Ухвала

від 14.11.2024 по справі 761/41289/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/41289/24

Провадження № 1-кс/761/27276/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту земельної ділянки, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2020 (справа №761/29222/20) у кримінальному провадженні №12016110230001223, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2016, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 1971, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 3652 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту земельної ділянки, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2020 (справа №761/29222/20) у кримінальному провадженні №12016110230001223, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2016, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 1971, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 3652 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2020 в рамках кримінального провадження №12016110230001223 від 02.09.2016 накладено арешт на ряд земельних ділянок, зокрема і на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:04:011:0023 загальною площею 3,6890 га, розташовану на території Обухівської міської ради Київської області, яка перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди.

26.01.2024 померла мати заявника ОСОБА_5 у власності якої перебувала зазначена земельна ділянка, у свою чергу, ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом на спадкове майно померлої, у тому числі, вищезазначену земельну ділянку.

У зв`язку із оформленням спадщини та видачею свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, належну померлій 26.01.2024 ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , звернулася до нотаріуса, водночас через наявність арешту на вказану земельну ділянку, остання не може вступити у право володіння спадковим майно.

Відтак, з огляду на тривалість досудового розслідування представник власника майна просить скасувати арешт майна.

Адвокат ОСОБА_3 на виклик суду в судове засідання не з`явилась, повідомлялась про розгляд справи завчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомляла. До скарги долучила заяву в якій просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

Прокурор Київської обласної прокуратури, будучи належним чином повідомленим про дату і час судового розгляду, у судове засіданні не з`явився. Водночас, надіслав на адресу суду заперечення із додатками, відповідно до яких останній вказує, що земельна ділянка визнана речовим доказом, так її статус не змінився, досудове розслідування на даний час триває, обставини, у зв`язку із якими було арештовано майно не змінилися, відтак просив відмовити у задоволенні клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016110230001223 від 02.09.2016.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2020 в рамках кримінального провадження №12016110230001223 від 02.09.2016 накладено арешт на ряд земельних ділянок, зокрема і на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:04:011:0023 загальною площею 3,6890 га, розташовану на території Обухівської міської ради Київської області, яка перебуває у користуванні ТОВ «Роза-Л» на підставі договору оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, у відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

У свою чергу, порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

З мотивувальної частини ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2019 вбачається, що при вирішенні питання щодо арешту майна слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що зазначені земельні ділянки є речовими доказами у кримінальному провадженні №12016110230001223 від 02.09.2016 в розумінні ст. 98 КПК України, тобто існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, а арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу.

Крім того, зі змісту ухвали вбачається, що слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних відповідно до ст. 170 КПК України була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що при ухваленні рішення слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва були належним чином враховані як фактичні обставини кримінального провадження, так і вимоги КПК України, у зв`язку з чим слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що такі земельні ділянки, відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та наклав арешт на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання та долучених до нього документів, вони не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.10.2024, що дає слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала.

За правилами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При цьому варто нагадати, що відповідно до вимог абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України обов`язок доведення, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, законодавець покладає безпосередньо на особу, яка звернулась із клопотанням про скасування арешту майна.

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2022, в рамках кримінального провадження №12016110230001223 від 02.09.2016.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту земельної ділянки, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2020 (справа №761/29222/20) у кримінальному провадженні №12016110230001223, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2016, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 1971, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 3652 КК України- залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1