Рішення

від 12.11.2024 по справі 363/4260/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.11.2024 Справа № 363/4260/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.

за участю секретаря Мітясова Д.О.,розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Садового товариства «Слава» про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2024 до Вишгородського районного суду надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просить встановити йому додатковий строк терміном на три місяці, для подання заяви до державного нотаріуса Восьмої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що після смерті батька позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на належне йому на праві власності спадкове майно, а саме земельну ділянку, площею

0,0490 га, цільове призначення для колективного садівництва, кадастровий номер 3221888000:24:194:0154, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія I-КВ №017925, виданого 23.05.2001 на підставі рішення виконкому Сувидської сільської ради народних депутатів від 25.01.2001 №4. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька стали його син ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 . Оскільки на момент смерті спадкодавця позивач та його дід були зареєстровані із спадкодавцем за однією адресою, вони фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому за законом, після смерті сина, спадкове майно, а саме: - частину земельної ділянки, площею 0,0490 га, цільове призначення для колективного садівництва, кадастровий номер 3221888000:24:194:0154, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 ,що належала ОСОБА_3 напідставі Державногоакту направо власностіна земельнуділянку серіяI-КВN№017925,виданого 23.05.2001на підставі рішення виконкомуСувидської сільськоїради народнихдепутатів від25.01.2001№4. 01.08.2024 позивач, в поряду представлення, звернувся до державного нотаріуса Восьмої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті його діда. Однак, постановою державного нотаріуса Восьмої Київської державної нотаріальної контори від 03.08.2024 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки пропущений шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини та відсутні докази про постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою. Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у зв`язку із тим, що з 12.03.2020 до 30.06.2023 на усій території України було встановлено карантин, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV-2. На початку листопада 2020 року позивач захворів на короновірус, і спочатку перебував на самоізоляції за місцем свого проживання, втім 16.11.2020 у зв`язку із суттєвим погіршенням самопочуття був госпіталізований до КНП «Київська міська клінічна лікарня №1», де знаходився на стаціонарному лікуванні до 30.11.2020 з діагнозом лівобічний паратонзилярний абсцес, хронічний некомпенсований тонзиліт. Після виписки з лікарні, позивач близько двох місяців знаходився на самоізоляції за місцем свого проживання, після чого на короновірус захворіла мати позивача ОСОБА_4 , у якої, після обстеження, виявили злоякісне ракове утворення. Тяжка хвороба матері змусила позивача здійснювати фактично постійний догляд за нею під час хіміотерапій та операцій, що в сукупності із власними хворобами, спричиненими перенесеним короновірусом, призвело до того, що позивач не звернувся у шестимісячний термін після смерті свого діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 із завою про прийняття спадщини в порядку представлення за своїм батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому, позивач повторно захворів на короновірусну хворобу, і з 14.08.2021 до 01.09.2021 був госпіталізований та знаходився на стаціонарному лікуванні у Центрі первинної медико-санітарної допомоги №3 Дніпровського району м. Києва з діагнозом гострий рипофарингіт. Після перенесеної позивачем коронавірусної хвороби у нього виникли серйозні ускладнення з легенями та з диханням, що призвело до постійної задишки та змішаної астми. Позивач вважає, що прийняття ним спадщини після смерті діда, у межах шестимісячного строку, було об`єктивно ускладнено уведенням на території України карантину, а також особливістю хвороби його матері ОСОБА_4 , що свідчить про наявність поважних причин пропуску строку звернення до нотаріальної контори.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання на 22.10.2024 об 11:00.

Крім цього, вказаним судовим рішення, у порядку статті 84 ЦПК України, та за клопотанням позивача, витребувано у державного нотаріуса Восьмої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи №207/2024 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.10.2024 до суду,засобами поштовогозв`язку,від ВосьмоїКиївської державноїнотаріальної конторинадійшла завіренакопія спадковоїсправи №207/2024до майна ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,а такожкопія спадковоїсправи №190/2024 до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15.10.2024 до суду, засобами поштового зв`язку та за підписом представника відповідача ТВО голови правління ГО СТ «СЛАВА» Юлії Бєлінської, надійшла заява, у якій зазначено про розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи, а також, що проти задоволення позову не заперечують. До заяви до дано докази на підтвердження повноважень представника відповідача.

22.10.2024 представник позивача звернувся до суду із заявою про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із необхідністю долучити до матеріалів справи додаткові документи.

У судове засідання, призначене на 22.10.2024, учасники провадження не з`явилися та враховуючи клопотання представника, підготовче засідання було відкладено на 12.11.2024 на 09:30 про що повідомлено учасників провадження.

06.11.2024 через канцелярію суду, представником позивача подано заяву про долучення письмових доказів, а також, посилаючись на положення статей 200, 206 ЦПК України, просить суд ухвалити рішення у підготовчому провадженні, враховуючи, що відповідачем у справі визнаються позовні вимоги у повному обсязі. Також, просить суд розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити.

У підготовче судове засідання призначене на 12.11.2024 учасники провадження не з`явились.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності учасників провадження, суд враховує заяву представника позивача, а також визнання відповідачем позовних вимог.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явилися, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, ЦПК України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.

Відповідно до абз. 6 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення в цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оскільки відповідач позов визнав, а визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами, судом не установлено.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 12 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено що 08.11.2020, у віці 68 років помер ОСОБА_2 (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, при цьому, та за життя, він заповіт не складав.

Так, як убачається із матеріалів справи, зокрема із документів, які містяться у спадкових справах №207/2024 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та №190/2024 до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є внуком спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (син спадкодавця) (а.с. 10, 20, 48-50, 63, 66-69).

Згідно Державногоакту направо власностіна земельнуділянку,серія I-КВ№017925,виданого 23.05.2001на підставірішення виконкомуСувидської сільськоїради народнихдепутатів від25.01.2001№4,та витягуз Державногоземельного кадаструпро земельнуділянку від29.07.2024,земельна ділянка кадастровий номер 3221888000:24:194:0154, площею 0,0490 га, цільове призначення для колективного садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_3 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13-17).

10.08.2024 державним нотаріусом Восьмої Київської державної нотаріальної контори Осипенко П.В. видано ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, кадастровий номер 3221888000:24:194:0154, площа 0,0490 га, місце розташування якої: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-КВ №017925, виданого Сувидською сільською Радою народних депутатів 23.05.2001, на підставі рішення Сувидської сільської Ради народних депутатів №4 від 25.01.2001, Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3966, цільове призначення земельної ділянки: для колективного садівництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Свідоцтво зареєстрованого в реєстрі за №3-697 (а.с.20).

Також, як встановлено нотаріусом та зазначено у свідоцтві, спадкоємцями спадкового майна, яке належало ОСОБА_3 , 1976 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, земельної ділянки з кадастровим номером 3221888000:24:194:0154, площа 0,0490 га, за адресою: АДРЕСА_1 , по частці кожний, є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 10.08.2024, частка земельної ділянки з кадастровим номером 3221888000:24:194:0154, площа 0,0490 га, належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (а.с. 19).

01.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Восьмої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті діда ОСОБА_2 , на частку земельної ділянки, площею 0,0490 га, місце розташування якої: Київська область, Вишгородський район, Пірнівська територіальна громада, садове товариство «Слава»

(а.с. 42 на звороті).

03.08.2024Постановою державногонотаріуса ВосьмоїКиївської державноїнотаріальної конториОсипенко П.В.відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на частку земельної ділянки, площею 0,0490 га, місце розташування якої: Київська область, Вишгородський район, Сувидська сільська рада, садове товариство «Слава» (а.с. 18, 52).

Підставою для відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину у постанові зазначено, що ОСОБА_1 в передбачені законом строки, заяву про прийняття спадщини не подав, документів, підтверджуючих факт прийняття спадщини, нотаріусу не надав, не є особою, яка відповідно до частини 4 статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.

Згідно довідки ГО СТ «Слава» №14/08 від 14.08.2024, померлий ОСОБА_3 дійсно був членом садового товариства «Слава» Пірнівської територіальної громади Вишгородського району Київської області. У вказаній довідці також зазначено, що за земельну ділянку з 2017 року і по теперішній час сплачує ОСОБА_1 (а.с. 29).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 1220, частини першої статті 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно із частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Частиною першою статті 1266 ЦК України встановлено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Так, як встановлено судом, ОСОБА_2 (дід позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя заповіту не склав і відповідно до статті 1266 ЦК України, крім позивача, інших спадкоємців після його смерті, немає.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Так, до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судам слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Так, як встановлено судом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_2 , спадкоємець ОСОБА_1 у період з 16.11.2020 по 30.11.2020 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги», а з 14.08.2021 по 01.09.2021 перехворів на коронавірусну хворобу з подальшим обстеженням 03.05.2024 та встановленням наявності симптом, які тривають протягом двох років та необхідність лікування (а.с. 26-28).

Згідно свідоцтва про народження позивача, його батьками є: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_5 , яка згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 28.11.2007 та, у зв`язку із укладанням шлюбу, змінила прізвище на « ОСОБА_6 » у (а.с.10, 101).

Крім цього, як убачається із медичних документів ОСОБА_4 , вона у період з 13.10.202 по 15.10.2020 перебувала на стаціонарному лікуванні після оперативного втручання у КМПБ №1 з подальшим обстеженням 17.05.2021 у КНП «КДЦ Дніпровського району м.Києва» та на стаціонарному лікуванні у КНП Київський міський медичний центр «Академія здоров`я людини» у період з 07.03.2024 по 12.03.2024

(а.с. 21-24).

Наведені позивачем причини пропуску строку звернення за оформленням спадкових прав, суд вважає поважними, оскільки встановлено, що позивач пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме через хворобу, та наслідки його захворювання, а також догляду за матір`ю, яка також, у період необхідний для подання документів для прийняття спадщини, хворіла та потребувала догляду позивача, який є її сином.

Враховуючи, що законодавець не визначив переліку причин, які є поважними при пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, суд у кожному конкретному випадку, виходячи з аналізу конкретних обставин пропуску строку, вирішує питання про те, чи є причина його пропуску поважною.

Тобто, питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника, інших осіб, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором.

Так, причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення дій у визначений законом строк, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, протягом строку, який пропущено, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані докази у їх сукупності, встановивши, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з об`єктивних та непереборних обставин для нього, враховуючи, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, а також враховуючи той факт, що відповідач не заперечує проти задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність визначити позивачу додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини терміном 3 (три) місяці, який починається з дня набранням рішенням суду законної сили.

Керуючись статтями 12161218, 1220 1223, 1233, 1235, 1236, 1266, 1268, 1269, 1270, 1272, 1276 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 7689, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до Садового товариства «Слава» про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: :

АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Садове товариство «Слава», код ЄДРПОУ 25301524, адреса: 07340, Київська обл., Вишгородський р-н, Пірнівська ТГ, с. Ровжі.

Суддя О.П. Лукач