собою і підтверджують встановлений судом вказаний факт, що має для позивача юридичне значення. Тому, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи заяви підтверджені належними доказами, з яких не вбачається, що задоволенням вимог заяви будуть порушені права інших осіб, тому доводи позивача є обґрунтованими і відповідно з вимогами ЦК України, ЦПК України підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Ст.1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Відповідно до ч.3ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. А, відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Ч1ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Відповідно до ч.1ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ст.1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а, ст.1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. В разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також в разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до ч.1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п.1 Постанови Пленуму ВС України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998р. у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

П.23 Постанови Пленуму ВС України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини, а, згідно п.3,23 цієї ж Постанови №7 зазначено. що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч.2 ст.1221 ЦК України. Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.3ст.1268 ЦК України, є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця. Державна реєстрація за певною поштовою адресою сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання особи за цією адресою реєстрації. Ця ж норма Закону вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

До аналогічних висновків дійшов й Верховний Суд у своїх постановах від 21.10.2020р. (справа №569/15147/17, провадж.№61-39308св18), та від 28.04.2021р. (спр.№204/2707/19, пров.№61-15380св20).

Положеннями ч.ч.1,6ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Згідно вимог ст.3 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм права вбачається висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч.3ст.1268 ЦК України, своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті спадкодавця. За ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем мається на увазі як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання зі спадкодавцем за однією адресою, а ч.3ст.1168 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що цілком можуть бути відмінними один від одного.

Відповідач ОСОБА_1 , таким чином, не проживаючи разом з вищевказаними спадкодавцем - його матір`ю - станом на день відкриття спадщини, та протягом достатньо тривалого часу до цього часу, а також не звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса про прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України 6-ти місяців, - не може вважатися таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері шляхом проживання з нею.

Тому, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи позову підтверджені належними доказами, з яких не вбачається, що задоволенням вимог заяви будуть порушені права інших осіб, тому доводи позивача є обґрунтованими і відповідно з вимогами ЦК України, ЦПК України підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.1,2,12,13,76-84,89,95,247ч.2,258-259,263-266,273,315,352,354 ЦПК України, 1,6, 29,1168,1216-1218,1223,1261,1268-1270,1296 ЦК України, суд

ухвалив:

Задовольнитипозовні вимоги ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання та визнання особи такою,що не проживала за одною адресою зі спадкодавцем на момент смерті.

Встановити наступнийюридичний фактта визнати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її мати - спадкодавець ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - проживали постійно разом - однією сім`єю до часу відкриття спадщини - до 03.08.2005р. та станом на момент відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити наступнийюридичний фактта визнати,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проживав з 1997р. за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі - не проживав за цією адресою разом з його матір`ю - спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на день її смерті.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua. Повний текст судового рішення виготовлено 14.11.2024 року.

Суддя А.В. Кравцова