Рішення

від 15.11.2024 по справі 473/1467/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/1467/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"15" листопада 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Гоженко В.О., позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ

в березні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначала, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В той же час відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема тривалий час не створювала належних умов для проживання, утримання та виховання дитини, мало місце завдання їй тілесних ушкоджень. В подальшому відповідачка подала до Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради заяву про небажання проживати з донькою та займатися її вихованням, а також заяву про відмову від виконання батьківських обов`язків, з того часу не цікавиться життям, здоров`ям, фізичним, духовним, соціальним розвитком дитини, не утримує її матеріально.

У зв`язку з цим відповідачка притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків, проте відношення до дитини не змінила.

Тому ОСОБА_3 тривалий час проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила позовні вимоги щодо позбавлення відповідачки батьківських прав задовольнити. Крім того, з огляду на положення ч.3 ст. 60 ЦК України, просила призначити її опікуном вищевказаної дитини.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 березня 2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою цього ж суду від 02 вересня 2024 року закрито підготовче провадження по справі, призначено її до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував, висновок опікунського органу про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав підтримав.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивачка в судовому засіданні не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 150, 155, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею освіти, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Зазначене узгоджується з положеннями Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 якого передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п.2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При цьому, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» за № 3 від 30.03.2007 року).

Вказані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Водночас, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, за заявою матері.

У той же час відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема тривалий час не створювала належних умов для проживання, утримання та виховання дитини (в житловому приміщенні за місцем проживання відповідачки було брудно, мати не забезпечувала доньку необхідним одягом та харчуванням).

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2024 року відповідачка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України за фактом заподіяння тілесних ушкоджень своїй дочці, що мало місце 01 січня 2024 року.

В подальшому відповідачка подала до Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради заяву про небажання проживати з донькою та займатися її вихованням, а також заяву про відмову від виконання батьківських обов`язків, з того часу не цікавиться життям, здоров`ям, фізичним, духовним, соціальним розвитком дитини, не здійснює її матеріального утримання.

У зв`язку з цим відповідачка притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків за ч. 1 ст. 184 КУпАП (постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2024 року), проте відношення до дитини не змінила.

Тому ОСОБА_3 тривалий час проживає з позивачкою (тітка дитини) та перебуває на її утриманні (згідно наказу Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради № 46 від 20 лютого 2024 року).

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 01 травня 2024 року надано письмовий висновок № 5337/02.02.01-22/03/020/24 про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її дитини, оскільки це буде відповідати інтересам останньої.

В матеріалах справи відсутні докази, що б вказували на поважність причин невиконання відповідачкою батьківських обов`язків в минулому та докази, що свідчать про її свідоме бажання виконувати ці обов`язки в майбутньому.

З наданих доказів вбачається, що відповідачка свідомо обрала такі життєві умови, за яких не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні ст. 164 СК України.

Суд, з урахуванням положень ч. 2 ст. 171 СК України при вирішенні спору не з`ясовував думку малолітньої дитини, оскільки остання за своїм віком та рівнем розвитку не може її висловити.

Таким чином, ретельно зваживши доводи, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає доцільним позбавити відповідачку батьківських прав щодо її доньки, оскільки це буде відповідати інтересам останньої.

Відповідно до вимог ч.ч. 4-5 ст. 167 СК України в разі ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини, мають за їхньою заявою баба, дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Позивачка ОСОБА_1 (тітка дитини) висловила бажання на передання їй дитини. Остання тривалий час проживає з позивачкою, яка створила необхідні умови для її проживання, гармонійного розвитку.

Отже, враховуючи викладене, подання Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 9184/02.02.01-22/03/020/24 від 14 червня 2024 року про доцільність призначення позивачки опікуном відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитину слід передати на опікування позивачці.

Разом з тим, згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Положення ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України передбачають, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Ч.ч. 1, 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Враховуючи вимоги ст. 182 СК України, зокрема стан здоров`я та матеріальне становище дитини, відсутність в матеріалах справи доказів щодо особи відповідачки, що б вказували на те, що остання не має можливості матеріально утримувати доньку або вплинули на розмір аліментів, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідачки аліментів на утримання ОСОБА_3 у звичайному розмірі - 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів починається з дати подачі позову та припиняється з досягненням дитиною повноліття.

При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-83, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку міста Миколаєва, батьківських прав відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Миколаєва.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Миколаєва, опікуном над малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою міста Миколаєва.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Миколаєва, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно кошти (аліменти) в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 березня 2024 року і до повноліття дитини.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан