Рішення

від 06.11.2024 по справі 903/609/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2024 року Справа № 903/609/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби

до відповідача-1: Державна спеціалізована установа «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи»

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут»

про стягнення визнання недійсним договору та стягнення 49 147, 36 грн.

Представники сторін:

прокурор: Гудков Максим Вадимович, службове посвідчення № 071757 від 01.03.2023;

від Волинської обласної ради: не прибули;

від Волинської обласної державної (військової) адміністрації: не прибули;

від Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації: не прибули;

від Західного офісу Держаудитслужби: не прибули;

від Державна спеціалізована установа «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи»: не прибули;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут»: Сітовський Микола Валерійович, довіреність №448/24 від 20.06.2024

Встановив: Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби звернувся з позовом до Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» та просить суд:

- визнати недійсним Договір № 60АВ200-1636-23 про постачання електричної енергії споживачу від 19.05.2023, укладений між Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на користь Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи грошові кошти у розмірі 49 147,36 грн, а з Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 49 147, 36 грн. - стягнути в дохід держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор доводить, що відповідач-2 маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору постачання від 16.05.2023 №60АВ200-1636-23 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання наслідків взяв участь у проведенні процедури закупівлі, внаслідок чого привласнив бюджетні кошти у сумі 49 147, 36 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.08.2024.

Ухвалою суду від 12.08.2024 відкладено підготовче засідання на 21.08.2024.

Ухвалою суду від 21.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 30.09.2024. Відкладено підготовче засідання на 25.09.2024.

Ухвалою суду від 25.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2024.

Ухвалою суду від 23.10.2024 заяву прокурора за вх.№ 01-74/1463/24 від 23.10.2024 про заміну відповідача-1 його правонаступником задоволено. Здійснено заміну відповідача-1 у справі № 903/609/24 Комунальну установу «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи» її правонаступником Державною спеціалізованою установою «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи». Відкладено судове засідання на 06.11.2024.

Прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав:

- відповідь на відзив за вх.№01-75/5030/24 від 23.07.2024;

- пояснення (в порядку ст. 42 ГПК України) за вх.№ 01-75/5404/24 від 07.08.2024;

- заяву за вх.01-75/5589/24 від 15.08.2024 ;

- заяву за вх.№ 01-74/1463/24 від 23.10.2024;

- заяву за вх.№ 01-75/7323/24 від 05.11.2024.

Від Волинської обласної ради через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли:

- заяву про розгляду справи без участі за вх.№01-75/4669/24 від 05.07.2024;

- клопотання про розгляд справи за відсутності представника за вх.№01-75/6718/24 від 10.10.2024.

Від Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області надійшли:

- заява про направлення пояснення за вх.№01-75/5425/24 від 08.08.2024.

Від Державної спеціалізованої установи «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи» через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли:

- заяву про ознайомлення з матеріалами справи за вх.№01-54/146/24 від 12.07.2024.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли:

- відзив на позовну заяву за вх.№01-75/4893/24 від 16.07.2024;

- заперечення на відповідь на відзив за вх.№01-75/5189/24 від 29.07.2024;

- клопотання про зупинення провадження у справі за вх.№01-74/1154/24 від 01-74/1154/24 від 08.08.2024;

- клопотання про зупинення провадження у справі за вх.№ 01-74/1176/24 від 15.08.2024;

- заяву про долучення до матеріалів справи за вх.№ 01-75/6399/24 від 25.09.2024.

Представники позивачів та відповідача-1 не прибули у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному об`ємі.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у позові.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивачів, відповідача-1 не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

В силу ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Чинним законодавством визначено дві обов`язкових умови, за обов`язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави та 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99з інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Законом України «Про публічні закупівлі» встановлено, що відповідні державні та комунальні підприємства при здійсненні закупівель товарів, робіт та послуг зобов`язані дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, встановлених Законом. При цьому, немає значення за чиї кошти (бюджетні чи власні) здійснюється така закупівля.

Порушення законодавства про публічні закупівлі та укладення Договору порушує принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

Зазначене також підриває фінансово-економічні основи держави, оскільки введені в дію указами Президента України рішення РНБО України про запровадження персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкції) відносно окремих фізичних та юридичних осіб переслідують мету створення механізму невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, експропріацію власності на території України, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Водночас, з огляду на збитки, завдані внаслідок агресії російської федерації проти України, витрачання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюватиметься збагачення компаній, засновниками чи кінцевими бенефіціарним власниками яких є підсанкційні особи, не відповідає державним інтересам, оскільки такі кошти мають в першу чергу спрямовуватись на забезпечення обороноздатності країни, виконання державою та місцевим самоврядуванням соціальних, економічних та інших програм, спрямованих на захист прав громадян та підтримку населення тощо.

Отже, суд погоджується із доводами прокурора, що у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Аналіз положень ст.53 ГПК України у взаємозв`язку із змістом ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно. Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням чи неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Разом з тим, «здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №4/166 «б».

Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 25.09.2018 у справі №804/2244/18, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі № 469/580/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі № 910/114/19 дійшов висновку про те, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Отже, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог. Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, а відтак захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. На території Волинської області таким органом, зокрема, є Волинська обласна рада.

Відповідно до норм п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Згідно з п.п. 4, 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України, право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.

Згідно із п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Отже, сплачені бюджетні кошти за товар, стягнення яких становить предмет позову, в подальшому будуть неминуче перераховані до доходів обласного бюджету Волинської області, з якого фактично були витрачені, оскільки іншого порядку повернення коштів не визначено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 під час розгляду справи № 905/1907/21 зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

В умовах воєнного стану на виконання ст. 4 указаного Закону відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено Волинську обласну військову адміністрацію, до якої перейшли повноваження обласної державної адміністрації. Обласні військові адміністрації є тимчасовими державними органами, які утворюються на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дій Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» визначено, що військові адміністрації населених пунктів, обласні, районні та Київська міська військові адміністрації затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами.

Крім того, у відповідності до п. 4 ч. 6 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.

У статті 15 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» закріплено, що в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку. У разі делегування місцевим державним адміністраціям районними чи обласними радами відповідних повноважень в їх управлінні перебувають також об`єкти спільної власності територіальних громад.

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі (пункт 2 частини 1 статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання.

Пунктами 1, 5 статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону; звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже, обласна державна адміністрація є суб`єктом владних повноважень, що здійснює виконавчу владу на відповідній території, до повноважень якого належить зокрема, підготовка та виконання обласного бюджету. За змістом пункту 5 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» обласна державна адміністрація має право звертатися до суду за захистом порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів.

Аналогічні правові висновки викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 912/738/20 та від 25.02.2021 у справі № 912/9/20.

Відповідно до п. 1.2.1 Статуту Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи, засновником бюро є Волинська обласна рада. Установа є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Функцію оперативного управління установою здійснює профільний департамент Волинської обласної державної адміністрації Управління охорони здоров`я Волинської ОДА (Уповноважений орган управління). Згідно п. 3.3. Статуту, Уповноважений орган управління затверджує кошториси та штатні розписи Бюро, виконує обов`язки головного розпорядника коштів згідно бюджетного законодавства. Фінансування бюро здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів обласного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством. (п.5.1 Статуту). Пунктом 5.6 Статуту визначено, що контроль за фінансово-господарською та статутною діяльністю бюро здійснюється Волинською обласною радою та іншими відповідними органами в межах компетенції згідно чинного законодавства.

Підпунктом 2 пункту 4 Положення про Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 68 від 31.01.2018, вказано, що одним із основних завдань Управління охорони здоров`я є управління закладами охорони здоров`я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, організація їх кадрового, матеріально-технічного і медичного забезпечення. Управління охорони здоров`я вносить пропозиції щодо проекту обласного бюджету; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, здійснює фінансування закладів охорони здоров`я, що утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, контролює ефективне використання ними фінансових, матеріальних та трудових ресурсів (пп. 5, 7 п. 5 Положення).

Отже, Волинська обласна рада, Волинська обласна державна (військова) адміністрація, Управління охорони здоров`я Волинської ОДА є органами, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2 ст. 2 Закону).

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч. 1 ст. 5 Закону).

Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель, спрощених закупівель, а також закупівель, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель, у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно вимог ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі», моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Отже, з урахуванням указаних вище законодавчих норм (ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»), згадані органи є ключовими суб`єктами, які наділені повноваженнями на виявлення порушень у сфері публічних закупівель.

Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

При цьому, згідно з п. 7 цього ж Положення, Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління. Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до пунктів 8 та 10 ст. 10 цього ж Закону, органу державного фінансового контролю надається право: порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Враховуючи зазначене, у даному спорі уповноваженим суб`єктом владних повноважень також є Західний офіс Державної аудиторської служби України.

Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень.

При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

У постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі 917/665/20, від 07.04.2021 у справі № 913/124/20, від 09.06.2021 у справі № 916/1674/18.

Із матеріалів справи вбачається, що Луцькою окружною прокуратурою, до звернення до суду з вказаним позовом, спрямовано наступні листи:

- на адресу Західного офісу Держаудитслужби № 53-4046вих-24 від 06.05.2024 із викладом порушень законодавства при проведенні закупівлі та пропозицією вжити заходів державного фінансового контролю за вказаним фактом;

- на адресу Волинської обласної ради № 53-4039вих-24 від 06.05.2024 про виявлені порушення при укладанні договору про постачання електричної енергії від 02.01.2024 № 60АВ200-44-23 та необхідністю вжиття заходів щодо усунення порушень шляхом визнання недійсним спірного договору; - на адресу Волинської обласної державної адміністрації № 53-4609вих-24 від 21.05.2024;

- на адресу Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації № 53-4641вих-24 від 22.05.2024.

Отже суд встановив, що обрані прокурором у якості позивачів уповноважені органи були обізнані про існуючі порушення законодавства у сфері закупівель, однак належних заходів на захист порушених інтересів не вжили.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Луцькою окружною прокуратурою повідомлено позивачів, зокрема про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) викладено висновок у якому зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що прокуратурою дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України Про прокуратуру при поданні даного позову до суду.

Позов прокурора обґрунтовано тим, що Луцькою окружною прокуратурою опрацьовано інформацію, оприлюднену на вебпорталі електронної системи публічних закупівель «Prozorro», за результатами опрацювання якої виявлено порушення вимог законодавства під час проведення Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи закупівлі товару за кодом ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія (ідентифікатор закупівлі UA-2023-05- 15-011745-a).

Прокурор зазначає, що Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи (правонаступник - Державна спеціалізована установа «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи») 15.05.2023 на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано відомості про проведення закупівлі через запит ціни, пропозицій № UA-2023-05-15-011745-a за кодом ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія, в результаті якої укладено договір із ТОВ «Твій Газзбут» від 19.05.2023 на суму 66 300 гривень з ПДВ.

Відповідно до договору постачання електричної енергії споживачу від 19.05.2023 № 60АВ200-1636-23, укладеного між ТОВ «Твій Газзбут» (Постачальник) та Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи (Споживач), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Ціна договору становить 66 300 грн, строк дії з 01.05.2023 до 30.06.2023, а в частині грошових розрахунків до повного виконання зобов`язань.

Згідно з додатковою угодою від 05.09.2023 № 2 до Договору сторони дійшли згоди про зменшення його загальної суми на 17 152,64 грн., у зв`язку з чим його загальна вартість склала 49 147,36 грн.

Сторонами вказаний Договір виконано на суму 49 147,36 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електроенергії від 12.06.2023 № ТГ383082131/2 на суму 22 022,88 грн, від 12.06.2023 № ТГ383101626 на суму 16 711,96 грн, від 17.07.2023 № ТГ383121078 на суму 10 412,52 грн, а також платіжними дорученнями № 543 від 14.06.2023, № 544 від 14.06.2023, № 650 від 17.07.2023, наданими до окружної прокуратури Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи листом від 13.05.2024 № 254/1-13.

Отже, відповідачем-1 за договором від 19.05.2023 № 60АВ200-1636-23 на рахунок відповідача-2 перераховано кошти у загальній сумі 49 147,36 грн.

Прокурор зазначає, що ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» в своїй пропозиції зазначив недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, а саме, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» є Фірташ Д.В., тому відповідно до п. 11 ч. 1 ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повинен був відхилити тендерну пропозицію ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», оскільки учасник закупівлі є особою, до якої застосовано санкції у вигляді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт та послуг згідно із Законом України «Про санкції», оскільки до Фірташа Д.В. Указом Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 було застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор доводить, що відповідач-2 маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору постачання від 16.05.2023 №60АВ200-1636-23 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання наслідків взяв участь у проведенні процедури закупівлі, внаслідок чого привласнив бюджетні кошти у сумі 49 147, 36 грн.

Відповідач-2 не погодуючись із доводами прокурора, що викладені у позовній заяві подав відзив на позовну заяву за вх.№01-75/4893/24 від 16.07.2024 у якому зокрема зазначає, що ТОВ «ТВІЙ ГАЗ ЗБУТ» відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Тому під час проведення процедури закупівлі учасником процедури було надано лист-гарантію щодо неперебування ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» під санкціями та дотримання у своїй діяльності норм чинного законодавства. Крім того, Закон «Про публічні закупівлі» не передбачає обов`язку учасника подавати інформацію стосовно того, чи були накладені санкції на КБВ учасника. Звертаючись до Тендерної документації замовника, вона також не містить вимоги щодо надання зазначеної інформації. Відповідач-2 доводить, що Законом та Тендерною документацією Замовника не встановлений обов`язок учасника подавати інформацію стосовно того, чи були накладені санкції на КБВ учасника процедури закупівлі, то посилання позивача на те, що ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» зазначило у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, є необґрунтованим та незаконним. Крім того, зазначає, що Товариство не є юридичною особою, на яку накладалася санкція у виді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг. Будь-які документи, які б підтверджували накладення вищезазначеної санкції безпосередньо на відповідача, відсутні. Відповідно немає підстави для відхилення тендерної пропозиції ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

Щодо доводів прокурора в частині рішень Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, повідомляє, що Київським окружним адміністративним судом триває розгляд адміністративної справи № 320/97/23 за позовом ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» про визнання протиправним та скасування рішення Постійно діючої адміністративної колегії АМК України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 7193-р/пк-пз від 16.12.2022.

Відповідач-1, прокурором не подано до суду доказів на підтвердження бездіяльності Держаудитслужби. Позовна заява не містить доказів, що права та інтереси позивачів порушені у даній справі, у зв`язку з чим правові підстави для звернення прокурора до суду відсутні.

Жодна із перелічених у ст. 4 Закону України «Про санкції» до ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» не була застосована, відповідач повноцінно та без обмежень здійснює свою господарську діяльність, розрахункові рахунки в установах банку не заблоковані, арешт на нерухоме та рухоме майно Товариства також не накладався. Доказів на підтвердження застосування санкцій до ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», як юридичної особи учасника процедури закупівель Прокурором до позовної заяви не додано, а отже підстави для визнання недійсним договору № 60АВ200-1636-23 від 19.05.2023 про постачання електричної енергії укладеного між Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» відсутні.

Крім того, у запереченні на відповідь на відзив за вх.№01-75/5189/24 від 29.07.2024 посилається на рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/12284/23 від 13.11.2023, де за доводами відповідача-2 встановлені обставини та юридичні факти відсутності застосування санкції щодо ТОВ «Твій Газзбут та його кінцевого бенефіціарного власника у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг.

Водночас, відповідач-1, право на подачу відзиву на позовну заяву не реалізував.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам судом встановлено, наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Абзацами 1 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 виклав правовий висновок про те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Закон України «Про публічні закупівлі», як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктом 25 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» закріплено поняття публічної закупівлі, відповідно до якого, це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, визначеному цим Законом.

Виходячи з аналізу правової природи процедури закупівлі, результатом та метою якої є набуття цивільних прав та обов`язків стосовно певного предмету (товару, робіт, послуг), закупівля, результатом якої є укладення договору між замовником та постачальником, є правочином.

Як вже встановив суд, Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи (праовнасутпник - Державна спеціалізована установа «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи») 15.05.2023 на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано відомості про проведення закупівлі через запит ціни, пропозицій № UA-2023-05-15-011745-a за кодом ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія, в результаті якої укладено договір із ТОВ «Твій Газзбут» від 19.05.2023 на суму 66 300 гривень з ПДВ.

Відповідно до договору постачання електричної енергії споживачу від 19.05.2023 № 60АВ200-1636-23, укладеного між ТОВ «Твій Газзбут» (Постачальник) та Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи (Споживач), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Разом з тим, оспорюваними правочинами є правочини, недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Слід врахувати, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

При цьому, до договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

У відповідності до ч. 3 ст. 5 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 указаного Кодексу.

Так, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Слід врахувати, що Верховний Суд у Постанові від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14- здійснив правовий правовий висновок про те, що тлумачення статті 215 ЦК України свідчить, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину.

Близьку за змістом позицію висловлено і в Постанові Верховного Суду від 22.06.2020 року в справі № 177/1942/16-ц: «Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору».

Відповідно до ч. 3 ст. 178 ГК України, Кабінет Міністрів України може у визначених законом випадках видавати правила, обов`язкові для сторін публічного зобов`язання, в тому числі щодо встановлення або регулювання цін. Умови зобов`язання, що не відповідають цим правилам або встановленим цінам, є недійсними.

Так, пунктом 37 розділу 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

На виконання вказаних вимог Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пунктом 10 Особливостей передбачено, що замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн грн. шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 № 822 «Про затвердження порядку формування та використання електронного каталогу», з урахуванням положень, визначених особливостями.

Пунктом 13 зазначених Особливостей здійснення публічних закупівель (у редакції на момент оголошення про проведення процедури закупівлі UA-2023-05-15-011745-a) у разі здійснення закупівлі товару, вартість якого становить або перевищує 100 тис. гривень, з використанням електронного каталогу, замовник здійснює відбір постачальника шляхом запиту ціни пропозицій постачальників відповідно до Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 № 822.

Слід врахувати норму зазначену у п. 5 ч. 40 Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 № 822 (в редакції, чинній на момент проведення спірної закупівлі), де вказано, що заявка учасника підлягає відхиленню у разі, коли учасник є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції».

Згідно ст. 64-1 ГК України підприємства, крім державних та комунальних підприємств, зобов`язані встановлювати свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом.

При цьому, термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» розуміється у значенні, що вживається в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 1702-VII).

В силу абз. 2 ч. 1 ст. 5-1 вищевказаного закону, юридичні особи зобов`язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Зазначені дані вносяться до Форми 1 для реєстрації юридичної особи (за Наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року № 3268/5).

Як вбачається із матеріалів справи та встановив суд, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача-2, кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи ТОВ «Твій Газзбут» (ЄДРПОУ 43965848) є ОСОБА_1 , громадянство: АДРЕСА_1 . Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100. Тип бенефіціарного володіння: непрямий вирішальний вплив.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевим бенефіціарним власником для юридичних осіб є будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/ володіння). Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи тощо.

Статтею 1 Закону України «Про санкції» передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об`єктивності, відповідності меті та ефективності.

Так, Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Згідно з рішенням від 18.06.2021 Рада національної безпеки і оборони України (далі РНБО) вирішила підтримати внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), а також застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1.

У позиції 538 Додатку № 1 вказаного рішення РНБО зазначені наступні відомості: ОСОБА_1 (FIRTASH DMYTRO), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Бересток Заліщицького р-ну Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

До зазначеної особи, терміном на три роки застосовано наступні види обмежувальних заходів (відповідно до Закону України «Про санкції»): 1) блокування активів тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13)інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

Враховуючи вищезазначене, матеріалами справи підтверджується факт поширення на кінцевого бенефіціарного власника відповідача-2 ТОВ «Твій Газзбут» ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО від 18.06.2021 згідно із Законом України «Про санкції» було застосовано відповідні обмежувальні заходи (санкції), такої санкції, як заборона на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю відповідає принципам застосування санкцій, визначених у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції».

Зазначені обставини додатково підтверджуються відомостями Державного реєстру санкцій (https://drs.nsdc.gov.ua) де наявні відомості про застосування вищенаведених санкцій до ОСОБА_1 (ідентифікатор в реєстрі: 15581).

Закон України «Про санкції» є регулятивним нормативним актом, який встановлює (запроваджує) ряд обмежень на демократичну участь у випадку загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також задля протидії терористичній діяльності.

Метою прийняття Закону України «Про санкції» є потреба невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Згідно п.п. 9, 10 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» національна безпека України захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. Національні інтереси України життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент забезпечує серед іншого, національну безпеку Держави, відповідно до частини третьої цієї статті на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Положеннями ст. 107 Конституції України визначено, що РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові. РНБО координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО є Президент. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО, введені в дію указами Президента, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 9901/348/21 з опису у Законі України «Про санкції» підстав, умов, мети застосування санкцій зазначила, що суб`єкт, до якого вони можливо будуть застосовані, не може не розуміти і не передбачити, що ці обмежувальні заходи потенційно (ймовірно) використовуватимуться стосовно нього насамперед через те, що він є «репрезентантом» країни, яка в умовах збройного конфлікту ставить під загрозу національні інтереси, національну безпеку України, втрату української державності, а його діяльність на території України за умов збройного конфлікту може підпадати під ознаки реалізації такої загрози.

Указ Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 набрав чинності 03.07.2021, а відтак з вказаної дати щодо ОСОБА_1 , який є кінцевим бенефіціарним власником відповідача-2 ТОВ «Твій Газзбут», застосовані обмежувальні заходи, що визначені Законом України «Про санкції».

Отже, види санкцій застосовані вищезазначеним Указом та їх кількість визначається безпосередньо органом застосування, який, відповідно до частини четвертої преамбули Закону України «Про санкції», задля невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, використовує всі передбачені законом заходи з метою захисту цих інтересів, в тому числі щодо недопущення завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, а також щодо запобігання порушенню прав, свобод та законних інтересів громадян України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про санкції» пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій на розгляд Ради національної безпеки та оборони України виносяться: Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України. Рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.

Водночас, відповідач-2 ТОВ «Твій Газзбут», кінцевим бенефіціарним власником якого є особа, яка перебуває під санкціями РНБО взяло участь у закупівлі № UA-2023-05-15-011745-a та через запит ціни, пропозицій та уклало спірний договір про постачання електричної енергії від 19.05.2023 № 60АВ200-1636-23 із Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи правонаступником якого є Державна спеціалізована установа «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Відповідно до п. 17 статті 1, частин 1, 4 статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі», Антимонопольний комітет - орган оскарження; є уповноваженим органом, що здійснює регулювання, реалізує державну політику та здійснює контроль у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом, Конституцією та законами України.

Згідно ст. 18 ЗУ «Про публічні закупівлі», Антимонопольний комітет України, як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює Комісію (комісії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та Законом України "Про Антимонопольний комітет України". Рішення Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.

Пунктом 6 статті 18 вказаного Закону визначено, що орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на підставі інформації, розміщеної в електронній системі закупівель станом на момент подання скарги, та інформації, одержаної за скаргою.

Водночас, пунктом 18 статті 18 зазначеного Закону передбачено, що за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Згідно пункту 19 статті 18 ЗУ «Про публічні закупівлі», орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, в якому зазначаються:

1) висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; 2) висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні;

3) підстави та обґрунтування прийняття рішення;

4) у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника (п. 18 ст. 18 Закону).

Рішення органу оскарження набирають чинності з дня їх прийняття та є обов`язковими для виконання замовниками, особами, яких вони стосуються.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №7193-р/пк-пз від 06.12.2022 відмовлено в задоволенні скарги ТОВ «Твій Газзбут» на рішення Замовника про відхилення його тендерної пропозиції у закупівлі UА-2022-11-03-012010-а.b.1. з підстав зазначення у своїй тендерної пропозиції недостовірної інформації про відповідність вимогам п.11 ч.1 ст.17 Закону.

Вищезазначеним Рішенням органу оскарження, встановлено порушення ТОВ «Твій Газзбут» вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що виразилося у поданні недостовірної інформації для участі у процедурі, оскільки ТОВ «Твій Газзбут» є особою, щодо якої застосовані санкції згідно Закону України «Про санкції».

Крім того, обґрунтування порушення вимог статті 17 Закону та неможливості участі ТОВ «Твій Газбут» у публічних закупівлях на території України, міститься в рішеннях Уповноваженого органу, прийнятих, як за результатами розгляду скарг ТОВ «Твій Газбут», так і розгляду скарг, ініціаторами яких були замовники ряду закупівель (UА-2022-12-14-015164-а; UА-2022-12-28-002850-а).

Отже, вказані факти порушення відповідачем-2 норм Закону України «Про публічні закупівлі» виступали предметом розгляду уповноваженого державою органу та щодо них надано відповідну правову оцінку.

Водночас, обізнаність ТОВ «Твій Газбут» про застосування до кінцевого бенефіціарного власника товариства персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) свідчать про наявність в останнього умислу, спрямованого на порушення публічного порядку.

При цьому, на думку суду, виконання зобов`язань за спірним договором, укладеним із учасником, кінцевим бенефіціарним власником якого є «підсанкційна особа» призведе до його економічного збагачення, як кінцевого одержувача визначених вигод, що стають результатом реалізації умов договору, фінансування за яким здійснюється за бюджетні кошти, що у свою чергу не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 5 зазначеного Закону. підриває фінансово-економічні інтереси держави, оскільки введені в дію указами Президента України рішення РНБО України про запровадження персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно окремих фізичних та юридичних осіб переслідують мету створення механізму невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і безпеці України, включаючи збройний напад Російської Федерації, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Можливість застосування з боку України спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до відповідних суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушують інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території чи завдання майнових втрат, врегульована прийнятим Законом України «Про санкції» № 1644-VII від 14.08.2014, який забезпечує потребу держави у невідкладному та ефективному реагуванні на такі загрози та недопущення завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку.

Доводи відповідача-2, що останній не є юридичною особою, на яку накладалася санкція у виді заборони на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг та будь-які документи, які б підтверджували накладення вищезазначеної санкції безпосередньо на відповідача та відсутність підстав для відхилення тендерної пропозиції ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» до уваги суду не приймаються.

Враховуючи зазначені обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним Договору № 60АВ200-1636-23 про постачання електричної енергії споживачу від 19.05.2023, укладений між Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», оскільки укладення останнього спрямоване на порушення публічного порядку, а відтак суперечить інтересам держави та суспільства.

Щодо вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на користь Державної спеціалізованої установи «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи» грошових коштів у розмірі 49 147,36 грн, а з Державної спеціалізованої установи «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи» одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 49 147, 36 грн. - стягнути в дохід держави суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вище суд надав правову оцінку Договору від 16.05.2023 № 60АВ200-1636-23 та визнав його недійсним у зв`язку з невідповідністю інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Водночас, як вже встановив суд, що недійсний Договір від 16.05.2023 № 60АВ200-1636-23 є виконаним та оплачений на суму 49 147,36 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електроенергії від 12.06.2023 № ТГ383082131/2 на суму 22 022,88 грн, від 12.06.2023 № ТГ383101626 на суму 16 711,96 грн, від 17.07.2023 № ТГ383121078 на суму 10 412,52 грн, а також платіжними дорученнями № 543 від 14.06.2023, № 544 від 14.06.2023, № 650 від 17.07.2023, наданими до окружної прокуратури Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи листом від 13.05.2024 № 254/1-13.

Отже, відповідачем-1 за договором від 19.05.2023 № 60АВ200-1636-23 на рахунок відповідача-2 перераховано кошти у загальній сумі 49 147,36 грн.

Між тим, незважаючи на те, що правовідносини між відповідачем-1 та відповідачем-2 станом на дату розгляду справи припинені, негативні наслідки укладеного правочину неусунуті.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такий правочин є нікчемним (ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України).

Верховним Судом у постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 сформовано правовий висновок щодо застосування ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України при кваліфікації правочинів як таких, що порушують публічний порядок.

Як зазначено вище, ст. 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, які вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Публічний порядок це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільних прав тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України при кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок викладено Верховним Судом у постанові від 10.03.2020 у справі № 910/24075/16, п. п. 4.7 4.8 постанови від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19.

Зі змісту ст. 228 ЦК України вбачається, що в ній законодавець передбачив дві окремі обставини, з якими закон пов`язує нікчемність або недійсність правочину, порушення публічного порядку (ч. ч. 1, 2 цієї статті) та невідповідність інтересам держави та суспільства (ч. 3). У першому випадку правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. При цьому ст. 228 ЦК України не встановлює особливих наслідків такої недійсності правочину. Натомість у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він за ч. 3 указаної статті може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й особливі наслідки недійсності такого правочину.

Відповідач-2 маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору постачання від 16.05.2023 № 60АВ200-1636-23 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяв участь у проведенні процедури закупівлі, внаслідок чого привласнив бюджетні кошти в сумі 49 147,36 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Враховуючи наявність умислу у відповідача-2 як сторони договору від 16.05.2023 № 60АВ200-1636-23, який визнано судом недійсним, одержані ним кошти у розмірі 49 147,36 грн. за цим правочином повинні бути повернуті відповідачу-1 як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти стягуватися в дохід держави.

Суд погоджується із доводами прокурора, що з Державної спеціалізованої установи «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи» в дохід держави слід стягнути кошти, передані йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на виконання даного рішення суду, які вже ним фактично сплачені у зв`язку з виконанням умов недійсного правочину.

Отже, судом досліджено та встановлено, що відповідач-2 маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору постачання від 16.05.2023 №60АВ200-1636-23 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання наслідків взяв участь у проведенні процедури закупівлі, внаслідок чого привласнив бюджетні кошти у сумі 49 147, 36 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення 49 147, 36 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному об`ємі.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з приписами ст.129 ГПК, судовий збір покладається на відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним Договір № 60АВ200-1636-23 про постачання електричної енергії споживачу від 19.05.2023, укладений між Волинським обласним бюро судово-медичної експертизи (правонаступник - Державна спеціалізована установа «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (вул. Островських Князів, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 43965848) на користь Державної спеціалізованої установи «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи» (просп. Волі, 1А, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02006679) грошові кошти у розмірі 49 147, 36 грн.

4. Стягнути в дохід держави з Державної спеціалізованої установи «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи» (просп. Волі, 1А, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02006679) одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 49 147,36 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (вул. Островських Князів, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 43965848) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2422, 40 грн. витрат зі сплати судового збору.

6. Стягнути з Державної спеціалізованої установи «Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи» (просп. Волі, 1А, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02006679) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2422, 40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 15.11.2024

СуддяВ. М. Дем`як