Справа № 308/18349/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 листопада 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Маняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Орбан Наталія Леонідівна , заінтересована особа відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, -
В С Т А Н О В И В:
Стислий виклад позиції заявника та заінтересованої особи.
ОСОБА_1 , в інтересах яких діє адвокат Орбан Н.Л., звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, а саме: смерті спадкодавця громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4.
Встановлення даного факту в судовому порядку обґрунтоване необхідністю належної державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер на території, яка є тимчасово окупованою територією України.
Заявниця вказує, що оформити належним чином факт смерті та отримати свідоцтво про смерть спадкодавця у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території України вона не має можливості, з огляду на те, що документи, що свідчать про смерть ОСОБА_3 , видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Пояснення осіб, що з`явилися в судове засідання.
Заявниця та її представник адвокат Орбан Н.Л. в судове засідання не з`явилися; адвокат Орбан Н.І. подала заяву про розгляд справи у відсутності сторони заявника.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Інші процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2024 справу передано на розгляд на судді Голяні О.В.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.11.2024 року відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати невідкладно.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в в с. Нове Токмацького району Запорізької області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Ленінградської області, Оренбаумського району, с.Б -Іжора, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13.08.2024, яке видане на території, яка є тимчасово окупованою територією України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень.
Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (до одруження прізвище ОСОБА_4 , див. копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 28.07.1021 року) являється іншою заінтересованою особою в розумінні ст.317 ЦПК України, так як 16.12.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту смерті якого іде мова у даній справі, склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області Муращенко Н.Б., зареєстрований в реєстрі за №210, яким на випадок його смерті призначив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємицею земельної ділянки, площею 13,34 га, що розташована на території Таврійської сільської ради за межами населеного пункту. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт: ІІ-ЗП №025327, кадастровий номер: 2325284400:05:002:0029, а також земельної ділянки, площею 2,71 га, що розташована на території Таврійської сільської ради за межами населеного пункту. Землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт: III-3П №031472, кадастровий номер: 2325284400:01:002:0082.
Відповідно до довідки №2106-5001002517 від 12.04.2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Оцінка суду.
Згідно з частиною третьою статті 49 Цивільного кодексу України (далі ЦК), державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені та смерть. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, укладення та розірвання шлюбу, зміна імені та смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-17 від 1 січня 2017 року державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
В свою чергу, згідно із частиною другою та частиною третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території» № 1207-18 від 5 березня 2017 року будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
З іншої сторони, відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
А частиною першою статті 317 ЦПК передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Специфікою даних правовідносин є те, що по справі по суті «відсутній спір про право» як такий, проте, у заявника виникла необхідність у встановленні факту ОСОБА_3 як спадкодавця, який мав місце на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України і який підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видано органом, який діє на тимчасово окупованій території та його діяльність вважається незаконною.
Але в такій ситуації суд звертає увагу, що смерть особи є юридичним фактом, що породжує припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав, в даному випадку особливо заявником.
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (п.п 4.1. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 (справа про призначення судом більш м`якого покарання).
За таких обставин, реалізація принципу верховенства права вимагає в даній ситуації врахувати інтереси заявника і співставити їх з інтересами суспільства в цілому, визначити їх місце із врахуванням принципу «справедливості» в загальному його розумінні.
Окремо Суд наголошує, що міжнародне право має приклади в яких під час збройних конфліктів, регулювання правовідносин на окупованих територіях виникали ситуації за яких досліджувались проблеми діяльності органів, що незаконно функціонували на окупованих територіях або територіях збройного конфлікту.
Наприклад у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», зміст яких зводиться до того, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Далі говорячи про підходи міжнародних інституцій у сфері захисту прав людини Суд хоче звернутись до позицій Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд), який послідовно розвиває наведений вище принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996, §45) Європейський Суд обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому Європейський Суд констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (Європейським Судом). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, Європейський Суд у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і Європейського Суду, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Повертаючись до обставин даної справи, суд звертає увагу, що за правовою позицією Конституційного Суду України «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Суд повторює, що ситуація заявника свідчить, що спадкодавець ОСОБА_3 помер на тимчасово окупованій території України і окупаційною владою було видано свідоцтво про смерть, проте, будь-який спір щодо вказаних обставин відсутній, вони підтверджуються іншими доказами.
У зв`язку із наведеним, суд вважає за можливе застосувати наведені вище підходи міжнародних органів у сфері захисту прав людини. В такій ситуації суд розуміє, що можливість збору доказів народження особи на окупованій території може бути істотно обмежена, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на спадкування, право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Встановлення такого факту ніяким чином не узаконює владу держави-окупанта, воно лише сприяє належному захисту прав окремої особи (заявника), що є головним обов`язком держави Україна (стаття 3 Конституції України) і суд в такому випадку є єдиним ефективним засобом.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 .
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію судового рішення видати учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місце знаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 5, код ЄДРПОУ 25999022.
Повний текст рішення виготовлено 15.11.2024 року.
Суддя Олена ГОЛЯНА
Суд | Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2024 |
Оприлюднено | 19.11.2024 |
Номер документу | 123036806 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи окремого провадження Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них: на тимчасово окупованій території України |
Цивільне
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Голяна О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні