Ухвала

від 12.11.2024 по справі 350/1897/24

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1897/24

Номер провадження 2/350/693/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Сокирко Л.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання самостійного виховання та утримання дитини,

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання самостійного вихованнята утримання дитини.

Вважаю, що зазначену позовну заяву слід залишити без руху, оскільки її подано з порушенням вимог, викладених у статті 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Частиною першоюстатті 121 Сімейного кодексу Українипередбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122та125цьогоКодексу.

Статтею 141 Сімейного кодексу Українивстановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях150,151 Сімейного кодексу України.

За приписами частини другоїстатті 150 Сімейного кодексу України,батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертоїстатті 157 Сімейного кодексу Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно із частиною другоюстатті 15 Сімейного кодексу України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертійстатті 15 Сімейного кодексу Українивизначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 Сімейного кодексу України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки вСімейному кодексі Україничітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Так, поданий позов не відповідає вимогам статей 175,177 Цмвільного процесуального кодексу України, зокрема, не зазначені обставини по справі та докази на їх підтвердження, а саме:

- не зазначено обставини існування спору між сторонами щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини без участі матері.

- позивач зазначив період, з якого відповідачка не приймає участь у вихованні та утриманні дитини, однак не зазначив доказів на підтвердження цієї обставини;

- не зазначено яке юридичне значення матиме встановлення факту здійснення батьком самостійного виховання малолітньої дитини для позивача та ким не визнається цей факт.

Відповідно до частини п`ятої статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Без усунення вказаних недоліків позовна заява не може бути прийнята до провадження суду та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Відповідно до частини першоїстатті 185 Цивільного процесуального кодексу Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом десяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статями177,185 Цивільного процесуального кодексу України,

п о с т а н о в и л а :

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання самостійного виховання та утримання дитини - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність в десятиденний строк з дня вручення позивачу ухвали усунути вказані недоліки та роз`яснити, що в іншому випадку позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Сокирко Л.М.