Рішення

від 13.11.2024 по справі 171/1723/22

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/1723/22

Номер провадження 2/184/30/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

13 листопада 2024 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Попівніч Н.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Яковченко Валерій Іванович до ОСОБА_3 , третя особа - Апостолівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Дніпропетровській області (м. Дніпро) про визнання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання батьківства. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він в лютому місяці 2014 року познайомився з відповідачем ОСОБА_3 . Приблизно з жовтня місяця 2014 року стали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. В травні місяці 2016 року відповідач повідомила про те, що вагітна. Позивач бажав народження дитини, приймав участь у її виховані та утримані, виконував свої батьківські обов`язки, піклувався про дитину. Син ОСОБА_4 завжди знав та знає, що позивач є його рідним батьком і відповідач не заперечувала цього факту. Спільну заяву про походження сина Відповідачка ОСОБА_3 відмовилась подати, сама зареєструвала дитину в Апостолівському відділі реєстрації актів цивільного стану про народження дитини. Прізвище дитині дала своє. При реєстрації свідоцтва про народження сина - ОСОБА_5 , відповідачка визнала батьківство позивача та кровне споріднення між ними, в результаті чого по - батькові сина було зазначено як « ОСОБА_6 ». Спільне проживання у сторін не склалось, сімейні стосунки було припинено в січні 2021 року, після цього сторони стали проживати окремо, син проживав та проживає на теперішній час з відповідачкою. Спорів стосовно місця проживання дитини не було, позивач не заперечував, що дитина буде проживати з матір 'ю. На даний час відповідачка перешкоджає позивачу у побаченнях з дитиною, що стало причиною подачі даного позову до суду.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали заяви про проведення розгляду справи за їхньою відсутності, проти винесення заочного рішення по справі не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про дату та місце проведення слухання справи повідомлялася належним чином, відзив не надала.

Представник третьої особи Апостолівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Дніпропетровській області (м. Дніпро) в судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення розгляду справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Крім того згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що приблизно з жовтня місяця 2014 року ОСОБА_2 став проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_4 .

Спільну заяву про походження сина ОСОБА_3 відмовилась подати, сама зареєструвала дитину в Апостолівському відділі реєстрації актів цивільного стану про народження дитини. Прізвище дитині дала своє, по - батькові сина було зазначено як « ОСОБА_6 ».

Статтею 51 Конституції України, ч.ч.2-3 ст.5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (ч.8 ст.7 СК України).

Частинами 1-3 ст.122 СК України передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульовано ст.125 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою ст.126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.1-3 ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст.126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень вчинено згідно зі ст.135 СК України.

Частиною першою ст.135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

За змістом положень ст.ст.102,103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Згідно з ч.4 п.п.3-5 ч.5 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій ст.44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч1. ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З аналізу наведеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

У відповідності до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду скарги про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява №3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17.05.2007 року).

Так, ухвалою Орджонікідзевського міського суду від 15.02.2024 року призначалась судово-генетична експертиза, проведення якої доручено експертам комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», для вирішення питання, чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проте, експертиза не проведена через відсутність біологічного матеріалу відповідачки та дитини, які двічі викликалися, але не з`явилися для відбору експериментальних зразків.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 достовірно знала про наявність в суді цивільної справи щодо визнання батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, однак, жодного разу не з`явилася до судового засідання, двічі ухилилася від явки для проведення експертизи і не довела наявність поважних причин, які перешкоджали їй з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків.

Нез`явлення відповідача з дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо дитини ОСОБА_5 та свідоме розуміння неможливості проведення судової експертизи без їхньої фізичної участі, що порушує розумні строки розгляду справи та принцип рівності сторін.

Оцінивши процесуальну поведінку відповідача ОСОБА_3 з точки зору дотримання нею критерію добросовісності використання процесуальних прав, суд дійшов висновку, що вона навмисно ухилилася від явки до суду та від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, яка призначалась за клопотанням позивача саме для встановлення батьківства або спростування цього факту.

Така поведінка відповідача надає суду можливість визнати факт, для встановлення або спростування якого призначалась судова молекулярно-генетична експертиза, та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача.

Відповідно до ст.134 Сімейного кодексу України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно з абз.9 п.20 глави 1 розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5 при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до Положення про внесення змін, доповнень, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін в актовий запис цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджених наказом Міністерства юстиції України №96/5 від 12.01.2011 року підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану зокрема є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно з п.2.16.4 цих Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

За положеннями ст.134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи та докази, що містяться в ній, враховуючи процесуальну поведінку відповідача, суд вважає доведеним батьківство ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим позовна заява ОСОБА_2 про визнання батьківства є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,137,141,259,265,268,279,280-282,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат Яковченко Валерій Іванович до ОСОБА_3 , третя особа - Апостолівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Дніпропетровській області (м. Дніпро) про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, зареєстрований за адресою, АДРЕСА_1 , батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає АДРЕСА_2 .

Внести відповідні зміни АПОСТОЛІВСЬКОМУ ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У КРИВОРІЗЬКОМУ РАЙОНІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПІВДЕННО - СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (М. ДНІПРО) до актового запису №15 від 24.01.2017 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , записати батьком дитини в графі «батько» - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, зареєстрований за адресою, АДРЕСА_1 та видати нове Свідоцтво про народження цієї дитини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.11.2024р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш