Рішення від 15.11.2024 по справі 199/3152/20

Справа № 199/3152/20

(2-др/199/80/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

(додаткове)

15.11.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Циганок К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2024 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з Дніпровського апеляційного суду на підставі ухвали останнього від 04 листопада 2024 року повернулись матеріали вищевказаної цивільної справи задля вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суду в частині розподілу судових витрат по справі.

В судове засідання учасники розгляду справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись, в зв`язку із чим суд у відповідності до ст.270 ч.4 ЦПК України вважає за необхідне провести судове засідання та здійснити вирішення питання про ухвалення додаткового рішення за наведеної явки учасників справи, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебувала цивільна справа №199/3152/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення 3% річних та пені. За наслідками розгляду такої цивільної справи судом 09 березня 2021 року ухвалено рішення по суті спору сторін, яким позовні вимоги задоволено частково та вирішено стягнути з відповідача на користь позивачів за трьома депозитними договорами 3% річних та пеню у певних розмірах. Цим рішенням вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме вирішено стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 9438,12 гривень, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, як вбачається з розрахунку такого стягуваного судового збору, його розраховано, виходячи з розміру задоволених позовних вимог про стягнення пені.

11 серпня 2021 року Дніпровським апеляційним судом за наслідками перегляду вищевказаного рішення суду першої інстанції винесено постанову, якою рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2021 року залишено без змін.

18 квітня 2023 року Великою Палатою Верховного Суду за наслідками касаційного перегляду двох вищевказаних судових рішень винесено постанову, якою рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року по цивільній справі №199/3152/20 в частині стягнення пені відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» скасовано, а цивільну справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Відтак, фактично судом касаційної інстанції фактично і скасовано стягуваний з відповідача на користь держави судом першої інстанції судовий збір, розрахований за вимоги про стягнення пені.

06березня 2024року Амур-Нижньодніпровськимрайонним судомм.Дніпропетровська занаслідками розглядупо сутіцивільної справи№199/3152/20(провадження№2/199/212/24)за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доАкціонерного товариствакомерційного банку«ПриватБанк» простягнення пенібуло ухваленорішення суду,яким позовнівимог задоволеночастково,а самевирішено:1)стягнутиз АТКБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_1 за депозитним договором №SAMDN25000736773359 від 26 липня 2013 року пеню в розмірі 600 000 гривень; 2) стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором №SAMDN25000737224020 від 21 серпня 2013 року пеню в розмірі 70 000 гривень; 3) стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за депозитним договором №SAMDN25000737673323 від 16 вересня 2013 року пеню в розмірі 700 000 гривень. Первісно позивачі з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог просили стягнути з відповідача пеню в розмірі 725274,14 гривень за депозитним договором №SAMDN25000736773359 від 26 липня 2013 року, в розмірі 859930,87 гривень за депозитним договором №SAMDN25000737224020 від 21 серпня 2013 року та в розмірі 869903,58 гривень за депозитним договором №SAMDN25000737673323 від 16 вересня 2013 року.

Як слідує зі змісту мотивувальної та резолютивної частин вищевказаного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2024 року при його ухваленні питання про розподіл судових витрат по справі не вирішувалось, що і зумовлює необхідність ухвалення наразі додаткового рішення суду з цього питання.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ст.4 ч.1 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2102 гривень.

Нормою ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 ст.141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 7 ст.141 ЦПК України визначено, що якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Нормою ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ст.259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Оцінюючи дослідженні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Аналізуючи встановлені фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, приймаючи до уваги, що позивачі, на користь яких фактично було ухвалено рішення суду від 06 березня 2024 року, на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнені від сплати судового збору за подання позову, жодних судових витрат по справі вони не понесли, до суду позивачі звернулись із даним позовом ще 18 травня 2020 року, перше рішення суду у даній цивільній справі від 09 березня 2021 року було скасовано судом касаційної інстанції в частині вимог про стягнення пені без вирішення питання про розподіл судових витрат, згаданим першим рішенням суду було вирішено питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору фактично лише за позовні вимоги про стягнення пені, а тому після часткового скасування такого рішення судові витрати у вигляді судового збору за позовними вимогами про стягненні пені мають бути розподілені повністю наново, суд, враховуючи результат розгляду справи та наведені обставини, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто сумі 5864,79 гривень. Розрахунок судового збору має наступний вигляд: 10510 гривень (судовий збір, який мав бути сплачений позивачами при зверненні до суду із позовом при відсутності в них пільги, встановленої законом) * 1370000 гривень (загальний розмір стягнутої з відповідача суми коштів на користь позивачів при частковому задоволенні позову) / 2455108,59 гривень (заявлена ціна позову після остаточного уточнення позовних вимог в ході розгляду справи).

На підстав викладеного та керуючись ст.ст.133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570; адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь держави судовий збір в розмірі 5864,79 гривень.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко