Рішення

від 05.11.2024 по справі 904/3748/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3748/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій" (Дніпропетровська обл., м. Кам`янське)

про стягнення пені

Представники:

від позивача: Солодухін М.В.;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій" про стягнення пені в розмірі 22704,00грн в дохід загального фонду Державного бюджету України. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2024 відкладено підготовче засідання на 17.10.2024.

У судове засідання 17.10.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.11.2024.

У судове засідання 05.11.2024 відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялись ухвали суду від 27.08.2024 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі), 24.09.2024, 17.10.2024 в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 52, 58, 62 том 1).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи дату доставлення ухвали суду від 27.08.2024 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі) 27.08.2024 (о 23:20), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 12.09.2024 включно.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску строку суду також не повідомлено.

Станом на 05.11.2024 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.11.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

21.09.2023 Адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи №54/7-22 прийнято рішення №54/50-р/к, за яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрій" (далі відповідач) вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у процедурі публічних закупівель: "Оливи та мастила" за ідентифікатором в системі "Prozzoro": UA-2017-04-20-000565-a; "Лакофарбова продукція" за ідентифікатором в системі "Prozzoro": UA-2017-08-14-000796-а; "Лакофарбова продукція" за ідентифікатором в системі "Prozzoro": UA-2018-03-05-000962-с; "Оливи та мастила" за ідентифікатором в системі "Prozzoro": UA-2018-07-02-001442-а.

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю " Аграрій " штраф у загальному розмірі 94600,00грн (47500,00грн за антиконкурентні узгоджені дій під час участі у процедурі публічних закупівель: "Оливи та мастила" за ідентифікатором в системі "Prozzoro": UA-2017-04-20-000565-a; 2600,00грн за антиконкурентні узгоджені дій під час участі у процедурі публічних закупівель: "Лакофарбова продукція" за ідентифікатором в системі "Prozzoro": UA-2017-08-14-000796-a; 21500,00грн за антиконкурентні узгоджені дій під час участі у процедурі публічних закупівель: "Лакофарбова продукція" за ідентифікатором в системі "Prozzoro": UA-2018-03-05-000962-c; 23000,00грн за антиконкурентні узгоджені дій під час участі у процедурі публічних закупівель: "Оливи та мастила" за ідентифікатором в системі "Prozzoro": UA-2018-07-02-001442-a).

Копія рішення від 21.09.2023 № 54/50-р/к у справі № 54/7-22 надіслана із супровідним листом від 26.09.2023 №54-02/1994 та отримана відповідачем 04.10.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4910112127764 (а.с. 28, 45 том 1).

Частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідач оскаржив зазначене вище рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України шляхом подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у справі

№ 904/6318/23 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій" до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/50-р/к від 21.09.2023 у справі №54/7-22 відмовлено (а.с. 30-37 том 1).

Інформація щодо апеляційного оскарження зазначеного вище рішення Господарського суду Дніпропетровської області відсутня.

Таким чином, рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.09.2023 № 54/50-р/к у справі № 54/7-22 є законним та відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про Антимонопольний комітет" підлягає до обов`язкового виконання.

05.07.2024 відповідачем здійснено оплату штрафу згідно з рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.09.2023 №54/50-р/к у справі №54/7-22 в сумі 94600,00грн, що підтверджується залученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №67 (а.с. 38 зворотній аркуш том 1).

Позивач зазначає, що спір у справі виник у зв`язку зі сплатою штрафу з порушенням строків, встановлених частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 22704,00грн за загальний період прострочення з 05.12.2023 по 18.12.2023 та з 03.07.2024 по 04.07.2024 на підставі частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Викладене і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Предметом доказування у даній справі є обставини винесення рішення про накладення на відповідача штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції; строк сплати штрафу та наявність прострочення сплати штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною першою статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами першою-третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб`єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Як передбачено частиною сьомою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно з частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

В матеріалах справи наявні докази надсилання відповідачем Антимонопольному комітету України документів, що підтверджують сплату штрафу (а.с. 38 том 1)

Враховуючи положення частини третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", строк сплати штрафу за вчинені порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням на відповідача є таким що настав 04.12.2023, прострочення з 05.12.2023.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення, яким накладено штраф на відповідача, останнім оскаржувалось.

Проте, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у справі

№904/6318/23 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій" до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/50-р/к від 21.09.2023 у справі №54/7-22 відмовлено.

Таким чином, рішення № 54/50-р/к є законним та відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про Антимонопольний комітет" підлягає до обов`язкового виконання.

Як вже було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, відповідачем 05.07.2024 відповідно до платіжної інструкції №67 здійснено оплату штрафу згідно з рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/50-р/к від 21.09.2023 у справі №54/7-22 в сумі 94600грн, тобто з порушенням строків, встановлених частиною третьої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Так, за несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за періоди з 05.12.2023 (наступний день після двомісячного строку для сплати штрафу, накладеного Рішенням) по 18.12.2023 (день, перед днем прийняття Господарським судом Дніпропетровської області позовної заяви відповідача до розгляду) та з 03.07.2024 (наступний день після прийняття рішення Господарським судом Дніпропетровської області) по 04.07.2024 (день, перед днем сплати штрафу) у загальній сумі 22704,00грн.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 16.04.2019 у справі № 910/11550/18 та від 31.10.2019 у справі №904/3778/18.

Частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Положеннями статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду.

При цьому, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі №910/4081/18.

Виходячи з аналізу частини першої та четвертої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскарження рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Комітету на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду та не зупиняє і не перериває визначений частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячний строк для сплати штрафу.

Положеннями статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням органу Комітету, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду; у свою чергу, положеннями статті 60 "Про захист економічної конкуренції" передбачено лише зупинення примусового виконання рішення органу Комітету у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, такий строк є присічним і відновленню не підлягає, а Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить положень щодо переривання або зупинення його перебігу.

Така правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/408/18.

Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою, третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Станом на день розгляду справи судом пеня не сплачена, доказів на підтвердження її оплати відповідачем не надано.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 22704,00грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій" про стягнення пені задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій" (51900, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Республіканська, буд. 9А, км. 313, ідентифікаційний код 30168625) в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, ідентифікаційний код юридичної особи 37988155, номер рахунку (IBAN) UA618999980313070106000004573, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) пеню у сумі 22704,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій" (51900, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Республіканська, буд. 9А, км. 313, ідентифікаційний код 30168625) на користь Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (49004, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. О. Поля, буд. 2, ідентифікаційний код 20306037) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40грн

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 15.11.2024.

Суддя В.О. Татарчук