Рішення

від 15.11.2024 по справі 908/2434/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/177/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2024 Справа № 908/2434/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/2434/24

за позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО АЗС (Оріхівське шосе, буд. 1В, м. Запоріжжя, 69050)

про стягнення 191 209,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

11.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 02/03.3-20/02500 від 11.09.2024) Запорізької міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО АЗС про стягнення 191209,98 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 13.06.2018 по 31.03.2024.

Позов обґрунтовано використання відповідачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:030:0695, на якій розташований належний відповідачу на праві власності об`єкт нерухомості.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов. Останнім днем строку для подання відзиву було 07.10.2024.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2434/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2434/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Копія вказаної ухвали доставлена до зареєстрованого електронного кабінету позивача 16.09.2024 о 18:26 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованою в системі Діловодство спеціалізованого суду.

Копія ухвали суду від 16.09.2024 отримана представником відповідача за довіреністю 21.09.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочався з 17.10.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дотримуючись розумності строку розгляду справи, рішення по суті ухвалено судом 15.11.2024.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності від 18.04.2024 № 374866812, за ТОВ «МЕТРО АЗС» (відповідачем) 13.06.2018 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, розташований по АДРЕСА_1 , а саме: автозаправочний комплекс (Опис: будівля операторської літ. А загальною площею 80,1 кв.м, навіс літ. Б, ємність № 1, заправна колонка № 2, заправна колонка № 3, заправна колонка № 4, ємність № 5, ємність № 6, ємність № 7, ємність № 8, ємність № 9, ємність № 10, ємність № 11, стелла № 12, замощення І).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.12.2023 № НВ-2100527342023, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:030:0695 площею 0,1121 га по АДРЕСА_1 проведена 18.12.2023 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 05.12.2023 Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»; категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення земельної ділянки: 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Згідно цього Витягу, відомості про право власності, оренду земельної ділянки відсутні.

19.08.2024 представником Управління контролю Департаменту управління активами Запорізької міської ради головним спеціалістом відділу контролю використання земель Лісняком Є. складено акт, в якому зазначено про проведення виїзду на земельну ділянку загальною площею 0,1121 га з кадастровим номером 2310100000:03:030:0695, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 1В. Під час виїзду на земельну ділянку було встановлено, що територія в охайному стані та упорядкована; заїзд на територію вільний. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вказаній території розташований об`єкт нерухомого майна: автозаправочний комплекс, який належить на праві власності ТОВ «МЕТРО АЗС» (код ЄДРПОУ 42161497). Вказано, що під час огляду застосовувалась фотозйомка. До акту додано фототаблицю.

Листом від 20.08.2024 № 2008/1-юр відповідач звернувся до Запорізької міської ради (лист отримано позивачем 21.08.2024) щодо надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:030:0695 площею 0,1121 га для розташування автозаправного комплексу.

Згідно Витягу від 23.02.2024 № НВ-2300028352024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровим номером, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:030:0695 становить 687363,57 грн.

У листі Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.05.2024 вих. № 6684/5/08-01-04-07 зазначено, що ТОВ «МЕТРО АЗС» за період з 18.12.2023 по теперішній час не звітує та не сплачує земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:03:030:0695.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Відповідно ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений за законом, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування відповідно до положень статті 79-1 ЗК України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Відтак, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:030:0695 площею 0,1121 га за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві комунальної власності Територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

За змістом статті 1, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 13.06.2018), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на 13.06.2018).

За приписами ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 13.06.2018), укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції станом на 13.06.2018 (на час реєстрації за відповідачем права власності на об`єкт нерухомості), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з плати за землю.

У пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно належить до місцевих податків.

Згідно пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області, ТОВ «МЕТРО АЗС» за період з 18.12.2023 не звітує та не сплачує земельний податок, орендну плату за спірну земельну ділянку.

Частиною 1 статті 377 ЦК України (в редакції станом на 13.06.2018) визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відтак, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо й не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ТОВ «МЕТРО АЗС» не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.

Оскільки нерухоме майно (будівлі та споруди, цілісні майнові комплекси) нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, то використання тих же нежитлових приміщень, що належать фізичним та юридичним особам на праві приватної власності, неможливе без користування відповідною земельною ділянкою. А земля у свою чергу є невід`ємним ресурсом, активом відповідної територіальної громади, який, використовуючи відповідно до законодавства, повинен «працювати на громаду», на її розвиток, збільшуючи фінансову спроможність територіальних громад.

Судом встановлено, що ТОВ «МЕТРО АЗС», набувши право власності на об`єкт нерухомості на земельній ділянці, якій був присвоєний кадастровий номер 2310100000:03:030:0695, використовувало спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а саме укладеного між ним та власником (Запорізькою міською радою) договору оренди.

Протилежного матеріали справи не містять, відповідач своїх заперечень на позовні вимоги не надав.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Таким чином, Запорізька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок неоформлення між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Очевидним є те, що місцева рада за таких обставин повинна вжити всіх заходів для оформлення в установленому порядку права користування такою земельною ділянкою власником нерухомого майна.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 14 грудня 2021 у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Об`єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб`єкти вступають між собою в зазначені правові відносини. У цьому випадку це земельна ділянка, якою відповідач користується без відповідної на то правової підстави.

Згідно зі статтею 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 9 ст. 79-1 цього Кодексу, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції станом на 13.06.2018), Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Отже, визначальним в цій справі в частині кондикційного зобов`язання безпідставно збережених власником нерухомості, що розташована на спірній земельній ділянці, несплачених місцевій раді коштів за користування її майном (земельною ділянкою) без договору оренди землі є ситуація, коли власник (відповідач) користується земельною ділянкою, яка є: 1) сформованою; 2) з індивідуально визначеними ознаками: встановлено її межі, місце розташування, розмір і кадастровий номер. Встановлення площі земельної ділянки також має значення для розрахунку суми потенційно недоотриманої орендної плати за користування нею (безпідставно збережених власником несплачених місцевій раді коштів). Неможливо визнати і підтвердити, довести розмір потенційно недоотриманої в заявлених вимогах орендної плати за користування земельною ділянкою в разі, коли вона не сформована і їй не присвоєно кадастровий номер така правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 922/587/18 (постанова від 06.02.2019), № 922/392/18 (постанова від 13.02.2019).

Застосування положень статті 79-1 ЗК України та Закону України «Про Державний земельний кадастр» щодо обов`язковості формування земельної ділянки при розгляді позовів про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати за користування нею неодноразово зазначалося Верховним Судом України, зокрема в постановах від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18. У всіх них міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою місцева рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного в позові, чи ні.

Якщо ж сама земельна ділянка не сформована в натурі, дані про неї не внесені до Державного земельного кадастру, тобто земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав, то жодних претензій у разі користування нею до власника відповідної нерухомості (будівлі) місцева влада заявляти не може.

Місцева рада має право на стягнення безпідставно збережених коштів як плати за користування земельною ділянкою лише в тому разі, якщо така земельна ділянка є індивідуалізованою, тобто наділеною лише їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших земельних ділянок. Такими індивідуальними ознаками для земельної ділянки, є її: межі; місце розташування; розмір; кадастровий номер.

Водночас варто зауважити, що Верховним Судом (постанова від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19) зазначено, що застосування статті 1212 ЦК України не є обов`язковим для встановлення сформованості земельної ділянки як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру та залежить від конкретних обставин справи.

Позивачем надано до матеріалів справи копію Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.12.2023 № НВ-2100527342023, згідно якого державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:030:0695 площею 0,1121 га по АДРЕСА_1 проведена 18.12.2023 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 05.12.2023 Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру»; категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення земельної ділянки: 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Відтак, суд доходить висновку, що спірна земельна ділянка є сформованою 18.12.2023 з кадастровим номером 2310100000:03:030:0695 площею 0,1121 га по АДРЕСА_1 . При цьому, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель датована 05.12.2023.

Тобто, позивачем не доведено належними доказами користування відповідачем з 13.06.2018 земельною ділянкою площею 0,1121 га по АДРЕСА_1 в конфігурації, визначеній в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку; категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; та з цільовим призначенням: 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що є визначальними для розрахунку суми безпідставно збережених відповідачем коштів за фактичне користування ним земельною ділянкою в заявлений період.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи надано копію листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.05.2024 вих. № 6684/5/08-01-04-07 в якому зазначено, що ТОВ «МЕТРО АЗС» за період з 18.12.2023 по теперішній час не звітує та не сплачує земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:03:030:0695.

Доказів того, що відповідач не сплачував плати за землю за період до 18.12.2023 матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку землі» та статтею 289 ПК України, нормативна грошова оцінка земельної ділянки є обов`язковою при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За приписами п.п. 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно наданого до справи позивачем Витягу від 23.02.2024 № НВ-2300028352024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровим номером, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:030:0695 становить 687363,57 грн.

Позивачем виконано розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 1121 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 13.06.2018 по 31.03.2024 у розмірі 191209,98 грн., виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в 2024 році в розмірі 687363,57 грн.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка площею 1121 кв.м сформована з кадастровим номером 2310100000:03:030:0695 та зареєстрована 18.12.2023. Відтак, саме з цієї дати слід здійснити розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою.

Базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 у розмірі 239,50 грн. та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн., коефіцієнти місцерозташування та впливу локальних факторів затверджені рішенням Запорізької міської ради 59 сесії 6 скликання від 30.06.2015 № 7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя. Ставки орендної плати затверджені рішенням Запорізької міської ради 34 сесії 7 скликання від 28.11.2018 № 26 Про встановлення розміру орендної плати за землю. Відповідно до вказаних рішень, нормативна оцінка землі введена в дію з 01.01.2016, розміри орендної плати згідно з додатком до рішення від 28.11.2018 № 26 введені в дію з 01.01.2019.

Відповідно додатку до рішення Запорізької міської ради 34 сесії 7 скликання від 28.11.2018 № 26, за земельні ділянки, надані для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій застосовується річний розмір орендної плати: 6 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивачем не доведено суду належними доказами застосування в розрахунку недоотриманих позивачем доходів з 13.06.2018 річного розміру орендної плати: 6 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки такий розмір (6%) введений в дію, як зазначено вище, з 01.01.2019.

Згідно розрахунку, зробленого судом, розмір недоотриманих позивачем доходів складає 210672,83 грн., виходячи з розрахунку:

- Орендна плата за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 (період визначений позивачем): 687363,57 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 6% = 41241,81 грн. (річний розмір орендної плати)/12 місяців = 3436,82 грн. (плата за місяць); 3436,82 грн. х 3 місяці = 10310,46 грн.

- Орендна плата за період з 18.12.2023 по 31.12.2023: 687363,57 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки)/1,051 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі за 2023 рік) = 654009,11 грн.; 654009,11 грн. х 6% = 39240,55 грн. (річний розмір орендної плати); 39240,55 грн./12 місяців = 32700,05 грн. (плата за місяць); 32700,05 грн./31 день = 105,49 грн. (плата за 1 день); 105,49 грн. х 14 днів (з 18.12.2023 по 31.12.2023) = 1476,86 грн.

Загальний розмір орендної плати за період з 18.12.2023 по 31.03.2024 складає 11787,32 грн.

Позивачем та судом, при визначенні розміру орендної плати, враховано значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок, які визначені в листі від 12.01.2024 № 6-28.0-222-600/2-24 Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

При розрахунку розміру орендної плати судом враховані висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, згідно яких нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.

З урахуванням наведених вище норм матеріального права, несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 11787,32 грн.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізькій міській раді в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

Відповідач не надав доказів сплати позивачу недоотриманих грошових коштів у сумі 11787,32 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача стягується 11787,32 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 18.12.2023 по 31.03.2024. У стягненні суми 179422,66 грн. судом відмовляється в зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

6. Судові витрати

Згідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 186,66 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки головним розпорядником бюджетних коштів є Виконавчий комітет Запорізької міської ради, отримувачем судового збору, який стягується з відповідача на користь позивача, судом визначається Виконавчий комітет Запорізької міської ради.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО АЗС (Оріхівське шосе, буд. 1В, м. Запоріжжя, 69050; код ЄДРПОУ 42161497) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915) 11787 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 32 коп. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 18.12.2023 по 31.03.2024.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТРО АЗС (Оріхівське шосе, буд. 1В, м. Запоріжжя, 69050; код ЄДРПОУ 42161497) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915; отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892) 186 (сто вісімдесят шість) грн. 66 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 15 листопада 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко