Рішення

від 30.10.2024 по справі 314/963/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/963/24

Провадження № 2/314/659/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Мануйлової Н. Ю., секретар судового засідання Рясна А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали цивільної справиза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про виділення частини земельної ділянки в натурі, визнання права власності на земельну ділянку (поділ спадкового майна),

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Зіменко О.В. звернувся до суду із позовною заявою, яка обґрунтована наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , актовий запис про смерть за №374, складений відділом ДРАЦС Вільнянського РУЮ у Запорізькій області.

Після її смерті відкрилась спадщина.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20.06.2023 року Вільнянською державною нотаріальною конторою по спадковій справі №442/2015, зареєстрованого в реєстрі за №597, позивач ОСОБА_1 отримав у спадок після смерті ОСОБА_3 частки земельної ділянки площею 6.9284га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, розташованої на території Новогупалівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст.1241 ЦК України на частки видане не було, що пояснюється тим, що інший спадкоємець прийняв спадщину шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, проте, спадкових прав не оформив, та за останньою відомою для позивача інформацією перебуває на тимчасово окупованій території України.

Рішенням Вільнянського районного суду від 29.06.2023 за №314/2978/22 за позовом ОСОБА_1 до ПП «Агрофірма «Родіна» про розірвання договорів оренди земельних ділянок позов задоволено частково, судом ухвалено рішення про розірвання договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 6,9284га, з кадастровим номером 2321585600:03:001:0026.

Таким чином, частки земельної ділянки площею 6,9284га, з кадастровим номером 2321585600:03:001:0026 перебувають у власності позивача, проте з причини не оформлення спадкових прав іншим спадкоємцем позивач не має можливості укласти договір оренди землі із фермерським господарством та вільно розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.

Просили суд здійснити поділ спадкового майна шляхом виділення ОСОБА_1 в натурі частини земельної ділянки із об`єкта цивільного права земельної ділянки з кадастровим номером 6,9284га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026. Право спільної часткової власності позивача у розмірі частки земельної ділянки площею 6.9284га, кадастровий номер 2321565800:03:001:0026 припинити.

16.10.2024 представник позивача подала заяву про зміну предмету позовних вимог, яка обґрунтована тим, що за замовленням позивача по справі сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки площею 6.9284га з кадастровим номером 2321585600:03:001:0026, із якої 3/4 частки перебуває у приватній власності позивача ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину, та 1/4 частини якої залишається неоформленою, оскільки відповідач по справі ОСОБА_2 прийняла спадщину, проте не оформила своїх спадкових прав.

У відомостях Державного земельного кадастру скасовано запис про об`єкт цивільних прав кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, за результатами чого шляхом поділу сформовано дві земельних ділянки, пропорційно 3/4 частки (позивач ОСОБА_1 ) та 1/4 частки (відповідач ОСОБА_2 ) у спадщині, а саме:

- земельна ділянка площею 5.1963га, кадастровий номер 2321595600:03:001:0160;

- земельна ділянка площею 1.7321га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0161.

На підтвердження чого надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.10.2024 за номером витягу НВ 6800638282024, площею 5.1863, кадастровий номер 2321585600:03:001:0160 з цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.10.2024 за номером витягу НВ 6800638242024, площею 1.7321, кадастровий номер 2321585600:03:001:0161 з цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На другому аркуші вищевказаних витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки зазначено про скасований кадастровий номер 2321585600:03:001:0026 (як підставу виникнення права спільної часткової власності в порядку спадкування), у разі коли земельна ділянка створена в результаті поділу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягали уточненню, змінився предмет позовних вимог (3/4 частки у праві спільної часткової власності позивача ОСОБА_1 стосовно земельної ділянки 2321585600:03:001:0026 трансформовано у виділену в натурі, в результаті поділу, земельну ділянку з кадастровим номером 2321585600:03:001:0160, площею 5.1963га).

Просили суд право спільної часткової власності позивача ОСОБА_1 у розмірі частки, щодо земельної ділянки площею 6.9284 га, кадастровий номер 2321565800:03:001:0026 припинити. Виділити ОСОБА_1 в натурі частини земельної ділянки із об`єкта цивільного права - земельної ділянки площею 6,9284га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, та визнати за позивачем право приватної власності на земельну ділянку 5.1963га, кадастровий номер 2321595600:03:001:0160.

Позивач та представник позивача подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали з підстав, наведених у позовній заяві, щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечували.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась шляхом виклику через оголошення на сайті Судова влада.

Відповідно до ч.1ст.280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Ухвалою Вільнянського районного суду від 14.03.2024 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вільнянської міської ради Запорізької області, третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виділення частини земельної ділянки в натурі, визнання права власності на земельну ділянку (поділ спадкового майна) та припинення права спільної часткової власності. Призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні. Витребувано з Вільнянської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): належним чином завірену копію спадкової справи № 442/2015 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Вільнянського районного суду від 28.05.2024 витребувано з Міністерства соціальної політики України (email: info@mlsp.gov.ua) відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вільнянськогорайонного судувід 04.07.2024 замінено неналежного відповідача Вільнянську міську раду Запорізької області на належного відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , у справі № 314/963/24.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , актовий запис про смерть за №374, складений відділом ДРАЦС Вільнянського РУЮ у Запорізькій області, та після її смерті відкрилась спадщина.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20.06.2023 року Вільнянською державною нотаріальною конторою Запорізької області по спадковій справі №442/2015, зареєстрованого в реєстрі за №597, позивач ОСОБА_1 отримав у спадок після смерті ОСОБА_3 , частки земельної ділянки площею 6.9284га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, розташованої на території Новогупалівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Свідоцтво про право на обов`язкову частку в спадщині на підставі ст.1241 ЦК України на частки видане не було, інший спадкоємець прийняв спадщину шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, проте, спадкових прав не оформив, за підтвердженою матеріалами справи інформацією, перебуває на тимчасово окупованій території України.

Рішенням Вільнянського районного суду від 29.06.2023 за №314/2978/22 за позовом ОСОБА_1 до ПП «Агрофірма «Родіна» про розірвання договорів оренди земельних ділянок, позов задоволено частково, та судом ухвалено рішення про розірвання договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 6,9284га, з кадастровим номером 2321585600:03:001:0026.

Таким чином, частки земельної ділянки площею 6,9284га, з кадастровим номером 2321585600:03:001:0026 перебувають у власності позивача, проте з причини не оформлення спадкових прав іншим спадкоємцем, позивач не має можливості укласти договір оренди землі із фермерським господарством та вільно розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, що обумовлю необхідність звернення до суду.

Відповідно до вимог ст.78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст.79 ЗКУ).

Земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність), право спільноїчасткової власностіна земельнуділянку виникає: при прийнятті спадщини на земельну ділянку (ст.86, 87 ЗКУ).

Відповідно до вимог ст.88 ЗКУ, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до вимог ст.356, 358, 361, 364, 365 ЦКУ, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільноїчасткової власностіздійснюється співвласникамиза їхньоюзгодою. Коженіз співвласниківмає правона наданняйому уволодіння такористування тієїчастини спільногомайна внатурі,яка відповідаєйого частціу правіспільної частковоївласності.У разінеможливості цьоговін маєправо вимагативід іншихспіввласників,які володіютьі користуютьсяспільним майном,відповідної матеріальноїкомпенсації. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Співвласник маєправо навиділ унатурі часткиіз майна,що єу спільнійчастковій власності.У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Статтею 183 ЦК України передбачено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Земельна ділянка площею 6,9284га з кадастровим номером 2321585600:03:001:0026 є сформованою інформація про неї внесена до відомостей Державного земельного кадастру, діючим законодавством передбачена можливість її поділу, та виділення в натурі 3/4 частини, власником яких є позивач.

Під час розгляду справи судом, за замовленням позивача, сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки площею 6.9284га з кадастровим номером 2321585600:03:001:0026, із якої 3/4 частки перебуває у приватній власності позивача ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину, а решта в розмірі 1/4 частини залишається неоформленою відповідачем ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, проте не оформила своїх спадкових прав.

У відомостях Державного земельного кадастру скасовано запис про об`єкт цивільних прав кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, за результатами чого шляхом поділу сформовано дві земельних ділянки: пропорційно 3/4 частки (позивач ОСОБА_1 ) та 1/4 частки (відповідач ОСОБА_2 ) у спадщині, а саме: земельна ділянка площею 5.1963га, кадастровий номер 2321595600:03:001:0160, земельна ділянка площею 1.7321га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0161, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.10.2024 за номером витягу НВ 6800638282024, площею 5.1863, кадастровий номер 2321585600:03:001:0160 з цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.10.2024 за номером витягу НВ 6800638242024, площею 1.7321, кадастровий номер 2321585600:03:001:0161 з цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На другому аркуші вищевказаних витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, зазначено про скасований кадастровий номер 2321585600:03:001:0026 (як підставу виникнення права спільної часткової власності в порядку спадкування), у разі, коли земельна ділянка створена в результаті поділу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Відповідно до ст.79 ЗК України земельна ділянка -це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Суб`єктами права власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до положення ч. 1ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

За змістом ч.ч. 1, 3, 4ст. 86 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

У приписах ч.ч.1, 3 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За правилом ч. 1ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до положень ч. 1 ст.364, ч. 2 ст.367 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 364 Цивільного кодексу України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

На підставу проведення розподілу позивачем надано витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.10.2024 за номером витягу НВ 6800638282024, площею 5.1863, кадастровий номер 2321585600:03:001:0160 з цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.10.2024 за номером витягу НВ 6800638242024, площею 1.7321, кадастровий номер 2321585600:03:001:0161 з цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на другому аркуші яких зазначено про скасований кадастровий номер 2321585600:03:001:0026 (як підставу виникнення права спільної часткової власності в порядку спадкування), у разі створення нових земельних ділянок шляхом поділу.

За змістом ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду . Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд вважає, що за вищевикладених обставин, надані витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 01.10.2024 за номером витягу НВ 6800638282024, площею 5.1863, кадастровий номер 2321585600:03:001:0160 з цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; та від 01.10.2024 за номером витягу НВ 6800638242024, площею 1.7321, кадастровий номер 2321585600:03:001:0161 з цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва визнаються належними та допустимими.

3/4 частки у праві спільної часткової власності позивача ОСОБА_1 , стосовно земельної ділянки 2321585600:03:001:0026, трансформовано у виділену в натуру в результаті поділу земельну ділянку з кадастровим номером 2321585600:03:001:0160, площею 5.1963 га.

Водночас на учасника спільної часткової власності на земельну ділянку покладено низку обов`язків: - учасник спільної часткової власності має брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, у витратах для утримання і зберігання спільної земельної ділянки,- учасник спільної часткової власності несе відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними зі спільною земельною ділянкою.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Підставою для державної реєстрації прав є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року (справа № 12868/87) та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року (справа № 22774/93) зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

Враховучи викладене, суд вважає, що вимоги щодо виділення в натурі в приватну власність позивачу в натурі частини земельної ділянки із об`єкта цивільного права - земельної ділянки площею 6,9284га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, та визнати за ОСОБА_5 право приватної власності на земельну ділянку 5.1963га, кадастровий номер 2321595600:03:001:0160, підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про припинення права спільної часткової власності суд зазначає таке.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1) частини другої статті 16 ЦК України).

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

- припинення права на частку в одного співвласника одночасно виступає для інших співвласників підставою набуття права на частку;

- рішення суду про припинення права на частку є підставою, з якою закон пов`язує набуття для іншого (інших) співвласника(-ів) права на частку;

- визнання права є способом захисту, що використовується при порушенні. Необхідність у застосуванні цього способу захисту виникає у випадках, коли оспорюється або не визнається право, тобто певне суб`єктивне право;

- у співвласника, який тільки пред`являє позов про припинення права на частку, відсутнє суб`єктивне право, яке не визнається або оспорюється. Рішення суду буде лише підставою для правонабуття. У випадку відсутності суб`єктивного права власності неможливо стверджувати й про його порушення, тобто невизнання чи оспорювання, що виступало б передумовою для визнання права;

- недопустими є поєднання конструкції позову про припинення права на частку (стаття 365 ЦК України) та визнання права (пункт 1) частини другої статті 16 ЦК України) одночасно.

Враховуючи те, що земельна ділянка площею 6.9284га з кадастровим номером 2321585600:03:001:0026, не відповідає жодному з чотирьох критеріїв, передбачених ст.365 ЦК України, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо припинення права спільної часткової власності на неї.

Враховуючи те, що позивач не наполягав на стягненні судових витрат з відповідача, суд залишає за ним понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями10,12,13,76,81,89,263-265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про виділення частини земельної ділянки в натурі, визнання права власності на земельну ділянку (поділ спадкового майна), задовольнити частково.

Виділити в натурі в приватну власність ОСОБА_1 в частини земельної ділянки із об`єкта цивільного права - земельної ділянки площею 6,9284 га, кадастровий номер 2321585600:03:001:0026, та визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку 5.1963га, кадастровий номер 2321595600:03:001:0160.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

30.10.2024