Постанова

від 12.11.2024 по справі 918/1217/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Справа № 918/1217/21(918/500/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління державної податкової служби у Рівненській області та Арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24) (повний текст складений 02.09.2024)

за заявою: Арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича у справі про банкрутство боржника ТОВ "ЕКО ДОК"

до відповідача 1: ОСОБА_1

до відповідача 2: ОСОБА_2

до відповідача 3: ОСОБА_3

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління державної податкової служби у Рівненській області

про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24) у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що встановлені судами у справах №918/1217/21(918/605/23) та №918/1217/21(918/890/23) обставини, з урахуванням положень частини четвертої статті 75 ГПК України, спростовують викладені у позовній заяві доводи позивача про наявність податкового боргу (кредиторської заборгованості) за TOB "ЕКО ДОК" перед ГУДПС у Рівненській області на дату прийняття рішень на підставі яких укладено правочини. Отже, встановлені у справах №918/1217/21(918/605/23) та №918/1217/21(918/890/23) обставини спростовують обставини, викладені у висновку-аналізу від 01.05.2024, що в свою чергу спростовує доводи позивача про можливість покладення субсидіарної відповідальності та стягнення боргу із відповідачів в цій частині. Місцевий господарський суд щодо виходу відповідачів із складу учасників зазначив, що нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та спеціального законодавства учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Звернув увагу, що директор TOB "ЕКО ДОК" виконував рішення загальних зборів учасників, які є обов`язковими до виконання виконавчим органом цих товариств (ст. 65 ГК України), а рішення загальних зборів ТОВ "ЕКО ДОК" як акти індивідуальної дії не визнані недійсними в судовому порядку у разі їх невідповідності вимогам законодавства (в тому числі Конституції України) та/або визначеній законом компетенції органу, що видав (затвердив) таке рішення. Суд першої інстанції також зазначив, що ліквідатор, подає заяву про покладення субсидіарної відповідальності не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. Проте, як вставновив місцевий господарський суд, нереалізованим залишається дві одиниці транспортних засобів, а саме: автонавантажувач 40814, та тягач лісовий 678 F Turbo FMG Timberjack, а твердження ліквідатора у звіті про відсутність ліквідаційної маси є необґрунтованим. На підставі викладеного, суд першої інстанції відмовив ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" арбітражному керуючому Чепелюку О.О. у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Головне управління державної податкової служби у Рівненській області звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити його. За результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24), прийняти нове рішення, яким задоволити заяву арбітражного керуючого у справі про банкрутство ТОВ "ЕКО ДОК" про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення боргу у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- суд першої інстанції не надав оцінки обставинам, які викладені у судовому рішенні по справі №1740/2092/18 від 26.02.2019;

- до позовної заяви ліквідатором було надано значний ряд доказів на підтвердження цьому, однак судом не було надано належної оцінки таким доказам;

- протягом всього періоду здійснення процедури банкрутства ТОВ "ЕКО ДОК" грошові вимоги кредитора Головного управління ДПС у Рівненській області в розмірі 3 248 083,09 грн не погашалися у зв`язку із недостатністю майна, тобто відсутністю рухомого та нерухомого майна, коштів, цінних паперів та інших цінностей Банкрута;

- за результатом позовних проваджень, участь в яких приймав кредитор ГУ ДПС у Рівненській області, майнові активи, відчужені Боржником за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, не було повернуто до складу ліквідаційної маси ТОВ "ЕКО ДОК", оскільки судовими рішеннями відмовлено в задоволенні позовних вимог ліквідатора щодо визнання недійсними правочинів Банкрута;

- в діях керівних органів ТОВ "ЕКО ДОК" встановлено наявність ознак умисного доведення боржника до банкрутства та недобросовісних дій, внаслідок яких неможливим є погашення податкових зобов`язань перед Головним управлінням ДПС у Рівненській області, адже Боржник відчужив всі істотні майнові активи в період трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутства, отримані кошти спрямував на відшкодування часток в статутному капіталі Товариства громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які являються відповідальними особами (керівними органами) за вчасне виконання Товариством зобов`язань зі сплати податкових платежів, тобто умисно уникнувши погашення боргу перед Державним бюджетом тим самим завдавши шкоди Головному управлінню ДПС у Рівненській області в розмірі 3 248 083,09 грн;

- необґрунтованим є покликання суду першої інстанції на наявність нереалізованого майна боржника - дві одиниці транспортних засобів, а саме: автонавантажувач 40814, та тягач лісовий 678 F Turbo FMG Timberjack. У ході проведення інвентаризації майна боржника встановлені документи по списанню вказаних транспортних засобів у 2016 році.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Рівненській області на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24) залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 3 028, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

11.10.2024 на адресу суду від Головного управління державної податкової служби у Рівненській області надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2024 поновлений строк на подання апеляційної скарги. Відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління державної податкової служби у Рівненській області на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24). Розгляд апеляційної скарги призначений на "12" листопада 2024 р. об 10:30год. Запропоновано учасникам справи у строк до 04.11.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Арбітражний керуючий Чепелюк Олександр Олександрович звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження. Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24). Ухвалити нове рішення, яким задоволити заяву ліквідатора ТОВ "ЕКО ДОК" у зв`язку із доведенням його до банкрутства, задоволити в повному обсязі, а саме:

- покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Еко Док" у зв`язку із доведенням до банкрутства в розмірі 3 248 083,09 грн на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ "Еко Док" в розмірі 3 248 083,09 грн в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Еко Док".

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- саме дії засновників щодо: 1) відчуження всіх істотних активів ТОВ "Еко Док" вартістю близько 4 000 000,00 грн на користь новоствореної юридичної особи за наявності у боржника заборгованості зі сплати податкових платежів в розмірі близько 3 000 000,00 грн та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення такої заборгованості; 2) прийняття рішення про виведення коштів, отриманих від реалізації майна, на користь трьох учасників (засновників) ТОВ "Еко Док", умисно уникнувши виконання податкових зобов`язань зі сплати боргу, в наслідок чого настала неплатоспроможність; 3) недобросовісна поведінка та бездіяльність керівних органів щодо обов`язку вжиття передбачених законом заходів для погашення наявної заборгованості, запобігання банкрутству ТОВ "Еко Док" та втрати платоспроможності товариства, а також бездіяльність керівника, який в т.ч. є й засновником, щодо ініціювання процедури припинення шляхом добровільної ліквідації згідно зі статтями 110-112 ЦК України, а також бездіяльність щодо прийняття рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, враховуючи показники балансу, існуючу кредиторську заборгованість та ознаки неплатоспроможності уже на кінець 2019 року, становлять об`єктивну сторону правопорушення із доведення боржника до банкрутства;

- суд першої інстанції не дослідив наслідки, які спричинені вказівками засновників Товариства щодо позбавлення майнового потенціалу ТОВ "Еко Док", відчуження всього майна, виведення коштів та бездіяльності щодо погашення боргів перед Державою, а також не дослідив вплив таких рішень на фінансовий стан Боржника;

- у даній справі не проаналізовано, не доведено та не встановлено наявність або відсутність фінансової вигоди здійснення відчуження майна, можливість підприємства здійснювати господарську діяльність після такого відчуження, не з`ясовано причини уникнення сплати податкових зобов`язань, оскільки відповідачами не надано жодних пояснень, а також не доведено відсутність/наявність умислу/необережності при вчинені дій, що становлять предмет розгляду у даній справі про покладення субсидіарної відповідальності, однак судом залишено поза увагою дані обставини та постановлено оскаржуване рішення без аналізу суб`єктивної сторони правопорушення;

- питання покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства не відносилося до предмета доказування у справах №918/1217/21 (918/605/23) та № 918/1217/21 (918/890/23), що виключає преюдиційність фактів для вирішення спору про покладення субсидіарної відповідальності;

- позов про оскарження податкового повідомлення-рішення на загальну суму 2 865 694,53 грн подано ТОВ "Еко Док" у серпні 2018 року, тобто до укладення оспорюваного договору. Тобто про матеріальні претензії органу податкового контролю до ТОВ "Еко Док" було відомо останньому на момент звернення до суду ще у 2018 році. Такі обставини є свідченням того, що у боржника була можливість передбачити негативні наслідки для себе у випадку відмови в задоволенні позову та узгодження податкового боргу;

- відчуження ТОВ "Еко Док" всіх майнових активів під час судового розгляду позову про скасування ППР та менш як за два місяці до набрання законної сили рішення суду про стягнення податкового боргу, є свідченням наявності умислу, що полягає в намірі уникнути сплати грошових зобов`язань, а в сукупності такі обставини вказують на ознаки доведення боржника до банкрутства;

- у справі №918/1217/21(918/890/23) судом першої інстанції у рішенні від 17.10.2023 встановлено факт того, що ТОВ "Еко Док" відчужило дві одиниці транспортних засобів згідно договору купівлі-продажу транспортних засобів №3 від 10.04.2019, одним із яких являється тягач лісовий 678 F Turbo FMG Timberjack. Також до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності та Висновку за результатом аналізу фінансово стану ТОВ "Еко Док" було долучено копію договору за яким відчужувалося рухоме майном;

- щодо транспортного засобу автонавантажувач 40814, який обліковується в базі даних Державної служби з питань праці, то даний транспортний засіб не було виявлено під час проведення арбітражним керуючим інвентаризації як на етапі розпорядження майном так і на етапі ліквідації. Згідно акту списання транспортного засобу ТОВ "Еко Док" від 31.10.2016 Товариством прийнято рішення списати транспортний засіб автонавантажувач 40814, 2009 випуску, у зв`язку із стовідсотковим зносом основного засобу та технічною непридатністю до подальшого використання. Списаний транспортний засіб вирішено реалізувати як металобрухт. Матеріали інвентаризації майна ТОВ "Еко Док" підтверджують наведені обставини та відсутність у власності боржника будь-яких майнових активів.

- суд зобов`язаний надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24) залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 3 028, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та докази надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи.

15.10.2024 на адресу суду від Арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого долучено докази сплати судового збору та докази надіслання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.10.2024 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 918/1217/21(918/500/24) - Грязнова В.В., відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №918/1217/21(918/500/24).

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено складу суду у справі №918/1217/21(918/500/24): Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Розізнана І.В., суддя Юрчук М.І.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24). Об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24) з раніше поданою апеляційною скаргою Головного управління державної податкової служби у Рівненській області на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24). Розгляд апеляційної скарги призначений на "12" листопада 2024 р. об 10:30год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.10.2024 №01-05/928 відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, оскільки апеляційне провадження у справі №918/1217/21(918/500/24) за апеляційною скаргою Арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича відкрито пізніше, здійснено передачу зазначеної апеляційної скарги для розгляду колегії суддів, яка раніше за інші колегії суддів відкрила провадження у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 визначено колегію суддів у складі: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 прийнята апеляційна скарга Арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24) до провадження у складі колегії суддів: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В.

08.11.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в заявники просять апеляційні скарги арбітражного керуючого Чепелюка О.О. та ГУ ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Розгляд справи провести без участі представників осіб, на яких покладається субсидіарна відповідальність за наявними матеріалами справи.

12.11.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою.

12.11.2024 на адресу суду від арбітражного керуючого Черелюка О.О. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікарняному.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином.

Щодо клопотань про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Також відповідач та арбітражний керуючий зазначає у клопотання про неможливість участі у справі у зв`язку із хворобою та перебуванням на лікарняному. Проте, доказів на підтвердження вказаних до клопотань не додають.

Явка сторін ухвалами суду не визнавалася обов`язковою.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Таким чином, клопотання відповідачів та арбітражного керуючого про відкладення розгляду справи не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 12.11.2024 за відсутності уповноважених представників учасників справи. Відсутність учасників справи в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальні позиції сторін викладено у апеляційних скаргах та відзиві на апеляційну скаргу, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.04.2022 відкрито провадження у справі № 918/1217/21 про банкрутство ТОВ "Еко Док", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном. Визнано вимоги ініціюючого кредитора Головного управління ДПС У Рівненській області у розмірі 2 877 067, 92 грн.

Розпорядником майна ТОВ "Еко Док" призначено арбітражного керуючого Олександра Чепелюка у відповідності до ухвали від 14.06.2022.

Ухвалою від 19.07.2022 включено вимоги кредитора Головного управління ДПС У Рівненській області до боржника ТОВ "Еко Док" до першої черги вимог - витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство, а саме оплату судового збору в розмірі 22 700 грн 00 коп. та авансування винагороди арбітражного керуючого 58 500 грн. 00 коп.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 21.02.2023 у справі №918/1217/21 відкрито ліквідаційну процедуру, боржника ТОВ "Еко Док" визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Олександра Чепелюка.

Ухвалою від 13.06.2023 визнано та включено вимоги Головного управлінням ДПС у Рівненській області до боржника ТОВ "Еко Док" до реєстру вимог кредиторів у сумі 289 815 грн 17 коп. до шостої черги задоволення вимог, без права вирішального голосу на засіданнях зборів та комітету кредиторів.

Загальний розмір вимог, включених до реєстру вимог кредиторів у справі №918/1217/21 про банкрутство ТОВ "Еко Док", становить 3 248 083,09 грн.

В травні 2024 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" Арбітражний керуючий Чепелюк Олександр Олександрович у справі про банкрутство, боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 - ОСОБА_1 , відповідача - 2 ОСОБА_2 , відповідача - 3 ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення боргу.

Ліквідатор вказує, що за період здійснення процедури банкрутства ТОВ "Еко Док" з 19.04.2022 по дату звернення до господарського суду із даною заявою, вимоги кредиторів не погашалися у зв`язку із недостатністю майна, тобто відсутністю ліквідаційної маси (майна, коштів, цінних паперів тощо). Відсутність майна та інших джерел для задоволення кредиторських вимог встановлено арбітражним керуючим Олександром Чепелюком на етапі процедури розпорядження майном. З моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором ТОВ "Еко Док" вжито заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; формування ліквідаційної маси та проведення аналізу фінансового стану боржника, виявлення ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення. Відповідні органи, які наділені повноваженнями здійснювати облік рухомого та нерухомого майна належного юридичним особам, повідомили про наявність активного запису про право власності ТОВ "Еко Док" на дві одиниці транспортних засобів, а саме: автонавантажувач 40814, та тягач лісовий 678 F Turbo FMG Timberjack, які фактично ліквідатором не виявлені протягом всієї процедури банкрутства арбітражним керуючим та правоохоронними органами. Інші активи у власності ТОВ "Еко Док" відсутні. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджує відсутність у ТОВ "Еко Док" будь-якого майна, зареєстрованого за ним на праві власності, користування чи оренди. Натомість наявні два записи про державну реєстрацію обтяжень, що накладені на все майно банкрута органами державної виконавчої служби протягом 2020 року.

Також, ліквідатор вказує, що під час виконання процедури банкрутства ТОВ "Еко Док" встановлено, що протягом періоду трьох років до відкриття провадження у справі №918/1217/21, керівними органами боржника укладено ряд правочинів спрямованих на відчуження майна. За результатом аналізу даних правочинів, а також ряду фінансово-господарських договорів в сукупності із відомостями, що вдалося отримати за час реалізації процедури банкрутства ТОВ "Еко Док", ліквідатор дійшов висновку, що правочини із відчуження майна містять ознаки фраудаторності. Реалізуючи передбачений законом правовий механізм захисту прав та інтересів кредиторів, який спрямований на наповнення ліквідаційної маси, тобто повернення у власність боржника відчуженого майна, ліквідатор ТОВ "Еко Док" звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна (провадження №918/1217/21(918/605/23) та визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу (провадження №918/1217/21(918/890/23). У позовах ліквідатору відмовлено. У зв`язку із відсутністю коштів на ліквідаційному рахунку банкрута, відмовою кредиторів у створенні фонду для авансування витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедур, відсутністю майна та інших джерел фінансування для сплати судового збору, судом апеляційної інстанції було повернуто апеляційні скарги ліквідатора у відповідності до ухвали від 06.12.2023 (будівля) та ухвали від 25.12.2023 (рухоме майно). Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 та 29.02.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ліквідатора ТОВ "Еко Док" на судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у справах №918/1217/21 (918/605/23) та №918/1217/21 (918/890/23). Враховуючи судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ліквідатора щодо визнання недійсними правочинів боржника, майнові активи, відчужені боржником за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, не було повернуто до складу ліквідаційної маси ТОВ "Еко Док", а тому ліквідаційна маса у справі №918/1217/21 відсутня.

Ліквідатором проведено аналіз щодо виявлення ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі та під час банкрутства, а також досліджено обставини та можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на осіб винних у доведенні до банкрутства ТОВ "Еко Док" у разі недостатності майна, результат проведення якого оформлено у висновку від 01.05.2024. За результатом проведеного ліквідатором аналізу, останній встановив, що в діях керівних органів боржника ТОВ "Еко Док" наявні ознаки умисного доведення боржника до банкрутства та недобросовісних дій в наслідок яких неможливим є погашення податкових зобов`язань, що полягає насамперед у відчуженні всіх майнових активів боржника на момент існування податкового боргу, в період трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутства, з метою уникнення виконання зобов`язань та завдання шкоди кредиторам, а також використання документообігу, який не відображає реальних господарських операцій, зокрема, приховування дійсних обставин щодо розпорядження рухомим майном боржника. При цьому, ліквідатор вважає, що в наслідок недобросовісних діянь керівних органів, підприємство ТОВ "Еко Док" втратило платоспроможність та можливість виконання взятих на себе зобов`язань, зокрема щодо сплати обов`язкових податків та платежів, чим спричинено істотну та явну диспозицію між зобов`язаннями та активами, та порушено встановлений законом обов`язок попереджати та не допускати настання критичних фінансових явищ неплатоспроможності. Такі дії можна кваліфікувати як протиправні діяння спрямовані на доведення боржника до банкрутства.

Отже, на думку ліквідатора виявлені за результатом аналізу обставини підтверджують наявність елементів складу правопорушення в сукупності з причинно-наслідковим зв`язком та завданою шкодою в розмірі 3 248 083,09 грн, а й відтак наявність підстав для покладення на суб`єктів відповідальності субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" до банкрутства.

Таким чином, на підставі викладеного ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" просить суд задовольнити заяву про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на відповідачів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на її органи управління, засновників (учасників, акціонерів) товариства-боржника.

У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ від 21.10.2019, частини п`ятої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) до 21.10.2019, які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав і законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; - використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо, адже наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК Україн причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Отже, навіть за наявності цієї презумпції, саме на ліквідатора покладено обов`язок довести обставини за яких вона застосовна у конкретній справі, в першу чергу недостатність ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів і вже за встановлення таких обставин - наявність ознак доведення до банкрутства боржника, склад такого правопорушення.

До того ж слід враховувати, що презумпція субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Отже, лише якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Предметом розгляду у цій справі є заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його учасників, яка мотивована доведенням до банкрутства з вини відповідачів (учасників Товариства).

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "ЕКО ДОК" створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності (пункт 4.1. статуту ТОВ "ЕКО ДОК").

Статутний капітал створюється в розмірі 10 223 000, 00 грн (пункт 6,2. статуту). Склад учасників ТОВ "ЕКО ДОК", що володіють 100,00 % голосів:

- ОСОБА_2 , що володіє 77,87% голосів в статутному капіталі Товариства.

- ОСОБА_3 , що володіє 15,00% голосів в статутному капіталі Товариства.

- ОСОБА_1 , що володіє 5,00 % голосів в статутному капіталі Товариства.

- ОСОБА_5 , що володіє 2,13% голосів в статутному капіталі Товариства.

Положення розділу 9 статуту ТОВ "ЕКО ДОК" (викладеного у новій редакції, затверджено рішенням зборів учасників №2 від 14.02.2012), які передбачають, що рішення приймаються більш як 60% загальної кількості голосів учасників товариства в питанні відчуження/продажу майна товариства.

Відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ "ЕКО ДОК" №1 від 04.03.2019, присутні учасники ТОВ "ЕКО ДОК", що володіють 97,87% голосів ( ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ), вирішили, за наслідками діяльності Товариства станом на 01.01.2019 рік, отримано збитки в сумі 5298,7 тис. грн, з моменту заснування та до 01.01.2019, учасники Товариства не отримували певної частки прибутку (дивідендів) у даному Товаристві, на який вони розраховували (п.5.1.2. Статуту). Так як отриманий розмір збитку є значний та перекривання потенційно можливими прибутками у найближчій перспективі є малоймовірно, тому учасники Товариства в подальшому не бажають приймати участь у діяльності Товариства. Вирішили надати дозвіл/згоду директору ТОВ "ЕКО ДОК" ОСОБА_1 на вчинення правочинів, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу або року. До 30.06.2019 самостійно прийняти рішення та провести збори учасників для прийняття рішення щодо складу учасників. За вищевказані рішення голосували "ЗА" одноголосно, тобто учасники TOB "ЕКО ДОК", що володіють 97,87% голосів.

Відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ "ЕКО ДОК" №4 від 15.04.2019, присутні учасники ТОВ "ЕКО ДОК", що володіють 97,87% голосів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ), вирішили надати дозвіл директору TОB "ЕКО ДОК" на продаж/відчуження нерухомого майна, яке належить ТОВ "ЕКО ДОК" на праві власності, а саме:

- земельної ділянка кадастровий номер 5621689500:06:001:0012 за ціною 60000,00 грн (шістдесят тисяч гривень);

- земельної ділянки кадастровий номер 5621689500:06:001:0114 за ціною 170000,00 грн (сто сімдесят тисяч гривень);

- нежитлових приміщень - будівля та добудова загальною площею 174,3кв.м., за адресою - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1616378956216) за ціною 502900,00грн. (п`ятсот дві тисячі дев`ятсот гривень) в т. ч. ПДВ - 83816,67грн. Також надано повноваження на підписання договорів купівлі - продажу вищевказаного нерухомого майна директору ТОВ "ЕКО ДОК" ОСОБА_1 із покупцем ТОВ "ЕНЕРГО ЗАХІД". За вищевказані рішення голосували "ЗА" одноголосно, тобто учасники ТОВ "ЕКО ДОК", що володіють 97,87% голосів.

Відповідно до власних заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та протоколу зборів учасників ТОВ "ЕКО ДОК" №7 від 04.06.2019 на яких присутні учасники ТОВ "ЕКО ДОК", що володіють 97,87% голосів, вирішили внести зміни в Єдиний державний реєстр в зв`язку із зміною складу учасників (засновників) та зменшенням розміру Статутного капіталу Товариства, виключивши із їх складу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в наслідок їхнього добровільно виходу зі складу учасників Товариства, виплативши їм до 04.06.2020 вартість їхніх часток, що складає разом 10 004 850,00 грн, зменшивши розмір його статутного капіталу із 10 223 000,00 грн до 218 150, 00 грн.

Щодо відсутності у боржника будь-якого майна для задоволення вимог кредиторів внаслідок укладення керівними органами боржника ряду правочинів спрямованих на відчуження майна за три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство та виникнення податкового боргу.

Матеріали справи містять рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі №1740/2092/18, яке набрало законної сили 11.06.2019, яким відмовлено в задоволені позову ТОВ "ЕКО ДОК" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень: №0007321401 від 31.07.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 1 861 259,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 1 551 657,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 309602,00 грн; № 0007381404 від 31.07.2018, яким застосовано штрафну санкцію за порушення ведення касових операцій на загальну суму 348 685,83 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" оскаржило рішення від 26.02.2019, подавши апеляційну скаргу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.02.2019 у справі №1740/2092/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДОК" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень без змін.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.04.2022 відкрито провадження у справі № 918/1217/21 про банкрутство ТОВ "Еко Док", код ЄДРПОУ 36597601, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном. Визнано вимоги ініціюючого кредитора Головного управління ДПС У Рівненській області у розмірі 2 877 067,92 грн.

Ухвалою від 19.07.2022 включено вимоги кредитора Головного управління ДПС У Рівненській області до боржника ТОВ "Еко Док" до першої черги вимог - витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство, а саме оплату судового збору в розмірі 22 700 грн 00 коп. та авансування винагороди арбітражного керуючого 58 500 грн 00 коп.

Судом встановлено, що до реєстру вимог кредиторів у справі №918/1217/21 про банкрутство ТОВ "Еко Док" включені грошові вимоги кредитора Головного управління ДПС у Рівненській області, які загалом становлять 3 248 083,09 грн.

У зв`язку із відсутністю майна у боржника, за рахунок якого можливо погасити вимоги кредитора, а також наявністю підстав для покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за доведення боржника до банкрутства, ліквідатор звернувся до суду із заявою про покладення на відповідачем відповідальності за зобов`язаннями боржника.

При цьому, судом встановлено, що ліквідатор ТОВ "Еко Док" звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2019 (провадження №918/1217/21(918/605/23) та визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10-19.04.2019 (провадження №918/1217/21 (918/890/23).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.09.2023 у справі №918/1217/21(918/605/23) в задоволення позовної заяви ліквідатора ТОВ "Еко Док" про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна відмовлено.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.10.2023 у справі №918/1217/21(918/890/23) в задоволенні позовної заяви ліквідатора ТОВ "Еко Док" про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу відмовлено.

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 06.12.2023 та від 25.12.2023 апеляційні скарги ліквідатора на вказані рішення були повернуті у зв`язку із несплатою судового збору.

Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 та 29.02.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ліквідатора ТОВ "Еко Док" на судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у справах №918/1217/21 (918/605/23) та № 918/1217/21 (918/890/23).

Згідно частини четвертої статті 75 ГПК України, враховуючи обставини встановлені судами у справах №918/1217/21(918/605/23) та №918/1217/21(918/890/23), суд першої інстанції у справі №918/1217/21(918/500/24) повважав, що спростовані доводи позивача про наявність податкового боргу (кредиторської заборгованості) за TOB "ЕКО ДОК" перед ГУДПС у Рівненській області на дату прийняття рішень на підставі яких укладено правочини. Суд критично оцінив висновки ліквідатора про фраудаторність правочинів укладених на підставі рішень учасників TOB "ЕКО ДОК". Місцевий господарський суд дійшов висновку, що встановлені у справах №918/1217/21(918/605/23) та №918/1217/21(918/890/23) обставини, спростовують обставини, які викладені у висновку-аналізі ліквідатора від 01.05.2024, що в свою чергу спростовує доводи позивача про можливість покладення субсидіарної відповідальності та стягнення боргу із відповідачів в цій частині.

Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та звертається до постанови Верховного Суду у справі №910/17743/18 від 08.06.2023, в якій зазначене наступне:

"Щодо ефективності обраного ліквідатором способу захисту інтересів боржника, кредиторів та відсутності необхідності для реалізації такого права визнання недійсним правочинів боржника вчинених за участі осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства.

53. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

54. Частиною першою статті 2 ГПК завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

55. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

56. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandis висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

57. Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

58. Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

59. Таким чим чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

60. Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

61. Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

62. У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

63. Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

64. Інакше кажучи застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значені має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

65. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

66. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

67. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

68. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

69. Тож розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості відмінні від позовного провадження.

70. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

71. До таких засобів віднесено інститут субсидіарної відповідальності осіб винних у доведенні до банкрутства боржника закріплений у частині другій статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частині п`ятій статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019), який є додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, так як наслідок інструментом погашення цих вимог.

72. Звичайно, що зверненню ліквідатора до суду з заявою про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства передує наявність та виникнення ряду юридичних фактів (укладення правочинів, прийняття рішень, актів тощо), а суб`єкти субсидіарної відповідальності при здійсненні своїх прав досить часто використовують останні всупереч їх призначенню.

73. Тому очевидно, що у цьому разі захист та відновлення порушених прав має здійснюватися із застосуванням такого способу, який гарантує та забезпечує із дотриманням процесуальної економії ефективне відновлення порушених прав.

74. У зв`язку з цим на вирішення суду постає питання можливості покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб без попереднього визнання недійсними (скасування) в судовому порядку таких рішень, правочинів, актів з урахуванням чого колегія суддів дійшла таких висновків.

75. Передбачений у частині другій статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частині п`ятій статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019) спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту прав та інтересів кредиторів за своєю суттю враховує як мету та особливості процедури банкрутства так і завдання господарського судочинства, відтак за наслідком застосування забезпечує поновлення порушених прав кредиторів без необхідності повторного звернення до суду.

76. За цих умов застосування попередньо до звернення ліквідатора до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, інструментаріїв захисту, які характерні для справ позовного провадження (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо) є таким, що не сприяє відновленню та захисту порушених прав кредиторів, позаяк має результатом збільшення тривалості розгляду справи про банкрутство боржника та витрат як власне на саму процедуру, так і на оплату послуг ліквідатора, а також матеріальних витрат пов`язаних з розгляду таких вимог, знецінення визнаних грошових вимог кредиторів внаслідок інфляції, зміни засобів доведення вимог, спливу позовної давності до вимог про покладення субсидіарної відповідальності тощо.

77. Тому покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства за наведених обставин є тим способом захисту, який дозволяє з максимальною ефективністю відновити порушені права кредиторів внаслідок зловживання третіми особами своїми суб`єктивними правами та вчинення ними дій із використанням права на шкоду.

78. Ліквідатору боржника як суб`єкту права на звернення з відповідною заявою до суду, при зверненні заявою про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності достатньо довести використання винними особами належних їм суб`єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з підстав, що висвітлені зокрема у пунктах 42, 44 цієї постанови. Тобто з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами із використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню.

79. Отже, аналіз змісту та призначення інституту субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство свідчить, що не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності із урахуванням правової конструкції частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ є використання особою належних їй суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16)".

Враховуючи наведене, відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2019 та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.04.2019 не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності.

Також колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.12.2020 у справі №904/1693/19, в якій зазначено про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

Отже, на думку колегії суддів, є хибними висновки суду першої інстанції щодо відсутності податкового боргу станом на дату прийняття рішення загальними зборами про надання дозволу на відчуження майна та укладення договорів купівлі-продажу майна боржника, оскільки податкові зобов`язання боржника виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 31.07.2018. Такі податкові повідомлення-рішення оскаржувалися Товариством у судовому порядку, однак у позові було відмовлено.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачами, що впродовж 2018-2019 років відбувався судовий розгляд позовної заяви ТОВ "ЕКО ДОК" про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Після ухвалення Рівненським окружним адміністративним судом рішення про відмову у позові, рішеннями зборів учасників ТОВ "ЕКО ДОК", які оформлені протоколами №1 від 04.03.2016 та №4 від 15.04.2024, засновниками надано дозвіл директору Товариства на вчинення правочинів, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу або року та на продаж (відчуження) нерухомого майна, яке належить Товариству на праві власності: земельних ділянок та нежитлових приміщень.

В подальшому, укладені договори купівлі-продажу від 10.04.2019 та від 24.04.2019, згідно яких Товариство відчужило транспортні засоби, технологічне обладнання та нерухоме майно на користь третіх осіб.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 908/802/20).

Тому під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (див. постанову Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

При цьому, статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства. Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків відсутності критеріїв, які могли б впливати на оцінку обставин.

Водночас, відповідачами не надано розумних пояснень та мотивів щодо відчуження майнових активів боржника.

Також, суд звертає увагу, що стаття 4 КУзПБ містить норми стосовно заходів щодо запобігання банкрутству боржника - юридичної особи, якими передбачено, що:

1. Засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.

2. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

3. Засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитори боржника, інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати боржнику фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов`язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство).

Негативні фінансові результати та допущення збиткової діяльності ТОВ "Еко Док" у 2019 році підтверджуються матеріалами справи, зокрема, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Еко Док", яке оформлене протоколом №1 від 04.03.2019 (а.с. 182, т.1), фінансовою звітністю Товариства за 2019 рік (а.с. 81-82, т. 1).

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що у період з 2019-2021 скликалися загальні збори учасників товариства для вирішення питання про порядок покриття збитків товариства, відновлення прибутковості господарської діяльності, запобіганню доведенню до банкрутства. Відсутні відомості про розгляд загальними зборами учасників питання про звернення до суду із заявою про банкрутство.

Також колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що з матеріалів справи вбачається, що нереалізованими залишаються дві одиниці транспортних засобів, а саме: автонавантажувач 40814. та тягач лісовий 678 F Turbo FMG Timberjack, a твердження ліквідатора y звіті про відсутність ліквідаційної маси є обґрунтованим.

Матеріали справи містять висновок ліквідатора за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута, який складений відповідно до Методичних рекомендацій, з якого вбачається, що у банкрута відсутні будь-які майнові активи.

За змістом ч. 2 ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі №923/590/18 (на яку посилається скаржник), від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі №908/3468/13.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що до заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності долучено Договір купівлі-продажу транспортних засобів №3 від 10.04.2019, згідно якого ТОВ "Еко Док" відчужило дві одиниці транспортних засобів, одним із яких є тягач лісовий 678 F Turbo FMG Timberjack.

Крім того, у матералах справи міститься доданий ліквідатором до апеляційної скарги Акт списання транспортного засобу ТОВ "Еко Док" від 31.10.2016, згідно якого Товариством прийнято рішення списати транспортний засіб автонавантажувач 40814, 2009 року випуску, у зв`язку із стовідсотковим зносом основного засобу та технічною непридатністю до подальшого використання. Списаний транспортний засіб вирішено реалізувати як металобрухт.

Здійснюючи розгляд заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, не обмежується дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), оскільки в силу особливостей природи банкрутства зобов`язаний надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.01.2021 у справі №910/17743/18).

Водночас, суд першої інстанції не врахував наявність вказаного Акту у матеріалах справи №918/1217/21.

Інші активи у власності ТОВ "Еко Док" відсутні. Відповідачами не доведено протилежного.

Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яка долучено до висновку-звіту ліквідатора, у ТОВ "Еко Док" відсутнє майно, зареєстрованого за ним на праві власності, користування чи оренди, та наявні два записи про державну реєстрацію обтяжень, що накладені на все майно банкрута органами державної виконавчої служби протягом 2020 року.

Отже, ліквідатором доведено відсутність будь-яких майнових активів боржника, та відповідно відсутність ліквідаційної маси.

Щодо виходу з товариства його учасників колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до власних заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та протоколу зборів учасників ТОВ "ЕКО ДОК" №7 від 04.06.2019 на яких присутні учасники ТОВ "ЕКО ДОК", що володіють 97,87% голосів, вирішили внести зміни в Єдиний державний реєстр в зв`язку із зміною складу учасників (засновників) та зменшенням розміру Статутного капіталу Товариства, виключивши із їх складу ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в наслідок їхнього добровільно виходу зі складу учасників Товариства, виплативши їм до 04.06.2020 вартість їхніх часток, що складає разом 10 004 850,00 грн, зменшивши розмір його статутного капіталу із 10 223 000,00 грн до 218 150, 00 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та спеціального законодавства учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства.

Водночас, оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 Господарського кодексу України).

Якщо дії третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею своїх можливостей з метою вчинення діяльності боржника на шкоду кредиторам боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, наявність яких з посиланням на конкретні документи доводить процесуальний опонент. За статтею 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №916/2069/21.

Як зазначалося вище, після відчуження всіх майнових активів Товариства у квітні 2019 року, вже у червені 2019 року керівними органами боржника приймається рішення щодо виходу із складу учасників зі складу товариства з виплатою їм вартості їхніх часток, що складає разом 10 004 850,00 грн, та щодо зменшення розміру статутного капіталу Товариства із 10 223 000,00 грн до 218 150, 00 грн.

Водночас, як свідчать установлені судом апеляційної інстанції обставини справи, відповідачі не надали належних та допустимих доказів, які б свідчили про економічну доцільність, добросовісність та розумність таких дій.

Отже, враховуючи викладене, встановлено такі протиправні дії з доведення до банкрутства, які були здійснені керівництвом Товариства протягом 2019-2020 років:

- прийняття рішень керівними органами Товариства з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах;

- здійснення керівними органами Товариства господарських операцій і правочинів, які не мали розумного пояснення мети та мотивів її здійснення і які не відповідали інтересам Товариства;

- вчинення керівними органами Товариства господарських операцій і правочинів, які призвели до відсутності як коштів на рахунках, так і майна Товариства;

- прийняття рішень керівними органами Товариства про виведення активів Товариства, внаслідок якого настала неплатоспроможність боржника за його іншими зобов`язаннями, за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання Товариством) для погашення заборгованості Товариства (що вказує на мету - ухилення від погашення Товариством заборгованості перед конкретним кредитором), що виявилося у відчуженні всіх майнових активів Товариства;

- відсутні докази того, що у період з 2019-2021 скликалися загальні збори учасників товариства для вирішення питання про порядок покриття збитків товариства, відновлення прибутковості господарської діяльності, запобіганню доведенню до банкрутства, відсутні відомості про розгляд загальними зборами учасників питання про звернення до суду із заявою про банкрутство.

Колегія суддів також зауважує, що якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).

Отже, виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт доведення до банкрутства боржника, ліквідатором надано докази доведення вини у діях/бездіяльності учасників Товариства під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; докази прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства Боржника; ліквідатором Боржника надано до суду належні докази, що підтверджують дії та бездіяльність учасників Товариства, направлені на доведення до банкрутства, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви ліквідатора.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене вище, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим, апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Чепенлюка Олександра Олександровича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Еко Док" у зв`язку із доведенням до банкрутства в розмірі 3 248 083,09 грн на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ "Еко Док" в розмірі 3 248 083,09 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг) покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Головного управління державної податкової служби у Рівненській області та Арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24) задоволити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 20.08.2024 у справі №918/1217/21(918/500/24) скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задоволити заяву ліквідатора ТОВ "Еко Док" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Еко Док" у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Еко Док" (код ЄДРПОУ 36597601) у зв`язку із доведенням до банкрутства в розмірі 3 248 083,09 грн на ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Док" (35680, Рівненська область, Дубенський район, смт. Смига, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 36597601) в розмірі 3 248 083,09 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Еко Док" у зв`язку з доведенням до банкрутства.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича (РНОКПП НОМЕР_4 ) 1009,33 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича (РНОКПП НОМЕР_4 ) 1009,33 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ) на користь арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича (РНОКПП НОМЕР_4 ) 1009,33 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь Головного управління державної податкової служби у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 44070166) 1009,33 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Головного управління державної податкової служби у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 44070166) 1009,33 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ) на користь Головного управління державної податкової служби у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 44070166) 1009,33 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити видачу наказів Господарському суду Рівненської області.

9. Справу №918/1217/21(918/500/24) повернути до Господарського суду Рівненської області.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "14" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.