Рішення

від 05.11.2024 по справі 927/849/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/849/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., секретар судового засідання Ткачова А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Євстратової Алли Іванівни,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна»,

код ЄДРПОУ 25662676, 17500, м. Прилуки, вул. Вокзальна, буд. 5, оф. 24,

про розірвання договору, стягнення 1 376 170,00 грн

Представники сторін:

позивача: Пахомов Ю.О.,

відповідача: не прибув.

Фізичною особою-підприємцем Євстратовою Аллою Іванівною подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» про розірвання договору про надання послуг №1/22 від 01.07.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» та Фізичною особою-підприємцем Євстратовою Аллою Іванівною; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» на користь Фізичної особи-підприємця Євстратової Алли Іванівни в якості відшкодування сплаченого єдиного податку платника третьої групи в сумі 1 340 780,00 гривень; та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» на користь Фізичної особи-підприємця Євстратової Алли Іванівни 1 % штрафних санкцій від авансового платежу в розмірі 35 390,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №1/22 про надання послуг від 01.07.2022.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 справу №927/849/24 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою від 16.09.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 15.10.2024, встановив учасникам процесу строки для подання письмових заяв.

Відповідач правом на подання відзиву у визначений судом відповідно до господарського процесуального закону строк не скористався.

У підготовчому засіданні 15.10.2024 представник відповідача повідомив про те, що проти позовних вимог заперечує.

Відповідно до положень частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зважаючи на забезпечену судом можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

У підготовчому засіданні 15.10.2024 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.11.2024 на 10:00.

04.11.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі через неможливість явки, яка судом задоволена.

В судове засідання 05.11.2024 прибув представник позивача.

У судовому засіданні 05.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» (далі Установщик управління) та Фізичною особою підприємцем Євстратовою Аллою Іванівною (далі Управитель управління) укладено договір про надання послуг №1/22 (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1. у порядку та на умовах , визначених Договором, Установник управління передає Управителю права в управлінні часткою Учасника Договору про спільну діяльність від 07.09.2021 №4, виражені в частці Установника управління в внесках в Договір №4, в управління на строк, визначений цим Договором, в Управитель приймає внесок і здійснює від свого імені управління цим внеском в інтересах Установника управління.

Характеристика внеску, що надається в управління за цим Договором визначена у п.1.2. п. 1.2.3 Договору: внесок виражений у частці внеску Учасника в Договір СД4, податковий номер договору СД4 534663345, місцезнаходження Договору СД4 7500, Чернігівська область, місто Прилуки, вул. Вокзальна, буд.3. кв.3.

Пунктом 1.2 Договору сторони узгодили Характеристику Внеску, що надаються в управління за цим договором: 1.2.1 внесок виражений у частці Учасника в Договір СД4; 1.2.2. податковий номер Договору СД4 534663345; 1.2.3.Місцезнвходження Договору СД4 7500, Чернігівська область, місто Прилуки, вул. Вокзальна, будтнок3, квартира..

За умовами п.1.3 Договору під управлінням Внеском в даному Договорі розуміється здійснення Управителем прав та обов`язків учасника Договору СД4, закріплених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», іншими нормативно-правовими актами та Договором СД4.

Зміст управління Внеском, передбачений п.2.11. Договору, зокрема, включає повноваження Управителя від імені Установника управління як учасника Договору СД 4 брати участь та голосувати на засіданнях Комітету з управління Договору СД 4, вести переговори з іншими учасниками Договору СД 4, в тому числі у випадку прийняття рішень шляхом опитування, та мати, включаючи, проте не обмежуючись ними, такі права: здійснювати всі дії, що можуть вимагатися, бути необхідними або належними для скликання Комітету з управління Договору СД 4; ознайомлюватися з усіма документами, пов`язаними з порядком денним засідань Комітету з управління Договору СД 4; вносити пропозиції до порядку денного засідань Комітету з управління Договору СД 4; бути присутнім на засіданні Комітету з управління Договору СД 4; брати участь у розгляді та обговоренні будь-якого питання порядку денного засідань Комітету з управління Договору СД 4; звертатися до Комітету з управління Договору СД 4 з виступами, заявами, листами, клопотаннями та іншими документами; виносити на розгляд Комітету з управління Договору СД 4 будь-які рішення; приймати рішення та голосувати на засіданні Комітету з управління Договору СД 4 з будь-яких та всіх питань, включаючи, проте не обмежуючись наступними: обрання голови Комітету з управління Договору СД 4, затвердження будь-яких змін до Договору СД 4, зміни складу- учасників, затвердження виходу учасника з Договору СД 4, обрання, відкликання та звільнення Виконавчого директора або членів виконавчого органу, підписання; підписувати додатки до Договору СД 4, заяви, листи, повідомлення, вимоги, клопотання, протоколи Комітету з управління Договору СД 4, протоколи реєстрації учасників для участі у Комітету з управління Договору СД 4 та будь-які інші документи, пов`язані зі Комітетом з управління Договору СД 4; бути обраним головою Комітету з управління Договору СД 4; отримувати будь-які документи та інформацію стосовно будь-яких Зборів Комітету з управління Договору СД 4, копії протоколів будь-яких Зборів Комітету з управління Договору СД 4, витяги з них, будь-які повідомлення та будь-які інші документи.

За умовами п.3.1. Договору плата за управління внеском за Договором складає 9889000,00 грн та сплачується Установником управління шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Управителя наступними траншами: для початку виконання Управителем своїх зобов`язань за цим Договором Відповідач повинен перерахувати аванс в розмірі 3 539 000 грн. (три мільйони п`ятсот тридцять дев`ять тисяч гривень) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання цього Договору. Для остаточного розрахунку за надані послуги Управителем, Установник управління перераховує суму 6350 000,00 грн до 30.06.2025 року.

Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку (п. 5.1. Договору).

За змістом п. 5.2. Договору усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

За змістом п .5.3 Договору якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором винна сторонам несе відповідальність відповідно до законодавства України. У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, сторони несуть відповідальність. Визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушення Договору є його невиконання або неналежне виконання. Тобто виконання з порушенням істотних умов Договору (не виконання своїх обов`язків, не виконання в повному обсязі своїх обов`язків, не сплата авансу в строки, вказані в Договорі).

За змістом п.7.2. Договору за невиконання чи неналежне виконання умов п.3.1. Договору Установник управління відшкодовує збитки у вигляді штрафних санкцій у розмірі 1% від суми авансового платежу.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.06.2025 року (п.8.1. Договору).

Усі зміни і доповнення до Договору повинні бути зроблені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те особами. Усі зміні і доповнення є невід`ємною частиною цього Договору (п.8.2. Договору).

У подальшому, 04.07.2022, між ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» та ФОП Євстратовою Аллою Іванівною укладено Додаткову угоду №1 до Договору №1/22 від 01.07.2022 (далі Додаткова угода №1), у якій сторони виклали п.3.1. в наступній редакції: « 3.1. Плата за управління Внеском за цим Договором складає 9 889 000,00 грн та сплачується Установником управління шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Управителя за банківськими реквізитами Виконавця в АТ «КІБ», UA103225400000026001101079847, МФО 322540 наступними траншами: для початку виконання Управителем своїх зобов`язань за Договором Установник управління перераховує аванс в розмірі 3539000грн протягом п`яти календарних днів з моменту підписання цього Договору. Для остаточного розрахунку за надані послуги Управителем, Установник управління перераховує суму 6 350 000,00 грн до 30.06.2025 року».

ФОП Євстратова А.І. звернулася з листом №5 від 25.07.2022 до ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна», в якому зазначила про те, що за умовами укладеного сторонами договору №1/22 від 01.07.2022, останній передає в управління ФОП частку учасника Договору про спільну діяльність від 07.09.2001 №4. Для початку виконання завдань за договором №1/22 ТОВ «Карлтон Трейдінг» повинне перерахувати на розрахунковий рахунок аванс в розмірі 3 539 000,00 грн. Станом на 25.07.2022 аванс не перерахований. А тому просить виконати умови Договору №1/22 від 01.070.2022 в частині перерахування авансу.

У відповідь, ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» листом №248/22 від 09.08.2022 повідомило, що 09.08.2022 перерахувало на розрахунковий рахунок аванс для початку виконання послуг за Договором №1/22 від 01.0.72022.

ФОП Євстратова А.І. листом №6 від 11.08.2022 року просило ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» надати пояснення стосовно того, що перерахована сума значно перевищує обумовлену договором суму та повідомила, що грошові кошти перераховано на банківський рахунок без урахування підписаної Додаткової угоди №1.

В свою чергу, листом №249/22 від 12.08.2022 ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» повідомило ФОП Євстратову про те, що кошти перераховані помилково та за мінусом авансу просило повернути на його розрахунковий рахунок. Крім того, повідомило, що при перерахуванні коштів відповідальними працівниками не враховані реквізити, вказані в Додатковій угоді №1 від 04.07.2022 до Договору № 1/22 від 01.07.2022.

ФОП Євстратова А.І. у листі №7 від 14.09.2022 повідомила ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» про те, що тимчасовою адміністрацією АТ «БАНК СІЧ» сума авансу за Договором №1/22 від 01.07.2022 була повернута на розрахунковий рахунок в повному обсязі, та просила повторно перерахувати аванс для початку робіт за Договором за зазначеними у Додатковій угоді №1 реквізитами. Також звернула увагу, що за розділом 7 Договору №1/22 передбачені штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

У листі №15 від 09.04.2024 ФОП Євстратова А.І. повідомила ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» про те, що вона є платником єдиного податку третьої групи та просила компенсувати кошти, які були перераховані нею, як єдиний податок у розмірі 2%, що становить 1 340 780,00 грн, який розрахований від суми 67039000,00 грн, що перерахована ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» на розрахунковий рахунок. За невиконання умов Договору просила відшкодувати збитки у вигляді штрафних санкцій у розмірі 1%, що складає 35 390,00 грн, від суми авансового платежу визначеного Договором. У разі неодержання компенсації буде вимушена звернутись до суду.

Відповідно до наявної у матеріалах справи виписки по рахунку в АТ «БАНК СІЧ» від 09.08.2022 відповідач здійснив оплату за послуги у 2022 році згідно Договору №1/22 від 01.07.2022 року в сумі 67039000,00грн на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 .

З виписки по рахунку ФОП Євстратової А.І. вбачається 08.09.2022 зворотня проводка у зв`язку з застосуванням наслідків нікчемності на підставі наказу АТ «БАНК СІЧ» від 07.09.2022 № 98-ТА в сумі 67 039 000,00грн ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна».

З виписки по рахунку ФОП Євстратової А.І. в АТ «КІБ» вбачається, що 30.09.2022 здійснено платіж в сумі 1530780,00 грн з призначенням платежу: «Єдиний податок платника 3 групи (2%) за 08.2022».

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору відповідачем, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з вимогами про розірвання Договору, стягнення штрафних санкцій та відшкодування сплаченого єдиного податку платника.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та часткове задоволення позову з таких підстав.

У відповідності до ст. 11 та ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є оплатним договором про надання послуг та поєднує в собі договір управління майном.

У відповідності до ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

За змістом ч.1 ст.1030 Цивільного кодексу України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права, крім майнових прав інтелектуальної власності, та інше майно.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Картлон трейдінг України» та Фізичною особою-підприємцем Євстратовою Аллою Іванівною укладено договір №1/22 про надання послуг, предметом якого є права в управлінні часткою Учасника Договору про спільну діяльність від 07.09.2021 №4, виражені в частці Установника управління в внесках в Договір №4, в управління на строк, визначений цим Договором, в Управитель приймає внесок і здійснює від свого імені управління цим внеском в інтересах Установника управління. Внесок за Договором виражений у частці внеску Учасника в Договір СД4, податковий номер договору СД4 534663345, місцезнаходження Договору СД4 7500, Чернігівська область, місто Прилуки, вул. Вокзальна, буд.3. кв.3.

Зміст управління Внеском, передбачений п.2.11. Договору, зокрема, включає повноваження Управителя від імені Установника управління як учасника Договору СД 4 брати участь та голосувати на засіданнях Комітету з управління Договору СД 4, вести переговори з іншими учасниками Договору СД 4, в тому числі у випадку прийняття рішень шляхом опитування, та мати, включаючи, проте не обмежуючись ними, такі права: здійснювати всі дії, що можуть вимагатися, бути необхідними або належними для скликання Комітету з управління Договору СД 4; ознайомлюватися з усіма документами, пов`язаними з порядком денним засідань Комітету з управління Договору СД 4; вносити пропозиції до порядку денного засідань Комітету з управління Договору СД 4; бути присутнім на засіданні Комітету з управління Договору СД 4; брати участь у розгляді та обговоренні будь-якого питання порядку денного засідань Комітету з управління Договору СД 4; звертатися до Комітету з управління Договору СД 4 з виступами, заявами, листами, клопотаннями та іншими документами; виносити на розгляд Комітету з управління Договору СД 4 будь-які рішення; приймати рішення та голосувати на засіданні Комітету з управління Договору СД 4 з будь-яких та всіх питань, включаючи, проте не обмежуючись наступними: обрання голови Комітету з управління Договору СД 4, затвердження будь-яких змін до Договору СД 4, зміни складу- учасників, затвердження виходу учасника з Договору СД 4, обрання, відкликання та звільнення Виконавчого директора або членів виконавчого органу, підписання; підписувати додатки до Договору СД 4, заяви, листи, повідомлення, вимоги, клопотання, протоколи Комітету з управління Договору СД 4, протоколи реєстрації учасників для участі у Комітету з управління Договору СД 4 та будь-які інші документи, пов`язані зі Комітетом з управління Договору СД 4; бути обраним головою Комітету з управління Договору СД 4; отримувати будь-які документи та інформацію стосовно будь-яких Зборів Комітету з управління Договору СД 4, копії протоколів будь-яких Зборів Комітету з управління Договору СД 4, витяги з них, будь-які повідомлення та будь-які інші документи.

Пунктом 3.1. Договору сторони перебачили, що плата за управління внеском за Договором складає 9889000,00 грн та сплачується Установником управління шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Управителя наступними траншами: для початку виконання Управителем своїх зобов`язань за цим Договором Відповідач повинен перерахувати аванс в розмірі 3 539 000 грн. (три мільйони п`ятсот тридцять дев`ять тисяч гривень) протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання цього Договору. Для остаточного розрахунку за надані послуги Управителем, Установник управління перераховує суму 6350 000,00 грн до 30.06.2025 року.

У Додатковій угоді №1 до Договору №1/22 сторони погодили банківські реквізити для перерахування плати за управління внеском в сумі 9 889 000,00 грн - АТ «КІБ» UA UA103225400000026001101079847, МФО 322540. Для початку виконання Управителем своїх обов`язків за Договором Установник управління перераховує аванс в розмірі 3 539 000грн протягом п`яти календарних днів з моменту підписання цього Договору. Для остаточного розрахунку за надані послуги Управителем, Установник управління перераховує суму 6 350 000,00 грн до 30.06.2025 року».

09.08.2022 ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна», перерахував кошти на рахунок ФОП Євстратової А.І., за реквізитами, зазначеними в Договорі в АТ «БАНК СІЧ» - UA153808160000026006001208065 в сумі 63 500 000,00 грн та в сумі 3 539 000,00 грн, всього - 67 039 000,00 грн.

Помилкове зарахування коштів на рахунок в іншому банку не заперечується відповідачем, та підтверджується листом ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» №249/22 від 12.08.2022.

Крім того, як зазначено позивачем та не заперечено відповідачем, 08.09.2022 тимчасовою адміністрацією АТ «БАНК СІЧ» аванс в сумі 67039000,00грн. був повернутий на рахунок ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна», однак, заблокований банком через віднесення АТ «БАНК СІЧ» до категорії неплатоспроможних.

У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом прийняті до уваги доводи представників сторін, що 08.09.2022 кошти в сумі 67 039 000,00 грн, які були перераховані відповідачем позивачу, повернуті банком на рахунок ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна».

В свою чергу, доказів перерахування авансового платежу за реквізитами, визначеними сторонами у п.3.1. Договору з урахуванням Додаткової угоди№1 - АТ «КІБ», рахунок UA103225400000026001101079847, МФО 322540, матеріали справи не містять.

Щодо вимог про стягнення штрафу.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1% штрафних санкцій від авансового платежу в сумі 35 390,00 грн на підставі п. 3.1. Договору.

Згідно із пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 1% від авансового платежу, передбаченого у Договорі в сумі 3 539 000,00 грн, що фактично становить 35 390,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано те, що відповідач не виконав умови договору щодо перерахування у визначені строки авансового платежу, а відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 35 390,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про розірвання договору.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. (частини 1, 7 ст. 193 ГК України).

Як встановлює частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 2 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

З урахуванням вищенаведеного, цивільне та господарське законодавство України зобов`язує сторін правочину (договору) при його вчиненні (укладенні) включити до змісту правочину (договору) передбачені законодавством обов`язкові умови та надає право сторонам правочину (договору) на власний розсуд визначити та погодити будь-які інші умови, в тому числі умови стосовно припинення договірних правовідносин.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма частини 1 статті 188 Господарського кодексу України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами частин 2-4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

При цьому за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Верховний Суд у постанові від 07.03.2023 у справі №909/1199/21 зазначив, що реалізація права на розірвання договору має здійснюватися з дотриманням порядку, встановленого статтею 188 ГК України.

Це означає, що якщо одна сторона надіслала повідомлення про дострокове розірвання договору, а інша не відповіла, і сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору, то у такому разі заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, пунктами 5.1., п.5.2., п.5.3. Договору сторони передбачили, що Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку. Усі спірні питання між сторонами вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

А отже сторони в Договорі узгодили порядок вирішення спірних питань під час виконання договору, проте не дотримались його.

Матеріали справи не містять доказів існування спору між сторонами щодо розірвання договору та можливих спроб його врегулювання чи переговорів, зокрема доказів ініціювання розірвання укладеного договору однією із сторін, позиції з цього питання (за наявності) іншої сторони тощо. Отже, сторонами Договору (позивачем та відповідачем) не дотримано погодженого в Договорі як обов`язкового до виконання загального порядку розірвання договору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18 зробила висновки:

- за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору);

- за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Роль суду у господарському судочинстві проявляється через його повноваження, до яких слід віднести: керування ходом судового процесу; сприяння врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснення у разі необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (ч. 5 ст. 13 ГПК України).

Зважаючи на роль суду в господарському судочинстві, яка визначена процесуальним законом, господарський суд є суб`єктом господарських процесуальних правовідносин і не може бути учасником тих господарських відносин, що склалися між позивачем і відповідачем під час виконання умов Договору, а відтак і не може судовим рішенням визначати або затверджувати волевиявлення сторін Договору у порядку і спосіб, що суперечить нормам Господарського процесуального Кодексу України. Зі змісту глави 53 Цивільного кодексу України та глави 20 Господарського кодексу України вбачається, що узгоджена воля сторін на розірвання договору не є підставою для розірвання цього Договору в судовому порядку, натомість може бути предметом договірного врегулювання цього питання.

Оцінюючи підстави заявленого позову в цій частині, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, як визначену позивачем підставу для розірвання договору, за якими договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, суд зазначає наступне.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору є розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №920/817/17 у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Як зазначає позивач, у зв`язку з невиконанням умов Договору відповідачем, ФОП Євстратова А.І. була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору, а саме на отримання коштів за виконання завдань за Договором.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для розірвання Договору №1/22 від 01.07.2022.

При цьому суд зауважує, що сторони не позбавлені права внести зміни до укладеного Договору в частині припинення зобов`язань за окремими його пунктами або ж розірвати Договір у порядку, визначеному статтею 188 ГК України, за згодою сторін, наявність якої вони підтвердили в судовому засіданні.

Крім того, суд зазначає про те, що позивачем не доведено, що різниця між тим, на що ФОП Євстратова А.І. розраховувала, укладаючи договір, і тим, що в дійсності змогла і зможе отримати по Договору, є дійсно істотною, тобто що шкода від невиконання відповідачем умов п. 3.1 Договору істотно перевищить отримані доходи у зв`язку з наданням позивачем послуг на виконання п.2.11 Договору, строк дії якого встановлено до 30.06.2025 року.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі «Дія-97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про розірвання Договору про надання послуг №1/22 від 01.07.2022, а відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Щодо вимоги про стягнення 1 1 340 780,00 грн сплаченого єдиного податку.

Фізична особа-підприємець Євстратова Алла Іванівна є платником єдиного податку третьої групи.

До обов`язків платника податків положеннями підпунктів 16.1.2., 16.1.3., 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) віднесено, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

Пунктом 22.1. статті 22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо (пункти 23.1., 23.2. статті 23 ПК України).

Відповідно до пункту 29.1. статті 29 ПК України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

За приписами пункту 36.1. статті 36, пункту 37.2. статті 37 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до пункту 293.1. статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (підпункт 1 пункт 292.1. статті 292 ПК України).

Відповідно до підпункту 292.6 статті 292 Податкового кодексу України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Дохід у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів визначено як збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов`язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов`язаних із внесками учасників власного капіталу. Дохід включає як дохід від звичайної діяльності, так і прибуток від інших операцій. (Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 18 (МСБО 18) «Дохід»).

Відповідно до пункту 7 (МСБО 18) дохід визначається як валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.

При цьому крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1. статті 54 ПК України).

Як встановлено судом, 09.08.2022 відповідач здійснив перерахування коштів на рахунок позивача в АТ «БАНК СІЧ» UA153808160000026006001208065 в сумі 67 039 000,00 грн.

За твердженням позивача, ФОП Євстратова А.І. у відповідному звітному періоді 30.09.2022 сплатила єдиний податок до бюджету в розмірі 2% від суми доходу - 1340780,00 грн.

Однак, судом встановлено, що 08.09.2022 кошти в сумі 67 039 000,00 грн, які були перераховані позивачу, повернуті АТ «БАНК СІЧ» на рахунок ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна».

З виписки по рахунку ФОП Євстратової А.І. в АТ «КІБ» вбачається, що позивач 30.09.2022 року сплатила єдиний податок платника 3 групи (2%) за 08.2022 в сумі 1 530 780,00 грн.

Отже, в розумінні пункту 7 (МСБО 18) позивач не отримав доходу, на підставі якого має здійснюватися нарахування та сплата єдиного податку, оскільки повернення коштів на рахунок відповідача не призвело збільшення економічних вигід останньої та збільшення власного капіталу.

Пунктами 43.1., 43.3. статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Крім того, абзацом першим пункту 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Таким чином, сплата позивачем суми грошового зобов`язання з єдиного податку не є нездоланною перешкодою для повернення помилково сплаченого податку в сумі 1 340 780,00 грн або зменшення податкового зобов`язання в майбутніх податкових періодах на надмірно задекларовану суму, а відтак за умови розумної і добросовісної поведінки позивача може і має бути виправлена останнім.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20, пункт 6.20)). Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункт 37)).

Враховуючи, що чинне законодавство передбачає механізм повернення коштів надмірно або помилково сплаченого податку безпосередньо відповідним контролюючим органом, а також можливість позивача надіслати уточнюючий розрахунок до податкової декларації у зв`язку з виявленими помилками, суд дійшов висновку, що позивач зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому відсутні підстави для стягнення сплаченого позивачем єдиного податку з відповідача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини та підстави, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог в цій частині, а тому позовні вимоги в частині стягнення сплаченого єдиного податку в сумі 1 340780,00 грн з відповідача не підлягають задоволенню.

Щодо твердження позивача про понесення збитків у вигляді сплати до бюджету єдиного податку суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежє її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Отже необхідним елементом для стягнення збитків у цій справі є доведення позивачем протиправних дій та вини відповідача.

Під час розгляду справи позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача, що призвело до заподіяння збитків позивачу, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Віднесення згідно з рішенням Правління Національного банку України від 09.08.2022 № 405-рш/БТ АТ «БАНК СІЧ» до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням №579 запроваджено в банку тимчасову адміністрацію в АТ «БАНК СІЧ» з 10.08.2022 року до 09.09.2022, а рішенням №654 від 29.08.2022 продовжено тимчасову адміністрацію з 10.09.2022 до 09.10.2022 року, що призвело до відсторнування банком грошових коштів з рахунку позивача не було і не могло бути наслідком дій відповідача та не залежало від його волі.

Позивачем не доведено протиправності поведінки й вини відповідача, наслідком якої стало декларування та сплата позивачем самостійно обчисленої суми єдиного податку з перерахованих відповідачем на його рахунок грошових коштів в сумі 67 039 000,00 грн, а відтак не доведено належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення штрафу в сумі 35 390,00 грн. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд встановив, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір платіжною інструкцією №186 від 22.08.2024 в сумі 26167,70 грн, тоді як судовий збір з заявлених позивачем позовних вимог становить 23670,55 грн., сума переплати - 2497,15 грн.

За змістом пункту 1 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж установлений законом. У випадках установлених п. 1 частини 1 цієї статті судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною 1 цієї статті, - повністю.

Отже, питання щодо повернення позивачу надлишково сплаченого судового збору може бути розглянуто судом в разі подання відповідної заяви.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 530,85 грн окладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 161, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» (код ЄДРПОУ 25662676, вул. Вокзальна, буд.5, оф.24, м. Прилуки, 17500) на користь Фізичної особи-підприємця Євстратової Алли Іванівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) штраф в сумі 35390,00 грн та судовий збір в сумі 530,85 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2024.

Суддя М.В. Фесюра

за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua