Рішення

від 15.11.2024 по справі 128/2259/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2259/24

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2024 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Літневській А.Р.

без участі сторін,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лука Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до Лука Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Сокиринці Вінницького району Вінницької області помер вітчим позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входила частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок був придбаний ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 13 грудня 1980 року, однак вказаний договір не був нотаріально посвідчений, як того вимагало діюче на той час законодавство, та не зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Двір, в якому знаходиться житловий будинок за АДРЕСА_1 , відповідно до записів в погосподарській книзі за 1991-1995 роки, відносився до категорії колгоспних. Головою двору був ОСОБА_2 , членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року згідно з записами в погосподарській книзі були ОСОБА_2 - голова двору, та ОСОБА_3 дружина голови двору. Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року право власності на майно колгоспного двору, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 , набули ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно з діючим на той час Законом України „Про власність від 15.04.1991 року, постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995 року право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Таким чином, частка кожного члена колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року складала . Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилась спадщина на частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина, мати позивача ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, оскільки вступила в оперативне управління спадковим будинком, проживала та продовжила проживати після його смерті в будинку, була зареєстрована в ньому, похоронила чоловіка, проводила поточні ремонти будинку, обробляла земельну ділянку. Однак свої спадкові права на частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті свого чоловіка мати позивача у нотаріуса не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 . Інших спадкоємців першої черги за законом та спадкоємців за заповітом, які б мали право на спадщину, не має. Спадщину після смерті матері ОСОБА_3 він прийняв, шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини у встановлений ст.1270 ЦК України строк для прийняття спадщини. Однак оформити у нотаріуса спадкові права після смерті матері на житловий будинок АДРЕСА_1 позивач не має змоги, оскільки відсутні належні правовстановлюючі документи на житловий будинок і двір, в якому розташований житловий будинок, відносився до категорії колгоспних дворів. Постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори від 19 лютого 2024 року за № 257/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Викладені вище обставини стали підставою до звернення до суду із даною позовною заявою за захистом своїх спадкових прав після смерті батьків.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Байдак В.Г. подав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримують, змін та доповнень не мають, позов просять задоволити.

Представник відповідача Лука Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області в особі ОСОБА_4 надав суду заяву про слухання справи у його відсутність та при вирішенні судового спору покладаються на розсуд суду.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку учасників провадження, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першоюстатті 2 ЦПКзавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 7 частини третьоїстатті 2 ЦПК Україниосновними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права;повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина першастатті 10 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 11 ЦПК України).

Доказами підтвердження та спростування обставин визначених у позові є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експерта (ст.76 ЦПК України).

Цивільним процесуальним законодавством України встановлено, що докази у справі повинні бути належними та допустимими.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Судом є встановленим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Сокиринці Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входила частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок був придбаний ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 13 грудня 1980 року, однак вказаний договір не був нотаріально посвідчений, як того вимагало діюче на той час законодавство, та не зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Двір, в якому знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до записів в погосподарській книзі за 1991-1995 роки, відносився до категорії колгоспних.

Головою двору був ОСОБА_2 , членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року згідно з записами в погосподарській книзі були ОСОБА_2 - голова двору, та ОСОБА_3 дружина голови двору.

Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року право власності на майно колгоспного двору, зокрема на житловий АДРЕСА_1 , набули ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно з діючим на той час Законом України „Про власність від 15.04.1991 року, постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995 року право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Згідно з ч. 1 ст. 120 Цивільного Кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів

Таким чином, частка кожного члена колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року складала .

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла - ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, оскільки вступила в оперативне управління спадковим будинком, проживала та продовжила проживати після його смерті в будинку, була зареєстрована в ньому, похоронила чоловіка, проводила поточні ремонти будинку, обробляла земельну ділянку, що підтверджується записами в погосподарських книгах, довідкою виконкому Сокиринецької сільської ради від 06.08.2004 року за № 275, довідкою Сокиринецького старостинського округу від 14.03.2024 року за № 04-10/97. Однак свої спадкові права на частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті свого чоловіка мати позивача ОСОБА_3 у нотаріуса не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 ( частина житлового будинку належала матері як члену колгоспного двору і частина житлового будинку належала їй в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 ).

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_3 , довідкою РАЦС про реєстрацію шлюбу від 09.09.2004 року № 3727-67, Випискою з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про держану реєстрацію розірвання шлюбу.

Інших спадкоємців першої черги за законом та спадкоємців за заповітом, які б мали право на спадщину, не має.

Постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори від 19 лютого 2024 року за № 257/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно дост. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно дост. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.1ст.1226 ЦК Україничастка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч.5ст.1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу Українивизначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зіст.1217 ЦК Україниспадкування майна померлого громадянина може здійснюватися за законом чи за заповітом.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частинами 1-3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець зазаповітом чиза закономмає правоприйняти спадщинуабо неприйняти її. Недопускається прийняттяспадщини зумовою чиіз застереженням. Спадкоємець,який постійнопроживав разоміз спадкодавцемна часвідкриття спадщини,вважається таким,що прийнявспадщину,якщо протягомстроку,встановленого статтею1270цього Кодексу,він незаявив провідмову віднеї.

Відповідно до вимог статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини .

Правовий статус колгоспного двору регулюється Цивільним Кодексом Української РСР. Згідно ст.120 зазначеного Кодексу майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти. Відповідно до роз`яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд, до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору ( в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Оскільки сторони по справі не втратили право на частку в майні колгоспного двору, кожен із них має право на 1/2 частку в майні колгоспного двору. Отримати свідоцтво про право власності на відповідні частки у праві власності на житловий будинок як члена колгоспного двору в сільській раді ми не в змозі, оскільки органи місцевого самоврядування відповідно до змін в законодавстві з 01 січня 2013 року позбавлені права оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV. Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868. Статтею 5 Закону визначено об`єкти нерухомого майна, стосовно яких проводиться державна реєстрація прав, а саме: земельні ділянки, підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Реєстрація права власності на такий об`єкт нерухомого майна, як колгоспний двір, законодавством не передбачена.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

За ст. 1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно дост. 1261 ЦК України-перша черга спадкоємців за законом-у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що на теперішній час дійсно існують перешкоди для оформлення позивачами спадкових прав у нотаріальному порядку і за таких обставин визнання права власності на майно в порядку спадкування є компетенцією суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1218, 1264, 1266, 1268, 1276 ЦК України, ст.ст. 2,11,12,13,206,247,263,264,265,355,365 ЦПК України, суд.-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задоволити. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 загальною площею 37,0 кв. метри, житловою площею 18.9 кв. метри

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок від 01.03.2024 року до складу житлового будинку входить житловий будинок літ. «А».

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники провадження:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, адреса: с. Лука-Мелешківська, вул. Центральна, 2А, Вінницького району Вінницької області.

Повний текст судового рішення виготовлено 15.11.2024.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО