Рішення

від 05.11.2024 по справі 904/6032/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024м. ДніпроСправа № 904/6032/21 (904/5404/23)Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. за участю секретаря судового засідання Рибалка Г.Д.

Представники:

Від позивача: Пономарьов В.Д., адвокат;

Від відповідача-1: Малік Т.І., адвокат;

Від відповідача-2: не з`явився;

Від відповідача-3: не з`явився;

Третя особа: не з`явилась.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДАТА ФІНАНС", м.Київ

до відповідача-1 Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м.Київ

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко", м.Київ

відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест", м.Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-3 - розпорядника майна ТОВ "Ніко Інвест" Штельманчука Михайла Сергійовича, м. Дніпро

про визнання недійсними підпунктів та пунктів Кредитного договору

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДАТА ФІНАНС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко", відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест".

Ухвалою суду від 13.10.2023 прийнято матеріали справи №904/6032/21(904/5404/23) до розгляду. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачі-1,2,3 - розпорядника майна ТОВ "Ніко Інвест" Штельманчука М.С.

Рішенням господарського суду 27.12.2023 позовні вимоги задоволено.

Постановою центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023, у справі №904/6032/21 (904/5404/23) - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у справі №904/6032/21 (904/5404/23) залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.06.2024 Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №904/6032/21 (904/5404/23) скасовано. Справу № 904/6032/21 (904/5404/23) передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.07.2024 справу №904/6032/21 (904/5404/23) передано на розгляд судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2024 прийнято справу №904/6032/21 (904/5404/23) до розгляду. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30.07.2024.

18.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

30.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 02.10.2024 та відкладено підготовче засідання на 09.09.2024.

09.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2024 відкладено підготовче засідання на 30.09.2024.

Ухвалою господарського суду від 30.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.11.2024.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача

Позивачем подано відповідь на відзив від 29.07.2024, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування поданої відповіді на відзиві позивач зазначає, що 14.06.2013 між АТ«Укрексімбанк» та ТОВ «Торговий Дім-Ніко» (далі Відповідач-2/ТОВ «Торговий Дім-Ніко»/Позичальник) укладено кредитний договір №151313К8, за умовами якого Банк надає Відповідачу-2, як позичальнику, кредит, а Позичальник зобов`язується повернути його та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором.

07.09.2018 вищевказаний кредитний договір викладено в редакції додаткової угоди №151313К8-25. Так, зокрема, пунктами 3.2. та 4.3. кредитного договору (в редакції відповідної додаткової угоди) встановлено комісію за управління кредитною лінією, її розмір, умови зміни розміру комісії за управління, порядок її нарахування та сплати. В той же час, а ні в кредитному договорі, що був укладений сторонами вперше 14.06.2013, а ні в усіх інших додаткових угодах до нього, що укладені сторонами кредитного договору в подальшому, Банк не зазначав жодного переліку будь-яких інших конкретних додаткових (супутніх) та/або супровідних послуг (окрім надання кредиту), за які позичальник (ТОВ«Торговий Дім-Ніко») має сплачувати комісію за управління кредитною лінією.

Сторона кредитного договору (позичальник ТОВ «Торговий Дім-Ніко»), так само як і поручитель ТОВ «Ніко Інвест», не можуть здійснювати оплату за не відомі їм додаткові послуги, які не передбачені умовами кредитного договору (відсутні та не описані по тексту договору та усіх додаткових угодах до нього) та які, на думку Відповідача-1, надавались позичальнику. Встановлення у п. 3.2. кредитного договору комісії за управління кредитною лінією свідчить про наявність подвійної оплати за послугу надання кредиту, що ставить позичальника та поручителя у невигідне положення порівняно з Банком, який збільшив свою економічну вигоду, не надаючи при цьому жодних додаткових послуг, окрім надання кредиту.

Обов`язок, покладений на ТОВ «Торговий Дім-Ніко» за кредитним договором, так само як і на ТОВ «Ніко Інвест», як поручителя, щодо сплати такого виду платежу, як комісії за управління кредитною лінією, має несправедливий, в більшій ступені недобросовісний характер, оскільки відповідний платіж встановлений за не визначене коло додаткових/супутніх послуг банку, які не передбачені умовами кредитного договору та які позичальник не замовляв.

Пунктом 2.1. Договору поруки №18-48ZP0015 від 07.09.2018 визначено, що Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання Позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.

Як вбачається з приписів 1 ст. 543 ЦК України, законодавчо встановлено, що кредитор у зобов`язанні має право вибору та на власний розсуд визначає, до кого саме з солідарних боржників поручителів звертатися із вимогами про погашення заборгованості за відповідним кредитним договором. Отже, при укладенні договору поруки №18-48ZP0015 від 07.09.2018 сторони вказаного правочину керувалися саме вищезазначеними положеннями цивільного законодавства. Таким чином, оскільки ТОВ «Ніко Інвест» є солідарним боржником (в аналогічному зобов`язанні), який має відповідати у тому ж обсязі, що і основний боржник-позичальник (ТОВ «Торговий Дім-Ніко»), пункти договору поруки, які регулюють, зокрема, питання сплати ТОВ «Ніко Інвест», як фінансовим поручителем, комісії за управління кредитною лінією, а саме: підпункт 1.1.2. пункту 1, пункт 2.1., підпункт 4.2.1. пункту 4.2., підпункти 6.1.8. 6.1.9. пункту 6, так само є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

Позиція відповідача-1

Відповідачем подано відзив від 18.07.2024, відповідно до якого просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що з урахуванням змін та доповнень від 07.09.2018 відповідно до умов Кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором. Кредит надається Позичальнику: шляхом відкриття Невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 114 312 358,13 грн. строком до 06.09.2028. Кредит надано Позичальнику для фінансування за контрактом №ATC-TDN/CAR 003 від 01.10.2013, укладеного між Позичальником та компанією «ATC-Apex Trade Commerce AG», Цуг, Швейцарія (п.2.5.). Умовами Кредитного договору встановлювалась процентна ставка за Кредитом, а також комісія.

Відповідно до п.3.2. Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору до дати повного виконання Позичальником зобов`язань з погашення Кредиту, але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з п.6.4. Кредитного договору. Порядок сплати комісії за управління кредитом передбачений п.6.7. Кредитного договору.

Розділом 3 кредитного договору розмір ставки комісії за управління 0,0425% від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості. У разі перевищення Основного боргу над Лімітом заборгованості, зазначеним у Графіку зміни Ліміту заборгованості, а також, якщо відповідно до Графіку зміни Ліміту заборгованості, період вибірки кредитних коштів закінчено, базою для нарахування комісії за управління є сума Основного боргу. Розмір ставки комісії за управління змінюється у випадках та в порядку, що передбачені у пункті 4.3 цього Договору.

Комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим Договором відповідно до підпункту 14.1.1 цього Договору і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення Кредиту (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього Договору. Комісія нараховується пропорційно кількості днів дії Ліміту заборгованості / Основного боргу (у випадках, передбачених другим абзацом підпункту 3.2.1.1 цього Договору), кількості календарних днів у місяці, на який припадає період нарахування комісії за управління.

Розрахунок комісії за управління в рамках кожного періоду нарахування комісії за управління, здійснюється за кожен окремий день у такому періоді, при цьому база для нарахування комісії приводиться до гривневого еквіваленту за Офіційним курсом Національного банку України на відповідний день та, відповідно, сума комісії за управління визначається у національній валюті України. Також умовами кредитного договору, сторони передбачили нарахування та сплату позичальником комісії за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника). Зміна розміру комісії за управління кредитом також передбачена умовами кредитного договору, зокрема, розділом 4, та залежить від виконання Позичальником умов кредитного Договору та Генеральної угоди, в рамках якої. У зв`язку з цим розділ 4 кредитного договору містить відсильні умови на умови Генеральної угоди. Позовна заява не містить правових підстав, доводів та обґрунтувань на підтвердження вимог позивача в частині недійсності окремих пунктів договору, а також в матеріалах справи відсутні відповідні докази, в даному випадку в цій частині позов не підлягає задоволенню за недоведеністю.

Позиція відповідача-2

Відповідач-2 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

Позиція відповідача-3

Відповідач-3 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-3-розпорядника майна ТОВ "Ніко Інвест" Штельманчука М.С.

Третя особа не скористались своїм процесуальним правом на подання пояснень щодо позову.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Під час розгляду даного спору підлягають доказуванню обставини виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зокрема визнання недійсними окремих підпунктів та пунктів Кредитного договору №151313К8 від 14.06.2013, а також визнання недійсними окремих підпунктів пунктів договору поруки №18-48ZP0015 від 07.09.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між АТ «Укрексімбанк» як кредитором та ТОВ «Торговий Дім-Ніко» як позичальником 14.06.2013 укладено Кредитний договір №151313К8 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до умов Кредитного договору Банк відкрив Позичальнику Невідновлювану кредитну лінію (Кредит) в розмірі 114 312 358,13 грн. строком до 06.09.2028, але не більше ніж строк дії Генеральної угоди (п.п.2.1. - 2.4.). Позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути Кредит та сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором.

Кредит було надано Позичальнику для фінансування за контрактом №ATC-TDN/CAR 003 від 01.10.2013, укладеного між Позичальником та компанією «ATC-Apex Trade Commerce AG», Цуг, Швейцарія (п.2.5.).

Умовами Кредитного договору встановлена процентна ставка за Кредитом, а також комісія за управління кредитною лінією. Так, відповідно до п.3.2. Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісію. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору до дати повного виконання Позичальником зобов`язань з погашення Кредиту, але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з п.6.4. Кредитного договору. Порядок сплати комісії за управління кредитом передбачений п.6.7. Кредитного договору.

Розмір ставки комісії за управління встановлений умовами п.3.2.2.1. Кредитного договору (% від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості) з урахуванням змін Кредитного договору.

Розділом 3 кредитного договору встановлений розмір ставки комісії за управління 0,0425% від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості.

Умовами договору визначено, що у разі перевищення основного боргу над лімітом заборгованості, зазначеним у Графіку зміни Ліміту заборгованості, а також, якщо відповідно до Графіку зміни Ліміту заборгованості, період вибірки кредитних коштів закінчено, базою для нарахування комісії за управління є сума Основного боргу.

Розмір ставки комісії за управління змінюється у випадках та в порядку, що передбачені розділом 4 кредитного договору, та залежить від виконання Позичальником умов кредитного Договору та Генеральної угоди.

У зв`язку з цим розділ 4 кредитного договору містить відсильні умови на умови Генеральної угоди.

Також умовами кредитного договору сторони передбачили нарахування та сплату позичальником комісії за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника).

Отже, між Банком як кредитором та позичальником ТОВ «Торговий Дім-Ніко» виникли та існують кредитні правовідносини, сторонами встановлені істотні умови кредитування та визначені права та обов`язки.

ТОВ "Ніко Інвест" за кредитним договором №151313К8 від 14.06.2013 904/6691/20 (910/18605/19) 904/6691/20 (910/18605/19) ТОВ «Торговий Дім- Ніко».

З метою забезпечення виконання зобов`язань «Торговий Дім- Ніко» за Генеральною угодою та Кредитним договором між AT Укрексімбанк та ТОВ "Ніко Інвест" укладено наступні договори забезпечення:

- Іпотечний договір №27114Z35 від 18.07.2014, укладений між AT Укрексімбанк (іпотекодержатель) та ТОВ "Ніко Інвест" (іпотекодавець), зі змінами i доповненнями, за умовами якого ТОВ "Ніко Інвест" передало іпотекодержателю в іпотеку належне йому нерухоме майно.

- Іпотечний договір №151313Z48 від 17.06.2013, укладений між AT Укрексімбанк (іпотекодержатель), ТОВ Ніко Авто Інвест (іпотекодавець-1) та ТОВ Ніко Інвест (іпотекодавець-2), зi змінами i доповненнями, за умовами якого іпотекодавець-1 та іпотекодавець-2 передали Іпотекодержателю в іпотеку належне їм нерухоме майно.

- Іпотечний договір №151313Z47 від 17.06.2013, укладений між АТ Укрексімбанк (Іпотекодержатель) та ТОВ Ніко Інвест (Іпотекодавець), зі змінами і доповненнями, за умовами якого Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку належне йому нерухоме майно.

- Договір поруки №18-48ZР0015 від 07.09.2018, укладений між АТ Укрексімбанк (Кредитор) та ТОВ Ніко Інвест (Поручитель), відповідно до умов якого Поручитель взяв на себе обов`язок солідарно відповідати перед Банком за своєчасне та повне виконання Позичальником основного зобов`язання за кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням ТОВ «Торговий Дім-Ніко» зобов`язань за кредитним договором №151313К28 від 14.06.2013, АТ Укрексімбанк звернулось із завою про визнання грошових вимог до ТОВ Ніко Інвест, яке є майновим та фінансовим поручителем за вищевказаним кредитним договором.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Скасовуючи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №904/6032/21 (904/5404/23), колегія суддів Верховного Суду, зокрема, зазначила, що суди попередніх інстанцій не встановили правову природу комісії за управління кредитом, не врахували вид кредитних правовідносин, що склалися між сторонами, не врахували структуру укладених між сторонами договорів, а також не дослідили їх зміст на предмет суперечності загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит). Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, з урахуванням змін та доповнень від 07.09.2018 відповідно до умов Кредитного договору Банк надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором. Кредит надається Позичальнику: шляхом відкриття Невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 114 312 358,13 грн строком до 06.09.2028.

Кредит надано Позичальнику для фінансування за контрактом №ATC-TDN/CAR 003 від 01.10.2013, укладеного між Позичальником та компанією «ATC-Apex Trade Commerce AG», Цуг, Швейцарія (п.2.5.). Умовами Кредитного договору встановлювалась процентна ставка за Кредитом, а також комісія.

Відповідно до п.3.2. Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов`язання сплачувати комісії, зокрема, за управління Кредитом. Комісія за управління нараховується починаючи з дати укладання Кредитного договору до дати повного виконання Позичальником зобов`язань з погашення Кредиту, але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з п.6.4. Кредитного договору. Порядок сплати комісії за управління кредитом передбачений п.6.7. Кредитного договору. Розмір ставки комісії за управління встановлений умовами п.3.2.2.1. Кредитного договору (% від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості) з урахуванням змін Кредитного договору.

Так, зокрема, розділом 3 кредитного договору розмір ставки комісії за управління 0,0425% від Ліміту заборгованості, зазначеного у Графіку зміни Ліміту заборгованості. У разі перевищення Основного боргу над Лімітом заборгованості, зазначеним у Графіку зміни Ліміту заборгованості, а також, якщо відповідно до Графіку зміни Ліміту заборгованості, період вибірки кредитних коштів закінчено, базою для нарахування комісії за управління є сума Основного боргу. Розмір ставки комісії за управління змінюється у випадках та в порядку, що передбачені у пункті 4.3 цього Договору. Комісія за управління нараховується починаючи з дати набуття чинності цим Договором відповідно до підпункту 14.1.1 цього Договору і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення Кредиту (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення Кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього Договору.

Комісія нараховується пропорційно кількості днів дії Ліміту заборгованості / Основного боргу (у випадках, передбачених другим абзацом підпункту 3.2.1.1 цього Договору), кількості календарних днів у місяці, на який припадає період нарахування комісії за управління. Розрахунок комісії за управління в рамках кожного періоду нарахування комісії за управління, здійснюється за кожен окремий день у такому періоді, при цьому база для нарахування комісії приводиться до гривневого еквіваленту за Офіційним курсом Національного банку України на відповідний день та, відповідно, сума комісії за управління визначається у національній валюті України.

Також умовами кредитного договору, сторони передбачили нарахування та сплату позичальником комісії за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника). Зміна розміру комісії за управління кредитом також передбачена умовами кредитного договору, зокрема, розділом 4, та залежить від виконання Позичальником умов кредитного Договору та Генеральної угоди, в рамках якої. У зв`язку з цим розділ 4 кредитного договору містить відсильні умови на умови Генеральної угоди. Також умовами кредитного договору сторони передбачили нарахування та сплату позичальником комісії за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника).

Отже, між Банком та позичальником в особі ТОВ «Торговий Дім-Ніко» виникли та існують кредитні правовідносини.

Положеннями ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Цивільним законодавством встановлено, що проценти це є плата за користування кредитом. Разом з тим, правова природа комісії та її призначення полягає в іншому. Так, положеннями ст.47 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг, зокрема, належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Згідно із ст.49 Закону України Про банки та банківську діяльність, як кредитні розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а саме розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик відноситься до кредитних операцій.

При цьому положеннями ч.2 ст.53 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено імперативну норму, відповідно до якої банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку, а також вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.

Зміст ст.55, зокрема ч.2, вказаного Закону України Про банки і банківську діяльність станом на дату укладення кредитного договору визначав, що банкам забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Тобто законодавцем не лише передбачено право банків встановлювати під час надання послуг комісійні винагороди, але й встановлено мінімальний рівень таких винагород.

Винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв`язку з наданням кредиту. Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку.

Комісійний дохід утворюється внаслідок не тільки розрахунково-касового обслуговування, а й в результаті кредитного обслуговування клієнтів. Комісійний дохід це дохід від надання послуг, сума якого може розраховуватися пропорційно до суми активу чи зобов`язання, або може бути фіксованим. Комісійні доходи виникають практично за всіма послугами банку, що надаються клієнтам. Вони включають доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів та банків, доходи від проведення операцій з цінними паперами, доходи від кредитного обслуговування, за операціями на ринку банківських металів і валютному ринку, надходження від довірчого обслуговування банків і клієнтів, доходи за позабалансовими операціями, тобто будь-який напрямок банківської діяльності включає в себе послугу.

Отже, враховуючи правову природу комісії, сторонами Кредитного договору, укладеного в рамках Генеральної угоди, досягнуто домовленості щодо встановлення комісії за управління кредитом, яка має певну фіксовану ставку, і в разі настання випадків, передбачених п.4.3 кредитного договору, змінюється в порядку, встановленим договором.

З аналізу вище зазначених положень вбачається, що на момент укладення кредитного договору такий вид витрат як комісія за управління кредитом / зміну умов кредитного договору була законодавчо врегульована, дозволена, обмеження щодо її встановлення / нарахування / сплати були відсутні.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; сторони на момент укладення договору не заявляли додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконували його умови.

Таким чином, в даному випадку відсутні правові підстави для визнання окремих пунктів договору недійсними.

Правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.202 ЦК України). Шляхом укладення правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам. Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст.203 Ц України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до цивільного законодавства.

Також відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Законодавець зазначив, що в разі, якщо сторона (сторони) в момент вчинення правочину не додержуються вимог, що встановлені ч.ч.1- 3, 5, 6 ст.203 ЦК України, такий правочин є недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи ст.5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Щодо посилань позивача на правові позиції Верховного Суду.

На підтвердження доводі викладених в позовній заяві, щодо визнання недійсним положень кредитного договору в частині сплати винагороди за користування кредитом, позивач посилається на правові позиції Верховного Суду викладені в постановах від 20.05.2021 у справі №904/5748/18, від 03.08.2022 у справі №927/92/21 (927/351/21), та від 10.10.2019 у справі №904/8902/17.

Слід зазначити, що у справі №904/5748/18 кредитором було встановлено комісію за користування кредитом за формулою, яка передбачала розрахунок з урахуванням і процентів, і різниці між сплаченими і несплаченими коштами, що фактично створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом, і фактично значно перевищила розмір отриманого кредиту, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, що є самостійною підставою для визнання пунктів кредитного договору в частині сплати винагороди за користування кредитом недійсними.

Умовами ж кредитного договору (п.п.3.2.1.1.-3.2.1.3) які Позивач просить визнати недійсними передбачений фіксований розмір ставки комісії за управління, так само як і комісії за зміну умов кредитного договору, порядок її нарахування, визначені чіткі випадки зміни розміру комісії.

Розмір нарахованої та пред`явленої комісії за управління кредитом складає 0,8% від загальної суми заборгованості за кредитним договором, 1,1% від отриманого кредиту та 0,6% від розміру конкурсних вимог позивача, що свідчить про відсутність підстав для твердження про невідповідність спірних умов кредитного договору загальним засадам цивільного законодавства та застосування до спірних правовідносин наведених позивачем висновків Верховного Суду.

Також, щодо посилання на справи №927/92/21 (927/351/21), №904/8902/17 господарський суд зазначає, що умови договорів у вказаних справах та у даній справі є відмінними, оскільки у даній справі кредитні угоди не передбачають подібних винагород, чи інших платежів які б перевищували розмір отриманого кредиту. Тобто в даній справі, відносини, що склалися, не є подібними, як і зазначено вище, суди дійшли висновку про несправедливість умов договору виходячи з того, що розмір винагороди значно перевищує розмір отриманого кредиту, а умовами кредитного договору фактично визначається додаткова плата за користування кредитом, що створює ситуацію подвійної оплати за користування кредитом.

Окрім того, висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10.10.2019 у справі №904/8902/17, не є релевантними в цій справі ще й у зв`язку з тим, що в основу цього рішення покладені позиції Верховного Суду, що стосуються особливостей регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту, регулювання відносин за яким визначаються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Натомість в даній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Дата Фінанс» кредит надавався юридичній особі ТОВ «Торговий Дім Ніко» для фінансування за контрактом №ATC-TDN/CAR 003 від 01.10.2013, укладеного між Позичальником та компанією «ATC-Apex Trade Commerce AG», Цуг, Швейцарія; погашення заборгованості у доларах США за цим Договором.

Між сторонами не укладалися договори про надання споживчих кредитів, тобто у спірних правовідносинах позичальник не є споживачем, відповідно відсутні підстави для застосування правових норм, що регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема положень Закону України «Про захист прав споживачів», які визначають підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача та закріплює поняття «несправедливі умови договору».

Наведені позивачем висновки Верховного Суду відносяться до правовідносин, які регулюються законодавством про споживче кредитування, яке не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже відповідно до п.п.9-11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» споживачем кредитних послуг є фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування це правоводіносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту, а споживчий кредит визначається як грошові кошти, що надаються споживачу на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, наведені правові висновоки не є релевантним щодо обставин справи по даній справі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 41 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДАТА ФІНАНС" до відповідача-1 Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-Ніко" та відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-3 - розпорядника майна ТОВ "Ніко Інвест" Штельманчука Михайла Сергійовича про визнання недійсними підпунктів та пунктів Кредитного договору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.11.2024.

Суддя С.В. Мартинюк