Ухвала

від 14.11.2024 по справі 146/140/24

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/140/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р. селище Томашпіль

Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , представник потерпілого ОСОБА_5 , прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 у кримінальній справі № 146/140/24 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2024 року в провадження судді Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 надійшла дана заява про відвід судді ОСОБА_7 у кримінальній справі № 146/140/24 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Дана заява мотивована наступним.

На розгляді суду перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 191 КК України. Вказане кримінальне провадження розглядається під головуванням судді ОСОБА_7 .

В ході розгляду кримінальної справи виявилися обставини, що унеможливлюють об`єктивний її розгляд головуючою суддею.

Упередженість та необ`єктивність головуючої полягає у тому, що 1 травня 2024 року суддею Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 ухвалено незаконний вирок (факт встановлений судом апеляційної інстанції) щодо ОСОБА_3 , з істотним порушенням Закону та внаслідок неналежного ставлення до власних службових обов`язків.

Крім цього, у зв`язку з систематичними та підтвердженими порушеннями прав ОСОБА_3 суддею ОСОБА_7 перша подала ряд скарг з приводу умисних дій судді, в тому числі до Вищої ради правосуддя, в яких просила притягнути до відповідальності головуючу.

За наведених вище обставин суддя ОСОБА_7 , яка й раніше виявляла ознаки упередженості, буде усвідомлено мститися ОСОБА_3 за її дії аж до повторного незаконного засудження як це вже було зроблено раніше, а саме 1 травня 2024 року.

Також в заяві зазначено, що необхідність відводу судді з вказаних підстав обґрунтовується і положеннями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Кодексу Суддівської Етики та Бангалорськими принципами поведінки суддів.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 заяву про відвід судді Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 у кримінальній справі № 146/140/24 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України підтримала, за обставин зазначених в ній та просила заяву задоволити. Зокрема зазначила, що головуюча ОСОБА_7 відхилила всі заяви та клопотання, які заявлялися стороною захисту, що свідчить про її упередженість, крім цього ОСОБА_7 може помститися оскільки ОСОБА_3 було подано скаргу на ВРП щодо притягнення судді до відповідальності. Прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 у кримінальній справі № 146/140/24 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, оскільки відсутні обґрунтовані обставини за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу. Зокрема зазначив, що вирок від 1 травня 2024 року, який було скасовано Вінницьким апеляційним судом ухвалений під головуванням судді ОСОБА_7 було прийнято в іншому кримінальному провадженні та вказаний вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора. Умислу судді ОСОБА_7 на порушення вимог процесуального законодавства при ухвалені вироку від 1 травня 2024 року не встановлено ні відповідними органами, ні в ухвалі Вінницького апеляційного суду. Скарга, яка подана обвинуваченою ОСОБА_3 до ВРП про притягнення судді ОСОБА_7 до відповідальності на даний час не розглянута та незаконних дій судді не встановлено.

Представник потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо розгляду заяви захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 у кримінальній справі № 146/140/24 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України поклався на розсуд суду.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Суддя ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, однак надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вважає заяву про відвід надуманою та безпідставною, просить в заяві про відвід відмовити.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши заяву про відвід, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст. 75 КПК України.

Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим. Особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести обставини, які викликають в неї сумнів в неупередженості судді, який розглядає справу по суті. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Аналогічні обставини суд перевіряє і під час розгляду заяви про самовідвід судді.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Європейський Суд з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Наведені заявником обставини упередженості судді ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження не підтвердженні жодними доказами, обґрунтовані виключно суб`єктивною думкою самого заявника.

Зазначена у заяві про відвід обставина, зокрема ухвалення суддею ОСОБА_7 вироку щодо ОСОБА_3 у іншому кримінальному провадженні з істотним порушенням закону, не може свідчити про упередженість та заінтересованість судді у розгляді даного кримінального провадження, а також по своїй суті зводяться до незгоди заявника з процесуальним рішенням судді під час розгляду іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_3 і не може бути підставою для відводу судді в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України. Прийняття чи не прийняття процесуальних рішень у відповідності до приписів КПК України не може бути підставою для відводу суддів.

Крім цього як підставу для відводу зазначено, що ОСОБА_3 подала скаргу до Вищої ради правосуддя в якій просила притягнути до відповідальності головуючу ОСОБА_7 .

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

Таким чином, об`єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.

Відповідно до пункту 67 рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко та Мартиненко проти України» особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 «Салов проти України» (заява № 65518/01) «неупередженість» у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

ЄСПЛ у своїх рішеннях констатує, що «… сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, виникають побоювання стосовно упередженості суду, що грунтується на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії», заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя, прийнятої на Першій світовій конференції по незалежності правосуддя 1983 року, судді, як особи, є вільними та зобов`язані приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонук, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

У процесі прийняття рішень, судді є незалежними від своїх колег по суду та вищих посадових осіб. Жодна ієрархічна структура суддівства і жодна різниця у ранзі чи класі суддів ніяким чином не можуть ставати на перешкоді праву судді на вільне винесення вироку.

Пункт 8 цієї декларації зобов`язує суддів завжди діяти таким чином, щоб зберігати гідність своєї посаді і безсторонність та незалежність судової системи.

Відповідно до пункту 6 Основних принципів щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав сторін.

Згідно із статтею 1 Загальної (Універсальної) хартії судді, ухваленої 17.11.1999 Центральною Радою Міжнародної Асоціації Суддів в Тайпеї (Тайвань), судді в своїй роботі повинні забезпечувати права кожного на чесний та справедливий розгляд справи в судді. Вони повинні підтримувати право осіб, що хочуть встановити свої цивільні права та обов`язки чи в разі висунення проти них будь-якого кримінального звинувачення, на чесне та відкрите слухання, яке має відбутися в розумний строк та повинно проводитися незалежним та неупередженим судом. Незалежність судді є важливого умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Вона є неподільною.

Разом із тим, суд зазначає, що в рішенні Ради суддів України 01.03.2019 року № 13, вказано, що «подання учасником судового провадження скарги на дії судді до ВРП до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України».

Окрім того, рішенням Ради суддів України від 08.06.2017 року № 34, встановлено, що наявність скарги щодо судді у провадженні ВРП не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Вища рада правосуддя в своїх рішеннях систематично наголошує на тому, що будь-яка скарга на дії суддів не може розцінюватися як втручання або тиск на суддю, оскільки таке звернення є невід`ємним конституційним правом. Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень права будь-якої особи на звернення до ВРП зі скаргою стосовно дисциплінарного проступку судді, в тому числі, і обмежень щодо звернення учасника судового провадження з дисциплінарною скаргою до закінчення судового розгляду справи.

Такі підстави для відводу судді, як посилання на наявність скарг на суддю до Вищої Ради Правосуддя та/або Вищої кваліфікаційної комісії судді України, заяви про відсутність відповідної кваліфікації судді для розгляду справи, самі по собі не можуть бути підставами для задоволення відводу.

Отже, розглянувши заяву захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_4 про відвід, приходжу до висновку, що заява про відвід не підлягає задоволенню, оскільки подання учасником справи скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя не створює конфлікту інтересів, а незгода заявника з процесуальним рішенням судді під час розгляду іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_3 і не може бути підставою для відводу судді в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, тому заява захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 у кримінальній справі № 146/140/24 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 у кримінальній справі № 146/140/24 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення і оскарженню не підлягає.

Повний текстухвали оголошено 14листопада 2024року о14годині 30хвилин.

Суддя: ОСОБА_1