Рішення

від 19.09.2024 по справі 921/394/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 вересня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/394/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Керівника Бережанської окружної прокуратури, вул. Пирогова, 5А, м. Бережани, Тернопільська область в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області , вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль в особі Підгаєцької міської ради, вул. Шевченка, 39, м. Підгайці, Тернопільська область

до відповідача Тернопільського обласного комунального лісогосподарського підприємства "Тернопільоблагроліс" , вул. М.Грушевського, 8, м. Тернопіль

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 88 105,71 грн.

За участю учасників судового процесу:

від прокуратури : Куліковська Л.Б. - прокурор,

від позивача ДЕІ у Тернопільській області: Слив"юк Д.В. представник.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Керівник Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в особі Підгаєцької міської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Тернопільського обласного комунального лісогосподарського підприємства "Тернопільоблагроліс" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 88 105,71 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024, для розгляду справи №921/394/24 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2024 відкрито провадження у справі №921/394/24 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 15.08.2024.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 15.08.2024.

Протокольною ухвалою від 15.08.2024 підготовче засідання відкладено на 26.08.2024.

Ухвалою суду від 26.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/394/24 до судового розгляду по суті на 12.09.2024.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 12.09.2024 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 12.09.2024 судове засідання відкладено на 19.09.2024.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог прокурора та представника позивача, їх вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 19.09.2024, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Бережанською окружною прокуратурою Тернопільської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12021211050000099 від 03.07.2021 та виявлено факт порушення норм лісового законодавства, а саме незаконну рубку дерев породи "дуб" та "граб" у виділі 24 кварталі 21 на території ПРКСЛП "Підгайціагроліс", за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України.

Вважає, що відповідач, як постійний лісокористувач, в порушення норм Лісового кодексу України, допуcтив незаконну рубку дерев, а саме не забезпечив належну охорону, збереження та відтворення лісових насаджень, не вжив заходів по виявленню та фіксації правопорушень у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до наведеного розрахунку розміру шкоди, проведеного Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області та підтвердженого висновком експерта, в результаті незаконних рубок невстановленими особами, без відповідного дозволу на проведення рубок, державним інтересам заподіяно шкоду в сумі 88 105,71 грн.

Разом з тим, прокурор зазначає, що квартал 21 виділ 24 Підгаєцького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Підгайціагроліс" правонаступником якого є Тернопільське обласне комунальне лісогосподарське підприємство "Тернопільоблагроліс" ( рішення Тернопільської обласної ради № 552 від 26.08.2022 "Про реорганізацію Підгаєцького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Підгайціагроліс" , (у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини) перебуває у адміністративно-територіальних межах ОТГ Підгаєцького району Тернопільської області.

В якості правових підстав позову вказує приписи статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Лісового кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

У судовому засіданні прокурором підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Правова позиція позивача.

Представник позивача Державної екологічної інспекції у Тернопільській області позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Представник позивача Підгаєцької міської ради в судове засідання не з"явився.

Заперечення відповідача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, сформовані Господарським судом Тернопільської області (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, за наявними у ній матеріалами.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Щодо наявності підстав прокурора для представництва інтересів держави в суді.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України так і Законом України "Про прокуратуру".

Статтею 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч.3).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4).

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19.

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Поняття " орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у справі № 924/1237/17 від 20.09.2018, у справі № 918/313/17 від 27.02.2018.

Щодо підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільської області та Підгаєцької міської ради.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природною середовища", до компетенції Державної екологічної інспекції України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить зокрема організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Постановою Кабінету Міністрів України за №275 від 19.04.2017 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (Положення).

Пунктом 1 Положення зазначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Основними завданнями Держекоінспекції є: здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони, захисту, використання і відтворення лісів (п.3 Положення).

Згідно п.4 Положення, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства - про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 № 44, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (Держекоінспекція України) та їй підпорядковується.

Згідно частини 2 розділу 2 Положення, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

08.04.2024 Бережанською окружною прокуратурою у листі за №52/2-1454ВИХ-24 доведено Державній екологічній інспекції у Тернопільській області про незаконну порубку дерев на території Тернопільського обласного комунального лісогосподарське підприємство "Тернопільоблагроліс", в якому просила повідомити про те, чи відомо Інспекції про виявлене правопорушення та чи відшкодована шкода, заподіяна незаконною порубкою, чи можливості подачі такого позову до суду.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області листом/відповіддю від 15.04.2024 повідомила прокуратуру про те, що вжиття заходів претензійно-позовних не здійснювалося. Шкода заподіяна порушенням вимог природоохоронного законодавства не відшкодована. Водночас, не заперечує у розгляді питання вжиття заходів представницького характеру у відповідності до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, всупереч вимог законів, достовірно знаючи з моменту складання польової перелікової відомості від 13.07.2021 в межах кримінального провадження, про факт порушення природоохоронного законодавства, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області, як органом контролю, не вжиті надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев.

За наведених мотивів суд погоджується з доводами прокурора, що Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вказане свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави контролюючим органом, внаслідок чого виникає законне право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.

Водночас, положення вищевказаних нормативно-правових актів не визначають конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

Правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.

До того ж згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу у взаємозв`язку з принципом обов`язковості додержання встановлених екологічних правил у ході здійснення господарської діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу в забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від їх недотримання державні органи повинні діяти в найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, шляхом подачі даної позовної заяви.

Крім того, відповідно до п. б) абз. 2 статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Приписами п. 7 ч. 3 статті 29 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків (п. 4 ч. 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України).

Як встановлено судом та це не заперечується учасниками справи, виявлений факт незаконної порубки дерев мав місце на території, яка перебуває у адміністративно - територіальних межах Підгаєцької ОТГ.

Таким чином, судом встановлено, що в спірних правовідносинах Підгаєцька міська рада є органом до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів в її адміністративно-територіальних межах.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Підгаєцької міської ради, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Бережанська окружна прокуратура 06.06.2024 звернулася з листом №52/2-2321ВИХ-24 до означеного органу місцевого самоврядування, з проханням надати інформацію про те, чи вживалися міською радою щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та чи є намір вжиття таких заходів в майбутньому.

У відповідь Підгаєцька міська рада надіслала лист № 828 від 17.06.2024, в якому зазначила, що не вживала та не буде вживати жодних заходів у зв`язку з відсутністю коштів у місцевому бюджеті.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 131- 1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Підгаєцької міської ради про стягнення заподіяної шкоди.

Фактичні обставини, встановлені судом.

02.07.2021 до Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення інспектора ГРПП СПД №2 (м.Підгайці) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області Гаврищука А.Г. про те, що біля с. Пановичі Підгаєцької територіальної громади Тернопільської області виявлено незаконну порубку лісу.

Виїздом слідчо-оперативної групи на місце події у лісовому масиві за межами вищезазначеного населеного пункту виявлено самовільну порубку дерев, про що складено Протокол огляду місця події від 02.07.2021.

СВ Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за даним фактом 03.07.2021 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12021211050000099 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України.

В ході досудового розслідування Відділення поліції звернулося до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області з проханням виділити спеціаліста для проведення огляду місця події, встановлення суми завданих збитків внаслідок самовільної порубки дерев та надання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань.

13.07.2021 під час огляду місця події встановлено, що у кварталі 21 виділу 24 лісового масиву за межами с. Пановичі Підгаєцької територіальної громади, що перебуває у розпорядженні ПРКСЛП "Підгайціагроліс", виявлено 5 пнів зрубаних дерев породи "Дуб" та 1 пень дерева породи "Граб", про що складено відповідний Протокол огляду місця події.

На виконання листа старшого слідчого СВ відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 05.07.2021 старшим державним та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю майстра лісу Підгаєцького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Підгайціагроліс" ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження №12021211050000099 від 03.07.2021, прийнято участь у огляді місця події та проведено заміри пнів по факту незаконної порубки дерев у кварталі 21 виділу 24 лісових насаджень ПРКСЛП "Підгайціагроліс", про що складено відповідний Акт обстеження.

Як наслідок, посадовою особою Державної екологічної інспекції в Тернопільській області встановлено факт незаконної порубки дерев у кварталі 21 виділі 24 лісових насаджень, про що Інспекцією складено польову перелікову відомість від 13.07.2021, яка містить інформацію про породи зрубаних дерев.

Окрім цього, Державна екологічна інспекція в Тернопільській області, керуючись постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" здійснила розрахунок шкоди, заподіяної лісу та визначила її розмір в сумі 88105,71 грн.

Разом з тим, розмір заподіяних збитків лісу внаслідок незаконного вирубування 6 дерев у кварталі 21 виділі 24 лісових насаджень ПРКСЛП "Підгайціагроліс" також підтверджується висновком експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за №1102/21-22 від 24.11.2021 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12021211050000099.

26.08.2022 рішенням Тернопільської обласної ради №552 "Про реорганізацію Підгаєцького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Підгайціагроліс" Підгаєцьке районне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Підгайціагроліс" реорганізовано шляхом приєднання до Тернопільського обласного комунального лісогосподарського підприємства "Тернопільоблагроліс" та визначено, що Тернопільське обласне комунальне лісогосподарське підприємство "Тернопільоблагроліс" є правонаступником усіх прав, обов`язків та зобов`язань приєднаного Підгаєцького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Підгайціагроліс".

Як стверджує прокурор, що оскільки особу, яка здійснила незаконну порубку дерев під час досудового розслідування кримінального провадження не встановлено, постійний лісокористувач - Підгаєцьке районне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Підгайціагроліс" в особі правонаступника - Тернопільського обласного комунального лісогосподарського підприємства "Тернопільоблагроліс", має понести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави.

Таким чином, навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача - Підгаєцького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Підгайціагроліс", а саме незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог ст.ст. 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 21 виділу 24 лісових насаджень Підгаєцького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Підгайціагроліс", який знаходиться на території Гнильченської сільської ради (на даний час Підгаєцької територіальної громади), чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 08.04.2024 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні №12021211050000099 від 03.07.2021 за фактом незаконної порубки дерев, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України.

Прокурор вважає, що наявність кримінального провадження, розпочатого за фактом незаконної вирубки дерев, не спростовує факту бездіяльності відповідача щодо забезпечення належної охорони лісу, а тому саме на нього покладається обов`язок з відшкодування завданої шкоди у розмірі 88 105,71 грн.

Бережанська окружна прокуратура зверталась до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Підгаєцької міської ради про надання інформації щодо стану відшкодування шкоди відповідачем на суму 88 105,71 грн та які заходи вживалися щодо стягнення зазначеної шкоди, про що свідчать відповідні листи.

Однак, шкода у розмірі 88 105,71 грн відповідачем не відшкодована.

Такі обставини є підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до Закону.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Статтею 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (стаття 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Статтею 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Тобто ліс - це в першу чергу природна екосистема, а вже потім - ресурс, який за своїм призначенням і розташуванням покликаний виконувати переважно екологічні функції і має відповідно обмежене експлуатаційне використання.

Ліс є однією з важливих складових біосфери і в умовах нинішньої урбанізації перетворився в один із найважливіших факторів підтримки природного стану біосфери. Його соціальне й культурне значення стає незамінним.

Таким чином, лісові екосистеми з їх багатосторонніми корисними функціями необхідно розцінювати як реальний загальносуспільний екологічний капітал і невід`ємну складову національного багатства держави.

Згідно статті 2 Лісового кодексу України, лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.

Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами ( стаття 3 Лісового кодексу України).

Основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів (стаття 25 Лісового кодексу України).

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Судом встановлено, що 02.07.2021 до Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення інспектора ГРПП СПД №2 (м.Підгайці) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області Гаврищука А.Г. про те, що біля с. Пановичі Підгаєцької територіальної громади Тернопільської області виявлено незаконну порубку лісу.

Виїздом слідчо-оперативної групи на місце події у лісовому масиві за межами вищезазначеного населеного пункту виявлено самовільну порубку дерев, про що складено Протокол огляду місця події від 02.07.2021.

СВ Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за даним фактом 03.07.2021 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12021211050000099 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України.

В ході досудового розслідування Відділення поліції звернулося до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області з проханням виділити спеціаліста для проведення огляду місця події, встановлення суми завданих збитків внаслідок самовільної порубки дерев та надання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань.

13.07.2021 під час огляду місця події встановлено, що у кварталі 21 виділу 24 лісового масиву за межами с. Пановичі Підгаєцької територіальної громади, що перебуває у розпорядженні ПРКСЛП "Підгайціагроліс", виявлено 5 пнів зрубаних дерев породи "Дуб" та 1 пень дерева породи "Граб", про що складено відповідний Протокол огляду місця події.

На виконання листа старшого слідчого СВ відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 05.07.2021 старшим державним та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю майстра лісу Підгаєцького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Підгайціагроліс" ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження №12021211050000099 від 03.07.2021, прийнято участь у огляді місця події та проведено заміри пнів по факту незаконної порубки дерев у кварталі 21 виділу 24 лісових насаджень ПРКСЛП "Підгайціагроліс", про що складено відповідний Акт обстеження.

Як наслідок, посадовою особою Державної екологічної інспекції в Тернопільській області встановлено факт незаконної порубки дерев у кварталі 21 виділі 24 лісових насаджень, про що Інспекцією складено польову перелікову відомість від 13.07.2021, яка містить інформацію про породи зрубаних дерев.

Статтею 16 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (стаття 17 Лісового кодексу України).

Як визначено статтею 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Згідно статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).

Завданнями контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, зокрема є забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами та запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення ( стаття 93 Лісового кодексу України).

Отже, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, у даному випадку на Тернопільське обласне комунальне лісогосподарське підприємство "Тернопільоблагроліс" (яке є правонаступником ПРКСЛП "Підгайціагроліс") як постійного лісокористувача.

26.08.2022 рішенням Тернопільської обласної ради №552 "Про реорганізацію Підгаєцького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Підгайціагроліс" Підгаєцьке районне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Підгайціагроліс" реорганізовано шляхом приєднання до Тернопільського обласного комунального лісогосподарського підприємства "Тернопільоблагроліс" та визначено, що Тернопільське обласне комунальне лісогосподарське підприємство "Тернопільоблагроліс" є правонаступником усіх прав, обов`язків та зобов`язань приєднаного Підгаєцького районного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Підгайціагроліс".

17 березня 2021 року рішенням Тернопільської обласної ради за №99 затверджено Статут Тернопільського обласного комунального лісогосподарського підприємства "Тернопільоблагроліс".

Пунктом 1.1. Статуту визначено, що Тернопільське обласне комунальне лісогосподарське підприємство "Тернопільоблагроліс" утворено відповідно до рішення Тернопільської обласної ради "Про утворення Тернопільського обласного комунального лісогосподарського підприємства "Тернопільоблагроліс".

Згідно пункту 1.4. Статуту, підприємство створене на базі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області та за кошти обласного бюджету.

Підприємство є юридичною особою публічного права, самостійним суб`єктом господарювання, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов`язки, бути особою, що бере участь у справах, що розглядаються в судах України, третейських та міжнародних судах, укладати угоди (договори) ( п.1.8. Статуту).

Пунктом 2.3. Статуту передбачено, що метою діяльності підприємства є, зокрема ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання та заготівлі лісових ресурсів і відтворення лісів, що перебувають у постійному користуванні підприємства, забезпечення продуктивності, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі їх науково обгрунтованого раціонального використання та отримання на цій основі прибутку.

Предметом діяльності підприємства є, зокрема охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів. Здійснення контролю за використання земель лісогосподарського призначення відповідно до їх цільового призначення і охороною таких земель ( п.2.4. Статуту).

Як слідує з матеріалів справи, що незаконна рубка дерев відбулась на території і в межах земельної ділянки, наданої у постійне користування відповідачу.

Таким чином, саме постійний лісокористувач - Тернопільське обласне комунальне лісогосподарське підприємство "Тернопільоблагроліс" не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу третіми особами, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №920/1106/17.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Системний аналіз змісту положень ст.19, ст.64, ст.86, ст.105 та ст.107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій території.

У пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог ст. ст. 19, 63, 86 ЛК України, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Як зазначено статтею 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Верховний Суд у аналогічних справах неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Наявність всіх умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам.

При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отож, суд дійшов висновку про наявність з боку суб`єкта господарювання протиправної поведінки як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом протиправної бездіяльності відповідача є невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно.

При цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди порушенням законодавства лісового фонду.

Факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2021 у справі №906/366/20.

Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин, суд вказує, що предметом доведення у даній справі є, перш за все, встановлення наявності чи відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства, які спричинили заявлені позивачем збитки.

За статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Досліджені в ході судового розгляду докази підтверджують доводи позивача про те, що відповідачем порушено наведені вище приписи чинного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов`язанням, тобто зобов`язанням з відшкодування шкоди.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Слід зауважити, що стаття 1166 ЦК України, встановлює загальні правила відшкодування завданої особі не договірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Отже, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Стосовно розміру шкоди, яка розрахована Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області до стягнення з відповідача, суд зазначає таке.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є органом державної виконавчої влади, уповноваженим державою здійснювати функції щодо відшкодування у судовому порядку втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Розрахунок розміру шкоди, позивачем проведено керуючись постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у статті 1192 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.

Отже, стягнення збитків, заподіяних порушенням законодавства лісового фонду, є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, майнової шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та шкодою і вини особи, яка завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка відповідача, яка виражається у бездіяльності, а саме, невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду;

- наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев, яка правомірно розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу";

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою виступає об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства - бездіяльності (незаконна рубка 6 дерев спричинила втрату лісових ресурсів),

- вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до статті 19, статті 64 Лісового кодексу України, відповідач, як постійний користувач лісу, не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Отже неправомірність поведінки відповідача, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною шкодою та вина відповідача у заподіянні шкоди є доведеними.

Судом враховується, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі (статті 66 Конституції України).

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад).

Доказів сплати коштів у розмірі 88 105,71 грн відповідач суду не надав.

Отже, шкода завдана на території Підгаєцької міської ради, підлягає стягненню та зарахуванню до спеціального фонду органу місцевого самоврядування.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Як передбачено частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд звертає увагу на те, що позовна заява подана за допомогою підсистеми "Електронний суд".

Зважаючи на це, при зверненні до суду із позовом прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Вказана сума визначена з урахуванням коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору (3028,00 х 0,8).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого Тернопільською обласною прокуратурою при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 2 422,40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області ( міститься в матеріалах справи).

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2 422,40 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Тернопільського обласного комунального лісогосподарського підприємства "Тернопільоблагроліс", вул. М. Грушевського, буд. 8, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 44036764 в користь Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, на розрахунковий рахунок UA538999980333149331000019765; отримувач коштів - ГУК у Тернопільській області, код класифікації доходів бюджету - 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37977599, Казначейство України (ЕАП) - 88105,71 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

4. Стягнути з Тернопільського обласного комунального лісогосподарського підприємства "Тернопільоблагроліс", вул. М. Грушевського, буд. 8, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 44036764 на користь Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, на р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету 2800 - 2422, 40 грн судового збору.

4. Видати накази стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати учасникам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "15" листопада 2024 року (з врахуванням, що суддя Боровець Я.Я. в період з 23.09.2024 по 27.09.2024 перебував на навчанні, з 21.10.2024 по 23.10.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024 - у відпустці та 25.10.2024 - у відрядженні).

Суддя Я.Я. Боровець