Рішення

від 12.11.2024 по справі 470/561/24

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/154/24

Справа № 470/561/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Гоцуляк Ю.С., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Фуртатова К.М., секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчий комітет Березнегуватської селищної ради про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2024 року позивачка звернулась до суду з відповідним позовом, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний її представником ОСОБА_3 , яка діє на підставі ордеру № 02/05-1 від 02 травня 2024 року. У позові зазначила, що з 25 березня 2017 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано 07 червня 2024 року рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області. У період шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу син проживає разом з нею, перебуває на її утриманні та вихованні. Оскільки сім`я відповідача виселила її разом з малолітнім сином з квартири, де вони в період шлюбу мешкали разом з відповідачем, та зняли їх з реєстрації місця проживання, вона вимушена винаймати житло де і проживає разом з дітьми. Посилаючись на те, що відповідач створює конфліктні ситуації, погрожує забрати дитину, у зв`язку з чим вони не можуть досягти згоди щодо визначення місця проживання малолітнього сина, позивачка просила суд визначити місце проживання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею, та стягнути з відповідача судовий збір і витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000 грн.

Позивачка та її представник адвокат Гоцуляк Ю.С. в судове засідання з`явились, позовні вимоги підтримали. Позивачка пояснила, що наразі вона з відповідачем не має невирішених питань щодо виховання та утримання сина, вони обоє у рівній мірі приймають у цьому участь. Син проживає разом з нею, відповідач періодично забирає сина до себе та повертає, без будь яких конфліктних ситуацій. Сталим джерелом доходу є аліменти, які вона отримує на дітей, зареєстрованого місця проживання не має, проживає разом з дітьми в орендованому житлі. До суду звернулася з відповідним позовом оскільки на той час вони конфліктували, хоча фактично син проживає разом з нею, однак його зареєстрованим місцем проживання, є адреса місця проживання відповідача, тому просила задовольнити позовні вимоги та визначити місце проживання дитини разом з нею. Крім цього, просила стягнути з відповідача лише витрати по сплаті судового збору, та не стягувати витрати на правничу допомогу адвоката.

Відповідач та його представник адвокат Фуртатов К.М. в судове засідання з`явились, проти позовних вимог заперечували за їх безпідставністю. Відповідач пояснив, що не має заперечень з приводу реєстрації місця проживання сина разом з позивачкою.

Третя особа по справі, начальник служби у справах дітей Березнегуватської селищної ради в судове засідання не з`явилась, до суду направила заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позовних вимог не заперечувала.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.

Судом встановлено, що позивачка та відповідач перебували у зареєстровану шлюбі з 25 березня 2017 року, який розірвано рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2024 року ( а.с.8-9).

У цьому шлюбі у них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.15).

У період шлюбу, а саме з 11 вересня 2017 року позивачка була зареєстрована за місцем проживання та реєстрації відповідача, у будинку його родини, за адресою АДРЕСА_1 , за цією ж адресою були зареєстровані її донька ОСОБА_6 та син ОСОБА_7 ( а.с.26,90-91).

06 травня 2024 року позивачку та її доньку було знято з реєстрації за вказаною вище адресою, за поясненнями позивачки наразі вона немає зареєстрованого місця проживання.

З копії акту обстеження складеного 07 травня 2024 року слідує, що позивачка разом з донькою ОСОБА_8 та сином ОСОБА_7 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 (а.с.25). У вказаній квартирі нею створенні умови для виховання, розвитку та проживання дитини, що також убачається з акту обстеження житлово побутових умов проживання сім`ї позивачки, складеного 12 серпня 2024 року начальником служби у справах дітей Березнегуватської селищної ради ( а.с.167).

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу малолітній син сторін залишився проживати разом з матір`ю. Його зареєстрованим місце проживання залишається адреса реєстрації відповідача - АДРЕСА_1 (а.с.90-91).

З пояснень сторін наданих в судовому засіданні слідує, що вони досягли згоди з питань виховання та утримання сина, дитина має прихильність до обох батьків, відповідач за домовленістю з позивачкою періодично бере сина до себе, випадків неповернення ним дитини, або перешкоджання проживанню дитини з матір`ю не було.

За висновком комісії з питань захисту прав дитини складеного 16 серпня 2024 року Березнегуватською селищною радою, місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільно визначити разом з матір`ю ОСОБА_9 , оскільки батько дитини не заперечує проти цього ( а.с.166). Такий висновок обґрунтований тим що, батьки дійшли згоди щодо місця проживання дитини. Відповідач немає заперечень з приводу проживання дитини з матір`ю, остання також не створює перешкод у спілкуванні та побаченнях відповідача з сином. Позивачка та відповідач працюють, мають певний дохід, однак обоє власного житла та майна у власності не мають.

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією Українита міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини шоста-восьмастатті 7 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоїпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII(далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно із частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції про права дитини).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина першастатті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша - третястатті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуваннямінтересів дитини(частина восьмастатті 7 СК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десятастатті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятоюстатті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

За частинами1-3статті 160Сімейного КодексуУкраїни -місце проживаннядитини,яка недосягла десятироків,визначається зазгодою батьків. Місцепроживання дитини,яка досягладесяти років,визначається заспільною згодоюбатьків тасамої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частини 1 статті 161 Сімейного Кодексу України - якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто спір про визначення місця проживання малолітньої дитини вирішується судом лише у тому випадку, коли батьки не дійшли згоди щодо цього.

Судом у цій справі встановлено, що позивачка та відповідач належним чином виконують батьківські обов`язки щодо виховання, утримання, розвитку спільного малолітнього сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за їх поясненнями, вони як батьки спільно вирішують ці питання та піклуються про нього. Хоча місце реєстрації дитини зареєстроване за місцем проживання відповідача, ОСОБА_7 після припинення між сторонами шлюбних відносин, проживає з матір`ю, батько постійно відвідує і спілкується з дитиною, випадків неповернення батьком дитини, або створення один одному перешкод при реалізації батьківських прав та виконанні обов`язків, або конфліктів які б негативно впливали на дитину, встановлено не було. Тобто між сторонами, на час розгляду справи, немає будь яких непорозумінь, у тому числі і з приводу місця проживання їх малолітнього сина, оскільки з цього питання ними досягнуто згоди яка також відповідає інтересам дитини. До такого висновку дійшла і служба у справах дітей Березнегуватської селищної ради під час складання висновку, зазначивши про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_11 разом з матір`ю, оскільки батько не заперечує проти цього, та батьками досягнуто згоди.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю, оскільки встановлено, що малолітній ОСОБА_7 фактично постійно і проживає з матір`ю. Крім цього, наразі позивачка немає зареєстрованого місця проживання, однак сторони не позбавленні можливості вирішити питання щодо реєстрації місця проживання, у тому числі змінити реєстрацію місця проживання дитини, в позасудовому порядку.

Також, за змістом статті 161 Сімейного Кодексу України, у випадку зміни обставин, які були підставою для вирішення позову про визначення місця проживання дитини, батько чи мати не позбавленні можливості звернутись до суду з повторним позовом про визначення місця проживання дитини. При цьому суд, розглядаючи позов, перевіряє як фактичні обставини справи, так і у випадку, передбаченому ст. 171 СК, заслуховує думку дитини.

З огляду на викладене вище суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити у повному обсязі, за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: Адвокат Гоцуляк Юлія Сергіївна - адреса здійснення адвокатської діяльності: індекс 54017, вул. Чкалова буд. № 30А, офіс 307 м.Миколаїв.

Відповідач: ОСОБА_2 : адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача: адвокат Фуртатов Костянтин Миколайович - адреса здійснення адвокатської діяльності: індекс 54001, вул. Велика Морська, буд. № 49 кв. № 2 м.Миколаїв.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Березнегуватської селищної ради: адреса місцезнаходження: Соборно Миколаївська площа, 10 с-ще Березнегувате Миколаївська область, ЄДРПОУ 44408404.

Суддя С. Ф. Орлова

Повний текст рішення суду складено 14 листопада 2024 року.