Рішення

від 14.11.2024 по справі 910/8944/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2024Справа № 910/8944/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Вижницької міської ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 118 811,34 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Вижницька міська рада звернулась із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" з вимогою про стягнення штрафу та пені в загальній сумі 118 811,34 грн. за неналежне виконання договору про закупівлю № 63 від 24.02.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умов договору відповідач не передав йому товар у визначені строки, тому просив стягнути з відповідача на свою користь 63 917,37 грн. пені та 54 894,03 грн. штрафу.

Господарський суд міста Києва ухвалою суду від 25.07.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

09.08.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним не було допущено прострочення поставки товару, оскільки додатковою угодою № 1 від 17.10.2022 сторони встановили новий строк поставки до 31.12.2022. Також заявив про пропуск позивачем позовної давності для звернення в суд з даним позовом.

09.08.2024 відповідач подав заяву про залишення позовної заяви без руху. Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання у зв`язку з його безпідставністю.

28.08.2024 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив.

04.09.2024 позивач подав суду заперечення на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 між позивачем (замовником) та відповідачем (постачальником) укладено договір про закупівлю № 63, згідно з умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити його на умовах договору.

Згідно умов п. 2.2 договору ціна договору складає 1 432 350 грн.

Відповідно до п. 4.8 договору постачальник повинен передати замовнику товар в повному обсязі згідно договору не пізніше 01.08.2022.

17.10.2022 сторони у справі уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою виклали пункт 4.8 у наступній редакції: постачальник повинен передати замовнику товар в повному обсязі згідно договору не пізніше 31.12.2022.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані тим, що в результаті перевірки Управлінням Західного офісу Державної аудиторської служби у Чернівецькій області було складено акт ревізії № 20-33/1 від 02.02.2024, яким встановлено, що за спірним договором відповідач мав поставити позивачу товар до 01.08.2022, проте поставка відбулася з простроченням вказаних строків, при цьому позивачем не було нараховано штрафних санкцій, що призвело до не отримання міською радою доходів у розмірі 118 811, 34 грн. Тому позивачем нараховано до стягнення з відповідача 63 917,37 грн. пені та 54 894,03 грн. штрафу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п. 6.2 договору у разі порушення строків поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як встановлено судом вище 17.10.2022 сторони у справі уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою виклали пункт 4.8 у наступній редакції: постачальник повинен передати замовнику товар в повному обсязі згідно договору не пізніше 31.12.2022.

Доводи позивача щодо обов`язку відповідача поставити товар до 01.08.2022 необгрунтовані, оскільки доказів визнання в установленому порядку недійсною додаткової угоди № 1 від 17.10.2022, якою сторони змінили строк поставки товару суду не подано.

Згідно пояснень позивача, викладених в позовній заяві, які не спростовані відповідачем, наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними за період з 26.08.2022 по 03.12.2022 стверджується факт виконання відповідачем зобов`язань за договором з поставки товару (до 31.12.2022) у передбачений сторонами строк.

Посилання позивача на акт ревізії Управління Західного офісу Державної аудиторської служби у Чернівецькій області № 20-33/1 від 02.02.2024 є безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 10 цього Закону, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Положенням "Про державну аудиторську службу", яке затверджено постановою КМУ № 43 від 03.02.2016 р., визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з п. 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 р. № 550, акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Отже, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

Слід зауважити, що пунктом 50 вказаного Порядку передбачено, що за результатами проведеної ревізії, у межах наданих прав, органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що на підставі здійсненої ревізії вжито будь-які з вищезазначених заходів (в тому числі - звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства).

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором, в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

За відсутності доказів порушення прав позивача з боку відповідача у задоволенні позову в про стягнення 63 917,37 грн. пені та 54 894,03 грн. штрафу відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.

Враховуючи, що у позові відмовлено у зв`язку з його необґрунтованістю, то сплив позовної давності, про застосування якого заявлено у спорі, не застосовується.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Вижницької міської ради відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак