Рішення

від 05.11.2024 по справі 916/1436/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1436/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Христенко А.О.

при розгляді справи за позовом: Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради (вул. Косовська, буд. 2-Д, м. Одеса, 65022)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Євроборд (вул. Космонавтів, 32, м. Одеса, 65078)

про стягнення 5500519,66 грн,за участю представників учасників справи:

від позивача: Джига В.І.;

від відповідача: Ткаченко Ю.О.

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 3167689,10 грн основного боргу та 2332830,56 грн пені.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов договору від 14.07.2011 № 8-рд в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.

У заяві (а.с. 1-3, т. 2) позивач пояснив, що у зв`язку з несплатою відповідачем плати за вказаним договором цей договір був розірваний позивачем 08.02.2024 в односторонньому порядку.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 13-23, т. 2) проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи таким: кошти за договором мають сплачуватись на користь бюджету міста Одеси; у відповідача відсутній борг за договором за період 2011-2021рр і він розраховував на призупинення або зменшення платежів за договором, у зв`язку з введенням воєнного стану в України та практикою врядування органів місцевого самоврядування в інших містах; в спірних правовідносинах наявні форс-мажорні обставини, оскільки попит на послуги відповідача зменшився, він розміщував соціальну рекламу, вчиняв дії щодо реструктуризації боргу, а тому нарахування плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів та пені на час дії воєнного стану є безпідставним. При цьому у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір санкцій на 90%.

Позивач у відповіді на відзив (а.с. 164-169, т. 2) пояснив таке: розмір тарифів та їх дію встановлює ОМР; відповідач не звільнений від плати; коефіцієнт 2 є нормативно встановленим коригуючим коефіцієнтом та не є штрафною санкцією; відповідачем не заперечені розрахунки позивача та наявність боргу; відповідач не вживав заходи щодо розірвання договору, зменшення кількості рекламних конструкцій або оптимізації витрат, а тому позивач заперечує щодо зменшення розміру санкцій; розміщення відповідачем соціальної реклами враховано позивачем при розрахунках.

У поясненнях (а.с. 4-7, т. 3) позивач пояснив, що звернувся до суду з цим позовом на виконання статутних завдань. У поясненнях (а.с. 15-19, т. 3) позивач пояснив щодо здійснених ним розрахунків по договору. У поясненнях (а.с. 25-27, т. 3) позивач пояснив про перерахунок пені за станом на 08.02.2024, яка становить 1630475,01 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 позовну заяву Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради було залишено без руху із встановленням позивачу десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1436/24; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 17.05.2024 о 14:30.

17.05.2024 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 06.06.2024 об 16:00.

Протокольними ухвалами суд неодноразово оголошував перерви в засіданні суду 06.06.2024 на 27.06.2024 о 16:00; 27.06.2024 на 18.07.2024 о 14:30, 18.07.2024 на 10.09.2024 о 14:00, 10.09.2024 на 01.10.2024 о 15:30, 01.10.2024 на 15.10.2024 о 16:10; 15.10.2024 на 05.11.2024 о 12:00.

У судовому засіданні 05.11.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Відповідно до п. 2.2. статуту позивача (а.с. 19-26, т.1) завданнями останнього, зокрема, є: забезпечення повноти надходжень до бюджету міста плати за користування місцями для розміщення засобів зовнішньої реклами; укладання договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місяцями для розміщення рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, для внесення плати суб`єктами господарювання за вказаними договорами відповідно до визначеного порядку.

14.07.2011 між сторонами був укладений договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 8-рд (а.с. 27-30, т.1, далі - договір), згідно з п. 2.1. якого позивач надає відповідачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору.

За умовами підп. 4.2.4. п. 4.2. договору користувач зобов`язаний, зокрема, своєчасно та у повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.

Відповідно до п. 5.1., 5.2., 5.3. договору плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинним на момент укладення цього договору. Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок позивача. У випадку розповсюдження користувачем на місцях, визначених цим договором, протягом місяця, за який вноситься плата, соціальної реклами та/або інформації соціальної спрямованості, плата за користування таким місцем не нараховується.

Згідно з п. 6.2., 6.4., 6.5. договору у випадку прострочення платежів, передбачених п. 5.1., 5.2. цього договору, користувач сплачує на користь позивача пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених п. 5.1., 6.1. договору, встановлюється строком на 4 роки.

Відповідно до п. 7.1., 7.3. договору сторони погодилися, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дія непереборної сили, що не залежить від волі сторін), що роблять неможливим виконання сторонами передбачених даним договором зобов`язань, а також пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ, сторони звільняються від відповідальності за несвоєчасне, повне або часткове невиконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин та приймають зобов`язання виконати свої зобов`язання після подолання перешкод у строк, який продовжується на період вказаних обставин. Сторона, яка не в змозі виконати свої зобов`язання за договором в силу причин, зазначених у п. 7.1. цього договору, протягом 20 діб інформує іншу сторону про наявність, виникнення і припинення дії форс-мажорних обставин з обов`язком офіційним підтвердженням, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це державним органом.

Відповідно до п. 8.3. договору його укладено на строк з 14.07.2011 по 13.07.2016, та далі його дію продовжено до 15.02.2017.

Згідно з п. 8.5. договору цей договір достроково припиняє свою дію, зокрема, у випадку розірвання договору позивачем в односторонньому порядку у разі несплати відповідачем плати за договором протягом двох або більше місяців поспіль.

26.02.2015 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору (а.с. 31, т.1), якою п. 5.2. договору було викладено у новій редакції: «З 01.01.2015 користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вносить плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України, зазначений в цьому договорі.».

01.08.2019 між сторонами була укладена додаткова угода № 3 до договору (а.с. 32-33, т. 1), якою сторони, зокрема: виклали п. 5.1. договору в такій редакції: «Плата за цим договором визначається на підставі п. 14.6. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі в новій редакції.»; виклали п. 6.4. договору в такій редакції: «Нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.»; виклали п. 8.5. договору в такій редакції: «Договір достроково припиняє свою дію: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; у випадку припинення однієї зі сторін без правонаступництва; у випадку розірвання договору установою у односторонньому порядку у разі несплати користувачем плати за договором протягом двох або більше місяців поспіль; у випадку анулювання дозволу.». Також в цій додатковій угоді сторони затвердили бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів у новій редакції.

Згідно з додатком від 01.11.2021 № 25 до договору (а.с. 34-39, т. 1) сторони затвердили бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які прийняв у користування відповідач та який містить 87 позицій та загальну суму до сплати 199836,00 грн на місяць. Згідно з іншим додатком від 01.11.2021 № 25 до договору (а.с. 40-43, т. 1) сторони затвердили перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування.

01.11.2022 між сторонами була укладена додаткова угода № 7 (а.с. 44, т. 1), в якій сторони затвердили додатки № 26 до договору «Перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування» та «Бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів», окремі пункти яких передбачені для застосування з 01.08.2019. Обставина укладення додаткової угоди № 7 встановлена у рішенні Господарського суду Одеської області від 14.04.2023 у справі № 916/3750/22 (а.с. 135-138, т. 1) та не спростована належними і допустимими доказами відповідачем.

Згідно з додатком від 01.11.2022 № 26 до договору (а.с. 45-50, т. 1) сторони затвердили бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які прийняв у користування відповідач та який містить 87 позицій та загальну суму до сплати 210636,00 грн на місяць. Згідно з іншим додатком від 01.11.2022 № 26 до договору (а.с. 51-54, т. 1) сторони затвердили перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування.

01.11.2022 між сторонами була укладена додаткова угода б/н (а.с. 65, т. 1), в якій сторони продовжили строк дії договору з 13.07.2022 на період дії воєнного стану.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.04.2023 у справі № 916/3750/22, яке набрало законної сили (а.с. 135-138, т. 1), з відповідача на користь позивача була стягнута донарахована плата за договором за тимчасове користування місяцями для розташування рекламних засобів за період з 01.04.2016 до 31.10.2022 в сумі 545408,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 у справі № 916/2491/23 (а.с. 140-143, т. 1) з відповідача на користь позивача було стягнуто борг за договором за період з 12.03.2016 до 01.10.2016 в сумі 108527,91 грн. Разом з цим за поясненнями сторін, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 вказане рішення суду було скасоване, а у позові позивачу відмовлено.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що за період з лютого 2022 року до 07.02.2024 (розрахунок - а.с. 66-67, т. 1) у відповідача сформувалась заборгованість за договором з платежів до бюджету міста Одеси за тимчасове право користування місцями для розташування рекламних засобів у розмірі 3167689,10 грн, яка включає, в тому числі, плату з застосуванням коригуючого коефіцієнту 2 до незаповненого сюжетом рекламного засобу незалежно від типу (пуста площина) в розмірі 167073,11 грн (рахунки-фактури а.с. 78-105, т. 1). Відповідач у засіданні суду підтвердив вірність нарахованих позивачем до оплати платежів, проте заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

З метою досудового врегулювання спору, сторони намагались дійти згоди щодо сплати боргу та врегулювання порядку виконання зобов`язань за договором, шляхом направлення листів один одному (претензія позивача від 21.11.2023 (а.с. 55-58, т.1), відповідь відповідача від 08.12.2023 (а.с. 59-61, т. 1), листи відповідача від 11.04.2022, від 16.01.2023, від 29.12.2022, від 18.03.2022, від 27.11.2023 (а.с. 62-64, т. 1, а.с. 33-35, 36-41, 59-61, 64-66, т. 2), листи позивача від 12.01.2023, від 03.11.2022 (а.с. 42-47, 49, т. 2).

У зв`язку з несплатою відповідачем платежів по договору та недосягненням сторонами згоди щодо врегулювання спору, позивач листом від 08.02.2024 № 105/01-27 (а.с. 6-8, т. 2) повідомив відповідача про розірвання договору з 08.02.2024.

Крім цього, у зв`язку з тим, що відповідач допустив порушення умов договору в частині здійснення платежів в бюджет міста позивач розрахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2332830,56 грн за період з 01.01.2020 до 29.02.2024, яку, з урахуванням зауважень відповідача, в подальшому перерахував, подавши до суду відповідний розрахунок пені в сумі 1630475,01 грн за період з 01.01.2020 до 08.02.2024 (а.с. 30-36, т. 3).

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення розміру пені та наявність форс-мажорних обставин, відповідач, крім вищевказаних листів, подав суду: докази щодо розміщення відповідачем соціальної реклами (а.с. 50-58, 67-86, т. 2); докази майнового стану відповідача з показниками сум доходів останнього у 2021-2023 рр (а.с. 87-144, т. 2); лист ТПП від 28.02.2022 (а.с. 61, т. 2), докази урядування в сфері реклами органів місцевого самоврядування в м. Києві, м. Тернополі (а.с. 149-151, т. 2), докази соціальної спрямованості реклами в м. Одесі у 2022 року (публікації з сайтів а.с. 152-157, т. 2).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530, 599 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Одесі, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 22.04.2008 № 434 (далі-Правила), КУ "Одесреклама" Одеської міської ради: забезпечує економічно ефективне використання місць, що перебувають у комунальній власності, для розміщення зовнішньої реклами; забезпечує повноту надходжень до бюджету міста Одеси плати за користування вказаними місцями; укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів у випадках, передбачених цими Правилами; за направленням робочого органу перевіряє додержання фізичними та юридичними особами вимог цих Правил та надає робочому органу матеріали щодо виявлених порушень; за направленням робочого органу проводить перевірки дотримання фізичними та юридичними особами вимог цих Правил; на підставі направлення робочого органу організовує та/або здійснює власними силами у встановленому порядку демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів; надає платні послуги фізичним та юридичним особам у сфері розміщення зовнішньої реклами відповідно до чинного законодавства; забезпечує виготовлення та/або розміщення соціальної реклами та інформації соціальної спрямованості; виконує інші завдання та функції, передбачені актами законодавства, цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови.

Відповідно до п. 14.1.-14.3. Правил розмір плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розташування рекламних засобів встановлюється виконавчим комітетом Одеської міської ради, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). З дати прийняття виконавчим органом рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами розмір плати за тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності, становить 100 відсотків, згідно із затвердженими тарифами, та справляється з розповсюджувача зовнішньої реклами у встановленому порядку. Підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, що укладається відповідно до порядку, встановленого підпунктом 7.5 цих Правил. За наявності дозволу розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати за право тимчасового користування місцем для розміщення зовнішньої реклами, що перебуває у комунальній власності, незалежно від факту нерозміщення рекламного засобу у визначеному дозволом місці.

Згідно з п. 14.6, 14.10, 14.12 Правил площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки (завширшки 0,5 м) за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для не наземного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього рекламного засобу на уявну паралельну їй площину. При підрахунку площі рекламоносія плата за неповний квадратний метр береться за фактичну площу. При визначенні розміру плати враховуються коригуючі коефіцієнти шляхом їх множення на відповідні тарифи, затверджені виконавчим комітетом Одеської міської ради. До незаповненого сюжетом рекламного засобу незалежно від типу (пуста площина) застосовується коригуючий коефіцієнт - 2.

Відповідно до п. 14.21. Правил встановлено, що з 01.01.2015 року плата за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Одеси (без ПДВ), сплачується користувачами до бюджету міста Одеси відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року N 2067 та перераховується на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкритий для виконання бюджету міста за кодом бюджетної класифікації 24060300 "Інші надходження".

Згідно з п. 15.1. Правил контроль за дотриманням цих Правил здійснює в межах своїх повноважень робочий орган, КУ "Одесреклама" Одеської міської ради, а також інші органи чи організації згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України, зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Позиція суду

Як встановлено судом між сторонами на підставі договору існували господарські правовідносини, в яких позивач надав відповідачу право за плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організації Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався вносити плату за цими договорами щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів до бюджету міста Одеси на відповідний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України.

Як встановлено судом за період з лютого 2022 року до 07.02.2024 у відповідача сформувалась заборгованість за договором з платежів до бюджету міста Одеси за тимчасове право користування місцями для розташування рекламних засобів у розмірі 3167689,10 грн, яка включає, в тому числі, плату з застосуванням коригуючого коефіцієнту 2 до незаповненого сюжетом рекламного засобу незалежно від типу (пуста площина) в розмірі 167073,11 грн.

За цих обставин, суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 3167689,10 грн основного боргу підлягає задоволенню судом.

Як встановлено судом, у зв`язку з тим, що відповідач допустив порушення умов договору в частині здійснення платежів в бюджет міста позивач розрахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2332830,56 грн за період з 01.01.2020 до 29.02.2024, яку, з урахуванням зауважень відповідача, в подальшому перерахував, подавши до суду відповідний розрахунок пені в сумі 1630475,01 грн за період з 01.01.2020 до 08.02.2024.

Враховуючи, що відповідач не повно та не вчасно сплачував до бюджету міста Одеси платежі за договором, суд вважає, що позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача на підставі п.6.2. договору пеню в частині розміру 1630475,01 грн, до розрахунку якої відповідач не висловив окремих заперечень. Разом з цим, відповідач заявив на розгляд суду клопотання про зменшення розміру пені, мотивуючи надмірністю її розміру, фінансовим станом відповідача, періодом виникнення боргу (воєнний стан), станом ринку рекламних послуг, відсутністю жодних пільг на ринку тощо.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру пені, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, керуючись власною ініціативою та клопотанням відповідача зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру пені, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.

Водночас, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема з цього приводу висновки об`єднаної палати КГС у складі ВС, викладені у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22. Так, у цій постанові ВС виснував, зокрема, таке: для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити; застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним; зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником; законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду; індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені у цій справі, суд враховує: ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та період, за який позивач заявив до стягнення з відповідача борг по договору (період воєнного стану та збройної агресії рф); відсутність в матеріалах справи доказів завдання позивачу або іншим особам збитків у зв`язку із простроченням відповідачем сплати платежів по договору; підтверджений доказами майновий стан відповідача у період прострочення внесення платежів; активну поведінку відповідача, який повідомляв позивача про причини виникнення заборгованості та пропонував шляхи для врегулювання спору; надмірний розмір заявленої до стягнення з відповідача пені 2332830,56 грн у порівнянні з відсутністю підтверджених доказами збитків позивача у спірних правовідносинах та у порівнянні з розміром заявленої до стягнення суми несплачених платежів по договору 3167689,10 грн, що не відповідає стимулюючій суті неустойки. Також суд враховує подані відповідачем докази щодо розміщення відповідачем соціальної реклами; докази урядування в сфері реклами органів місцевого самоврядування в м. Києві, м. Тернополі, докази соціальної спрямованості реклами в м. Одесі у 2022 року.

З іншого боку суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження настання для відповідача безпосередньо у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, а також те, що відповідач при укладенні договору з позивачем на власний ризик здійснює господарську діяльність та на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов`язання зі сплати платежів за договором. Крім цього, суд враховує зацікавленість позивача у здійсненні відповідачем господарської діяльності, як передумови отримання від останнього усіх присуджених судом до стягнення у цій справі сум.

За цих обставин, суд виснує про наявність підстав для застосування судом свого права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем до стягнення, до 316768,91 грн, що забезпечить оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та утвердить стимулюючу функцію неустойки з урахуванням відсутності підтверджених збитків у позивача та розміру основного боргу перед бюджетом в сумі 3167689,10 грн.

Окремо, суд вважає необхідним надати оцінку доводам відповідача щодо наявності у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин. Оцінивши доводи і докази відповідача, суд виснує, що в матеріалах справи відсутні достатні і належні докази на підтвердження існування цих обставин в спірних правовідносинах. Так, в матеріалах справи відсутні докази засвідчення настання форс-мажорних обставин для виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах, а поданий відповідачем лист ТПП засвідчує лише загальновідомі обставини, які виникли з початком збройної агресії РФ проти України. Крім того, суд враховує місцезнаходження сторін та місце виконання договору, а також наголошує, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17. Таким чином, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною, мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, а отже сторона, яка посилається на вказану обставину, повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями. При цьому, як встановлено судом, після 24.02.2022 відповідач здійснював господарську діяльність, підписав з позивачем додаткову угоду від 01.11.2022 про продовження терміну дії договору, не вимагав його припинення згідно з п. 7.4. договору, не подав суду доказів розірвання контрагентами відповідача з ним договорів з посиланням на форс-мажорні обставини тощо.

Також, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з підстав, що позивач заявив до стягнення кошти на свою користь, а не на користь бюджету міста Одеси. Так, судом встановлена обставина наявності боргу, відповідач є зобов`язаною особою за договором перед позивачем, який згідно з власним статутом та Правилами забезпечує повноту надходжень до бюджету міста Одеси плати за користування місцями для розміщення засобів зовнішньої реклами, а тому присуджені до стягнення кошти на користь позивача, який є неприбутковою бюджетною установою, будуть спрямовані в дохід бюджету міста Одеси. При цьому оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, без застосування надмірного формалізму.

Крім цього, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову, що нарахування плати за розміщення незаповнених сюжетом рекламних засобів та пені на час дії воєнного стану є безпідставним, оскільки ці доводи не підтверджуються матеріалами справи, вимоги заявлені позивачем в т.ч. на підставі добровільно підписаного відповідачем договору, а п. 14.1. Правил передбачено, що розмір плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розташування рекламних засобів встановлюється виконавчим комітетом Одеської міської ради, як і розмір плати до незаповненого сюжетом рекламного засобу.

Між цим, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі Серявін та інші проти України, які зводяться до того, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позов позивача підлягає частковому задоволенню судом, а саме з відповідача на користь позивача до бюджету міста Одеси належить стягнути борг в сумі 3167689,10 грн та пеню в сумі 316768,91 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, а також з огляду на те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 57577,97 грн.

Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євроборд (вул. Космонавтів, 32, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 32970981) на користь Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради (вул. Косовська, буд. 2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 25830211) до бюджету міста Одеси борг в сумі 3167689 грн 10 коп та пеню в сумі 316768 грн 91 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євроборд (вул. Космонавтів, 32, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 32970981) на користь Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради (вул. Косовська, буд. 2-Д, м. Одеса, 65022, код ЄДРПОУ 25830211) судовий збір в сумі 57577 грн 97 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля