Ухвала

від 11.11.2024 по справі 753/21850/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21850/24

провадження № 1-кс/753/3192/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100020004471, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

до Дарницького районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100020004471, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що слідчим СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № 12024100020004471, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01 листопада 2024 року, приблизно о 14:40 годині в м. Києві, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем "Toyota Camry", д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Харківське шосе у м. Києві, зі сторони вул. Тростянецька в напрямку вул. Литвинського, поруч з будинком №148, допустив зіткнення з попутним автомобілем "DS 7 Crossback" д.н.з. НОМЕР_2 , під керував водія ОСОБА_6 , котра рухалась прямо у лівій смузі для руху. В подальшому автомобіль "Toyota Camry", д.н.з. НОМЕР_1 , в некерованому стані здійснив виїзд на зустрічну смугу для руху, де відбулося зіткнення з автомобілем "Кіа soul" д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , котра рухалась у зустрічному напрямку прямо у лівій смузі для руху, котру після контакту ТЗ відкинуло на попутний автобус "Ataman А-092Н6", реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 .. Внаслідок ДТП ОСОБА_7 , отримала травми.

Встановлено, що ТЗ "Toyota Camry" д.н.з. НОМЕР_1 (VIN- НОМЕР_5 ) належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою слідчого Дарницького УП ГУ НП в м. Києві транспортний засіб "Toyota Сamry" д.н.з. НОМЕР_1 визнано речовим доказом.

У ході проведення досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на ТЗ "Toyota Сamry" д.н.з. НОМЕР_1 , з метою збереження цього транспортного засобу як речового доказу, а також збереження як доказів слідів, що виникли на ньому в результаті даної ДТП, тобто з метою запобігання можливості приховування, ремонту, пошкодження, псування, знищення, відчуження даного транспортного засобу.

У судове засідання призначене на 11 листопада 2024 року з`явився прокурор ОСОБА_3 та представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 .

Прокурор клопотання підтримав, з підстав викладених у ньому та просив його задовольнити.

Представник власника майна заперечував щодо накладення арешту на автомобіль, зазначив, що до ДТП також були причетні й інші транспортні засоби, а арешт накладається лише на авто "Toyota Сamry" д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначив, що власник не відмовляється надавати авто для проведення всіх слідчих дій, однак заперечує про накладення арешту на нього та позбавлення права користування автомобілем.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, якими прокурор обґрунтовує його задоволення, заслухавши думку прокурора та представника власника майна, оцінивши всі обставини у сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що автомобіль "Toyota Сamry" д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_5 , належить ОСОБА_9 , відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Відомостей щодо перебування автомобіля у розшуку, або доказів які вказують на те, що ОСОБА_9 протиправно користується вказаним транспортним засобом, матеріали клопотання не містять.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (ст. 132 КПК України).

Зокрема пункт 7 частини другої статті 131 КПК України передбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до частини першої статті 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до акту огляду та направлення транспортного засобу на майданчик тимчасового утримання транспорту від 01 листопада 2024 року транспортний засіб "Toyota Сamry" д.н.з. НОМЕР_1 направлено на майданчик тимчасового утримання транспорту за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що майно, а саме, автомобіль марки "Toyota Сamry" д.н.з. НОМЕР_1 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

З огляду на положення частин другої-третьої статті 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів клопотання вказаний транспортний засіб зберіг сліди кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно частини першої статті 173 КПК України слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вищевказане майно підлягає арешту з тих підстав, що відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, що згідно частиною третьою статті 173 КПК України дає підстави для його арешту, як речових доказів з метою збереження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, судом не встановлено.

Арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що мало місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, автомобіль, на який прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, зважаючи на правову підставу для арешту майна, слідчий суддя вважає, що незастосування запобіжного заходу у виді арешту майна створить ризики переховування, знищення або спотворення інформації, яка має значення для досудового розслідування, і з огляду на завдання кримінального провадження вважає, що у даному випадку втручання у володіння майном, виходячи з визначених КПК України засад кримінального провадження, є виправданим та пропорційним, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України,

УХВАЛИВ:

клопотання прокурора - задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль "Toyota Сamry" д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_5 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до статті 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1