Рішення

від 11.11.2024 по справі 539/394/24

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/394/24

Провадження № 2/539/365/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - Коваленко О.А.,

при секретарі - Ануфрієвій Н.М.,

з участю: представника позивача - Півнюк К.М. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2024 р. Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області звернулася до суду до відповідача ОСОБА_3 з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, в обґрунтування якого зазначила наступне.

У приватній власності відповідачки перебуває нежитлова будівля - торговий комплекс площею 835,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на сформованій земельній ділянці комунальної власності площею 0,10 га, кадастровий номер 5322881401:01:001:0328, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

В період з 01.01.2021 р. по 31.12.2023 р. відповідачка використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за користування землею не сплачувала, внаслідок чого розмір безпідставно збережених коштів за користування вищевказаною земельною ділянкою становить 116 340,96 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідачки вказану суму.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідачки позов не визнав, посилаючись на його безпідставність. В наданому відзиві вказує на те, що за договором купівлі-продажу торгового комплексу від 31.07.2013 р. ОСОБА_3 стала власником торгового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та був розташований на земельній ділянці загальною площею 0,2491 га, кадастровий номер 5322881401:01:001:0229, з цільовим призначенням - для обслуговування будівель торгівлі.

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою на підставі Державного акту серії 1-ПЛ № 000111, 1-ПЛ № 000091, виданого Вищебулатецькою сільською радою Лубенського району 29.12.1997 р., надано В-Булатецькому споживчому товариству, продавцю вказаного торгового комплексу.

Відповідно до зазначеного Державного акту право постійно користування земельною ділянкою, на якій розташований торговий комплекс, перейшло до відповідачки. Вважає, оскільки на теперішній час цей Державний акт не скасовано, а тому право постійного користування земельними ділянками не втрачається та продовжується, і не підлягає обов`язковій заміні.

Згідно вимог Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За таких підстав позовні вимоги Лубенської міської ради задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу торгового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Афанасієвським Д.В. 31.07.2013 р. за реєстровим № 853, є власником торгового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (арк.спр.6, 42-43).

Згідно з цим договором вказаний торговий комплекс був розташований на земельній ділянці загальною площею 0,2491 га, кадастровий номер 5322881401:01:001:0229, з цільовим призначенням - для обслуговування будівель торгівлі.

Право постійного користування на зазначену земельну ділянку відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ПЛ № 000111, 1-ПЛ № 000091, виданого Вищебулатецькою сільською Радою Лубенського району Полтавської області 29.12.1997 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6, належить Вищебулатецькому споживчому товариству Лубенської райспоживспілки (срк.спр.44-46).

Згідно з рішенням 34 сесії 6 скликання Вищебулатецької сільської ради Лубенського району Полтавської області від 16.09.2013 р. земельна ділянка загальною площею 0,2491 га, кадастровий номер 5322881401:01:001:0229, з цільовим призначенням - для обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в АДРЕСА_1 , вилучена за добровільною відмовою (арк.спр.53).

Відповідно до рішення 41 сесії 6 скликання Вищебулатецької сільської ради Лубенського району Полтавської області від 19.05.2014 р. на підставі заяви ОСОБА_3 останній було надано дозвіл на розробку технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5322881401:01:001:0229, площею 0,2491 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка перебуває в комунальній власності Вищебулатецької сільської ради і розташована на території АДРЕСА_1 (арк.спр.54, 55).

На теперішній час вказаний торговий комплекс знаходиться на сформованій земельній ділянці комунальної власності площею 0,10 га, кадастровий номер 5322881401:01:001:0328, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (арк.спр.7-12).

Вказана земельна ділянка є сформованою, має кадастровий номер, чітко визначені межі та площу, та зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який сформовано станом на 13.10.2023 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 485946,71 грн.(арк.спр.14).

Згідно наданого розрахунку, розмір безпідставно збережених коштів за користування відповідачкою земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, виходячи з нормативно-грошової оцінки ділянки, становить 116 340,96 грн. (арк.спр.13).

Відповідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом глави 15 ЗК України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Ст. 206 ЗК України та ст. 2 Закону України "Про плату за землю" визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до змісту ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на положення ст. 125 ЗК України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Ст.152 Земельного кодексу України визначено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Відповідно до ч. 2 ст.120 ЗК України перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно вимог п. "е" ч. 1 ст.141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 (провадження № 12-48гс21).

Судом встановлено, що відповідачка фактично користується земельною ділянкою комунальної власності, на якій знаходяться належний їй об`єкт нерухомого майна, плату за користування цією ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносила, а тому безпідставно збережені кошти в розмірі 116 340,96 грн., підлягають стягненню з неї на користь Лубенської міської ради.

Враховуючи вище вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме: безпідставно збережені кошти в розмірі 116 340,96 грн., підлягають стягненню з відповідачки.

Також судові витрати на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81, 89, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (юридична адреса: 37500 Полтавська обл., м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 33, ідентифікаційний код: 21053182) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області безпідставно збережені кошти в розмірі 116 340 (сто шістнадцять тисяч триста сорок гривень) 96 коп. за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2023 р. за користування земельною ділянкою площею 0,10 га, кадастровий номер 5322881401:01:001:0328, за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (юридична адреса: 37500 Полтавська обл., м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 33, ідентифікаційний код: 37504366) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 15.11.2024 р.

Суддя Коваленко О.А.