Постанова

від 14.11.2024 по справі 910/4571/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р. Справа№ 910/4571/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяву Громадської організації "Інститут розвитку Кривого Рогу"

про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Українського культурного фонду

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024

у справі № 910/4571/24 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Громадської організації "Інститут розвитку Кривого Рогу"

до Українського культурного фонду

про стягнення 248 713,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі, в межах якої вирішується питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

У квітні 2024 року Громадська організація "Інститут розвитку Кривого Рогу" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського культурного фонду про стягнення 248 713,00 грн суми гранту за договором №6RCA31-34995 про надання гранту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/4571/24 задоволено повністю. Стягнуто з Українського культурного фонду на користь Громадської організації "Інститут розвитку Кривого Рогу" 248 713,00 грн заборгованості, а також 2 984,56 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі №910/4571/24 стягнуто з Українського культурного фонду на користь Громадської організації "Інститут розвитку Кривого Рогу" 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 у справі № 910/4571/24 залишено без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 апеляційну скаргу задоволено частково. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі №910/4571/24 скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким заяву Громадської організації "Інститут розвитку Кривого Рогу" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Українського культурного фонду на користь Громадської організації "Інститут розвитку Кривого Рогу" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Короткий зміст заяви позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

31.10.2024 позивач - Громадська організація "Інститут розвитку Кривого Рогу", з посиланням на положення ст. 123, ч. 8 ст. 129 ГПК України, подав заяву про ухвалення додаткового рішення та просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, понесених в суді апеляційної інстанції за ознайомлення та правовий аналіз апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення, а також направлення до суду відзиву на апеляційні скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

Згідно протоколу передачі заяви раніше визначеному складу суду від 31.10.2024 заяву у справі № 910/4571/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 повідомлено учасників справи про призначення до розгляду заяви Громадської організації "Інститут розвитку Кривого Рогу" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4571/24 в порядку письмового провадження. Встановлено учасникам апеляційного провадження строк до 18.11.2024 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4571/24.

Заперечення відповідача

Відповідач у свої письмових запереченнях від 08.11.2024 просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлені позивачем витрати не є співмірними зі складністю справи та наданим його представником обсягом робіт, не відповідають критеріям розумності та обґрунтованості розміру витрат.

Зокрема, відповідач свою заяву обґрунтовує тим, що:

- справа є малозначною;

- позиція позивача не змінювалась, а представництво позивач здійснювалось один і тим самим представником;

- відомості зазначені в Акті не узгоджуються з відомостями, зазначеними у Рахунку-фактурі, а саме в Акті зазначено «ознайомлення та правовий аналіз апеляційної скарги…; складання та направлення відзиву на апеляційні скарги», а в Рахунку-фактурі: «ознайомлення з документами по справі, узгодження правової позиції, збір доказів, підготовка та подання позовної заяви»;

- матеріали справи не містять, а заявником не додано доказів, які б свідчили про доцільність витрат на правничу допомогу;

- надані представником позивача документи не підтверджують заявлені до вішкодування витрати на професійну правничу допомогу.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, колегія зазначає наступне.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Фактичні обставини, що встановлені судом за результатами розгляду заяви

04.03.2024 між Громадською організацією "Інститут розвитку Кривого Рогу" (Клієнт) та Адвокатом Щербиною Яною Миколаївною (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги, за змістом якого Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надавати правничу допомогу.

В розділі 5 Договору сторони домовились, що вартість послуг адвоката визначається множенням кількості годин, фактично витрачених адвокатом на виконання доручень клієнта. Одна година узгоджується сторонами додатково. Факт виконання доручень на надання правової допомоги за договором підтверджується актами.

У рахунку-фактурі від 10.10.2024 сторони визначили вартість правової допомоги щодо ознайомлення з документами у справі, узгодження правової позиції, збір доказів, підготовка та подання позовної заяви у розмірі 12 000,00 грн.

10.10.2024 сторони підписали довідку №3 про сплату клієнтом готівкою обумовленої у рахунку-фактурі від 10.10.2024 суми.

Згідно Акта про надання послуг від 11.10.2024 адвокат виконав, а клієнт прийняв послугу з ознайомлення та правового аналізу апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення, а також направлення до суду відзиву на апеляційні скарги - 4 години - 12 000,00 грн.

Всього витрачено адвокатом 4 години, вартість яких визначено у розмірі 12 000,00 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу становлять в розрахунку 3 000,00 грн/1 год. роботи адвоката.

Акт підписано сторонами без претензій і зауважень.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглянувши надані позивачем докази та подані відповідачем заперечення колегія зазначає наступне.

Як було зазначено, позивачем заявлено витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000,00 грн за ознайомлення та правовий аналіз апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення, а також направлення до суду відзиву на апеляційні скарги - 4 години - 12 000,00 грн.

Відповідач у письмових запереченнях просить відмовити у задоволенні відповідної заяви, оскільки визначений розмір понесених витрат не відповідає критеріям реальності, розумності та є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а також заперечення відповідача щодо витрат позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати. (Наведена правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №916/1830/19).

Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Колегія враховує, що подані акти наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів приймає до уваги, що ця справа не є складною, не містить великої кількості документів, що підлягали дослідженню, а адвокат позивача, який брав участь в якості його представника надав послугу за складання та подання відзиву на апеляційні скарги відповідача.

При цьому колегія суддів враховує, що правова позиція позивача у контексті його доводів щодо задоволення позовних вимог була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат позивача надавав Громадській організації "Інститут розвитку Кривого Рогу" правову допомогу в суді першої інстанції, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

Ураховуючи наведене, колегія дійшла висновку, що очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи у апеляційному провадженні (підготовка та подання відзиву) не вимагала значного обсягу юридичної роботи та не потребувала значних витрат часу представника позивача.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що 4 години за складання та подання відзиву на апеляційні скарги є необґрунтованими. Розумним та співмірним є 2 години витраченого адвокатом позивача часу за надані послуги на правничу допомогу щодо виконання цієї послуги.

Щодо доводів відповідача про те, що відомості зазначені в Акті не узгоджуються з відомостями, зазначеними у Рахунку-фактурі, а саме: в Акті зазначено - «ознайомлення та правовий аналіз апеляційної скарги…; складання та направлення відзиву на апеляційні скарги», а в Рахунку-фактурі - «ознайомлення з документами по справі, узгодження правової позиції, збір доказів, підготовка та подання позовної заяви», колегія суддів зазначає, що це є технічною помилкою (опискою) і на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу колегія враховує підсумковий Акт наданих послуг від 04.03.2024. Зокрема, з цього акта слідує, що зазначені в ньому витрати стосуються складання та подання відзиву на апеляційні скарги.

Водночас, в Акті наданих послуг від 04.03.2024 про розрахунок вартості витрат на професійну правничу допомогу, сторони домовились, що одна година роботи адвоката становить 3 000,00 грн. Отже, вартість 2-х годин роботи адвоката становить 6 000,00 грн (3000,00 грн х 2 год.).

Дослідивши заяву позивача, враховуючи заперечення відповідача, а також надані заявником документи в їх сукупності, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи розумності судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як складність, обґрунтованість та розумність їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн від попередньо заявленої суми (12 000,00 грн). Отже, заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Сукупність поданих позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є достатньою для часткового задоволення його заяви.

Підстав для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Громадської організації "Інститут розвитку Кривого Рогу" задовольнити частково.

Стягнути з Українського культурного фонду (01010, м. Київ, вул. Лаврська, 10-12; ідентифікаційний код 41436842) на користь Громадської організації "Інститут розвитку Кривого Рогу" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Лісового, буд. 24, кв.8; ідентифікаційний код 44165839) витрати на професійну правничу допомогу понесені у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині заяви відмовити.

Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова