Ухвала

від 14.11.2024 по справі 127/37321/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/37321/24

Провадження № 2-з/127/46/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Жмудь О.О. розглянувши заяву позивача ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», в інтересах якого діє його представник адвокат Водзінський О.В. до ТОВ «НАТ ПОЛІССЯ», ОСОБА_1 про забезпечення позову про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», в інтересах якого діє його представник адвокат Водзінський О.В. до ТОВ «НАТ ПОЛІССЯ», ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

В обґрунтування заяви зазначив, що ТОВ ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» 13.05.2024 уклало договір поставки №140336 з ТОВ «НАТ ПОЛІССЯ». За умовами договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця у встановлений договором строк соняшник врожаю 2024 року, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. На виконання умов Договору між ОСОБА_1 та Товариством укладено договір поруки від 15 травня 2024 року. Також, на виконання умов Договору, для забезпечення виконання зобов`язань, між Відповідачем-1 та Позивачем укладено договір застави майбутнього врожаю від 06 червня 2024 року. Станом на дату звернення до суду із даною заявою Відповідачем-1 зобов`язання за Договором не виконані взагалі. Оскільки Відповідачем-1 порушено строки виконання зобов`язань за Договором, працівниками Позивача 01.11.2024 року здійснено обстеження земельних ділянок, на яких вирощувався соняшник, що є предметом Договору застави, під час якого встановлено, що посіви соняшника зібрано та вивезено із земельних ділянок, про що було складено акт №01- 01/11-24 від 01.11.2024 року. Таким чином, ціною позову, який просить Позивач забезпечити, є ціна договору поставки, а саме 15 716 040,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 7 079 940,32 грн. Враховуючи положення норм законодавства та фактичної відсутності заставленого майна, Позивач не може у примусовому порядку здійснити свої права, як заставодержателя за виконавчим написом нотаріуса і вважає, єдиним та можливим заходом щодо захисту прав позивача до подання позову та вирішення справи по суті, є забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно Відповідача-1 і Відповідача-2, оскільки останній є поручителем за зобов`язання Відповідача-1 та виступає солідарним боржником в межах ціни позову 22 795 980,32 грн. Вищевикладене і стало підставою звернення до суду.

Суд, дослідивши матеріали заяви та надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 152 ЦПК заява про забезпечення позову до подання позову подається за правилами підсудності встановленими ЦПК України.

Системний аналіз наведеного свідчить про те, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Отже, розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом, компетентним розглядати спір по суті.

При цьому першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є оцінка дотримання процесуального порядку звернення із заявою про забезпечення позову до суду.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Так, справи у спорах, які виникають між юридичними особами та її учасником (засновником, акціонером, членом), підлягають розгляду господарськими судами.

Заявник звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ «НАТ ПОЛІССЯ» і ОСОБА_1 .

Також, з тексту заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник з метою поновлення своїх законних прав та інтересів має намір звернутися до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою про примусове виконання зобов`язань з поставки товару та стягнення штрафних санкцій. Однак, цей спір слід розглядати в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, беручи до уваги, що спір, який виник між сторонами відноситься до юрисдикції господарських судів, а заява ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви подана до неналежного суду, то суд відмовляє прийнятті заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. При цьому, суд вважає за необхідно роз`яснити заявнику його право на судовий захист шляхом звернення із вказаною заявою до господарського суду.

Керуючись ст. ст.149-153, 259-261 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у прийнятті до розгляду заяви ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН», в інтересах якого діє його представник адвокат Водзінський О.В. до ТОВ «НАТ ПОЛІССЯ», ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, матеріали заяви повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її складення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Жмудь