Постанова

від 13.11.2024 по справі 205/7050/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9243/24 Справа № 205/7050/23 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Агроном» про розірвання договору оренди та стягнення суми боргу (суддя першої інстанції Терещенко Т.П.),

В С Т А Н О В И В:

У липні2023року ОСОБА_1 звернувся доЛенінського районногосуду м.Дніпропетровська зпозовом доТовариства зобмеженою відповідальністю«Авіа Агроном»про розірваннядоговору орендита стягненнясуми боргу,в якомуз урахуваннямзменшення позовнихвимог просив розірвати договір оренди транспортного засобу від 30 липня 2021 року, укладений між ним, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 , і ТОВ «Авіа Агроном», в особі директора Баришнікова О.С., та стягнути з ТОВ «Авіа Агроном» на його користь суму боргу в розмірі 31478,46 грн., що складається з: 27000 грн. (сума боргу), 3770,12 грн. (інфляційне збільшення) та 708,34 грн. (штрафні санкції у вигляді 3% річних), а також судовий збір у розмірі 2977,68 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Агроном» про розірвання договору оренди та стягнення суми боргу відмовлено.

На вказане рішення представником ОСОБА_4 , адвокатом Самухою А.О., була подана апеляційна скарга, в якій остання наголошувала на тому, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, місцевий суд під час розгляду справи належним чином не дослідив наявні у справі докази.

Також зазначає, те що Акт приймання-передачі транспортних засобів від 30 липня 2021 року був укладений у простій письмовій формі, адже його засвідчення у нотаріальному порядку згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5від 22 лютого 2021 року не вимагається. Акт-приймання передачі перебуває у відповідача.

На підтвердження того, що транспортний засіб було передано Відповідачу, є те, що останнім, після отримання авто, без погодження з Позивачем самостійно було зроблено брендування на авто (для ведення своєї господарської діяльності), чим спричинив Позивачу значну матеріальну шкоду на суму 158930,00 грн.

Наголошує на тому, що на теперішній час, відповідачем транспортні засоби повернені, але вже після звернення позивача до суду, проте умови договору не виконані, не сплачено з дня укладення договору орендну плату, не компенсовані збитки за авто, так як авто знаходиться в жахливому технічному стані, у тому числі і нанесене брендування.

Суд не звернув уваги, що договір оренди транспортного засобу нотаріально посвідчений, і не може бути розірваний лише за однією письмовою пропозицією про розірвання договору, для нотаріуса цього не достатньо, так як усі зміни, доповнення чи розірвання договору підлягають у тій самій нотаріальній формі, що і основний Договір.

ОСОБА_2 просила рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від представника ТОВ «Авіа Агроном» - Скоробогатової Д.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона посилалась на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції.

Також вказує, що Акт-приймання передачі не обліковується в документообігу відповідача, оскільки фактичної передачі ТЗ марки FORD, моделі TRANSIT, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не відбулося.

ОСОБА_5 просила оскаржуване рішення залишити без змін, а також заперечувала проти заявленого представником позивача розміру правничої допомоги.

Сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 липня 2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець), від імені якого на підставі довіреності, посвідченої 08 лютого 2021 року приватним нотаріусом КМНО Бондарчук А.О., зареєстрованої в реєстрі за №26, діяв ОСОБА_3 , та ТОВ «Авіа Агроном», в особі директора Баришнікова О.С., який діє за Статутом, і на виконання протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «Авіа Агроном» від 29 липня 2021 року, було укладено договір оренди транспортного засобу, який 30 липня 2021 року було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Чалою В.О. та зареєстровано в реєстрі за №364 (а. с. 14).

За умовами п. 1.1. вказаного договору «орендодавець» передає, а «орендар» приймає у тимчасове володіння та користування транспортний засіб марки «Ford», моделі «Transit», тип ТЗ спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, 2007 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований ТСЦ 1249 27 жовтня 2017 року, дата першої реєстрації 10 травня 2011 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 1249 27 жовтня 2017 року, зі строком дії договору оренди транспортного засобу на 5 років (п. 4.1. договору).

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. зазначеного договору орендна плата за користування майном, передбаченим розділом 1 цього договору, встановлюється в розмірі 1000 грн. щомісячно, без урахування ПДВ, враховуючи податки та збори, що нараховуються, утримуються та сплачуються від імені та за рахунок фізичної особи згідно чинного законодавства України, яка сплачується до 30 числа кожного місяця за попередній місяць, через касу орендаря, або по заяві орендодавця в безготівковій формі, на картковий рахунок орендодавця зазначений у такій заяві.

Матеріалами справи підтверджено, що адвокатом Самухою А.О. було направлено претензію директору ТОВ «Авіа Агроном`за вих. №1/27/09/2022 від 27 вересня 2022 року, в якому просила сплатити вартість оренди в розмірі 14000 грн., індекс інфляції 1915,41 грн., 3% річних 260,96 грн., разом із розрахунком суми боргу, яка повернулась позивачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а. с. 15-19).

Крім того, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Чалою В.О. було передано ТОВ «Авіа Агроном» поштою «Укрпошта Експрес» заяву ОСОБА_1 та отримана адресатом 26 квітня 2023 року, яка містила прохання ОСОБА_1 до ТОВ «Авіа Агроном» з`явитися до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Чалої В.О. 28 квітня 2023 року о 12 годині за адресою її місцезнаходження для укладення і підписання договору про розірвання договору оренди транспортного засобу від 30 липня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Чалою В.О. та зареєстрованого в реєстрі за №364, і повернути майно транспортний засіб марки «Ford», моделі «Transit», тип ТЗ спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, 2007 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований ТСЦ 1249 27 жовтня 2017 року, дата першої реєстрації 10 травня 2011 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 1249 27 жовтня 2017 року, що підтверджується свідоцтвом, наданим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Чалою В.О. 03 травня 2023 року, зареєстрованим в реєстрі за №136 (а. с. 20).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною позивача до матеріалів справи не долучено акту прийому-передачі, який передбачено умовами договору оренди транспортного засобу від 30 липня 2021 року, отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази фактичної передачі транспортного засобу за умовами договору оренди, що свідчить про неможливість судом встановити дату початку оренди відповідно до умов п. 4.1. договору, а також зазначив, що розірвання договору оренди транспортного засобу від 30 липня 2021 року з наведених у позовній заяві підстав є достатнім повідомлення відповідача (наймача) про відмову від договору від позивача (наймодавця).

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другоюстатті 10 ЦПК Українисуд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з вимогами частини першоїстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта

статті 203 ЦК України).

Відповідно до положень частини першоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Водночас пунктом 6статті 3 ЦК Українидо засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Як визначає частина першастатті 627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другоїстатті 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом частини першоїстатті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першоїстатті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістомстатті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей610,611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини першоїстатті 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 16 ЦК України).

Згідно вимогстатті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 761 ЦК України передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5, 6 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено матеріалами справи, 30 липня 2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець), від імені якого на підставі довіреності, посвідченої 08 лютого 2021 року приватним нотаріусом КМНО Бондарчук А.О., зареєстрованої в реєстрі за №26, діяв ОСОБА_3 , та ТОВ «Авіа Агроном», в особі директора Баришнікова О.С., який діє за Статутом, і на виконання протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «Авіа Агроном» від 29 липня 2021 року, було укладено договір оренди транспортного засобу, який 30 липня 2021 року було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Чалою В.О. та зареєстровано в реєстрі за №364 (а. с. 14).

За умовами п. 1.1. вказаного договору «орендодавець» передає, а «орендар» приймає у тимчасове володіння та користування транспортний засіб марки «Ford», моделі «Transit», тип ТЗ спеціалізований вантажний фургон малотонажний-В, 2007 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований ТСЦ 1249 27 жовтня 2017 року, дата першої реєстрації 10 травня 2011 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 1249 27 жовтня 2017 року, зі строком дії договору оренди транспортного засобу на 5 років (п. 4.1. договору).

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. зазначеного договору орендна плата за користування майном, передбаченим розділом 1 цього договору, встановлюється в розмірі 1000 грн. щомісячно, без урахування ПДВ, враховуючи податки та збори, що нараховуються, утримуються та сплачуються від імені та за рахунок фізичної особи згідно чинного законодавства України, яка сплачується до 30 числа кожного місяця за попередній місяць, через касу орендаря, або по заяві орендодавця в безготівковій формі, на картковий рахунок орендодавця зазначений у такій заяві.

Пунктами 3.1., 3.2. договору оренди транспортного засобу від 30 липня 2021 року встановлено, що орендований транспортний засіб передається орендарю на протязі 3-х днів з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, у технічно полагодженому стані. Передача транспортного засобу в оренду здійснюється за актом прийому-передачі.

Також п. 5.1. вказаного договору передбачено, що орендна плата за користування майном, передбаченим розділом 1 цього договору, встановлюється в розмірі 1 000 грн. 00 коп. щомісячно, без урахування ПДВ, враховуючи податки та збори, що нараховується, утримуються та сплачуються від імені та за рахунок фізичної особи згідно чинного законодавства України.

Згідно з п. 4.1. вищевказаного договору договір оренди транспортного засобу укладається на 5 років з моменту прийняття транспортного засобу і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно достатті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно достатті 79 ЦПК України.

Положеннямистатті 80 ЦПК Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 , належними доказами не доведено факт передання автомобіля, а саме як правильно зазначив суд першої інстанції, не було надано Акт приймання- передачі транспортного засобу від 30 липня 2021 року, що передбачено відповідним договором від 30 липня 2021 року, який було укладено між сторонами, а тому апеляційний суд вважає, що відсутні підстави вважати,що позивач передав спірний транспортний засіб відповідачу.

Доводи скарги, що тільки у відповідача наявний акт приймання-передачі авто, апеляційний суд не враховує,та вважає, безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений права відповідно до умов договору мати екземпляр акт, з відповідною відміткою про прийняття відповідачем авто, однак вказаного акту позивачем не надано та не доведене його наявність у відповідача.

Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що вимоги розірвання договору є передчасними, оскільки в матеріалах справи відсутнє повідомлення ОСОБА_1 до ТОВ «Авіа Агроном» про намір розірвати договір.

Крім того, слід зазначити, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України N?1388 від 7 вересня 1998 року якою затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів передбачене, що ТСЦ МВС за зверненням (заявою) власника видає тимчасовий реєстраційний талон на строк, указаний у заяві або документах, що підтверджують право користування та (або) розпорядження транспортним засобом (копія документа, що підтверджує право користування та (або) розпорядження транспортним засобом, додається до матеріалів, необхідних для оформлення тимчасового реєстраційного талона). У графі «Особливі відмітки» тимчасового реєстраційного талона в такому разі робиться запис «Дійсній до 20 _ р. за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серії_ N?».

Тимчасовий реєстраційнийталон,відповідно донорм податковогозаконодавства єпідставою дляпідтвердження вподатковому обліку«податкових» витратз орендидля платникаподатків.Зазначений документвідповідачем не оформлювався, отже право на керування транспортним засобом державний номер НОМЕР_1 не передавалося

Таким чином, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду справи вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.

Висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Позивачем належним чином не спростовано наведені у даному рішенні обставини, а тому апеляційний суд вважає, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку відмовивши у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 листопада 2024 року.

Судді: О. В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта