Ухвала

від 14.11.2024 по справі 1-241/11

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-241/11

5/308/10/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ужгороді заяву представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про скасування арешту майна, накладеного постановою слідчого від 17.07.2010 року в межах кримінальної справи №1147210 по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України. Свою заяву мотивує тим, що ОСОБА_3 є власником садового будинку без номера, загальною площею 13,7 кв.м. який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:04:004:0100, площею 0,0567 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , урочище «Оріховське озеро». Вказаний житловий будинок був придбаний у громадянина України ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, що посвідчений 23.02.2010 року приватним нотаріусом Ужгородського МНО ОСОБА_6 , зареєстрований в реєстрі за № 91.

Вказує, що на даний час заявник має намір відчужити садовий будинок та земельну ділянку для чого звернулася до приватного нотаріуса та надали всі необхідні документи, однак остання повідомила, що на вказане майно накладено арешт на підставі постанови про накладення арешту та заборону на його відчуження, яка винесена 17.07.2010 року старшим слідчим СВ Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області , майором міліції ОСОБА_7 , кримінальна справа № 1147210, хоча на той час, заявник вже придбала майно у громадянина ОСОБА_5 , проте не зареєструвала його тоді у органах бюро технічної інвентаризації, які відповідно до чинного на той час законодавства у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно були державними реєстраторами таких прав, відповідно відомості про нового власника майна не були внесенні до реєстру речових прав, що призвело до накладення арешту на таке майно у кримінальному провадження, учасником якого був попередній власник майна ОСОБА_5 .

Зазначає, що згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень громадянин ОСОБА_5 був визнати винним у вчинення злочину, передбаченому ч.2 ст.286 КК України та йому було призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки на підставі вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі вироку суду у кримінальній справі № 1-241/11 від 06.04.2011 року. Відповідно до вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у кримінальній справі № 1-241/11 від 06.04.2011 року питання про скасування накладеного арешту вироком не вирішено. Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.04.2012 року ОСОБА_5 умовно-достроково звільнено від подальшого відбування основного покарання на невідбутий строк 1 рік 10 місяців 9 днів. 11.04.2013 року ОСОБА_5 звільненено з Долинського виправного центру №118.

Таким чином, на думку представника заявника, оскільки вироком суду у кримінальній справі № 1-241/11 від 06.04.2011 року не вирішено питання про скасування арешту, який був накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна та можливого цивільного позову за вироком суду, а вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2011 року засудженому було призначено покарання не пов`язане з конфіскацією майна та цивільний позов не пред`являвся, слід скасувати арешт накладений постановою про накладення арешту та заборону на його відчуження, яка винесена 17.07.2010 року старшим слідчим СВ Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області , майором міліції ОСОБА_7 , кримінальна справа № 1147210, а саме на садовий будинок без номера, загальною площею 13,7 кв.м. який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:04:004:0100, площею 0,0567 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ».

Заявник в судове засідання не з`явився, однак від представника надійшла заява, згідно якої просить клопотання задовольнити та розглянути справу за їх відсутності.

Прокурор в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить розглянути клопотання за його відсутності.

Дослідивши матеріали заяви, кримінальної справи №1-241/11, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого СВ Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_7 від 17.07.2010 року в межах кримінальної справи №1147210 по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України накладено арешт на вклади, цінності та інше майно підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , фактично проживаючого АДРЕСА_3 , де б таке не знаходилося.

03.02.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу садового будинку, загальною площею 13,7 кв.м та земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:04:004:0100, площею 0,0567 кв.м, що знаходяться за адресою

АДРЕСА_1 від 06.04.2011 року ОСОБА_5 визнано винним за ч.2 ст. 286 КК України та призначено основне покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Судом встановлено, що при ухваленні вказаного вироку судом не вирішено питання щодо арешту накладеного постановою слідчого СВ Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_7 від 17.07.2010 року.

Згідно п.9розділу ХІ «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України(далі -КПК України) запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п.6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 1735/0/4-12 від 26.11.2012року «Про деякі питання застосування розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України», у судовому провадженні, яке здійснюється відповідно доКПК 1960 року, при надходженні від учасників процесу клопотань, зокрема щодо зміни або скасування запобіжного заходу, арешту майна чи відсторонення від посади, суд має керуватися положеннями КПК 1960 року.

Оскільки арешт на майно накладено у порядку КПК України у редакції 1960 року, то і при розгляді клопотання про його скасування мають застосовуватися положення КПК України у редакції 1960 року.

Відповідно достатті 409 КПК України 1960 року, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.

Згідно ч. 1 п. 8 ст. 324 КПК України 1960 рокупитання про майно, описане для забезпечення цивільного позову, чи можливої конфіскації майна, вирішується при постановленні вироку.

Відповідно достатті 126 КПК України 1960 року, накладення арешту на майно скасовується, якщо в застосуванні цього заходу відпала необхідність.

Згідно ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ч.ч. 1, 4ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, щокожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права.

Враховуючи те, що вироком Ужгородського міськрайонного суду від 06.04.2011 року не вирішено питання про скасування арешту, який був накладений постановою слідчого СВ Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_7 від 17.07.2010 року, до ОСОБА_5 не застосовано покарання у виді конфіскації майна, цивільний позов не вирішено, суд вважає, що заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.126,324,409,411 КПК України 1960року, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна -задовольнити.

Скасувати арешт накладений постановою слідчого СВ Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_7 від 17.07.2010 року в межах кримінальної справи №1147210, в частині накладення арешту на садовий будинок без номера, загальною площею 13,7 кв.м. який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2124884800:04:004:0100, площею 0,0567 кв.м., що розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, територія Оноківської сільської ради, Садове товариство «Колос», урочище «Оріховське озеро».

На постанову суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1