Ухвала

від 29.10.2024 по справі 761/29235/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/29235/24

Провадження № 1-кс/761/19164/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ТЕРМІНАЛ» (ЄДРПОУ 32547138), про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.06.2024 (справа № 757/26948/24) у кримінальному провадженні № 42022000000000551 від 10.05.2022,

установив:

08.08.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 74835) клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ТЕРМІНАЛ» (ЄДРПОУ 32547138), про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.06.2024 (справа № 757/26948/24) у кримінальному провадженні № 42022000000000551 від 10.05.2022.

Обґрунтовуючи клопотання адвокат зазначив, що у провадженні Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження № 42022000000000551 від 10.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

27.06.2024 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ТЕРМІНАЛ» за адресою: АДРЕСА_1.

На думку адвоката, зазначена ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.06.2024 втратила свою актуальність: з огляду на викладені обґрунтування прокурора наведені у клопотанні про накладання арешту; оскільки, прийняте слідчим суддею з порушенням норм матеріального та процесуального права, що містить хибну правову оцінку обставин вказаного кримінального провадження; оскільки, є необґрунтованим те невмотивованим, а як наслідок незаконним, а тому, подальше застосування арешту до вказаного майна, с недоцільним та протиправним; оскільки, потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження не обумовлена потребами кримінального провадження, а була застосована через хибний висновок слідчого судді, про відповідність вилученого майна критеріям визначеним ст. 98 КПК України, якого було умисно введено в оману прокурором, особисто заінтересованого в результатах кримінального провадження, що в свою чергу вказує на обов`язковість скасування такого арешту.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 14.08.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 15.08.2024 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Печерського районного суду міста Києва.

У судове засідання адвокат не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Однак, на електронну адресу суду адвокат ОСОБА_3 надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та уточнив вимоги клопотання в частині скасування арешту тільки з жорсткого диску марки Samsung 128 Gb, s\n: S12KNEAD635549 та пластикових пляшок ємністю по 2 літри в кількості 15 штук.

Прокурор Офісу Генерального прокурора у судове засідання також не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Однак, на електронну адресу суду прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 надіслала заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні клопотання адвоката про скасування арешту майна.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У судовому засіданні встановлено, що у провадженні Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження № 42022000000000551 від 10.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

05.12.2023 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

27.06.2024 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ТЕРМІНАЛ» за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається зі змісту зазначеної ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на майно, послугувала наявність розумної підозри вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022000000000551 від 10.05.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов`язок доведення зазначених обставин.

У той же час, оцінюючи наведені заявником доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не доводять наявність підстав для скасування рішення слідчого судді про накладення арешту.

Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, завершення кримінального провадження тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000551 від 10.05.2022 наразі триває, у зазначеному кримінальному провадженні здійснюються слідчі (розшукові) дії з метою виконання завдань, встановлених ст. 2 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що адвокатом не доведено, що потреба у подальшому застосуванні арешту відпала, оскільки кримінальне провадження на теперішній час триває, арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів. Під час розгляду клопотання про скасування арешту не встановлено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт, не відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.06.2024 (справа № 757/26948/24) у кримінальному провадженні № 42022000000000551 від 10.05.2022.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 98, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ТЕРМІНАЛ» (ЄДРПОУ 32547138), про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.06.2024 (справа № 757/26948/24) у кримінальному провадженні № 42022000000000551 від 10.05.2022 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1