Рішення

від 14.11.2024 по справі 707/1616/24

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/1616/24

2/707/814/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2024 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Суходольського О.М.

за участю секретаря Культенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будищенської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Останнім місцем проживання якої, було домоволодіння АДРЕСА_1 . 08.11.2010 року після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді: земельної ділянки площею 0,8340 га, кадастровий номер 7124981500:03:004:0029, що розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, на території Будищенської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та домоволодіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначає, що спадкоємцем на спадкове майно померлої ОСОБА_3 є її син ОСОБА_4 , який був зареєстрований у даному домоволодінні на момент її смерті. Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15.02.2023 року державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В., спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, та з урахуванням того, що ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після ОСОБА_3 , але не оформив своїх спадкових прав, то свідоцтво про право на спадщину за законом було видано на ім`я ОСОБА_1 ..

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 0,8340 га, кадастровий номер 7124981500:03:004:0029, що розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, на території Будищенської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та домоволодіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке він фактично прийняв після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , однак юридично не оформив право власності на спадкове майно.

ОСОБА_1 є дочкою помелого ОСОБА_4 , що підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.12.1978 року. Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за заком мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки. Таким чином ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_4 . Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину немає. Спору щодо спадкового майна немає.

В травні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до Черкаської районної державної нотаріальної контори, в якій просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який фактично прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на домоволодіння по АДРЕСА_1 . 21.05.2024 року нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину пославшись на п.п. 4.15 п.4 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

З огляду на викладене, позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою та просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сторони в судове засідання належним чином викликалися, однак не з`явилися. Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без участі представника Будищенської сільської ради, рішення просять прийняти на розсуд суду.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді: земельної ділянки площею 0,8340 га, кадастровий номер 7124981500:03:004:0029, що розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, на території Будищенської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та домоволодіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки виконгавчого комітету Будищенської сільської ради №149 від 09.05.2024 року, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала до дня смерті у власному домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . У домоволодінні на момент її смерті був зареєстрований син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інші члени сім`ї в цьому домоволодінні не зареєстровані та не проживають.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 10.11.1966 року, ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 09.11.2021 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 0,8340 га, кадастровий номер 7124981500:03:004:0029, що розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, на території Будищенської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та домоволодіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке він фактично прийняв після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , однак юридично не оформив право власності на спадкове майно.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.12.1978 року, ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 .

Згідно довідки виконавчого комітету Будищенської сільської ради №150 від 09.05.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно був зареєстрований та проживав до дня смерті у домоволодінні покійної матері ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 15.02.2023 року державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В., спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 був її син ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, та з урахуванням того, що ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після ОСОБА_3 , але не оформив своїх спадкових прав, то свідоцтво про право на спадщину за законом було видано на ім`я ОСОБА_1 ..

Згідно відповіді від 21.05.2024 року нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину пославшись на п.п. 4.15 п.4 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно відповіді на запит суду №745/02-14 від 29.06.2024 від Черкаської районної державної нотаріальної контори повідомлено, що після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 заведено спадкову справу №72/2022, свідоцтва про право на спадщину видавались.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені статтю 152 Земельного кодексу України, відповідно до якої держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час реєстрації права власності на земельну ділянку спадкодавцем, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною першою статті 154 Земельного кодексу України визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Частиною другої статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Частиною другою ст.28-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату державної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу, місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної ділянки в електронній (цифровій) формі. Орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, надає органу державної реєстрації право доступу до перегляду кадастрових карт (планів) у порядку ( 118-2012-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України. Інформація, одержана від органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, вноситься державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації прав на відповідний об`єкт до розділу Державного реєстру прав, який містить відомості про нерухоме майно.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Частиною третьою статті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності із ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223ЦК Українивизначено,що правона спадкуваннямають особивизначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 0,8340 га, кадастровий номер 7124981500:03:004:0029, що розташована за адресою: Черкаська область, Черкаський район, на території Будищенської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та домоволодіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В матеріалах справи відсутні дані, про наявність спору щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Таким чином встановлено, що після смерті ОСОБА_4 єдиним спадкоємцем вказаного майна є ОСОБА_1 , тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 12, 81, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О. М. Суходольський