Постанова

від 05.11.2024 по справі 906/1473/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1473/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - Курзін О.А.,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - Попович В.М.,

розглянув у відкритому судовому касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Житомирської області

у складі судді Вельмакіної Т.М.

від 08.04.2024 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гудак А.В., Олексюк Г.Є., Мельник О.В.

від 03.07.2024

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування реєстраційного запису.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал", оформленого протоколом № 6 загальних зборів учасників від 03.01.2023, підпис ОСОБА_2 на якому засвідчений 17.04.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лук`янчук Ю. П. (зареєстровано в реєстрі за №145);

- скасування реєстраційного запису 1003071070009001798 від 05.05.2023, вчиненого державним реєстратором Управління соціально-економічного розвитку території Новоград-Волинської районної державної адміністрації Лопатюк І. П. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал": Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.

Позов мотивовано тим, що спірні рішення є незаконними та такими, що порушують корпоративні права позивача, а загальні збори товариства, на яких прийняті спірні рішення, такими, що проведені з порушенням статуту та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Так, позивач зазначає, що:

- кількість голосів учасників товариства не була достатньою для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників товариства, оскільки учасник товариства ОСОБА_3 голосував і прийняв спірні рішення одноосібно, і такий учасник володів лише 30% статутного капіталу. Водночас ОСОБА_1 , який володів 70% статного капіталу, участі в цих зборах не приймав ні особисто, ні в режимі відеоконференції;

- у протоколі загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" № 6 від 03.01.2023 вказано місце проведення зборів: с. Сусли, Звягельський район без зазначення вулиці та номера будинку/приміщення, в яких проводилися ці збори, що не відповідає відомостям про місцезнаходження товариства, внесеним до ЄДРПОУ та зазначеним у статуті товариства;

- підпис ОСОБА_2 під протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" № 6 від 03.01.2023 посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Лук`янчуком О.П. 17.04.2023, тобто через 3,5 місяці після проведення зборів та не за місцезнаходженням товариства;

- внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 під час проведення загальних зборів товариства, прийняття рішень на цих зборах, які оформлені протоколом № 6 від 03.01.2023, було порушено корпоративні права позивача і зменшено його долю в статутному капіталі з 70% до 0,388% і, відповідно зменшена кількість належних йому голосів для голосування під час загальних зборів товариства, внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал", оформлених протоколом № 5 від 04.01.2021, включено до складу товариства ОСОБА_2 , збільшено статутний капітал товариства до 2 000 000,00 грн та розподілено його між учасниками, при цьому визначено форму внесення кожного учасника товариства наступним чином:

- ОСОБА_1 вносить до статутного капіталу товариства нерухоме майно, а саме: майстерню обласного навчально-курсового комбінату разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, площею 0,5616 га, вид використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування закладів побутового обслуговування, кадастровий номер - 1824085600:01:000:0766, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також внеском до статутного капіталу товариства ОСОБА_1 є те, що він погашає (сплачує) всі існуючі борги товариства, які виникли на момент реєстрації нової редакції статуту. Названі внески ОСОБА_1 оцінено учасниками товариства в 1 400 000,00 грн, що складає 70% внеску до статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_2 вносить до статутного капіталу товариства грошові кошти в сумі 600 000,00 грн, що складає 30% внеску до статутного капіталу товариства;

Доручено генеральному директору товариства - ОСОБА_1 провести державну реєстрацію нової редакції статуту товариства та здійснити всі дії, спрямовані та необхідні для реалізації прийнятих рішень.

Позивач як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" отримав вимогу від учасника товариства ОСОБА_2 від 26.10.2022 щодо скликання загальних зборів учасників товариства, у зв`язку з нескликанням таких зборів всупереч нормам ч. 2 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у якій запропоновано включити до порядку денного наступні питання:

1. Щодо зменшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" у зв`язку з невнесенням (неповним внесенням) його учасниками.

2. Щодо перерозподілу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" у зв`язку з невнесенням (неповним внесенням) його учасниками.

3. Звіт директора товариства про діяльність товариства та прибутки товариства за 2021 рік.

4. Щодо розподілу чистого прибутку товариства за 2021 рік, виплату дивідендів та їх розмір учасникам товариства.

5. Прийняття рішення щодо подальшої діяльності на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал".

6. Різне.

Позивач надіслав учаснику товариства ОСОБА_2 повідомлення № 17/11-22 від 17.11.2022 про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал". У вказаному повідомленні зазначено, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" відбудуться 03.01.2023 о 12:00 за адресою: АДРЕСА_1 , з наступним порядком денним:

1. Щодо зменшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" у зв`язку з невнесенням (неповним внесенням) його учасниками.

2. Щодо перерозподілу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" у зв`язку з невнесенням (неповним внесенням) його учасниками.

3. Звіт директора товариства про діяльність товариства та прибутки товариства за 2021 рік.

4. Щодо розподілу чистого прибутку товариства за 2021 рік, виплату дивідендів та їх розмір учасникам товариства.

5. Прийняття рішення щодо подальшої діяльності на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал".

6. Різне.

Позивач як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" отримав вимогу від учасника товариства ОСОБА_2 від 19.12.2022 щодо надання документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" для підготовки до загальних зборів учасників товариства, а саме: балансу за 2021 рік; виписки про рух коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" за період січень-грудень 2021 року; доказів внесення учасниками товариства внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал".

У відповідь на цю вимогу позивач надав учаснику товариства ОСОБА_2 довідку № 23/12-22 від 23.12.2022, згідно з якою ОСОБА_2 вніс до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" 257 000,00 грн, ОСОБА_1 вніс до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" 804 820,00 грн.

03.01.2022 учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" ОСОБА_2 у відсутності ОСОБА_1 було проведено загальні збори учасників товариства, оформлені протоколом № 6 від 03.01.2023, на яких були прийняті наступні рішення:

- про обрання головою зборів ОСОБА_2 ;

- про зменшення статутного капіталу товариства до 258000,00 грн та перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" наступним чином: ОСОБА_2 - 99,612%, ОСОБА_1 - 0,388%;

- про незатвердження звіту директора товариства в зв`язку з його відсутністю;

- про розподіл чистого прибутку товариства за 2021 рік пропорційно фактичному внеску учасників до статутного капіталу товариства, а саме: ОСОБА_2 - 99,612%, ОСОБА_1 - 0,388% та про доручення директора товариства провести виплату прибутку у 6-місячний термін з дати прийняття рішення;

- про незвільнення директора товариства і встановлення йому терміну для надання звіту за 2021 рік, виплати дивідендів за 2021 рік, іспитового терміну для усунення недоліків в роботі - 6 місяців та обмеження на укладення угод сумою понад 10000,00 грн, окрім сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також заборонити директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" ОСОБА_1 укладення будь-яких угод з рухомим, нерухомим майном товариства, а також продаж обладнання, матеріалів, комплектуючих та інших товарно-матеріальних цінностей, які належать товариству.

Підпис учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" ОСОБА_2 на протоколі загальних зборів учасників товариства № 6 від 03.01.2023 посвідчений 17.04.2023 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Лук`янчуком О.П.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.10.2023 проведено державну реєстрацію зменшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал", змін у розподілі статутного капіталу товариства, обмеження директора товариства ОСОБА_1 на укладення угод сумою понад 10 000,00 грн.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.04.2024 у справі № 906/1473/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій мотивовано тим, що:

- за своєю суттю заявлені позивачем у даній справі вимоги спрямовані на повернення сторін до правового стану, який існував до стверджуваного позивачем порушення - прийняття рішень загальними зборами товариства, оформленими протоколом № 6 від 03.01.2023, тобто того, який визначений рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом № 5 від 04.01.2021. При цьому позивач стверджує про виконання ним цього рішення в частині погашення визначеної кредиторської заборгованості, а інший учасник товариства не погоджується з такими доводами, оскільки вважає, що позивач не вніс свою частину вкладу до статутного капіталу товариства, що вказує про наявність між учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" спору про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства;

- у даній справі позовні вимоги про визнання рішень загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсними та скасування реєстраційного запису не є належним способом захисту, а належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у даній справі, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не враховано:

- висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.05.2020 у справі № 910/3722/18, щодо застосування статті 116 Цивільного кодексу України стосовно підстав визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи у випадку порушень порядку їх скликання або проведення;

- висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/3133/17 щодо застосування статей 32, 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (частини 1, 2 статті 60 Закону України "Про господарськи товариства" в старій редакції Закону), а також статті 98 Цивільного кодексу України стосовно прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення за відсутністю достатньої кількості голосів учасників товариства для прийняття рішення з питань порядку денного.

ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.

Як зазначалось вище, звертаючись з даним позовом про визнання недійсними спірних рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" та скасування реєстраційного запису, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що такі збори були проведені з порушенням статуту та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема, кількість голосів учасників товариства не була достатньою для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників товариства, оскільки учасник товариства ОСОБА_3 , який володів лише 30% статутного капіталу, голосував і прийняв спірні рішення одноосібно, а учасник товариства ОСОБА_1 , який володів 70% статного капіталу, участі в цих зборах не приймав ні особисто, ні в режимі відеоконференції.

Приймаючи оскаржувані судові рішення про відмову у позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заявлені позовні вимоги про визнання рішень загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсними та скасування реєстраційного запису не є належним способом захисту, а належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

При цьому, суди попередніх інстанцій, роблячи відповідні висновки послались на практику Верховного Суду щодо ефективності позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними, зокрема, на постанови, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 18.03.2020 року у справі № 466/3221/16-а, від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20, від 16.11.2021 у справі № 924/1304/20, від 01.08.2022 у справі № 907/166/21, від 08.08.2022 у справі №911/2780/20, від 22.09.2022 № 911/1330/21, від 13.02.2024 у справі № 911/1330/21.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасним, з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та інших.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 907/878/23, прийнятій після подання касаційної скарги у цій справі № 906/1473/23 та висновки в якій підлягають врахуванню, ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 також вказано, що ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Отже у кожному конкретному випадку оцінюючи ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними, суди повинні, у першу чергу, виходити саме з обставин конкретної справи.

Як зазначалось вище, відповідні висновки суди попередніх інстанцій про неефективність заявленої позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними здійснили з посиланням на правові висновки Верховного Суду щодо зазначеного питання, зокрема, постанови від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 18.03.2020 року у справі № 466/3221/16-а, від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20, від 16.11.2021 у справі № 924/1304/20, від 01.08.2022 у справі № 907/166/21, від 08.08.2022 у справі № 911/2780/20, від 22.09.2022 № 911/1330/21, від 13.02.2024 у справі № 911/1330/21.

Суд зазначає, що необхідно враховувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

Верховний Суд висловлює правові висновки у конкретних справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами в подібних суспільних правовідносинах.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див. постанови Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, від 26.07.2023 у справі № 759/5454/19, від 03.09.2024 у справі № 916/4327/23).

Однак суди попередніх інстанцій належно не здійснили аналіз правовідносин та релевантності цієї справи та справ, у яких Верховний Суд виклав правові висновки, та які застосовані судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, суди першої та апеляційної інстанції залишили поза увагою те, що:

- висновки у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 16.11.2021 у справі № 924/1304/20, від 01.08.2022 у справі № 907/166/21, від 08.08.2022 у справі № 911/2780/20, від 13.02.2024 у справі № 911/1330/21, були сформовані у правовідносинах, в яких відбулась зміна складу учасників, в яких учасника товариства було виключено зі складу учасників, в яких учасник товариства з обмеженою відповідальністю прагнув відновлення попереднього складу учасників товариства тощо;

- висновки у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 18.03.2020 року у справі № 466/3221/16-а, від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20, від 08.08.2022 у справі № 911/2780/20, від 22.09.2022 № 911/1330/21 були сформовані у правовідносинах щодо правочинів з переходу права власності на частку у статутному капіталі та наслідків їх виконання/невиконання тощо.

При цьому, наведена судами попередніх інстанцій практика Верховного Суду щодо ефективності позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними та щодо застосування норми підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», висловлювалась з урахуванням виключення, у тому числі незаконного, учасника зі складу товариства, зміни учасників товариства тощо.

Про що, зокрема, зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 912/363/22, а саме, те, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 був сформульований висновок щодо застосування норми підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» при визначенні належного та ефективного способу захисту порушеного права учасника товариства, якого було виключено зі складу його учасників.

Отже, приймаючи оскаржувані судові рішення у даній справі № 906/1473/23 суди першої та апеляційної інстанцій не врахували обставин цієї справи та практики Верховного Суду щодо ефективності позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними, з урахуванням подібності правовідносин.

Так, роблячи висновок про неефективність та неналежність заявленого способу захисту про визнання рішень зборів недійсними, у зв`язку з проведенням їх одноосібно учасником, який володів лише 30% статутного капіталу, суди попередніх інстанцій належним чином не оцінили конкретних обставин справи, зокрема, те, що позивача не було виключено зі складу учасників товариства. Тобто, те, що склад учасників товариства не змінився.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17 сформулювала висновки щодо застосування названої вище норми, згідно з якими особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до Єдиного державного реєстру недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей Єдиного державного реєстру та відображенні в Єдиному державному реєстрі відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в Єдиному державному реєстрі. У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в Єдиному державному реєстрі за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в Єдиному державному реєстрі, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача.

У разі, якщо позивач при зверненні до суду заявив одночасно дві вимоги: про визнання недійсним рішення засновників (учасників) юридичної особи та про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, що була/був вчинена/вчинений на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи, у такому випадку вимогу про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі слід вважати похідною вимогою від основної вимоги про недійсність рішення засновників (учасників) юридичної особи. При цьому, у разі задоволення судом основної вимоги про визнання недійсним оспорюваного рішення засновників (учасників) юридичної особи записи, що були внесені до Єдиного державного реєстру на підставі таких визнаних судом недійсними рішень, слід вважати недостовірними, наявність яких порушує права та/або законні інтереси позивача.

У постанові від 11.12.2023 у справі № 907/922/21 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду також зазначив, зокрема, те, що якщо склад учасників не змінювався, то визнання судовим рішенням недійсним рішення загальних зборів та статуту, а також скасування реєстраційного запису поновило би права позивача. Таке судове рішення підлягає виконанню відповідно до статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема у контексті застосування приписів статті 61 Конституції України та статті 3 Цивільного кодексу України, слід керуватися визначеним частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основною засадою (принципом) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України) суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (пункти 117 -118 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не з`ясовано чи визнання судовим рішенням недійсними спірних рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангал" та скасування реєстраційного запису поновило би права позивача, враховуючи конкретні обставин даної справи № 906/1473/23.

Як наслідок, належним чином не з`ясувавши питання належності та ефективності заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій, відповідно, і не досліджували питання чи були проведені з порушенням/без порушення статуту та Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників товариства, проведені одноосібно учасником, який володів лише 30% статутного капіталу, та на яких були прийняті спірні рішення.

За наведених обставин у Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у цій справі, в розумінні положень статей 86 і 236 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому, дана справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

З огляду на наведене Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у справі № 906/1473/23 скасувати.

3. Справу № 906/1473/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець