Рішення

від 13.11.2024 по справі 363/5870/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.11.2024 Справа № 363/5870/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 р. Вишгородський районний суд Київської області у складі головуючого судді - Шубочкіної Т.В., за участі секретаря судових засідань - Воронюк А.І., розглянувши в приміщенні суду м. Вишгород справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з заявою, в якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк, та зобов`язати Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області ЦМУ МЮ м. Київ здійснити державну реєстрацію його смерті.

В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що його батько ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території у м. Донецьк. Згідно довідки про причину про смерті № 6795 від 13.09.2024 року він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті не встановлена у зв`язку з різко вираженими гнильними змінами трупа.. Зазначає, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, де була видана довідка про причину смерті та свідоцтво про смерть. За таких обставин лише суд є тим органом, який може забезпечити реалізацію законних прав громадянина України, адже іншого порядку встановлення факту смерті особи, яка померла на території тимчасово не підконтрольній державній владі в України, законом не передбачено.

Ухвалою суду від 12.11.2024 заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У судове засідання заявник не з`явився, до суду подав заяву про проведення судового розгляду заяви без його участі на підставі наданих доказів, зазначив, що заяву підтримує та просить задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи Вишгородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив.

У судове засідання не з`явились всі учасники справи, а тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, вважає можливим ухвалити рішення про задоволення заяви з таких підстав.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Цивільного кодексу України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Порядок державної реєстрації актів цивільного стану, у тому числі державна реєстрація смерті особи, встановлений Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5.

Згідно з п. 3 розділу І зазначених Правил відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження. За заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Так, у пункті 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 встановлено, що підставами державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року №545; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року №545; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Форма лікарського свідоцтва про смерть, що видається закладами охорони здоров`я або судово-медичною установою та вимоги і підстави його заповнення встановлені Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/о), затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545.

Із матеріалів заяви вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком заявника ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08 грудня 1978 року.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявник надав копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20 вересня 2024 року Ленінським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки; копію довідки про смерть № 6795 від 13 вересня 2024 року.

Отже, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане органом, що знаходився на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

За змістом положень ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Зазначеним Наказом визначено, що населений пункт м. Донецьк, Донецької області є тимчасово окупованою територією України.

Ураховуючи викладене, надана заявником копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Суд зазначає, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Зі змісту закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні вбачається, що документом, який підтверджує факт смерті фізичної особи може бути рішення суду про встановлення такого факту.

Ураховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 у м. Донецьк, Донецької області має для заявника юридичне значення, оскільки необхідно їй для державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка та реалізацію своїх спадкових прав.

Суд встановив, що докази, які містяться у справі, зокрема, копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20 вересня 2024 року Ленінським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки та копія довідки про смерть № 6795 від 13 вересня 2024 року, підтверджують факт смерті ОСОБА_2 у м. Донецьк, Донецької області, незалежно від того, ким видане таке свідоцтво та довідка, та дати їх видачі.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надає можливість заявнику отримати свідоцтво про смерть особи, виданого державним органом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Щодо вимоги заявника про зобов`язання Вишгородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області ЦМУ МЮ м. Київ здійснити державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Таким чином, дане рішення є підставою для видачі свідоцтва про смерть, тому така вимога заявника задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265, 315, 317, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - задовольнити частково.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Горлівка Донецької області, який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк, причина смерті не встановлена у зв`язку з різко вираженими гнильними змінами трупа.

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Судове рішення підлягає негайному виконанню згідно вимог ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ЄДРПОУ 22201070, місцезнаходження: вул. Набережна, 6-а ,м. Вишгород ,Київська обл. ,Вишгородський р-н.

Суддя Т.В. Шубочкіна