Рішення

від 15.11.2024 по справі 911/1460/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1460/24

Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехсоюз (08625, Київська обл., Фастівський р-н, село Путрівка, вул. Заводська, буд. 2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс (08722, Київська обл., Обухівський р-н, село Трипілля, вул. Дружби, буд. 6)

про стягнення 430 123, 43 грн.

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю Агротехсоюз звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс про стягнення 430 123, 43 грн.

У вказаній вище позовній заяві позивач просить суд здійснити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до сформованої в АС "ДСС" довідки про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження у справі №911/1460/24 від 17.06.2024 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс 18.06.2024 о 12:46.

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи №911/1460/24, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.

Відповідач, станом на 15.11.2024, правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 15.11.2024.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс (далі - відповідач, Покупець) перед Товариством з обмеженою відповідальністю Агротехсоюз (далі позивач, Постачальник), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №071900047 від 25.07.2019 (далі - Договір).

Так, 25.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агротехсоюз та Товариством з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс було укладено Договір, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити вузли, агрегати, деталі машин, мастила та шпагат до сільськогосподарської техніки іноземного виробництва (надалі Товар) Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар на умовах даного Договору. Постачальник зобов`язується поставляти Товар окремими партіями в кількості і асортименті відповідно до погоджених ним Замовлень (далі Заявок) Покупця. За відсутності необхідного Товару на складах Постачальника, останній, на підставі прийнятого замовлення Покупця, придбаває у підприємств виробників відповідний Товар згідно укладених контрактів.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість партії Товару зазначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних на відповідну партію Товару. Після підписання Сторонами видаткових накладних вони мають юридичну силу специфікації у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та є невід`ємною частиною цього Договору.

Загальна орієнтовна ціна даного Договору залишається відкритою, а остаточна сума Договору складає суму всіх сум за видатковими накладними на поставлені окремі партії Товару за даним Договором (п. 2.3. Договору).

Згідно п. 3.4. Договору Постачальник має право виконати чергове замовлення Покупця до завершення взаєморозрахунків за попереднім замовленням.

Пунктом 3.5. Договору встановлено, що товар вважається переданим Постачальником Покупцю з моменту підписання Покупцем видаткових накладних, які свідчать про факт отримання Товару.

Розрахунки за Товар здійснюються у безготівковому порядку через установи Банку в валюті України гривні шляхом банківського переказу грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника, чи в інший спосіб, не заборонений законодавством України на підставі відповідних документів, зазначених в п. 1.2. цього Договору, які Постачальник виписує на кожну партію Товару та передає Покупцю (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору Покупець сплачує вартість поставленої партії Товару протягом 2 банківських днів з дати виставлення рахунка. Датою оплати Товару вважається день надходження всієї суми коштів на поточний рахунок Постачальника.

За порушення Покупцем строків оплати, передбачених Договором, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення (п. 6.3. Договору).

Згідно п. 8.1. Договору він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 24.07.2020 р., але в будь якому випадку до повного виконання зобов`язання за даним Договором.

У випадку, якщо жодна із Сторін не заявить про свій намір розірвати Договір не пізніше 30 календарних днів до моменту закінчення строку, встановленого п. 8.1. Договору, вважається що Договір подовжено на кожен подальший календарний рік на тих самих умовах. Умови цього Договору можуть бути змінені чи доповнені за письмовою згодою Сторін (п. 8.2. Договору).

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 615 715, 14 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №785 від 10.02.2023 на суму 525 747, 90 грн.;

- №864 від 14.02.2023 на суму 712, 80 грн.;

- №1048 від 20.02.2023 на суму 27 776, 88 грн.;

- №1049 від 20.02.2023 на суму 41 570, 52 грн.;

- №1597 від 08.03.2023 на суму 3 412, 80 грн.;

- №1919 від 16.03.2023 на суму 11 683, 80 грн.;

- №2011 від 20.03.2023 на суму 4810, 44 грн.

Про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс товару свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на вказаних видаткових накладних.

Позивач вказує, що виставив відповідачу наступні рахунки на оплату товару:

- рахунок на оплату по замовленню №160597 від 30.01.2023 на суму 556 937, 58 грн.;

- рахунок на оплату по замовленню №165451 від 10.02.2023 на суму 53 254, 32 грн.;

- рахунок на оплату по замовленню №165578 від 14.02.2023 на суму 712, 80 грн.;

- рахунок на оплату по замовленню №167537 від 20.03.2023 на суму 4 810, 44 грн.

Позивач в позові вказує, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково на суму 351 970, 40 грн., на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи платіжну інструкцію №17 від 10.02.2023 на суму 250 000, 00 грн., платіжну інструкцію №21 від 14.02.2023 на суму 1 970, 40 грн. та платіжну інструкцію №1386 від 30.01.2023 на суму 100 000, 00 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 263 744, 75 грн.

Позивач в позові також наголошує, що заборгованість відповідача у розмірі 263 744, 75 грн. підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період з січня 2023 року по жовтень 2023 року.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати товару на суму 263 744, 75 грн. стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідач, поставлений позивачем, товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані сторонами видаткові накладні), а тому повинен здійснити за нього оплату, відповідно до умов Договору.

Порядок розрахунків між сторонами узгоджено в пункті 4.2. Договору, яким передбачено, що покупець сплачує вартість поставленої партії Товару протягом 2 банківських днів з дати виставлення рахунка. Датою оплати Товару вважається день надходження всієї суми коштів на поточний рахунок Постачальника.

З урахуванням зазначеного вище, строк оплати за товар настає для відповідача таким чином:

- до « 01» лютого 2023 року включно у розмірі 556 937, 58 грн.;

- до « 14» лютого 2023 року включно у розмірі 53 254, 32 грн.;

- до « 16» лютого 2023 року включно у розмірі 712, 80 грн.;

- до « 22» березня 2023 року включно у розмірі 4 810, 44 грн.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов`язання за умовами Договору, однак відповідач свої грошові зобов`язання в повному обсязі та належним чином не виконав.

Судом прийнято до уваги, що позивач наголошує в позові на тому, що відповідачем було сплачено 351 970, 40 грн. за рахунком на оплату по замовленню №160597 від 30.01.2023.

Так, відповідачем платіж, який він мав здійснити до 01.02.2023 включно, із порушенням строку оплати та не в повному обсязі було здійснено наступним чином:

- 250 000, 00 грн. сплачено 10.02.2023;

- 1 970, 40 грн. сплачено 14.02.2023;

- 100 000, 00 грн. сплачено 30.01.2023.

З матеріалів справи вбачається, що платежі, які відповідач повинен був здійснити до 14.02.2023 включно, до 16.02.2023 включно та до 22.03.2023 включно сплачено на рахунок позивача не було.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехсоюз до Товариства з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс про стягнення заборгованості у розмірі 263 744, 75 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивач заявив до стягнення з відповідача 10 710, 66 грн. трьох процентів річних та 14 962, 33 грн. інфляційних втрат. Розрахунок трьох процентів річних виконано позивачем за загальний період з 02.02.2023 по 05.06.2024. Розрахунок інфляційних втрат виконано позивачем за загальний період з 02.02.2023 по 05.06.2024.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов Договору та вимог законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 10 710, 66 грн. трьох процентів річних та 14 962, 33 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки мало місце прострочення оплати вартості поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі п. 6.3. Договору в загальному розмірі 140 705, 69 грн. за загальний період з 02.02.2023 по 05.06.2024.

Так, умовами п 6.3. Договору встановлено, що за порушення Покупцем строків оплати, передбачених Договором, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Поряд з цим, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

При цьому неустойка має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Судом також враховано позицію Верховного Суду в постанові від 13.01.2020 у справі №902/855/18, в якій вказано, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Матеріали справи свідчать, що прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, а також його виконання не в повному обсязі не призвели до заподіянню збитків Товариству з обмеженою відповідальністю Агротехсоюз, доказів таких збитків позивачем не надано.

Разом з цим, судом враховано, що залишок несплаченої суми заборгованості відповідачем на користь позивача складає 263 744, 75 грн., в той час як розмір пені складає 140 705, 69 грн., що становить більше половини основного боргу.

З урахуванням вказаного вище, в тому числі загальних засад цивільного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 80%, що від суми 140 705, 69 грн. складає 28 141, 14 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехсоюз до Товариства з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 28 141, 14 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за умовами Договору поставки №071900047 від 25.07.2019. Натомість, відповідач станом на день розгляду даної справи доказів повної та своєчасної оплати товару суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехсоюз до Товариства з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс (08722, Київська обл., Обухівський р-н, село Трипілля, вул. Дружби, буд. 6, код ЄДРПОУ 36349093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехсоюз (08625, Київська обл., Фастівський р-н, село Путрівка, вул. Заводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 24918458) заборгованість у розмірі 263 744 (двісті шістдесят три тисячі сімсот сорок чотири) грн. 75 коп., пеню у розмірі 28 141 (двадцять вісім тисяч сто сорок одну) грн. 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 962 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн. 33 коп., три проценти річних у розмірі 10 710 (десять тисяч сімсот десять) грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 4 763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 38 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 15.11.2024.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.