Рішення

від 15.11.2024 по справі 482/300/24

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.11.2024

Справа № 482/300/24

Номер провадження 2/482/430/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судових засідань Шведової Я.О., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі.

У позовній заяві посилалася на те, що вона є одним із співвласників земельної ділянки загальною площею 7,6629 га, кадастровий номер 4824882300:03:00:0112, яка розташована в межах території Новоодеської міської ради, Миколаївського району, Миколаївської області (до реорганізації Дільничної сільської ради, Новоодеського району. Миколаївської області), цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - земельна ділянка), що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку наданою Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру 10.01.2024 року та інформаційною довідкою № 361415372 від 10.01.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Зміна мого дошлюбного прізвища Іванюк на Дєдухова підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.10.2022 року, копія якого додається до цієї позовної заяви.

Право власності на % частину земельної ділянки позивач набула в порядку спадкування, внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_7 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії та номер 624, виданого 09.12.2021 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Філіпенко О.М.

Разом зі позивачем, право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, набули її сестра ОСОБА_5 , частка якої складає 2/4 частини земельної ділянки, та її брат, ОСОБА_6 , частка якого складає 1/4 частину земельної ділянки, що підтверджується інформаційною довідкою № 361415373 від 10.01.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка додається до цієї позовної заяви.

З набуттям права власності на 1/4 частину земельної ділянки позивач дізналася, що її право власності на цю земельну ділянку обмежене речовими правами ОСОБА_8 , за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки до 27 грудня 2062 року, на підставі договору оренди землі №1, укладеного 25 грудня 2013 року між моєю матір`ю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Зазначені обставини підтверджуються договором оренди землі №1 від 25.12.2013 року та інформаційною довідкою № 361415373 від 10.01.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

З матеріалів спадкової справи №3/2021, відкритої внаслідок смерті ОСОБА_7 позивач дізналася, що ОСОБА_8 , за яким зареєстровано право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і цей факт підтверджується повним, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00029620679 від 18.02.2021 року.

Після смерті орендаря земельної ділянки - ОСОБА_8 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що з моменту відкриття спадщини внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , його дружина ОСОБА_2 протягом 6 (шести) років не вчинила жодних дій щодо виконання укладеного її померлим чоловіком Договору оренди землі №1 від 25 грудня 2013 року, а саме:

не здійснила державної реєстрації її речових прав на земельну ділянку;

не повернула земельну ділянку її власнику/власникам у зв`язку з відмовою від виконання укладеного її чоловіком договору оренди землі;

не здійснює господарської діяльності щодо використання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

не сплачувала орендну плату за використання земельної ділянки, як на користь матері позивача ОСОБА_7 за її життя, так і на користь позивача, з моменту набуття нею права власності на 1/4 частину земельної ділянки.

Зокрема щодо систематичного порушення обов`язку сплати орендної плати позивач зазначала, що на умовах Договору оренди землі, що є предметом цього позову, орендар зобов`язаний один раз на рік до 20 числа останнього у звітному місяці вносити орендну плату за користування земельною ділянкою у грошовій формі в розмірі 3% від вартості земельної ділянки за рік з урахуванням індексів інфляції (пункти 7 та 8 Договору оренди землі).

Згідно витягу №НВ-4800019882024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 16.01.2024 року, мінімальна вартість земельної ділянки складає 245340, 63 гривень, 3% від якої відповідає сумі у розмірі 7360, 22 гривень.

Відповідачка не виконувала цих зобов`язань з моменту відкриття спадщини внаслідок смерті її чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проявлялось у формі несплати орендної плати, як на користь матері позивачки ОСОБА_7 , так і на мою користь самої позивачки.

До позивачки як співвласника 1/ частини земельної ділянки перейшли всі права її матері, ОСОБА_7 , як власника земельної ділянки за Договором оренди землі, в тому числі і право на розірвання договору оренди землі, у зв`язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати за 2017-2020 роки, яке мало місце за життя її матері, оскільки до особи, яка набула право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, що перебуває у користуванні іншої особи з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди.

Невиконання відповідачкою обов`язку щодо оплати орендної плати за Договором оренди землі за 2017-2023 роки свідчить про систематичність несплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Систематична несплата орендної плати (два та більше випадки), а також систематична сплата орендної плати не в повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору. Систематична несплата частини орендної плати у відробітковій (оранка, культивація земельної ділянки) та натуральній (постачання соломи до садиби орендодавця) формах є істотним порушенням умов договору оренди землі, а отже підставою для його розірвання (джерело: постанова КЦС ВС від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17; постанова КЦС ВС від 01 липня 2020 року у справі № 183/3653/16).

Несплата орендної плати з урахуванням індексу інфляції, у тому числі систематична, може бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, як істотне порушення умов договору. Тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати загалом, так і її виплату в розмірі, меншому від визначеного договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо) (джерело: постанова КЦС ВС від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц).

Несплата орендної плати протягом усього часу існування договору є підставою для розірвання договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору (джерело: постанова ВП ВС від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18).

Сплата заборгованості за договором оренди земельної ділянки не спростовує факту систематичного порушення умов договору, що є підставою для його розірвання (джерело: постанова КЦС ВС від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18).

Посилаючись на вищевикладене позивач просила розірвати достроково договір оренди землі № 1 від 25 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , -щодо оренди земельної ділянки площею 7.. 6629 га, кадастровий номер 4824882300:03:000:0112, яка розташована на території Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області (до реорганізації Дільничної сільської ради Новоодеського району Миколаївської області).

19.03.2024 року представник відповідач подав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив посилаючись на наступне.

ОСОБА_5 , з позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , законний представник якого є батько ОСОБА_11 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, - зверталась до Новоодеського районного суду Миколаївської області, справа №482/686/21.

11.10.2023 року Миколаївський апеляційний суд ухвалив постанову, якою в задоволені позовних вимог по справі №482/686/21 було відмовлено.

Вирішуючи вищевказаний спір суд встановив, що позивачка не виконала свого обов`язку та не повідомила орендаря - ОСОБА_2 про зміну власника земельної ділянки, що свідчить про відсутність винної поведінки відповідачки у невиплаті орендної плати за спірним договором.

Під час апеляційного розгляду відповідачка пояснила, що про смерть орендодавця дізналася від родичів померлої і після того, як стало відомо хто прийняв спадщину сплатила орендну плату на користь кожного співвласника спірної земельної ділянки.

Також не містять матеріли справи і доказів на підтвердження щодо звернення за життя ОСОБА_7 до відповідачки з приводу несплати орендної плати протягом п`яти років, як про це зазначає відповідачка.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що несплата орендної плати, була пов`язана у зв`язку з відмовою відповідачки її сплачувати або ухиляння останньої від її виплати під час розгляду справи позивачкою не надано, що є її процесуальним обов`язком.

Проте на підтвердження виконання умов договору щодо сплати орендної плати, відповідачкою надані копії квитанції про сплату орендної плати, оригінали яких були оглянуті під час апеляційного розгляду.

ОСОБА_4 , яка була учасником вказаної справи знає про наявність вирішеного питання по орендній платі за 2017-2020 роки включно, а відтак немає підстав такий період розглядати. Та обставина, що ОСОБА_4 була третьою особою, - не спростовує обставин, які встановлені апеляційним судом.

Щодо орендної плати за 2021, 2022 та 2023 роки представник відповідача зазначив наступне. Оскільки позивачка разом з третіми особами у справі не виконали свого обов`язку, передбаченого ч.ч.1,3 ст.148-1 ЗК України та не виконали свого обов`язку про повідомлення відповідача щодо вступ у права власності протягом одного календарного місяця з дня прийняття спадщини, - то у відповідачки на підставі цього та п.36 Договору оренди землі не було можливості сплачувати орендну плату.

Як тільки відповідачці стало відомо про нових власників, - вона одразу здійснила перерахування належних їм сум за місцем їх проживання за 2021-2022 роки включно, про що свідчать квитанції, які додаються до відзиву від 07.02.2023 року. Окрім того, за 2023 рік відповідачка перерахувала спадкоємцям 19.12.2023 року, про що свідчать додані до відзиву квитанції.

Таким чином, ОСОБА_2 в повному обсязі виконала свій обов`язок по сплаті орендної плати по 2023 рік включно.

Також вказував, що Новоодеським районним судом Миколаївської області, з яким погодився Миколаївський апеляційний суд у справі №482/686/21 було встановлено, що 25 грудня 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладено договір оренди землі №1 на земельної ділянки площею 7,6629 га з кадастровим номером 4824882300:003:000:0112 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дільничної сільської ради Новоодеського району Миколаївської області на строк 49 років до 27 грудня 2062 року, який зареєстрований 27 грудня 2013 року, номер запису про інше речове право №4105273. Після смерті орендаря - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину прийняла його дружина відповідачка - ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори 04 грудня 2018 року за реєстровим №1-2768. Таким чином, право оренди належним чином зареєстроване, про що також не заперечується позивачем, одночасно з цим це не є істотною умовою договору, оскільки навіть в самому договорі така умова не передбачається. Дана обставина була встановлена у справі №482/686/21, а відтак на підставі п.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доведенню. Умова передачі земельної ділянки визначена у п.16 договору оренди землі та ця умова в повному обсязі виконана та жодною стороною не заперечується. Таким чином, доводи в цій частині не є істотними умовами договору оренди землі і ОСОБА_2 в цій частині спору не порушувала умов договору.

Також представник відповідача вказував, що посилання позивача на не використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням не підтверджено належними і допустимим доказами.

Крім того вказував, що позивач не навів достатніх обумовлених умов, які б вказували на обов`язок ОСОБА_2 вжити заходів до повернення земельної ділянки.

Також заперечував щодо розміру судових витрат заявлених позивачем.

29.03.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому вона посилалася на ті ж обставини що вказані у позовній заяві, а крім того вказувала, що однією з підстав дострокового розірвання договору оренди землі позивач зазначила істотне порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки.

Відповідач не надала жодних пояснень та доказів на підтвердження виконання нею умов Договору оренди землі щодо щорічної сплати на користь орендодавця орендної плати за 2017-2020 роки.

Відповідач у своєму відзиві зазначає про належне виконання нею своїх зобов`язань перед позивачем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою за період 2021-2023 роки на підставі договору оренди землі №1 від 25 грудня 2013 року. Доказами належного виконання зобов`язань по сплаті орендної плати позивачу за 2021-2023 роки відповідач вважає фіскальні чеки від 07.02.2023 року та 19.12.2023 року про здійснення поштових переказів.

Перш за все, надані відповідачем фіскальні чеки: не розкривають даних про особу, яка здійснила переказ коштів, через що немає змоги встановити, що переказ здійснено відповідачем; не розкривають повних даних отримувача коштів, через що немає змоги переконатися у тому, що кошти переказувалися позивачу; не містять даних про те, що переказ є орендною платою за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди землі №1 від 25.12.2013 року за період 2021-2023 роки; не підтверджують отримання позивачем коштів.

Крім того, суми, які зазначені у фіскальних чеках не відповідають розміру орендної плати, яку орендар взяв на себе зобов`язання сплачувати щорічно.

Так згідновитягів ізтехнічної документаціїпро нормативнугрошову оцінкуземельної ділянки№994/177-20від 29.12.2020року та№НВ-4800019882024від 16.01.2024року,що булидодані допозовної заяви,нормативна грошоваоцінка земельноїділянки станомна 29.12.2020року становила233435,42гривень,а станомна 16.01.2024року становила245340,63гривень.

Сторони Договору оренди землі №1 від 25.12.2013 року погодили у п. 7 Договору, що розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою буде залежати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а у пункті 8 Договору, сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за землю буде здійснюватися з урахуванням індексів інфляції.

При визначенні розміру орендної плати за рік, орендар мав враховувати як індексацію нормативної грошової оцінки, так і індексацію орендної плати.

3% від 233 435, 42 гривень дорівнює 7003, 06 гривень. 3% від 245340,63 гривень дорівнює 7360,22 гривень.

Індекс інфляції за 2021 рік складає 110,0% за 2022 рік складає 126, 6% за 2023 рік складає 105, 1%

Згідно данихфіскальних чеків,які булинадані відповідачемна підтвердженнясплати орендноїплати за2021-2023роки,суми невстановленогопоходження платежівстановили 1200,00гривень (длявласників 1/4частки земельноїділянки)та 2400,00гривень (длявласників 1/2частки земельноїділянки).

Отже, зазначені в фіскальних чеках суми поштових переказів, які здійснювались невстановленою особою на користь невстановленої особи, без зазначення призначення платежу, не відповідають сумам грошових зобов`язань, які взяв на себе орендар за Договором оренди землі.

Також орендну плату за 2021 рік, орендар на умовах Договору мав здійснити до 20 грудня 2021 року, за 2022 рік до 20 грудня 2022 року, за 2023 рік до 20 грудня 2023 року. Однак дати фіскальних чеків не співпадають із строком виконання зобов`язань орендаря за Договором оренди землі.

Представником відповідач подано заперечення на відповідь на відзив у якому було заперечено обставини вказані у відповіді на відзив представником позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала із підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити.

Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечували із підстав зазначених у їх заявах по суті справи.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та інших заяв сторін по суті справи, докази подані сторонами, у тому числі витребувані судом матеріали цивільних справ №482/686/21 та №482/1279/21, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , місце державної реєстрації: Новоодеський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 11 від 05.01.2021 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.09.2014 року у власності ОСОБА_7 перебувала земельна ділянка, розташована на території Дільничної сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4824882300:003:000:0112, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,6629 га, яка відповідно до договору оренди землі № 1 від 25.12.2013 року передана в оренду ОСОБА_8 , строком до 27.12.2062 року.

Відповідно до договору оренди землі № 1 укладеного 25.12.2013 року, ОСОБА_7 передала ОСОБА_8 в строкове платне користування земельну ділянку площею 7,6629 га, кадастровий номер 4824882300:003:000:0112, строком на 49 років, з орендною платою у грошовій формі в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, а саме 4245,05 грн. за рік, зі строком сплати до 20 числа останнього у звітному місяці.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 06.11.2017 року Новоодеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 242.

Згідно витребуваної судом копії спадкової справи № 79/2018 до майна померлого ОСОБА_8 , спадщину після смерті останнього прийняла його дружина ОСОБА_2 , яка отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.12.2018 року.

Згідно витребуваної судом копії спадкової справи № 3/2021 до майна померлої ОСОБА_7 , спадщину після її смерті прийняли діти: донька ОСОБА_5 , донька ОСОБА_12 та син ОСОБА_6 , від імені якого діє ОСОБА_11 , а син ОСОБА_9 відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 18.10.2021 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального кругу Миколаївської області Філіпенко О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 510, спадщина ОСОБА_5 складається, зокрема, з 2/4 частки земельної ділянки площею 7,6629 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: Новоодеська міська рада Миколаївського району Миколаївської області (адреса до реорганізації: Дільнична сільська рада Новоодеського району Миколаївської області), кадастровий номер 4824882300:003:000:0112.

Крім того із вказаної спадкової справи встановлено, що 26.12.2013 року ОСОБА_7 було складено заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенком Д.В., за яким ОСОБА_7 заповіла земельну ділянку площею 7,6629 га., кадастровий номер 4824882300:003:000:0112, ОСОБА_8 .

Маючи намір успадкувати вказану земельну ділянку, після смерті ОСОБА_8 . ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Філіпенко О.М. із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено з посиланням на статтю 1266 ЦК України.

Як видно із матеріалів справи №482/1279/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 в інтересах якого діє ОСОБА_11 про стягнення боргу, 01.12.2021 року ОСОБА_2 клопотала перед судом про витребування спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою встановлення кола її спадкоємців та обсягів прийнятої ними спадщини. (аркуш 43 том 1 справи №482/1279/21).

02.12.2021 року вищевказане клопотання було задоволено витребувано спадкову справу після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (аркуш 47 том 1 справи №482/1279/21).

10.01.2022 року після надходження до суду спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , представник ОСОБА_2 клопотав залучити співвідповідачів та уточнив позовні вимоги згідно яких вимоги про стягнення боргу спадкодавця було пред`явлено лише до тих особі які фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_13 і у частковому відношенні що відповідало їх часткам у спадщині, а саме ОСОБА_5 частина боргу, ОСОБА_14 частина боргу та ОСОБА_6 частина боргу (аркуші 139-142 том 1 справи №482/1279/21).

Таким чином суд вважає доведеним що ОСОБА_2 не пізніше 10.01.2022 року стало відомо про склад осіб які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , об`єм успадкованого ними майна, до якого входить земельна ділянка площею 7,6629 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: Новоодеська міська рада Миколаївського району Миколаївської області (адреса до реорганізації: Дільнична сільська рада Новоодеського району Миколаївської області), кадастровий номер 4824882300:003:000:0112, частки у ньому кожного спадкоємця та їх адреси.

Також із матеріалів справи №482/686/21 видно, що у період з 26.05.2024 року по 11.10.2023 року у провадженні Новоодеського районного суду Миколаївської області (кінцеве рішення від 02.08.2023 року) та Миколаївського апеляційного суду (кінцеве рішення від 11.10.2023 року) розглядалася справа за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 (в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6 ), про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

У постанові №482/686/21 від 11.10.2023 року Миколаївський апеляційний відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що позивачка не надала доказів про те, що після отримання у власність частини земельної ділянки після смерті орендаря - матері зверталася до відповідачки з повідомленням про зміну власника, а також сплати заборгованості по орендній платі. Що свідчить про те, що позивачка не виконала свого обов`язку та не повідомила орендаря - ОСОБА_2 про зміну власника земельної ділянки, що свідчить про відсутність винної поведінки відповідачки у невиплаті орендної плати за спірним договором.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що несплата орендної плати, була пов`язана у зв`язку з відмовою відповідачки її сплачувати або ухиляння останньої від її виплати під час розгляду справи позивачкою не надано, що є її процесуальним обов`язком.

Проте на підтвердження виконання умов договору щодо сплати орендної плати, відповідачкою надані копії квитанції про сплату орендної плати, оригінали яких були оглянуті під час апеляційного розгляду.

У справі №482/686/21 ОСОБА_2 було подано до апеляційного суду копії квитанцій від 07.02.2023 року про переказ на адресу спадкоємців ОСОБА_13 орендної плати у сумах 1200 грн. за рік кожному (аркуші 189-191 справи №482/686/21), проте такий переказ було здійснено і ОСОБА_9 , який спадщину не прийняв відмовившись від неї на користь ОСОБА_5 .

На ці ж квитанції посилається ОСОБА_2 і у цій справі як на доказ виконання нею обов`язку по сплаті орендної плати за 2021-2022роки включнопісля того як вона дізналася склад і частки спадкоємців орендодавця.

Разом з тим як встановив суд ОСОБА_2 не пізніше 10.01.2022 року стало відомо про склад осіб які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , їх адреси, об`єм успадкованого ними майна, до якого входить земельна ділянка площею 7,6629 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: Новоодеська міська рада Миколаївського району Миколаївської області (адреса до реорганізації: Дільнична сільська рада Новоодеського району Миколаївської області), кадастровий номер 4824882300:003:000:0112, частки у ньому кожного спадкоємця, а відповідно і що ОСОБА_9 не є спадкоємцем.

Крім того відповідачем надано до суду копії квитанцій від 19.12.2023 року про переказ на адресу вже належного складу спадкоємців орендної плати за 2023 рік, у сумах що відповідає 2400 грн. для власника 2/4 часток земельної ділянки, та по 1200 грн. для власників частки земельної ділянки.

Згідно витягівіз технічноїдокументації пронормативну грошовуоцінку земельноїділянки №994/177-20від 29.12.2020року та№НВ-4800019882024від 16.01.2024року,що булидодані допозовної заяви,нормативна грошоваоцінка земельноїділянки станомна 29.12.2020року становила233435,42гривень,а станомна 16.01.2024року становила245340,63гривень.

Зміна нормативної грошової оцінки між вищевказаними датами викликана тим що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становило 1,051 (у переводі на відсотки 5,1%), у 2020, 2021, 2022 році становило 1,0 тобто нормативна грошова оцінка залишалася не змінною (ця інформаціє є публічною, знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2023-rik/.

Таким чином виходячи із умов договору оренди землі № 1 укладеного 25.12.2013 року орендна плата за 2021 та 2022 роки мала становити 7003,06 грн. за всю земельну ділянку, а за 2/4 її частини та 1/4 частину - 3501,53 грн. та 1750,76 грн. відповідно без урахування індексу інфляції споживчих цін..

Орендна плата за 2023 рік мала становити 7360,22 грн. за всю земельну ділянку, а за 2/4 її частини та 1/4 частину 3680,11 грн. та 1840,05 грн. відповідно, без урахування індексу інфляції споживчих цін.

Згідно п. 8 Договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції

Із урахуванням урахування індексу інфляції споживчих цін розраховані судом із НГО суми орендної плати повинні ще збільшитися на відповідний індекс інфляції, однак оскільки судом у цій справі не вирішується питання про стягнення орендної плати і встановлених обставин достатньо для наступних висновків щодо предмету спору то відповідний розрахунок судом не проводиться.

Вищевказані обставини свідчать про те, що достовірно знаючи з 10.01.2022 року про те, що спадкоємцями ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_5 , ОСОБА_16 та ОСОБА_6 і вони є співвласниками (у частках 2/4, та відповідно) земельної ділянки площею 7,6629 га, кадастровий номер 4824882300:003:000:0112, право оренди якої вона успадкувала, із матеріалів спадкової справи знаючи їх адреси, які було вказано у заяві про уточнення позовних вимог від 10.01.2022 року (справа 482/686/21), вона втім не сплатила їм орендну плату у 2022 році, а у порушення умов договору оренди переказала цю орендну плату 07.02.2023 року разом із орендною платою за 2021 рік

Вини у порушенні строку сплати орендної плати за 2021 рік суд не вбачає з огляду на вищенаведене рішення Миколаївського апеляційного суду, висновки якого щодо неповідомлення орендодавцем про набуття права власності на об`єкт оренди орендаря, та відсутності вини орендаря у невиплаті орендної плати за час до 2021 року включно, цілком можуть бути застосовані і у цій справі у зв`язку із не наданням позивачем доказів зворотного.

Так позивачка не надала доказів про те, що після отримання у власність частини земельної ділянки після смерті орендаря - матері зверталася до відповідачки з повідомленням про зміну власника, а також сплати заборгованості по орендній платі. Що свідчить про те, що позивачка не виконала свого обов`язку та не повідомила орендаря - ОСОБА_2 про зміну власника земельної ділянки, що свідчить про відсутність винної поведінки відповідачки у невиплаті орендної плати за спірним договором у період до 2021 року включно.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що несплата орендної плати, була пов`язана у зв`язку з відмовою відповідачки її сплачувати або ухиляння останньої від її виплати під час розгляду справи позивачкою не надано, що є її процесуальним обов`язком.

У подальшому 19.12.2023 року ОСОБА_2 переказала орендну плату за 2023 рік.

Разом з тим за всі вищевказані періоди ОСОБА_2 переказала орендодавцям, у тому числі і позивачу, орендну плату у розмірі значно меншому ніж той, що підлягав сплаті, а саме зокрема позивачу по 1200 грн. на рік (за 2021-2023 роки), хоча повинна була сплатити по 1750,76 грн. на рік за 2021 та 2022 роки (а із урахуванням індексу інфляції споживчих цін і того більше) та 1840,05 грн. за 2023 рік.

Отже судом встановлено наступні порушення умов виплати орендної плати позивачу відповідачем : 1) порушення строку сплати орендної плати за 2022 рік, 2) сплата орендної плати за 2021-2023 роки не у повному обсязі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435св18) зазначив, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України: (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932св18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Систематична несплата орендної плати (два га більше випадки), а також систематична сплата орендної плати не в повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору. Систематична несплата частини орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди землі, а отже підставою для його розірвання (постанова КЦС ВС від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17; постанова КЦС ВС від 01 липня 2020 року у справі № 183/3653/16).

Таким чином підставою для розірвання договору оренди землі є як систематична несплата орендної плати (два та більше випадки) сама по собі так і систематична сплата орендної плати не у повному обсязі.

З огляду на вищевказане, оскільки судом було встановлено порушення орендарем у період 2021-2023 років умов договору оренди в частині сплати орендної плати, що полягало у одному порушенні строків виплати орендної плати (за 2022 рік) та у систематичній сплаті орендної плати не у повному обсязі 2021, 2022, 2023 роки то позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а договір оренди землі № 1, укладений 25 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо оренди земельної ділянки площею 7,6629 га, кадастровий номер 4824882300:003:000:0112, розташованої в межах Новоодеської міської рада Миколаївського району Миколаївської області (адреса до реорганізації: Дільнична сільська рада Новоодеського району Миколаївської області) розвіванню.

Доводи позивача та її представника щодо невикористання за цільовим призначенням ОСОБА_2 орендованої земельної ділянки під час судового розгляду в цілому підтвердження не знайшли.

Доводи щодо відсутності у ОСОБА_2 права оренди вищевказаної земельної ділянки спростовуються дослідженими судом доказами, згідно яких право оренди було зареєстроване за ОСОБА_8 , а ОСОБА_2 є єдиним його спадкоємцем і прийняла спадщину.

У силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Вирішуючи питання про розмір судових витрат які підлягають стягненню суд виходить із наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд, розлядаючи питання про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) виходить із наступного.

У позовній заяві позивач вказувала, що орієнтовний розмір суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 1211 грн. судового збору за подання позову та 33000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У клопотанні про стягнення судових витрат яке надійшло до суду 30.07.2024 року представник позивача просила стягнути із відповідача 1211 грн. судового збору за подання позову та 41400 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надала копію договору про надання правничої допомоги від 24.12.2023 року, детальний опис наданих позивачу адвокатом послуг, копії актів прийому передачі послуг, копії рахунків, копії квитанцій про оплату позивачем послуг адвоката, квитанції про оплату поштових відправлень .

Згідно копій двох квитанцій позивачем сплачено своєму представнику 31.01.2024 року 16255,99 грн. та 13520 грн. 07.05.2024 року.

Дослідивши детальний опис наданих адвокатом Дєдухової О.М. послуг від 24.07.2024 року, судом встановлено, що деякі із позицій наданих послуг не стосуються розгляду цієї справи, а стосуються послуг наданих у справі №757/38861/20-ц.

Також деякі позиції наданих послуг, як наприклад вивчення судової практики, підготовка до участі у підготовчому судовому засіданні на думку суду не є видом правничої допомоги безпосередньо позивачу у цій справі.

Витрати на такі дії як складання та направлення поштою чи через підсистему «Електронний суд» заяв є явно завищеними.

10 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/479/18, дійшов висновку про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У іншій постановіу справі№ 922/3812/19від 09грудня 2021року ВерховнийСуд зробиввисновок,що визначаючирозмір суми,що підлягаєсплаті впорядку компенсаціїгонорару адвокатаіншою стороною,суди маютьвиходити зівстановленого усамому договорірозміру та/абопорядку обчисленнятаких витрат,що узгоджуєтьсяз приписамист.30Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність».У разівідсутності утексті договорутаких умов(пунктів)щодо порядкуобчислення,форми таціни послуг,що надаютьсяадвокатом,суди,в залежностівід конкретнихобставин справи,інших доказів,наданих адвокатом,використовуючи своїдискреційні повноваження,мають правовідмовити узадоволенні заявипро компенсаціюсудових витрат,задовольнити їїповністю абочастково.

Суд також враховує позицію Верховного Судувикладену упостановах ВерховногоСуду усправі №905/1795/18від 07листопада 2019року тау справі№ 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином суд приходить до висновку, що представником позивача не доведено відповідність зазначеного розміру витрат на правничу допомогу, критеріям , обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності та співмірності враховуючи складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг та інше.

З огляду на вищевказане, заявлена вимога про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до ст. 137,141 ЦПК підлягає задоволенню судом частково, на суму 20000грн.

Крім того з відповідача підлягають стягненню 1190грн. 99 коп інших витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (компенсація витрат на відправку поштової кореспонденції) та 1211,20 грн. судового збору сплаченого при поданні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

За таких обставин, керуючись ст.268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди землі № 1, укладений 25 грудня 2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо оренди земельної ділянки площею 7,6629 га, кадастровий номер 4824882300:003:000:0112, розташованої в межах Новоодеської міської рада Миколаївського району Миколаївської області (адреса до реорганізації: Дільнична сільська рада Новоодеського району Миколаївської області).

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 22402(двадцять дві тисячі чотириста дві) грн. 19 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення не буловручене удень його проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст виготовлено 15.11.2024 року.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко