Ухвала

від 05.11.2024 по справі 925/1194/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" листопада 2024 р. м. Черкаси справа № 925/1194/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Боровика С.С. з помічником (за дорученням судді) Пастуховою О.С.,

ініціюючий кредитор та боржник: не з`явились,

розглянувши у підготовчому засіданні у приміщенні суду матеріали справи за заявою

ініціюючого кредитора, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай»,

до боржника, товариства з обмеженою відповідальністю «Шпола-продукт»,

про відкриття провадження у справі про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ініціюючий кредитор звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024 залишено заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Урожай» без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків поданої заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

04.10.2024 до Господарського суду Черкаської області надійшли докази усунення недоліків заяви.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.10.2024 прийнято заяву ініціюючого кредитора до розгляду, підготовче засідання суду призначено на 05.11.2024.

01.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника боржника надійшов відзив відповідно до ст.36 Кодексу України з процедур банкрутства, в якому просить суд відмовити ініціюючому кредитору у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника з підстав наявності спору про право, виходячи з наступного:

- доданий акт звірки взаєморозрахунків не містить обов`язкових реквізитів, таких як зазначення керівника ТОВ «Шпола-Продукт», відбиток штемпеля повністю не дає встановити чий підпис стоїть на акті, наявність в акті неідентифікованого підпису невстановленої особи свідчить про відсутність його юридичної сили;

- в момент підписання спірного акту 31.12.2020 строк повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, встановлений пунктом 3.3. Договору, ще не минув;

- ні листами сторін, ні укладеними між сторонами додатковими угодами до Договору не визнавалась сума заборгованості, в результаті чого перелічені кредитором докази не можуть вважатися безспірними;

- наведений кредитором розрахунок ставить під сумнів правильність визначення основної суми боргу, адже останнім не було надано акту взаємних розрахунків з 2021 по 2024 роки, а наведений не збігається із зазначеним кредитором розміром розрахунку на 6 450, 84 грн., у зв`язку із цим акт за 2020 рік не може слугувати безспірним доказом існування заборгованості у 2024 році;

- вимоги по розміру пені, 3 % річних, інфляційних ніколи не визнавались, а з огляду на недоведеність суми основаного боргу також є спірними та такими, що містять спір про право;

- відповідно до умов надання поворотної фінансової допомоги сторони погодили, що вона є безвідсотковою, кредитор запевнив, що не отримуватиме прибуток у формі будь-яких відсотків за цим договором, тобто має місце спір про право і щодо природи та права на 3% річних у кредитора;

- у СТОВ «Урожай» відсутні правові підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Шпола-Продукт» у зв`язку із тим, що відповідне право кредитора, на підставі якого останній звернувся із вказаною заявою до суду, є спірним, тобто свідчить про наявність спору про право, що підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

- ТОВ «Шпола-Продукт» активно здійснює підприємницьку діяльність, не породжуючи жодних сумнівів щодо утруднення виконання або неспроможності виконання зобов`язання, а отже процедура банкрутства щодо боржника призведе до фіктивного банкрутства, а також доведення боржника до банкрутства, що негативно вплине на його підприємницьку діяльність, яка є однією з бюджетоутворюючою в даному регіоні.

04.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника ініціюючого кредитора надійшло клопотання про продовження строку підготовчого засідання суду та його відкладення на іншу дату.

05.11.2024 від представника боржника надійшли наступні документи:

1) клопотання про доручення до матеріалів справи копій платіжних інструкцій, що є підтвердженням погашення поворотної фінансової допомоги згідно Договору №178 від 17.08.2020;

2) клопотання про розгляд справи без його участі.

05.11.2024 у підготовче засідання сторони у справі про банкрутство не з`явились, що в силу п.2 ч.1 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства не перешкоджає проведенню засідання.

Дослідивши наявні у справі докази, суд установив наступні обставини.

17.08.2020 між СТОВ «Урожай» (надалі Кредитор, Позикодавець) та ТОВ «Шпола-Продукт» (надалі Боржник, Позичальник) уклали Договір поворотної фінансової допомоги №178 (надалі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути її у визначений цим Договором строк.

Пунктом 3.1. Договору сторони визначили суму фінансової допомоги, яка становила 1520050,00 грн.

Згідно п.3.2. Договору безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів у валюті України на поточний банківський рахунок Позичальника.

18.08.2020Позикодавець перерахував на поточний банківський рахунок Позичальника безвідсоткову поворотну фінансову допомогу згідно Договору №178 від 17.08.2020 в сумі 1520050,00 грн.

18.08.2020 Позичальник повернув Позикодавцю отриману суму грошових коштів на підставі листа №139 від 18.08.2020 року, як помилково перераховану.

19.08.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої сума наданої ТОВ «ШПОЛА-ПРОДУКТ» позики складає 1629000,00 грн.

20.08.2020 Позикодавець перерахував на поточний банківський рахунок Позичальника безвідсоткову поворотну фінансову допомогу згідно Договору №178 від 17.08.2020 в сумі 1 521 000,00 грн.

11.09.2020 Позикодавець перерахував на поточний банківський рахунок Позичальника безвідсоткову поворотну фінансову допомогу згідно Договору №178 від 17.08.2020 в сумі 3000,00 грн.

19.10.2020 Позикодавець перерахував на поточний банківський рахунок Позичальника безвідсоткову поворотну фінансову допомогу згідно Договору №178 від 17.08.2020 в сумі 105 000,00 грн.

19.10.2020 Позичальник повернув Позикодавцю 2650,00 грн.

31.12.2020 сторони підписали акт звірки розрахунків.

14.05.2021 Позичальник повернув Позикодавцю 35 539,76 грн.

Згідно п.2.2. Договору Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю отриману безвідсоткову фінансову допомогу у строк, визначений цим Договором.

Згідно п.3.3. Договору безвідсоткова поворотна фінансова допомога за цим Договором підлягає поверненню на поточний банківський рахунок Позичальника не пізніше 31.07.2021. Цей строк може бути подовжений або скорочений за взаємною згодою Сторін, яка в обов`язковому порядку має бути оформлена у письмовій формі у вигляді договору про внесення змін до цього Договору.

20.09.2021 Позикодавець листом №142 звернувся до Позичальника з вимогою про повернення позики з нарахованими штрафними санкціями.

24.09.2021 на адресу Позикодавця надійшов лист вих. №109 від 24.09.2021, в якому Позичальник просив продовжити строк повернення позики до 31.07.2022 року.

24.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №2, якою строк повернення позики продовжено до 31.07.2022.

11.08.2022 сторони уклали додаткову угоду №3, якою строк повернення позики продовжено до 28.02.2023.

28.02.2023 сторони уклали додаткову угоду №4, якою строк повернення позики продовжено до 31.05.2023.

31.05.2023 сторони уклали додаткову угоду №5, якою строк повернення позики продовжено до 31.12.2023.

За наведеними в заяві ініціюючого кредитора відомостями, вбачається, що боржник не сплатив нараховану суму основного боргу у розмірі 1 590 810,24 грн, безспірність даної вимоги, на переконання ініціюючого кредитора, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020, а також листами сторін, укладеними сторонами додатковими угодами, предметом яких є продовження строку повернення боргу.

Ініціюючий кредитор вважає, що дані обставини свідчать про неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредитором не інакше, як через застосування процедур, передбачених Кодексом.

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:

п.2 ст.1. Банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України "Про страхування" або Закону України "Про кредитні спілки".

ч.1 ст.2. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

ч.1-3, 5-7 ст.39. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про:

відкриття провадження у справі;

відмову у відкритті провадження у справі.

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі є наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (ч.6 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності стосовно вирішення питань щодо суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо. Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство у відповідності до частини шостої статті 39 КУзПБ, згідно із якою підставою для відмови у відкритті провадження у справі є те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту та навести обставини, що є підставою для звернення до суду (п.27-29 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №925/235/20).

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду. Таким чином спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право. Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство. Отже, на дату проведення підготовчого засідання усі суперечності між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов`язків мають бути ними усунені самостійно або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення. Вимоги ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили би прострочення виконання грошового зобов`язання боржника. У такому разі безспірність не слід обов`язково пов`язувати (ототожнювати), ставити в залежність, з наявністю судового рішення. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).

Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права (постанова Касаційного господарскього суду у складі Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/18376/20).

Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20.

Норми частини шостої статті 39 КУзПБ, як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, як необґрунтованість вимог ініціюючого кредитора, однак протилежний підхід, тобто відкриття провадження за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності. У випадку необґрунтованості/непідтвердження вимог ініціюючого кредитора господарський суд має відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на норму частини шостої статті 39 КУзПБ, яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин (висновки Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ч.1,3 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

ст.76. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ч.1 ст.77. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ст.78. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

ст.79. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до Закону України «Про судовий збір»:

п.3 ч.1 ст.7. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника, зважаючи на те,

що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, оскільки наявна неоднозначність стосовно вирішення питань щодо суми зобов`язання та структури заборгованості (з відзиву боржника вбачається, що ні листами сторін, ні укладеними додатковими угодами до Договору не визнавалась сума заборгованості; що ініціюючим кредитором не було надано акту взаємних розрахунків з 2021 по 2024 роки, а наданий акт за 2020 рік не може слугувати безспірним доказом існування заборгованості у 2024 році; вимоги по розміру пені, 3 % річних, інфляційних ніколи не визнавались, а з огляду на недоведеність суми основаного боргу також є спірними; відповідно до умов надання поворотної фінансової допомоги сторони погодили, що вона є безвідсотковою),

що вимоги кредитора задоволені боржником у розмірі 1 520 050,00 грн. згідно Договору поворотної фінансової допомоги №178 від 17.08.2020 до підготовчого засідання суду, що підтверджується платіжними інструкціями:

№950 від 04.11.2024 на суму 1 200 000,00 грн.,

№951 від 05.11.2024 на суму 120 050,00 грн.,

№952 від 05.11.2024 на суму 200 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається,

що за подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючим кредитором сплачено судовий збір в сумі 24 224,00 грн. згідно платіжної інструкції №1867 від 03.10.2024;

що на депозитний рахунок Господарського суду Черкаської області перераховано авансування винагороди арбітражному керуючому в розмірі 72 000,00 грн. згідно платіжної інструкції №1866 від 03.10.2024.

У зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі суд вважає за доцільне повернути ініціюючому кредитору з депозитного рахунку Господарського суду Черкаської області сплачені кошти на авансування винагороди арбітражному керуючому.

Разом з тим, враховуючи наявність заяви ініціюючого кредитора про повернення сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне повернути останньому судовий збір.

Керуючись ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства, п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Шпола-продукт» (вул. Івана Піддубного, м. Шпола, Черкаська область, 20602, код ЄДРПОУ 43687274).

2.Повернути сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Урожай» (вул. Нова Центральна, 55, с. Водяне, Звенигородський район, Черкаська область, 20641, код ЄДРПОУ 31286060, рахунок: НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк») з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 24 224,00 грн. згідно платіжної інструкції №1867 від 03.10.2024.

3.Повернути сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Урожай» (вул. Нова Центральна, 55, с. Водяне, Звенигородський район, Черкаська область, 20641, код ЄДРПОУ 31286060, рахунок: НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк») з депозитного рахунку Господарського суду Черкаської області №UA668201720355259002000003675, відкритому в Державній казначейській службі України (м. Київ), сплачені кошти для авансування винагороди арбітражного керуючого в сумі 72 000,00 грн. згідно платіжної інструкції №1866 від 03.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 15.11.2024.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С.С.Боровик