Рішення

від 12.11.2024 по справі 557/884/24

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/557/281/2024

Справа 557/884/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року с-ще Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області у складі:

судді Оленич Ю.В.,

секретар судового засідання Слюсарчук І.В.,

номер справи 557/884/24,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Державне підприємство «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Гоща в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та компенсації через втрату доходів,

за участю представників сторін:

представника позивача ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України 27 115 грн заборгованості із заробітної плати, 707,99 грн грошової компенсації через втрату доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, 5597,36 грн грошової компенсації за всі не використані дні щорічної основної відпустки, 145,53 грн грошової компенсації через втрату доходів у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористану відпустку, та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що з 14 травня 2012 року працював на посаді водія автотранспортних засобів у Державному підприємстві «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України. 24 жовтня 2023 року позивача було звільнено із займаної посади за угодою сторін, однак в день звільнення підприємством не проведено виплату всіх сум належних йому до сплати, зокрема заробітної плати та грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки, у зв`язку із чим останній звернувся до суду.

Представник відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України в.о. директора Працювитий Б.Р. подав до суду відзив на позов, в якому позов визнав частково у сумі фактичної заборгованості по заробітній платі у сумі 29 516,88 грн. Представник звернув у відзиві увагу на те, що підприємство має труднощі із вчасною виплатою заробітної плати, що пов`язує з умовами воєнного стану, водночас зауважив на тому, що заборгованість підприємства по заробітній платі була частково сплачена позивачу до моменту подачі ним позовної заяви і станом на червень місяць 2024 року заборгованість перед позивачем по заробітній платі та компенсаційних виплатах становить - 29 516,88 грн.

Представник у відзиві зазначив, що розмір позовних вимог про стягнення суми затримки розрахунку при звільненні є несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Окремо представник відповідача зазначив на неспівмірності розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник у судовому засіданні позов підтримав в частині вимог про стягнення грошової компенсації через втрату доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, що становить 704,99 грн, та у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористану відпустку, що становить 145,53 грн, вказавши на те, що заборгованість по заробітній платі та компенсація за всі не використані дні щорічної основної відпустки перед ОСОБА_1 відповідачем після відкриття провадження у справі погашена, а також просив стягнути понесені позивачем витрати на правничу допомогу, які становлять 8000 грн.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, у судове засідання не з`явився. 26 вересня 2024 року останній у вступному слові вказав на те, що підприємством перед ОСОБА_1 на даний час погашена заборгованість по заробітній платі та компенсації за всі дні не використаної відпустки, у зв`язку з чим представник визнав вимоги позивача лише в частині стягнення компенсації через втрату доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та компенсації за всі дні невикористаної відпустки.

Процесуальні дії у справі

03 червня 2024 року ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Даними трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_1 підтверджується, що останній 14 травня 2012 року прийнятий на посаду водія автогаража ДПДГ «Тучинське» НВУ «Соя» НААН, яке перейменовано на Державне підприємство «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України.

24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 наказом в.о. директора Державного підприємства«Дослідне господарство«Тучинське» Інститутусільського господарстваЗахідного ПоліссяНаціональної академіїаграрних наукУкраїни №31-К від 24 жовтня 2023 року звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

З даних довідки №82 від 18 червня 2024 року, виданої Державним підприємством «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, списків зарплати, що перераховується в банк, відомостей розподілу виплат, відомостей на виплату готівки, видаткових та прибуткових касових ордерів установлено, що ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 24 жовтня 2023 року згідно окладу по штатному розпису та відпрацьованому часу нарахована заробітна плата, у тому числі з лікарняними та компенсацією за невикористаний щорічний відпуск у кількості 19 календарний день, і така становить 116295,59 грн (з них 73109,74 грн нарахована заробітна плата, в тому числі 6953,24 грн компенсація за невикористану відпустку, 4297,10 грн лікарняні за рахунок господарства, 38 888,75 грн лікарняні за рахунок Пенсійного фонду), при цьому виплачена заробітна плата та лікарняні за рахунок Пенсійного фонду у період з 01 січня 2023 року по 24 жовтня 2023 року становлять 67282,17 грн (з них 36204,80 грн виплачена заробітна плата, 31077,37 грн - виплачені лікарняні за рахунок Пенсійного фонду).

Відповідно до довідки №82 від 18 червня 2024 року заборгованість по заробітній платі та компенсаційних виплатах Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України перед ОСОБА_1 становила 29516,88 грн.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, які містяться у формі ОК-7 щодо нарахувань позивачу заробітної плати за 2023 року станом на 14 травня 2024 року, у січні 2023 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у сумі 7100,00 грн, у лютому 2023 року 7100,00 грн, у березні 2023 року 7100,00 грн, відомості про нараховану заробітну плату у наступні місяці 2023 року та сплату податків, а також інших обов`язкових платежів відсутні.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції Українизакріплено право на працю і заробітну плату.

Відповідно до ч. 1ст.94КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом,Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

За положеннямист. 2 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із ч. 1 ст.21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною п`ятоюстатті 97 КЗпП Українипередбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

За приписамист.47КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 83 КЗпП України).

Відповідно дост. 116 КЗпПпри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом установлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 з 14 травня 2012 року по 24 жовтня 2023 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України та у день звільнення ОСОБА_1 підприємством останньому не виплачено всіх сум належних йому від підприємства.

Суд погоджується з доводами позивача про неотримання ним при звільненні нарахованої заробітної плати, а також грошової компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, розмір яких згідно розрахунку відповідача, наведеного у довідці №82 від 18 червня 2024 року, становить 29516,88 грн (з відрахуванням роботодавцем із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів).

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що станом на 26 вересня 2024 року відповідачем виплачено позивачу заборгованість по заробітній платі, включаючи грошову компенсацію за всі не використані дні щорічної відпустки, у загальному розмірі 29516,88 грн, що стверджується даними довідки №139 від 26 вересня 2024 року, платіжних інструкцій та відомостей розподілу витрат від 10 липня 2024 року, у зв`язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд враховує наступне.

Статтею першою Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно дост. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно зіст. 34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок обчислення суми компенсації визначено Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, який затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159(даліПорядок №159).

Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з тим, що вимога позивача про компенсацію працівнику втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків їх виплати є правомірною та такою, що узгоджується з вимогами закону, оскільки заборгованість по заробітній платі та грошовій компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки позивачу при звільнені не була виплачена і затримка з їх виплати склададала більше ніж один місяць.

Згідно із позовними вимогами та наведеними розрахунками позивача, розмір такої компенсації, з урахуванням індексації, становить: 704,99 грн через втрату доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати; 145,23 грн - через втрату доходів у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки.

Жодних заперечень щодо поданого позивачем розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати відповідач суду не надав, своїх розрахунків не навів, при цьому у вступному слові вимоги позивача в цій частині представник відповідача визнав, тому визначена позивачем сума компенсації (704,99 + 145,23) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Суд погоджується із поданим позивачем розрахунком, згідно якого зазначена у ньому сума на час проведення останнім розрахунку не перевищує максимального розміру сум нарахувань, та не вбачає підстав для самостійного визначення суми таких нарахувань, з огляду на межі заявлених вимог в цій частині позову.

Що стосується аргументів відповідача з приводу не можливості підприємства вчасно виплачувати заробітну плату в умовах воєнного стану, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, то такі судом відхиляються, оскільки позивач не ставить вимоги про виплату його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, яка саме встановлює відповідальність роботодавця за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу. В той час, як компенсація працівникам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, про стягнення якої заявлено вимогу, має компенсаторний характер, про що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (п. 2.2 рішення від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013).

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Частиною шостоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У позовній заяві позивач та його представник просили стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн на підставі угоди про надання правової допомоги адвокатом від 14 травня 2024 року, яка була укладена між АБ «Олександра Пузирка» в особі адвоката Пузирка О.О. та ОСОБА_1 , платіжної інструкції від цього ж числа про оплату позивачем суми гонорару у зазначеному попередньо розмірі та ордера на надання правничої допомоги адвокатом Пузирко О.О. від 30 травня 2024 року.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд керується положеннями ст.ст. 137, 141 ЦПК України та виходить із критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, враховує обставини цієї справи, складність та категорію справи, розгляд якої відбувся у спрощеному провадженні, наявність заперечень з боку сторони відповідача щодо розміру витрат, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, і вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 6000,00 грн, що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовом задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 850 гривень 52 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень, всього 6850 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 52 копійки.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук Українив доход держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Державне підприємство «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, місцезнаходження: 35415, Рівненська область, Рівненський район, с. Тучин, вул. С. Наливайка, буд. 13, код ЄДРПОУ 00729592.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2024 року.

Суддя Ю.В.Оленич