Рішення

від 05.11.2024 по справі 904/3843/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3843/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Приватного підприємства "Конекс" (Вінницька обл., м. Вінниця)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арієль Софт" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Представники:

від позивача: Суркова І.О.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Конекс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арієль Софт" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 465600,00грн, з якої: 388000,00грн основного боргу, 77600,00грн штрафу 20%. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №329-КВ від 17.07.2017 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 відкладено підготовче засідання на 17.10.2024.

У судове засідання 17.10.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.11.2024.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялися ухвали суду від 02.09.2024, 24.09.2024, 17.10.2024 в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 32, 54, 59 том 2).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи дату доставлення ухвали суду (про відкриття провадження у справі) 03.09.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 18.09.2024 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило і поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 05.11.2024 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

У судовому засіданні 05.11.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

17.07.2017 між Приватним підприємством "Конекс" (далі постачальник, продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврофарм Сіті" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Арієль Софт"), (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №329-КВ (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Кількість, асортимент кожної партії товару визначається у замовленнях покупця, прийнятих до виконання постачальником, та визначається в супроводжуючих документах (накладних), які є невід`ємною частиною даного договору та підписаних уповноваженими представниками сторін (пункт 1.3 договору).

Приписами пункту 2.1 договору встановлено, що ціна товару визначається постачальником в гривнях, є договірною, та фіксується в накладних на кожну партію які є невід`ємною частиною даного договору.

Розрахунок за поставлений по даному договору товар здійснюється на умовах продажу з відстроченням платежу на 10 календарний день з моменту поставки (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.6 договору встановлено, що загальна сума договору складається із сум зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару покупцю, на підставі даного договору, проводиться силами, засобами та за рахунок постачальника у місце визначене покупцем, протягом 2 робочих днів з моменту отримання заявки. Покупець за власним бажанням вправі здійснити самовивіз товару.

Згідно з пунктом 3.5 договору датою отримання товару вважається дата підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної, а також товарно-транспортної накладної при наявності.

Пункт 3.7 договору передбачає, що в разі затримки оплати товару на строк більше ніж передбачено п.2.2 цього договору, постачальник має право повернути собі весь неоплачений залишок поставленого товару, згідно накладних за письмовою вимогою, а покупець в цьому випадку зобов`язаний беззаперечно передати його постачальнику з відповідним оформленням акта про повернення товару та належних накладних на повернення, згідно з умовами та вимогами встановленими п.6.5 цього договору.

За односторонню відмову або неналежне виконання власних зобов`язань за даним договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором в тому числі відшкодовують збитки, завдані таким невиконанням зобов`язань, в повному обсязі. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (пункт 6.1 договору).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що у випадку несплати покупцем повної вартості товару в строк більше ніж на 20 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім установленого п.6.2 даного договору, штраф на користь постачальника за ухилення від оплати в розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (пункт 7.1 договору).

Пункт 7.2 договору визначає, що якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах, ще на один календарний рік, без обмеження кількості таких пролонгацій. Зазначена процедура пролонгації терміну дії повторюється у кожному випадку збігу строку дії договору та не вимагає укладення додаткових угод до договору

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №329-КВ від 17.07.2017 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

17.07.2017 між сторонами підписано додаток №1 до договору поставки, яким визначено форму генеральної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 21 том 1).

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 5321260,80грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами видаткові накладні (а.с. 65-250 том 1, 1-25 том 2).

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у сумі 4923966,91грн, що підтверджується випискою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про рух коштів за період з 10.07.2017 по 20.05.2024 (а.с. 25-27 том 2) та випискою Акціонерного товариства "Державного Експортно-Імпортного Банку України" про рух коштів за період з 10.07.2017 по 17.05.2024 (а.с. 28-30 том 2).

Відповідачем за весь час дії договору було повернуто товар на загальну суму 9293,89грн, що підтверджується накладними на повернення постачальнику (а.с. 61-64 том 2).

Як стверджує позивач, у зв`язку з частковою оплатою поставленого товару у відповідача виникла заборгованість у сумі 388000,00грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар та штрафу за несвоєчасну оплату.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для стягнення штрафу.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеною видатковою накладною відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 2.2 договору порядок розрахунків за поставлений товар та його прийняття відповідачем за видатковими накладним, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 388000,00грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 388000,00грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого в строк товару у сумі 77600,00грн, яка розрахована на підставі пункту 6.4 договору.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пунктом 6.4 договору у випадку несплати покупцем повної вартості товару в строк більше ніж на 20 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім установленого п.6.2 даного договору, штраф на користь постачальника за ухилення від оплати в розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку штрафу судом порушень не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 465600,00грн, з якої: 388000,00грн - основного боргу та 77600,00грн - штрафу 20%.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5587,20грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Конекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арієль Софт" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 465600,00грн, з якої: 388000,00грн основного боргу, 77600,00грн штрафу 20% задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арієль Софт" (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 23, ідентифікаційний код 41345043) на користь Приватного підприємства "Конекс" (21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Київська, буд. 136-Г, ідентифікаційний код 23060192) 388000,00грн - основного боргу, 77600,00грн - 20% штрафу та 5587,20грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 15.11.2024.

Суддя В.О. Татарчук