Рішення

від 13.11.2024 по справі 754/8186/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/4095/24

Справа №754/8186/24

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого суддіСаламон О.Б.з участю секретаряРябенка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01 лютого 2018 року працює на посаді старшого викладача, а з 01 липня 2020 року на посаді доцента кафедри громадського здоров`я Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика. Розмір заробітної плати станом на 31.05.2023 становив 13 969,00 грн. 08 вересня 2023 року позивач був призваний до лав Збройних сил України по мобілізації, у зв`язку з чим йому не виплачувався середній заробіток. Разом з тим, враховуючи те, що позивач є працівником у галузі освіти, умови праці на час особливого періоду регулюється саме профільним законом, до якого зміни щодо скасування нарахування середнього заробітку були внесені пізніше, отже відповідач повинен був нарахувати позивачу середній заробіток до внесення змін у профільний закон. Враховуючи те, що відповідач таких дій не зробив та на запит позивача відмовився їх вчинити, позивач вимушений був звернутися до суду з відповідним позовом.

Скориставшись правом подачі відзиву, представником відповідача - Олексієнко Л.В. 08.10.2024 подано відзив на позовну заяву, в якому НУОЗ України імені П. Л. Шупика заперечує проти позову, оскільки позивачем зазначено орієнтовний розмір невиплаченого середнього заробітку, а саме 50 000,00 грн. і не додано розрахунку та доказів його коректності. За таких умов, як державна установа НУОЗ України імені П.Л. Шупика вважає незаконною позовну вимогу щодо виплати середнього заробітку, розмір якого не відповідає законодавчо визначеному розрахунку.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 17.06.2024 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 10.09.2024 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, вимоги позову підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі сторін по справі.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились,відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено, що з 01 лютого 2018 року позивач працює на посаді старшого викладача, а з 01 липня 2020 року - на посаді доцента кафедри громадського здоров`я Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика, про що свідчить довідка з відділу кадрів НУОЗ України імені П.Л. Шупика № 236 від 07.06.2023.

На підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 26/2022 позивач 08 вересня 2023 року був призваний до лав Збройних сил України на мобілізаційний особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Наказом від 08 вересня 2023 року Національного університету охорони здоров`я України імені П. Л. Шупика позивач був увільнений від роботи з 08 вересня 2023 року у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період, зі збереженням місця роботи, посади на період проходження військової служби.

Після 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 виплату середнього заробітку припинено.

За період з 08 вересня 2023 року по 24 грудня 2023 року нарахування середнього заробітку позивачу під час його мобілізації відповідачем не проводилось.

Для вжиття заходів досудового врегулювання спору 15 грудня 2023 року позивачем була надіслана заява на ім`я ректора НУОЗ України імені П.Л. Шупика на офіційну електронну адресу закладу.

Станом на 11 червня 2024 року позивач відповіді не отримав.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст.14 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Згідно із ч.2 ст.39 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема: ч. 3 ст. 119 КЗпП; ч.1 ст. 53 і ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017.

Частиною 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» передбачено, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Частиною 3 ст.119 КЗпПУ України (у редакції, що діяла до 19.07.2022) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

При цьому відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 будь-яких змін до Закону України «Про освіту» щодо припинення збереження попереднього середнього заробітку працівникам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, не внесено.

З 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023, яким у ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» виключено слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період».

Отже, до 24 грудня 2023 року ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту» щодо збереження за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками попереднього середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, була чинною і підлягала застосуванню в повному обсязі.

Зазначене підтверджуються, зокрема і висновками, викладеними в листах Міністерства економіки України від 21.08.2022 № 4711-06/60669-03 та Міністерства освіти і науки України від 06.09.2022 № 1/10241-22.

Відповідно до положень ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про освіту» законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що КЗпПУ є загальним нормативно-правовим актом, який регулює трудові відносини між роботодавцем та працівником, а Закон України «Про освіту» є спеціальним, оскільки регулює, зокрема питання трудових відносин педагогічних працівників.

Відповідно до пункту 2.1 рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р (II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня; у таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posteri order ogatpriori) -«закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex special is derogat generali) -«закон загальний пізніший немає переваги над спеціальним давнішим» (lex posteri or generalis non derogatpriori speciali); якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2023 у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23) вказано, що спеціальна норма (ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною нормою (ч.3 ст. 119 КЗпПУ) (lex special is derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (ч. 3 ст. 119 КЗпП) не скасовує спеціальної норми (lex posteri or general is nonderogatpriori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації зберігається попередній середній заробіток.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що державна установа НУОЗ України імені П. Л. Шупика незаконно припинило нарахування позивачу як педагогічному працівнику середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 08.09.2023, і такі дії є порушенням вимог ч. 2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військовуслужбу» та ч. 2 ст.57 Закону України «Про освіту» та права позивача на оплату праці, яке підлягає поновленню.

Як зазначено вище, відповідно до ст.119 КЗпП України станом на 08.09.2023 було передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову. За працівником, який проходить військову службу, зберігається місце роботи, посада та виплачується середній заробіток.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.1995 №100, при обчисленні середньої заробітної плати з всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконанні підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода з підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяця включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахування із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794 св18) та у постанові від 12 лютого 2020 року у справі 569/3637/19 (провадження №61-14649св19) зазначив, що справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (в редакції на 30.05.2020).

При цьому середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Тобто, якщо виконувати вимоги вищевказаного Порядку для розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 необхідно брати виплати за травень-квітень 2023 року, оскільки з довідки про доходи не можна визначити розмір середньоденної заробітної плати за останні два місяці, що передують місяцю, в якому працівник був мобілізований. 08 вересня 2023 року позивач був призваний, червень-серпень суд не бере до уваги для нарахування, оскільки вказані місяці -це відпустка та нарахування відпустки з нарахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення ( зурахуванням виплат ). Суд бере до уваги два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата - квітень -травень 2023 року і заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні (попередні) два місяця роботи.

У п. 8 Порядку № 100 вказано, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком

Згідно довідки Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л.Шупика від 21.10.2024 № 12/107-69-193 ОСОБА_1 за основним місцем роботи було нараховано у 2023 році дохід у вигляді середнього заробітку за період мобілізації у такому розмірі: за січень 19 218,50 грн.; за лютий 19 218,50 грн.; за березень 17 714,44 грн.; за квітень 17 571,20 грн.; за травень 17 571,20 грн.; за червень 57 513,15 грн.; за липень 0,00 грн.; за серпень 14 117,59 грн.; за вересень 4 183,59 грн.

Виходячи із кількості робочих днів у квітні-травні 2023 року можна визначити розмір середньоденної заробітної плати, який застосовувався Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л.Шупика середньої заробітної плати за вказані місяці.

Тобто розмір середньоденної заробітної плати складав:

- у квітні 2023 року - 17 571,20 грн. / 20 роб.дн. = 878,56 грн.; у травні 2023 року: 17 571,20 грн./23 роб.дн. = 763,96 грн.

(17 571,20 грн.* 2 міс.): (20 роб.дн.+ 23 роб.дн.) = 817,25 грн./роб.день.

Припинення виплат заробітної плати відбулась в період з 08 вересня 2023 року по 24 грудня 2023 року та складає 74 робочих днів. (817,25 грн./роб.день*75 роб.днів = 66 789,56 грн.).

Згідно із ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи вищенаведене, а також принцип справедливості та співмірності, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн.

Керуючисьст.ст. 1-13, 17, 18, 76-82, 89, 133, 141, 242, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 4, 119 КЗпП України, ст. ст. 2, 57 Закону України "Про освіту", суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика на користь ОСОБА_1 як мобілізованого на особливий період педагогічного працівника середньомісячний заробіток за період з 08 вересня 2023 року по 24 грудня 2023 року в розмірі 66 789,56 грн.

Стягнути з Національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Національний університет охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика, код ЄДРПОУ 01896702, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд.9.

Повний текст рішення складено 15.11.2024.

Суддя Деснянського

районного суду м. Києва О.Б. Саламон