Постанова

від 14.11.2024 по справі 570/5190/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 570/5190/23

Провадження № 22-ц/4815/1044/24

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів:Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальне підприємство "Дитячий заклад санаторного типу "Сигнал"

Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської

області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2024 року (ухвалене у складі судді Штогуна О.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про стягнення компенсації за невикористану відпустку,

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області (24 січня 2024 року, за клопотанням позивача, було замінено відповідача Олександрійську сільську раду Рівненського району Рівненської області на Комунальний заклад "Дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради) про стягнення компенсації за невикористану відпустку.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 06 червня 2016 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

30 червня 2023 року звільнилася із посади головного бухгалтера вказаного комунального закладу.

На момент звільнення не використала 114 днів основної відпустки за вищевказаний період роботи, а тому їй мала бути виплачена компенсація, розмір якої становить 24874 грн. 80 коп.

Окрім цього, 05 січня 2023 року поміж нею та Комунальним закладом "Дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради було укладено договір №05/01 про фінансову допомогу, відповідно до умов якого відповідач отримав від неї у тимчасове користування 29999,97 грн., які мав повернути до 05 липня 2023 року, однак не повернув.

Просила стягнути на її користь з відповідача, з урахуванням збільшених позовних вимог, 35788,02 грн. компенсації за невикористану відпустку та 30000,00 грн., відповідно до договору № 05/01 про фінансову допомогу від 05.01.2023 року.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до Комунальногопідприємства "Дитячийзаклад санаторноготипу "Сигнал"Олександрійської сільськоїради Рівненськогорайону Рівненськоїобласті про стягнення компенсації за невикористану відпустку - задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради на користь ОСОБА_1 35733 (тридцять п`ять тисяч сімсот тридцять три) гривні 30 копійок компенсації за дні невикористаної основної відпустки, із подальшим утриманням із цих нарахувань податків та зборів.

Стягнуто зКомунального підприємства"Дитячийзаклад санаторноготипу "Сигнал"Олександрійської сільськоїради накористь ОСОБА_1 29703 (двадцять дев`ять тисяч сімсот три) гривні 00 копійок кошти отримані в позику за договором №05/01 про фінансову допомогу від 05 січня 2023 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у своєму позові ОСОБА_1 вказує на те, що при звільненні їй не була виплачена компенсація за 114 днів щорічної основної відпустки. Вказане твердження відповідачем не спростоване жодним доказом, а відповідно вважається таким, що доведене позивачем.

Окрім цього, 05 січня 2023 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та Комунальним закладом "Дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради (позичальник) було укладено договір № 05/01 про фінансову допомогу, відповідно до умов якого позикодавець передав, а позичальник отримав у користування та зобов`язався повернути до 05 липня 2023 року грошові кошти у розмірі 29702 грн. 97 коп.

Ураховуючи, що відповідач взяте на себе зобов`язання, щодо повернення позивачу отриманих коштів (позики), на день розгляду справи не виконав, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 30 000 гривень обґрунтованою частково та такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі фактично отриманих та неповернутих коштів, а саме 29703 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду КП "Дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області оскаржило його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що 01.03.2021 року ОСОБА_1 було переведено на посаду головного бухгалтера КП "Дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Із вказаної дати фінансування закладу здійснювалося Олександрійською сільською радою, в тому числі виплати заробітної плати, відпускних та усі виплати, належні працівнику при звільненні.

Позивачу, в останній робочий день, Олександрійською сільською радою було виплачено усі належній їй кошти за невикористані дні відпустки.

Про наявність зазначених 114 днів, ніби то, невикористаної позивачем відпустки, не було відомо ні новопризначеному керівнику комунального закладу, ні Олександрійській сільській раді як органу управління майном.

Крім того, судом не було досліджено причини невикористання позивачем відпустки протягом 6 років та наявність її вини чи бездіяльності у невикористанні відпустки, наявності/відсутності заяв про відмову використання відпустки.

У результаті розгляду справи не було встановлено та підтверджено, що ОСОБА_1 з 2016 року по 2021 рік не перебувала у відпустках, не писала заяв про надання відпусток за вказаний період.

Судом не перевірялася та не з`ясовувалася кількість днів невикористаної позивачем відпустки.

Ураховуючи вищевикладене, нарахування та компенсація за невикористану відпустку позивачу мала бути нарахована за останній рік роботи, що і було здійснено (навіть за більший період) при її звільненні Олександрійською сільською радою.

Також зазначає, що про наявність договору про поворотну фінансову допомогу новопризначеному директору стало відомо лише після отримання позовної заяви, відтак, метою укладання даного договору є досягнення особистих цілей позивача та колишнього директора КП "Дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

24 вересня 2024 року представником позивача адвокатом Казбулатовою О.М. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є юридично правильним, законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових правовідносинах.

06 червня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на посаду головного бухгалтера КП дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Рівненської районної ради, відповідно до наказу № 4 від 06.06.2016 року.

01 березня 2021 року переведено на посаду головного бухгалтера КП дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради (наказ № 2-к від 01.03.2021 року).

Наказом директора КП дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради № 5-к від 29.06.2023 року звільнена з посади головного бухгалтера КП ДЗСТ "Сигнал".

Зобов`язано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 122 календарних дні невикористаної відпустки.

Виплатити поворотну фінансову допомогу в сумі 29702,97 грн.

Статтею 47 КЗпП Українипередбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

У свою чергу, ст.116 КЗпП Українивстановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що при звільненні з роботи їй не була виплачена компенсація за невикористані дні відпустки.

Відповідно дост. 75 КЗпП Українипрацівникові надається щорічна основна відпустка тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно з ч. 1ст. 83 КЗпП Україниу разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Закону України «Про відпустки»щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно з ч. 1ст. 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитинуособу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

ОСОБА_1 перебувала із Комунальним закладом «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області у трудових відносинах у період з 06 червня 2016 року по 30 червня 2023 року та за цей час набула право на щорічну основну відпустку загальною тривалістю 168 днів, з яких: 24 дні за період з 06 червня 2016 року по 06 червня 2017 року; 24 дні за період з 06 червня 2017 року по 06 червня 2018 року; 24 дні за період з 06 червня 2018 року по 06 червня 2019 року; 24 дні за період з 06 червня 2019 року по 06 червня 2020 року; 24 дні за період з 06 червня 2020 року по 06 червня 2021 року; 24 дні за період з 06 червня 2021 року по 06 червня 2022 року; 24 дні за період з 06 червня 2022 року по 30 червня 2023 року.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала, що при звільненні їй не була виплачена компенсація за 114 днів щорічної основної відпустки. Наведене не спростовано відповідачем ні у суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі, а тому береться судом до уваги як доведена обставина.

Згідно Інформаційної довідки про середню заробітну плату (дохід) № 9 від 13 березня 2024 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на момент звільнення становила 313 грн. 45 коп.

З урахуванням зазначеного, грошова компенсація за дні невикористаної відпустки, яка підлягає виплаті позивачу відповідачем, становить 35733 грн. 30 коп. (313 грн. 45 коп. х 114 днів = 35733 грн. 30 коп.).

Ураховуючи встановлені обставини справи, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Комунального підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області компенсації за невикористану відпустку тривалістю 114 днів у розмірі 35733 грн. 30 коп.

Покликання апелянта на те, що при звільненні з роботи позивача їй були виплачені усі належні кошти за невикористану відпустку, апеляційним судом відхиляються, оскільки не підтверджені жодними належними доказами в розумінні ст.ст.77,79 ЦПК України.

Щодо стягнення коштів, отриманих у позику за договором № 05/01 від 05 січня 2023 року варто зазначити наступне.

Матеріалів справи встановлено, що 05 січня 2023 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та Комунальним закладом "Дитячий заклад санаторного типу "Сигнал" Олександрійської сільської ради (позичальник) було укладено договір №05/01 про фінансову допомогу.

Пунктом 1.1 вказаного договору визначено, що позикодавець передає, а позичальник приймає у тимчасове безоплатне користування грошові кошти у розмірі 29702,97 грн. як поворотну фінансову допомогу та зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів в строк та на умовах, визначених цим договором.

Допомога надається позикодавцем позичальнику на строк до 05 липня 2023 року (п.3.1 Договору).

На виконання умов договору, 05 січня 2023 року позивач перерахувала на рахунок відповідача 29703 грн. 00 коп., що підтверджено копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН2216603 від 05 січня 2023 року.

Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою у момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, що відповідач виконав взяте на себе зобов`язання щодо повернення позивачу отриманих коштів (позики).

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанціїбули правильно, всебічно і повно встановленіобставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішенняпідлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,375,381-384,389 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Сигнал» Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.