Рішення

від 15.11.2024 по справі 195/1919/24

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/1919/24

2/195/517/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

15.11.2024 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Омеко М.В., за участі секретаря судового засідання - Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради,

В С Т А Н О В И В:

До Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що від офіційного шлюбу позивача з відповідачем народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До серпня 2013 року позивач разом з відповідачем проживали з малолітнім сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою місця проживання позивача: АДРЕСА_1 .

В подальшому у 2013 році із-за постійних конфліктів зі сторони відповідачки, остання залишивши позивача з дитиною покинула їх, куди остання пішла позивачу не відомо , по теперішній час не повернулась, місце її перебування не відоме.

Так з того моменту та по теперішній час син ОСОБА_3 2008 року народження перебуває з позивачем ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні.

04.09.2012 року шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідачка, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 2008 року народження, проте вона протягом останніх одинадцяти років взагалі не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, зокрема: не забезпечує небхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти.

Відповідачка ОСОБА_2 самоусунулася від виконання батьківських обовязків, взагалі не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, не приймає участь у вихованні дитини.

На підставі чого позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами та відповідно вважає, що з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, відповідачку доцільно позбавити батьківських прав.

В судове засідання позивач не зявився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтрмує та просить суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про розгляд справи у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та надсилання поштовим зв`язком, за адресою її місця реєстрації, копії ухвали про відкриття провадження по справі та позовної заяви з додатками.

Згідно відповіді № 868454 від 28.10.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради надіслали до суду клопотання, в якому просять слухати справи без участі їх представника. заявлені вимоги підтримують в поному обсязі.Проти заочного розгляду справи не заперечують.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК Українимати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Згідно п. 16 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків; у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

За змістом ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Судом були встановлені наступні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є наступні особи: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 22.07.2008 року виконавчим комітетом Мирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 15.

Відповідно до копії витягу Виконавчого комітету Мирівської сільської ради № 1818 від 20.08.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований та проживає разом з неповнолітнім сином за адресою АДРЕСА_1 .

Крім цього, факт самостійного виховання сина позивачем підтверджується копією характеристика на ОСОБА_2 1977 р.н. видана Виконавчим комітетом Мирівської сільської ради № 128 від 20.08.2024 року та копією характеристика на ОСОБА_3 2008 р.н. видана Настасівським ліцеєм Мирівської сільської ради про те, що батько гр. ОСОБА_1 виховує сина самостійно, мати гр. ОСОБА_2 із дитиною не спілкується, із сім`єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере, жодного разу не відвідувала школу, на батьківські збори за 10 років не з`являлася.

Рішенням ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ Мирівської селищної ради Дніпропетровської області, № 646 від 30.09.2024 року затверджено ВИСНОВОК про доцільність позбавлення батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ВИСНОВКУ про доцільність позбавлення батьківських прав, з метою захисту прав та законних інтересів неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування ВК Мирівської сільської ради вважає за можливе позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, аналізуючи вищенаведені докази, суд вважає, що позивач довів той факт, що відповідач по теперішній час не піклується про стан здоров`я, моральний, фізичний, духовний розвиток свого малолітнього сина, не цікавиться його навчанням та підготовкою до самостійного життя, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, ніякої участі в її утриманні та вихованні не приймає, як цього вимагає ст. 150 СК України, тобто свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому у найкращих інтересах дітей для забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, її слід позбавити батьківських прав.

Крім того, згідно вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Оскільки позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211.20 грн., а позовні вимоги позивача судом задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір на користь позивача з відповідачки в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 265, 268, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав по відношенню до її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з громадянки ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення відповідно до п. 15.5 Розділ у XIII Перехідні положення ЦПК України до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.

В порядку п.4. ч.5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Дніпропетровської області, юридична адреса: 53571, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Топила, вул.Правобережна,49, ЄДРПОУ 43446014.

Суддя: М. В. Омеко