Ухвала

від 15.11.2024 по справі 904/5032/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

15.11.2024м. ДніпроСправа № 904/5032/24

за заявою Комунального підприємства "Уманьводоканал" Уманьської міської ради, м. Умань Черкаської області

до Приватного акціонерного товариства "Уманьферммаш", м. Дніпро

про видачу судового наказу

Суддя Бажанова Ю.А.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Уманьводоканал" Уманьської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в якій просить суд видати судовий наказ про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Уманьферммаш" заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (за період з 01.06.2024 по 01.08.2024), у розмірі 251580,00грн та понесені витрати на сплату судового збору в сумі 302,80грн.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати за надані послуги які обумовлені договором №894 від 17.06.2021 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення стосовно об`єктів Боржника, що розташовані за адресами: провул. Богуна, 7А (гуртожиток №1) в м. Умань Черкаської області; та по вул. Виговського, 35 (гуртожиток №2) в м. Умань Черкаської області.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд вважає їх такими, що підлягають направленню за підсудністю до Господарського суду Черкаської області з таких підстав.

Відповідно до статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 Господарського процесуального кодексу України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 Господарського процесуального кодексу України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З наведених положень вказаної статті вбачається, що загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, приписи статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Суд відзначає, що у розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

При цьому, тлумачення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга № 18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям "нерухоме майно".

Окрім цього, відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" об`єктами нерухомого майна є житлові будинки, квартири, будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) зазначила, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.

Як убачається із заяви 17 червня 2021 р. між Приватним акціонерним товариством "Уманьферммаш" (ідентифікаційний код юридичної особи - 05765888, вул. Енергетична, 21Д, м. Умань, Черкаська область) та Комунальним підприємством "Уманьводоканал" Уманської міської ради в був укладений договір №894 про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення стосовно об`єктів Боржника, що розташовані за адресами: провул. Богуна, 7А (гуртожиток №1) в м. Умань Черкаської області; та по вул. Виговського, 35 (гуртожиток №2) в м. Умань Черкаської області.

Отже, нерухоме майно, на території якого позивач зобов`язався надавати послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, оплату яких позивач просить стягнути, знаходиться у м. Умань.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Суд відзначає, що спір у даній справі виник з приводу оплати наданих послуг з централізованого водопостачання і водовідведення з території м. Умань. Тобто, спір виник з приводу обслуговування певного нерухомого майна, що знаходиться у м. Умань по провул. Богуна, 7А (гуртожиток №1) та по вул. Виговського, 35 (гуртожиток №2).

За таких обставин, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, суд дійшов висновку, що у розмінні частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спір у справі стосується нерухомого майна (оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із вищевказаним нерухомим майном), а отже підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто, за місцем знаходження об`єкта нерухомості - провул. Богуна, 7А (гуртожиток №1) в м. Умань Черкаської області; та по вул. Виговського, 35 (гуртожиток №2) в м. Умань Черкаської області .

Відповідно до частини 6 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 279 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 30, 31, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати справу №904/5032/24 за заявою Комунального підприємства "Уманьводоканал" Уманьської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Уманьферммаш" про видачу судового наказу за виключною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду Черкаської області (18005, м. Черкаси, Черкаська область, бульвар Шевченка, 307).

Ухвала набирає законної сили з моменту 15.11.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.А. Бажанова