Рішення

від 12.11.2024 по справі 572/3826/24

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 572/3826/24

Номер провадження 2/556/695/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2024 Володимирецький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Котик Л.О.,

при секретарі Соловей Г.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

До Володимирецького районного суду Рівненської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 10.11.2021 між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №228969487 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Вказує, що відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога " www.moneyveo.ua, обрав для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти в сумі 22 000 грн., пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та уклав кредитний договір без зовнішнього примусу. Кредитний договір №228969487 від 10.11.2021, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор №MNV774МЕ направлено позичальнику 10.11.2021 на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів. Згодом, одноразовий персональний ідентифікатор №MNV774МЕ було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 10.11.2021р. о 15:31:43 годині, після чого відповідач натиснув кнопку "відправити/підписати", що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відразу після вчинення дій, товариством було перераховано грошові кошти в сумі 22 000 грн. на банківську карту ОСОБА_1 , що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога".

Позивач зазначив, що позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору. Вказує, що первісним кредитором були виконанні зобов`язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит у визначеній сумі.

Також зазначає, що 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

У подальшому, між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року.В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та №28/1118-01.

31 грудня 2020 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

Пунктом 2.1 Розділу 2 Договору факторингу №281118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно умов Договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Тобто предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п.5.3.3 Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.

У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому у відповідному Додатку договору (п.4.1.).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 75485,54 грн.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором №228969487 від 10 листопада 2021 року на момент його відступлення, наведено у додатку до позовної заяви.

17 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 17/07/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до п. 1.2. Договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/24 від 17 липня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 75485,54 грн.

Вказує, що станом на день звернення до суду з позовом сума заборгованості за кредитним договором №228969487 від 10.11.2021 не погашена, а тому враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Вказаний позов надійшов до Сарненського районного суду Рівненської області 29 серпня 2024 року.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області цивільну справу направлено за підсудністю до Володимирецького районного суду Рівненської області.

Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 23 вересня 2024 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

11.11.2024 від представника відповідача адвоката Ходіної Н.В. надійшов відзив на позовну заяву. Свій відзив обгрунтовує тим, що 10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір N 228969487 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор надав Відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 22000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 0,36 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

28.11.2018 року між Первісним кредитором та Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (надалі ТОВ "Таліон Плюс") було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 228969487 від 10.11.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 172 від 08.02.2022 року.

05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (надалі ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс") було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 228969487 від 10.11.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року.

В подальшому, 17.07.2024 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 17/07/24.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 року, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 75485,54 грн., яка складається з наступного: 21999,80 грн. - заборгованість по кредиту; 53485,74 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 228969487 від 10.11.2021 року, становить 75485,54 грн., яка складається з наступного: 21999,80 грн. - заборгованість по кредиту; 53485,74 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» просить суд стягнути з ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Зазначає, що на ОСОБА_1 , поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.07.2023 по теперішній час, а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.

Окрім цього, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі N 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі N 752/8842/14- ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі N 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі N 910/11177/20).

Разом з тим, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Так, позивач на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором № 228969487 від 10.11.2021 року посилається на те, що 28.11.2018 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (надалі ТОВ "Таліон Плюс") було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 228969487 від 10.11.2021 року, в подальшому 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (надалі ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс") було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 228969487 від 10.11.2021 року, а 17.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 17/07/24.

Так, із аналізу вказаних договорів факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перейшло до нових кредиторів починаючи ще 28.11.2018 року, а сам кредитний договір N 228969487 був укладений 10.11.2021 року, тобто майже через 3 роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки договір факторингу права вимоги є похідних від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 228969487 від 10.11.2021 року від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс", відповідно, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", відповідно, та від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».

Доводи товариства щодо презумпції правомірності правочину не заслуговують на увагу, адже передача за правочином невизначених вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду без первинних бухгалтерських документів.

Щодо відсутності доказів перерахування кредитних коштів на карту відповідача.

На обґрунтування отримання кредиту, позивач надає платіжне доручення N 020fa2c6-02ea-49d0-ab0b-b56a97c501f9 від 10.11.2021 з якого вбачається, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" переказали кошти у розмірі 22000,00 грн., на рахунок N 4149-43XX-XXXX-7093.

Водночас в договорі про споживчий кредит № 228969487 від 10.11.2021 вбачається, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на картковий рахунок. Проте, дані рахунку не було зазначено у Кредитному договорі.

Ураховуючи, що платіжне доручення N 020fa2c6-02ea-49d0-ab0b-b56a97c501f9 від 10.11.2021 містить зазначення номеру картки частково 4149-43XX-XXXX-7093 без зазначення банківської установи, платіжне доручення, за яким здійснено переказ для зарахування на платіжну картку, само по собі не свідчить про отримання відповідачем кредиту в сумі 22000 грн., без інформації від банківської установи про рух коштів по картці відповідача.

Матеріали справи не містять доказів від банківської установи про рух коштів (отримання коштів) по картці N 4149-43XX-XXXX-7093.

У такому разі копія платіжного доручення N 020fa2c6-02ea-49d0-ab0bb56a97c501f9 від 10.11.2021 не є достатнім доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Отже, позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 228969487 від 10.11.2021

Крім цього, розрахунок заборгованості не містить даних про осіб, повноважних на його видання із зазначенням прізвища та посади, відповідальних за здійснення бухгалтерської операції і правильність її оформлення. Такий розрахунок заборгованості є текстовою роздруківкою даних у виді таблиці, повинен бути оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім цього представник відповідача просить звернути увагу суду на те, що проведений розрахунок заборгованості не відповідає нормам закону та долученому позивачем договору позики.

З Договору позики № 228969487 від 10 листопада 2021 року вбачається, що сторони обумовили суму позики в розмірі 22000,00 грн та відсотки за користування кредитом, з розрахунку 0,36 % знижена процентна ставка за день користування. Кредит надавався строком на 30 днів, тобто до 10 грудня 2021 року.

Слід зауважити, що у згаданому договорі № 228969487 від 29 листопада 2021 року можливість нараховувати проценти за межами строку кредитування визначена у розділі, що регулює питання відповідальності сторін, тобто як санкція за неналежне виконання зобов`язань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між сторонами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації.

Як встановлено із наданого позивачем розрахунку заборгованості від 10.11.2021, відповідачу були нараховані відсотки за користування кредитом за період з 10.11.2021 року по 08.02.2022 року (нараховано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та з 08.02.2022 року до 30.05.2023 року (нараховано ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»).

Доказів того, що відповідачем були вчиненні дії передбачені п. 1.3 Кредитного договору та сторонами було погоджено продовження строку дії договору матеріали справи не містять, а тому строк дії укладеного між сторонами договору закінчився 10.12.2021 та із цього моменту позивач більше не має правових підстав для нарахування відсотків передбачених умовами договору.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення із відповідача відсотків за кредитом, нарахованих після спливу строку кредитування (після 10.12.2021 року), є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Так, розмір суми позики складає 22000,00 грн., тоді як нараховані відсотки (в межах заявлених вимог) - 53485,74 грн., що є непропорційно великою сумою компенсації, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.

У позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» також просить суд стягнути з Відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Однак, до матеріалів позовної заяви представником позивача не було надано квитанції про сплату витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного просять відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі № 572/3826/24.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи здійснювати без їх представника та у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Належним чином повідомлені відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Як визначеност. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір N 228969487 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор надав Відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 22000 грн., строком на 30 днів зі сплатою 0,36 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.

До вказаного Договору позивачем додано Порядок дій споживача в інформаціно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «Moneyveo».

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вчинили дії визначені ст.11та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Також до матеріалів справи надано Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови

Отримання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 22 000 грн. підтверджується платіжним дорученням від 10.11.2021 та довідкою №07/2024, виданої АТ КБ «Приватбанк».

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором N 228969487 від 10.11.2021, ОСОБА_1 має заборгованість за вищевказаним договором, а саме: за тілом кредиту 22000 грн, за нарахованими відсотками 46023,69 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон Плюс» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Строк дії договору закінчується 28.11.2019.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (Додаток №12). При цьому інші умови договору залишилися без змін.

В подальшому, додатковими угодами №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022 та №32 від 31.12.2024 продовжено строк дії Договору факторингу до 31.12.2024.

05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (надалі ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс") було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 228969487 від 10.11.2021.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 від ТОВ "Таліон Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 75485,54 грн.

Згідно з наданим ТОВ «Таліон Плюс» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 становить 75485,54, з яких: 21999,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 53485,74 грн. - заборгованість за відсотками.

В подальшому, 17.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 17/07/24.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 75485,54 грн., яка складається з наступного: 21999,80 грн. - заборгованість по кредиту; 53485,74 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 228969487 від 10.11.2021 року, становить 75485,54 грн., яка складається з наступного: 21999,80 грн. - заборгованість по кредиту; 53485,74 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору від 10.11.2021.

За приписами п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Кредитний договір між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений 10 листопада 2021 року, тобто після укладення договору факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», який був укладений 28 листопада 2018 року, а додаткові угоди: №19 від 28.11.2019, №26 від 31 грудня 2020, були укладені після відступлення права вимоги, але до укладення кредитного договору.

Таким чином, на час укладення договору факторингу у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором N 228969487 від 10.11.2021, оскільки відповідач, на час укладання договору факторингу не був боржником - набувачем послуг чи товарів за первинним договором.

Отже, до позивача ТОВ "ФК "Ейс" не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №228969487, оскільки на час укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року кредитного договору із ОСОБА_1 ще укладено не було, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.

Проте, як зазначає позивач, по вказаному договору факторингу відбулась передача права вимоги в тому числі і за Кредитним договором N 228969487 від 10.11.2021 укладеним з відповідачем .

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 1005/7136/2012 (провадження № 61-18606св21) зазначено, що "тлумачення частини першоїстатті 512 ЦК Українидозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третястатті 656 ЦК України); (б) дарування (частина другастатті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13".

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені уст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

На підставі викладеного суд вважає, що позивачем не доведено переходу до ТОВТаліон Плюсправ вимоги за договором факторингу від 28 листопада 2018 року до відповідача за Кредитним договорами N 228969487 від 10.11.2021, який було укладено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 ..

Таким чином, встановивши, що кредитним договором N228969487від 10.11.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 10 листопада 2021 року не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «ЕЙС», оскільки відсутності підтвердженняпередачі прававимоги відпервісного кредитора-ТОВ «Манівеошвидка фінансовадопомога» допозивача, а тому останнє не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факт відступлення йому права вимоги відносно ОСОБА_1 .

І оскільки судом встановлено, що права і законні інтереси ТОВ «ФК «ЕЙС» у даній справі не порушуються, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні статей 77,78 ЦПК України на підтвердження заявлених вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки в позові відмовлено повністю, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» в силу ч.1 ст.141 ЦПК України по сплаті судового судові витрати збору в розмірі 2147,20 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 5000, 00 гривень слід залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного та керуючись 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355ЦПК Українисуд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність "ЕЙС", місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд.19, офіс 2005, ЄДРПОУ: 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .