Справа №442/6544/24
Провадження №2/442/1600/2024
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Павлів З.С.
з участю секретаря судового засідання Голяк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просять стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку по 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої систематичними неправомірними діями Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Дрогобицького відділу ДВС у Дрогобицькому районі Львівської області.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.11.2007 ОСОБА_3 зобов?язано сплачувати аліменти на утримання сина, 2000 р.н., у розмірі частини від усіх видів його заробітку, а рішенням цього ж суду від 16.07.2009, залишеному без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, - у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку/доходу, незалежно від місця його отримання, і до досягнення сином повноліття. 18.01.2013 рішенням суду 1-ої інстанції ОСОБА_4 , де з 2000 р. боржник ОСОБА_5 офіційно проживав та працював, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.07.2009 визнане та допущене до виконання на території Іспанії згідно Конвенції про стягнення аліментів за кордоном та зобов?язано ОСОБА_3 погасити усю заборгованість по аліментах, починаючи з червня 2009. Рішення остаточне, вступило в законну силу з моменту проголошення і не підлягало оскарженню жодними способами, про що зазначено в його тексті. Проте, боржник двічі його оскаржував , але отримав повну відмову в задоволенні своїх скарг. Так як в законодавстві Іспанії, як і у всіх європейських країнах відсутнє поняття «частка від заробітку», стягнення аліментів відбувається в Україні, але з тих доходів, які ОСОБА_5 отримав під час роботи в Іспанії. При цьому, боржник, незважаючи на численні вимоги ДВС, ніколи жодних даних про отримані доходи в Іспанії для ДВС не надавав. Проте, безпідставно не був притягнутий до відповідальності, встановленої Законом. Дані про доходи боржника були отримані через запити Дрогобицького міськрайонного суду та через Міністерство юстиції України. 30.03.2015 рішенням Дрогобицького суду, залишеному без змін постановою колегії суддів Львівського апеляційного суду від 03.07.2015, боржнику відмовлено у задоволенні його позову про зменшення розміру аліментів на утримання сина до 500 грн/міс. Підставою позову боржник вказав своє звільнення з роботи в газозаправній компанії в Іспанії та сплату ним іпотечного кредиту. Суди визнали, що звільнення з роботи в одній компанії в Іспанії не перешкоджає йому працевлаштуватися на роботу в іншу компанію, а щомісячна сплата іпотечного кредиту за квартиру вартістю 99000 євро, підтверджує щомісячне отримання доходів. 15.06.2015 постановою Львівського апеляційного суду, залишеною без змін постановою Вищого спеціалізованого суду України, боржнику відмовлено у задоволенні його позову про оспорення батьківства та виключення відомостей про нього з актового запису про народження дитини. Незважаючи на те, що: ОСОБА_6 було достеменно відомо про його обов?язок платити аліменти, так як він постійно оскаржував судові рішення, а законодавець не ставить обов?язок по сплаті аліментів, у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, в залежність від стягнення таких за виконавчим листом шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого доходу, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов?язковому виконанню. Він мав усі можливості для їх сплати, оскільки працював та отримував дохід, він свідомо роками аліменти не сплачував, участі у вихованні сина не приймав, матеріальну чи будь-яку іншу допомогу синові не надавав, обмежуючи його в праві на повноцінне життя та всебічний розвиток. Натомість, з 2008 року ініціював безліч судових процесів, в яких з численними представниками: оскаржував судові рішення, які, так чи інакше, стосувалися утримання сина, 2000 р.н., проте жодна скарга жодним судом не була задоволена; оскаржував дії державних виконавців при складанні розрахунків заборгованості, в тому числі і до Верховного Суду, при цьому жодним судом жодної інстанції жодна скарга не була задоволена; оспорював своє батьківство, в тому числі і до Верховного Суду, проте в задоволенні позову було відмовлено, т.я. за результатами проведеної генотипоскопічної експертизи вірогідність йол батьківства встановлена з точністю 99,99 %; просив виключити відомості про нього з актового запису про народження дитини, при цьому, 2009 року, категорично відмовлявся від пропозиції ОСОБА_1 про підписання мирової угоди, затвердженої судом, про відмову від батьківських прав на сина в обмін на її повну відмову від будь-яких матеріальних претензій до нього з приводу утримання дитини. Боржник постійно приховував та приховує від державної виконавчої служби дані про свої фактичні доходи, місце роботи та місце фактичного проживання. Єдиною причиною невиконання судових рішень завжди вказує відсутність у нього грошей. ОСОБА_7 внесений до Єдиного реєстру боржників по 22 виконавчих провадженнях. На примусовому виконанні у Дрогобицькому відділі ДВС у Дрогобицькому районі Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції знаходить зведене виконавче провадження ЗВП №65188076, постанова про утворення якого винесена 16.04.2021, та яке включає 22 виконавчих проваджень, частина з яких стосується платежів до бюджету, а 10 проваджень, так чи інакше, стосуються утримання спільного з боржником ОСОБА_8 сина, Позивача 2. 14.02.2020 боржник, після 20 років офіційного проживання та працевлаштування в Іспанії, повернувся в Україну. Причиною повернення вказав необхідність доглядати своїх важкохворих, лежачих, престарілих батьків. 24.02.2020 зареєструвався як член сім`ї у будинку батьків за адресою: АДРЕСА_1 . 26.02.2020 зареєструвався у Дрогобицькому міськрайонного центрі зайнятості як такий, що шукає роботу. Про прибуття в Україну, реєстрацію місця проживання в м.Дрогобич, реєстрацію в Дрогобицькому Центрі зайнятості Відділ ДВС, всупереч ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», не повідомив. Проте, безпідставно не був притягнутий до відповідальності за порушення вимог ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». 03.04.2020 під час виконання ухвали Стрийського міськрайоннного суду від 08.04.2019 про розшук боржника, ОСОБА_5 був виявлений працівниками поліції за адресою: АДРЕСА_1 . У жовтні 2020 боржнику встановлено 3-ю групу інвалідності загального захворювання та призначено пенсію у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. 04.11.2020 ухвалою Дрогобицького суду задоволено подання виконавця Дрогобицького МРВ ДВС про примусовий вхід до житла ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 жив та був зареєстрований, для проведення опису та арешту майна, так як боржник рішення суду не виконував, в будинок виконавця не допускав, причини невиконання судових рішень не вказував. 24.12.2020 та 28.01.2021 державним виконавцем під захистом правоохоронців в примусовому порядку описано рухоме майно, яке належало ОСОБА_9 , та знаходилося за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 11134 грн. Вважає, що це була лише невелика частина майна, яке належало боржнику. Саме тому, 24.05.2023 постановою Верховного Суду задоволена касаційна скарга ОСОБА_10 на бездіяльність державного виконавця при проведенні опису 24.12.2020 та 28.01.2021. 17.07.2023 ухвалою Дрогобицького суду: 1) визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Дрогобицького відділу ДВС, що полягає у не проведенні належних виконавчих дій по опису та арешту майна боржник 2) зобов?язано державного виконавця Дрогобицького відділу ДВС провести у передбаченому законом порядку опис та арешт всього майна боржника. 12.03.2024 на електронну адресу ОСОБА_10 отримала відповідь з Дрогобицького відділу ДВС про те, що провести опис неописаного 2,5 роки тому майна, виконавцю не вдалося, так як після смерті батьків боржника у жовтні-листопаді 2021 року, власників будинку, будинок та майно, яке знаходилося в ньому, перейшли у власність іншої особи через відмову боржника ОСОБА_3 , спадкоємця першої черги, єдиної повнолітньої непрацездатної дитини батьків, від прийняття спадщини за законом. Оскільки боржник з жовтня 2020 визнаний інвалідом 3 групи загального захворювання, то на момент смерті своїх батьків - жовтень/листопад 2021 року, він був їх єдиною повнолітньою непрацездатною дитиною. Проте він не повідомив Відділ, що, як єдина повнолітня непрацездатна дитина померлих батьків, має беззаперечне право на спадкування спадщини за Законом, незалежно від змісту заповіту, що дозволило б Відділу примусово виконати частину судових рішень за рахунок опису, арешту та реалізації частини 2-х поверхового будинку з земельною ділянкою з адресою: АДРЕСА_1 . Незважаючи на порушення вимог Закону, знову не був притягнутий Відділом до відповідальності. 13.07.2022 ОСОБА_10 звернулася із заявою до Дрогобицького відділу ДВС, в якій просила звернутись до боржника з вимогою: надати інформацію про прийняття ним спадщини за законом, оскільки їй стало відомо про смерть батьків боржника восени 2021 року 29.07.2022 боржник, на вимогу Відділу, надав письмові пояснення, в яких вказав, що батьки за життя усунули його від права на спадщину. 25.08.2022 ОСОБА_10 звернулася із заявою до Дрогобицького Відділу ДВС, в якій просила зобов?язати боржника надати підтвердження усуненню його від спадкування, офіційно підтвердити свій матеріальний стан, притягти до відповідальності за порушення вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» - неповідомлення про зміни, які відбулися, та звернутися до Дрогобицької нотаріальної контори з приводу прийняття/неприйняття боржником спадщини. 07.09.2022 - боржник надав письмові пояснення, в яких вказав, що письмової відмови від прийняття спадщини він НЕ має. Проте, в квітні 2023, при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження №12015140110001351, внесеного до ЄРДР за ст.164 ККУ - злісне ухилення від сплати аліментів, в якому Позивачі визнані потерпілими, було виявлено особисту заяву боржника від 06.12.2021 про його відмову від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця. Отже, боржник в черговий раз умисно та свідомо: 1) надав для Відділу неправдиві дані про себе у заявах від 29.07.2022, від 07.09.2022, оскільки він свідомо відмовився від прийняття спадщини, тобто, вчинив активну дію - свідомо і умисно реалізував своє право на відмову від прийняття спадщини, 2) позбавив себе можливості добровільно виконати судові рішення і 3) перешкодив примусовому виконанню судових рішень Дрогобицьким відділом ДВС. 11.04.2023 ОСОБА_10 повторно звернулася із заявою до Відділу про притягнення боржника до відповідальності за надання неправдивих даних про відсутність відмови від прийняття спадщини. 17.04.2023 боржник втретє надав чергові пояснення, в яких втретє вказав неправдиві дані, що: 1) батьки за свого життя позбавили його права на спадкування 2) він не має письмової відмови від прийняття спадщини після батьків. 20.04.2023 Дрогобицький Відділ ДВС у межах ЗВП N 65188076, у відповідь на заяву ОСОБА_10 про притягнення боржника до відповідальності, встановленої Законом, звернувся до Дрогобицького районного відділу поліції з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення, яке підпадає під дію статті 382 ККУ - перешкоджання виконанню судового рішення. Для встановлення факту умисного невиконання судового рішення: 1) має важливе значення з?ясування питання про наявність реальної можливості його виконати. 2) достатньо підтвердити, що зобов?язана особа мала можливість, хоча б частково, виконати судове рішення, але без поважних причин НЕ зробила цього. 03.05.2023 ОСОБА_10 звернулася із заявою до Відділу про те,що повідомлення Відділу від 20.04.2023 не внесено до ЄРДР та просила оскаржити бездіяльність посадових осіб Дрогобицького райвідділу поліції у встановлений Законом термін. Аналогічна заява була подана і до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. В заяві посилалася на судову практику - судові рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, в яких було безліч аналогічних скарг посадових осіб інших відділів ДВС на бездіяльність відділів поліції щодо невнесень повідомлень ДВС до ЄРДР. 15.05.2023 державним виконавцем скеровано запит а Дрогобицький РВП ГУНП у Львівській області
щодо надання інформації про наслідки розгляду Дрогобицьким РВП ГУНП повідомлення про кримінальне правопорушення за ст.382 КК України Дрогобицького ВДВС від 20.04.2023 та надання відповідного витягу з ЄРДР щодо боржника ОСОБА_3 16.05.2023 - у Дрогобицькому відділі ДВС зареєстрована відповідь з Дрогобицького РВП від 05.05.2023 за №3678/52/01-23, в якій вказано, що : «відділом поліції відмовлено у внесенні до ЄРДР, відомостей, які вказані у повідомленні Відділу ДВС від 20.04.2023 Вих. №13137 (вх №3191 від 21.04.2023), через відсутність будь-яких ознак, що вказували б на наявність кримінального правопорушення». При цьому жодних посилань на норми закону, якою обґрунтована відмова, у відповіді не наведено. 03.06.2023 Дрогобицький Відділ ДВС у відповіді на заяву ОСОБА_10 від 03.05.2023 вказав, що: «у Відділу відсутні повноваження для оскарження бездіяльності посадових осіб Дрогобицького відділу поліції щодо невнесень повідомлень про вчинення кримінального правопорушення». 25.05.2023 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання доручення Департаменту ДВС надало ОСОБА_10 відповідь, в якій вказало, що «Законом не передбачено здійснення контролю органами державної виконавчої служби за діями правоохоронних органів». При цьому Управління не уточнило: яке відношення має «здійснення контролю за діями правоохоронних органів» - до ст.303 КПК України - оскарження заявником бездіяльності органу поліції щодо невнесення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, та чому іншими відділами ДВС, в т.ч. і у Львівській області, таке оскарження вчинялося, а Дрогобицьким відділом-заявником воно вчинитися не може. Крім цього, у відповіді було вказано, що: «В ході проведення виконавчих дій в межах 3ВП №65188076 з метою забезпечення виконання рішень суду до Дрогобицького РВП ГУНП виконавцями відділу ДВС скеровувались повідомлення: 15.04.2020 - повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ст.382 КК України по ВП №61698021 з виконання ВЛ №442/2224/19 Дрогобицького міськрайонного суду; 25.02.2021 - повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ст.382 КК України по виконавчому провадження №25780960, 13.01.2022 - повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за статтею 382 КК України по ЗВП №65188076. Згідно відповідей Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області: за виконавчим листом №442/2224/19 проводиться досудове розслідування, внесено в ЄРДР №12022141110000088 від 04.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбачено ч.3 ст.382 КК України, 2) за виконавчим листом №2-123/09 проводиться досудове розслідування, внесено в ЄРДР №12021141110000717 від 18.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбачено ч.3 ст.382 КК України. Проте, ці кримінальні провадження відкриті не за поданнями Дрогобицького відділу ДВС, а за ухвалами слідчих суддів Дрогобицького суду за заявами ОСОБА_10 , про що Позивач 1 неодноразово повідомляла державного виконавця : 1) від 20.12.2021, КП №12022141110000088, якою задоволено скаргу ОСОБА_10 на бездіяльність органу поліції щодо невнесення заяви ОСОБА_10 від 01.12.2021 про вчинення боржником кримінального правопорушення за ч.3 ст.382 КК України - невиконання судового рішення по справі №442/2224/19 (справа 442/9676/21); 2) від 17.09.2021, КП №12021141110000717, якою задоволено скаргу ОСОБА_10 на бездіяльність органу поліції щодо невнесення заяви Покос В від 04.09.2021 про вчинення боржником кримінального правопорушення за ч.3 ст.382 КК України - невиконання судового рішення по справі №442/2536/21- стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_10 пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 3185,06 євро за період 01.12.2017-22.06.2018, не відповідає дійсності і інформація, що : 1) за виконавчим листом №2-123/09 від 23.10.2009 проводиться досудове розслідування, внесено в ЄРДР №12021141110000717 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (відомості внесено на підставі ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області), оскільки КП №12021141110000717 стосується виконання ВЛ №442/2536/21 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 3185,06 євро за період 01.12.2017-22.06.2018, 2) за виконавчим листом №442/2224/19 від 25.03.2020 проводиться досудове розслідування, внесено в ЄРДР №12022141110000088 від 04.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, - т.я. державним виконавцем, за 2 роки до відкриття цього провадження, 15.04.2020, було скеровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення по ВП №61698021 з виконання ВЛ 442/2224/19. Вважає, що відповідач 1 повністю самоусунувся від виконання своїх обов?язків, покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. 25.12.2021; 19.01.2022; 23.03.2022; 01.12.2022; 22.12.2022; 16.01.2023; 03.05.2023 ОСОБА_10 скеровувала заяви до Відповідача 1, щоб в позасудовий спосіб з?ясувати усі обставини, що Відповідачем 1 не заперечується. Проте, усі дії були марними. 15.06.2023 ОСОБА_10 , як стягувач у ЗВП 65188076, звернулася зі скаргою на бездіяльність Відділу Поліції щодо невнесення повідомлення Дрогобицького Відділу ДВС від 20.04.2023 до ЄРДР 16.06.2023 ухвалою Слідчого Судді скарга ОСОБА_10 повернута без розгляду на тій підставі, що: ОСОБА_10 не є заявником, тому не має повноважень на таке оскарження, а тільки Дрогобицький Відділ ДВС, як Заявник, у відповідності до ст.303 КПК, наділений правом такого оскарження. Вважає, що ухвала слідчого судді Дрогобицького міськрайсуду від 16.06.2023 є першим беззаперечним підтвердженням повноважень Дрогобицького відділу ДВС звертатися до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Дрогобицького відділу поліції про невнесення повідомлення до ЄРДР. 19.06.2023 ОСОБА_10 звернулася до Дрогобицького суду зі скаргою на бездіяльність виконавця щодо не оскарження відмови Дрогобицького ВП про невнесення повідомлення Дрогобицького відділу ДВС від 20.04.2023 до ЄРДР у відповідності до ст.30З КК України. 30.06.2023 ухвалою Дрогобицького суду відмовлено у задоволенні скарги. Не погодившись з таким рішенням Суду, ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу. 20.02.2024 постановою Львівського апеляційного суду: скарга ОСОБА_10 задоволена, ухвала суду від 30.06.2023 скасована, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Кушнір С.Т. 11.03.2024 постанова від 20.02.2024 доставлена в особисті кабінети підсистеми «електронний суд». Проте, впродовж тривалого часу Відділ і не думав вчиняти жодних дій на її виконання. 15.04.2024 - ОСОБА_10 звернулася із заявою до Відділу, в якій просила надати пояснення щодо тривалого невиконання рішення Львівського апеляційного суду від 20.02.2024 та в максимально короткий строк виконати рішення Львівського апеляційного суду від 20.02.2024. 22.04.2024 - слідчий суддя Дрогобицького суду повернув скаргу Дрогобицького ВДВС щодо оскарження відмови Дрогобицького ВП про внесення поданої 20.04.2024 заяви про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР. Суд встановив, що жоднихвагомих причин, які б унеможливлювали подати скаргу в межах 10-денного строку Відділом не наведено, не наведено поважності причин неподання скарги в межах 10-и денного строку. Суд роз?яснив, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України. Державний виконавець була присутня у судовому засіданні при розгляді справи №442/3237/24, тому ще 22.04.2024 була обізнана з результатом розгляду її скарги. 25.04.2024 вказана ухвала суду внесена в АСВП 25780960 та її зміст став відомий ОСОБА_11 . Проте, державним виконавцем і далі не вчинялися жодні дії для того, щоб притягнути боржника до кримінальної відповідальності, встановленої Законом. У зв`язку з цим, ОСОБА_10 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в особі заступника начальника Дрогобицького відділу ДВС у Дрогобицькому районі Львівської області ЗМУ МЮ Кушнір С.Т. щодо неповідомлення Дрогобицького відділу поліції про вчинення боржником кримінального правопорушення, яке підпадає під дію статті 382 КК України, повторно 27.05.2024 - ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду скаргу ОСОБА_10 задоволено, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Кушнір С.Т., зобов?язано виконавця ОСОБА_12 повторно звернутися до Дрогобицького ВП із заявою про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України. 29.05.2024 на виконання вимог ухвали, Відповідачем 1 скеровано повідомлення про вчинення боржником ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке підпадає під дію статті 382 КК України. Проте, дане повідомлення знову не було внесено в ЄРДР. 19.06.2024 Відповідач 1 звернувся до Дрогобицького міськрайсуду зі скаргою, в якій просив зобов`язати Дрогобицький РВП ГУНП у Львів/обл внести до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення від 29.05.2024 та надати витяг з ЄРДР. 21.06.2024 ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайсуду (справа №442/5040/24) скаргу задоволено, зобов?язано слідчого Дрогобицького РВП ГУНП у Львів/обл: внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення згідно заяви начальника з Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області ЗМУ МЮ від 29.05.2024 та не пізніше, ніж через 24 години з моменту внесення таких відомостей, надати заявник витяг з ЄРДР та розпочати досудове розслідування. Станос на день звернення до суду з даним позовом, ухвала слідчого судді, у порушення вимог Положення про АСВІ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016, до АСВП 25780960 внесена не була, відсутні в АСВП і витяг з ЄРДР про внесення повідомлення державного виконавця від 29.05.2024. Матеріали ЗВП №65188076 не містять жодних постанов відділу поліції. Аналізуючи вищенаведене, позивачі прийшли до висновку, що впродовж 4-х років відповідач 1: свавільно діяв всупереч чинному законодавству - як Закону України «Про виконавче провадження», так і ЦПК України, умисно та свідомо ухилявся від свого безпосереднього обов?язку - у випадку невнесення відділом поліції повідомлень Відділу від 15.04.2020; 25.02.2021; 13.01.2022; 20.04.2023; ЄРДР, оскаржити бездіяльність органу поліції до слідчого судді у відповідності до КПК. Така тривала бездіяльність Відповідача 1 як органу примусового виконання судових рішень: вселила у боржника відчуття повної безкарності за умисне невиконання роками 22-х ! судових рішень, створила для Позивачів постійну стресову ситуацію через свавільне попрання їх прав умисним невиконанням органом примусового виконання рішень своїх прямих обов?язків. Позивач 1 вимушена, впродовж 4-х років, затрачати значні зусилля для захисту порушених законних прав як своїх, так і сина, Позивача 2, одноосібного власника аліментів у відповідності до ст.179 Сімейного Кодексу України: 1) численними зверненнями із заявами до усіх посадових осіб державної виконавчої служби, намагаючись, як стягувач, вирішити спір в позасудовий спосіб у відповідності до Закону 2) скаргами до Дрогобицького міськрайсуду на неправомірні дії Відповідача 1 3) скаргами до Львівського апеляційного суду.
В обгрунування заподіяння моральної шкоди покликаються на те, що така полягає у душевних стражданнях, яких зазнали і далі зазнають: 1) Позивач 1, як мати, яка впродовж 17 років не може добитися виконання судових рішень про стягнення аліментів на утримання сина, органом примусового виконання, постійно зазнає приниження, насмішок та зверхності від посадових осіб Відповідача 1, 2) син ОСОБА_13 , Позивач 2, як дитина, яка 17 років позбавлена щомісячного утримання від батька-боржника, як одноосібний власник грошових коштів (аліментів), присуджених судом на його утримання, у відповідності до Сімейного Кодексу України, які він впродовж 17 років НЕ може отримати через протиправну поведінку та постійну бездіяльність Відповідача 1, що підтверджується: 1) постановою Львівського апеляційного суду від 20.02.2024, якою визнано неправомірно бездіяльність державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби в особі заступника начальника Відділу Кушнір С.Т. (дод.12 ) 2) ухвалою Дрогобицького міськрайсуду від 27.05.2024, якою визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби в особі заступника начальника Відділу Кушнір С.Т., ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайсуду від 16.06.2023, якою підтверджено повноваження саме Дрогобицького ВДВС звертатися до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Дрогобицького відділу поліції про невнесення відомостей до ЄРДР, ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайсуду від 22.04.2024, якою підтверджено повноваження саме Дрогобицького відділу ДВС звертатися до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Дрогобицького відділу поліції про невнесення повідомленні до ЄРДР, оскільки скарга відповідача 1 повернута лише з причин пропуску строку на оскарження, а не через відсутність повноважень, ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайсуду від 21.06.2024 , якою задоволено скаргу Відповідача 1 на бездіяльність органу поліції через невнесення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, що повністю спростувало численні безпідставні заяви Відповідача 1 про відсутність повноважень на звернення з таким позовом до суду та підтверджує умисність дій Відповідача на свідоме невиконання своїх безпосередніх обов?язків. Судові рішення, прийняті ще 17 років тому, з 27.11.2007, десятиліттями не виконуютьсяю Заборгованість у 3ВП 65188076 становить: на користь ОСОБА_1 - 389800,31 грн та 27378,81 євро, в тому числі заборгованість по аліментах на утримання малолітнього сина 15597,35 євро, на користь держави - 20629,83 грн. Впродовж 2020-2024 рр. Відповідачем 1 не направлялись боржнику вимоги щодо виконання судових рішень, не застосовувалось жодних заходів впливу, в т.ч. і через повторне притягнення до відпрацювання суспільно-корисних робіт за несплату аліментів до досягнення боржником 60-річного віку, у 2022 році Дрогобицьким міськрайсудом 3 рази поверталося подання державного виконавця через неналежне його оформлення, що ще раз свідчить про умисність дій Відповідача 1- оберегти боржника від виконання рішення. Душевні страждання «виливалися» у: Позивача 1 через численні звернення до Дрогобицького відділу ДВС, до Західного міжрегіонального управління юстиції і до департаменту виконавчої служби, скаргах до суду як першої, так і апеляційної інстанції; Позивача 2 через безпідставне невиконання Відповідачем 1 роками своїх обов?язків. На даний час Відповідачем 1 проводиться погашення заборгованості шляхом стягнення 50% з пенсії боржника, яку він отримує у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, що становить 1180,50 грн. При такій мізерній щомісячній сумі погашення термін погашення існуючих заборгованостей становитиме 580 місяців або 48 років, що достеменно відомо Відповідачу 1, проте такий стан виконання судових рішень відповідача 1 повністю влаштовує. Відчуття душевних страждань роками: порушувало і порушує нормальні порушувало і порушує нормальні життєві відносини Позивачів, позбавляло і позбавляє Позивачів можливостей для реалізації їх буденних звичок і бажань, відносин з оточуючими людьми. Душевні страждання: руйнували і руйнують життєві плани щодо відпочинку, дозвілля, поточних справ і приватного життя, загострюють перебіг існуючих вікових хвороб Позивача 1 та провокують появу нових через постійні стреси, викликані неправомірними діями Відповідача 1. Тривалий час, понад 4 роки, Позивач 1, пенсіонерка за віком, змушена: скеровувати чималі додаткові зусилля для дій на відновлення їхніх з сином законних прав та інтересів, витрачати свій час не на сімейне життя, а на вивчення чинного законодавства, щоб протидіяти свавіллю Відповідача 1, представники якого є досвідченими юристами, мають профільну освіту, постійно працюють з нормами чинного законодавства, ознайомлені з усіма новими законами, тому мають можливість уникати відповідальності за свою бездіяльність, суттєво матеріально обмежувати себе через: сплату судових зборів, додаткових витрат на канцелярію, поштові витрати для надсилання копій скарг боржнику, сплату додатково затраченої електроенергії для написання і друк необхідних документів, вивчення чинного законодавства та судової практики, купівлю та ремонт необхідної комп?ютерної техніки та комплектуючих до неї. Їхні з сином душевні страждання є постійними, триваючими, пов?язуються із систематичною протиправною поведінкою та неправомірними діями Відповідача 1. Лише за останній рік у період 22.02.2023 - 25.07.2024 судами різних інстанцій прийнято: 6 судових рішень, в яких дії державного виконавця ОСОБА_12 визнано неправомірними при здійсненні розрахунків заборгованості по сплаті аліментів у ВП 25780960, 3 судові рішення, в яких визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Кушнір С.Т. стосовно не вчинення дій, передбачених Законом «Про виконавче провадження», для примусового виконання судових рішень, що є абсолютно недопустимо та підтверджує : або повну некомпетентність Відповідача 1 в особі державного виконавця заступника начальника Дрогобицького відділу ДВС у Дрогобицькому районі Кушнір С.Т., що є неможливим при її багаторічній посаді у керівництві Відділом 2, або умисність її дій, що є більш вірогідним, спрямованих на: свідоме затягування примусового виконання судових рішень у ЗВП №65188076, допомогу боржнику, якщо не уникнути повної сплати заборгованості, то повністю уникнути встановленого Законом покарання за невиконання судових рішень. Наведені вище судові справи, в яких дії посадової особи, Відповідача 1, визнавалися неправомірними: не є якоїсь надзвичайної складності, не вимагають якихось надзвичайних знань, базуються тільки на чинному Законі України «Про виконавче провадження» та інструкції з примусового виконання рішень, в жодному судовому рішенні немає посилання на порушення вимог інших законів, окрім Закону України «Про виконавче провадження». Тому така поведінка Відповідача 1 - впродовж років! боротися за уникнення покарання для боржника, є надзвичайно цинічною. Заподіяння позивачам моральної шкоди, пов?язаної з порушенням їх законних прав: знайшли своє підтвердження в процесі розгляду вказаних вище цивільних справ, численними судовими рішеннями встановлені численні неправомірні дії Відповідача 1 в процесі виконання судових рішень про стягнення коштів, додатково підтверджені, у відповідності до висновку Великої Палати Верховного Суду (справа 910/6355/20) судовими рішеннями по взаємопов?язаних справах, наведених вище, тому наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для задоволення позовних вимог Позивачів в частині відшкодування моральної шкоди. А, зважаючи на: свавільний характер таких порушень - свідомо діяти всупереч своїх посадових обов?язків, їх постійну систематичність - незважаючи на попередні прийняті судами рішення, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках Позивачів - через постійні судові справи, та для запобігання повторенню такого свавілля в майбутньому, розмір моральної шкоди має бути відповідним, враховувати як вік Позивачів, так і глибину їх постійних душевних страждань Верховний Суд при розгляді справи 818/607/17 дійшов висновку про те, що: Тривале невиконання державним виконавцем рішення суду завдають моральної шкоди через негативні емоції, а тому особа має право на її відшкодування. Негативні емоції перебувають у причинно-наслідковому зв?язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди шляхом тривалого невиконання судового рішення.
Процесуальні дії суду:
Ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.09.2024.
28.08.2024 представник Державної казначейської служби України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов заперечує просить в задоволенні такого відмовити. Зазначає, що Казначейство, яке залучено до цієї справи в якості відповідача не в змозі використати зазначені вище права учасника судового процесу, тому що згідно зі своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і н володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначе6йську службу України, затв.постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 і не несе відповідальності за протиправні дії чи бездіяльність інших юридичних осіб, а відшкодування шкоди, здійснюється з врахуванням норм Цивільного кодексу України. Казначейство не було учасником спірних правовідносин, прав та законних інтересів позивача не порушувало та не володіє будь-якими відомостями щодо підстав та предмета позову, відтак не може надати суду будь-які докази, що стосуються справи. Вважає, що належними відповідачем у даній справі є Держава в особі органів, якими позивачам заподіяна шкода, але не Казначейство. Вважає, що позивачами безпідставно визначено спосіб відновлення порушеного на їх думку права стягненням з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивачів по 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями/бездіяльністю Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області, оскільки такий є необґрунтованим і не відповідає встановленому законом способу захисту. Щодо відшкодування завданої моральної шкоди, зазначає, що позивачі повинні довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Вважає, що зазначені вимоги позивачами не дотримано, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Зазначає, що мотиви позову обгрунтовуються та зводяться до загальних фраз і не підкріплюються жодними належними доказами, які б підтверджували понесення таких моральних втрат та вказували на причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та протиправними діями відносно позивача. Вважає, що позивачами належними та допустимими доказами не доведено факту та розміру завданої їм моральної шкоди внаслідок неправомірної бездіяльності органу ДВС, що є його процесуальним обов`язком.
28.08.2024 Дрогобицьким відділ Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано до суду відзив на позовну заяву, яким позов заперечує, просить в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування заперечень покликається на те, що станом на 23.08.2024 залишок заборгованості по зведеному виконавчому провадженні №65188076 становить загальну суму 410328,14 грн. та 27327,07 євро в тому числі на користь ОСОБА_1 , - 389800,31 грн. та 27327,07 євро. Зазначає, що виконавче провадження №25780960 з виконання виконавчого листа №2-123/09, виданого 23.10.2009 Дрогобицьким міськрайонний судом Львівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.10.2009 і до досягнення ним повноліття, перебуває на виконанні з 11.04.2011. Виконавчий лист прийнято до виконання на підставі заяви ОСОБА_1 про повторне відкриття виконавчого провадження. У період з 11.04.2011 виконавче провадження №25780960 перебувало на виконанні: з 11.04.2011 по 11.12.2014 у Дрогобицькому МРВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, з 11.12.2014 по 09.03.2016 у Трускавецькому МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, з 09.03.2016 по 15.12.2017 у Дрогобицькому МРВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, з 18.12.2017 по 18.11.2020 у Стрийському МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), з 19.11.2020 перебуває на виконанні у Дрогобицькому ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а тому матеріали виконавчого провадження формувались різними органами ДВС. 18.11.2020 Стрийським міськрайонним відділом ДВС ЗМУМЮ (м.Львів), у якого перебувало на виконанні, передано до Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ЗМУМЮ (м.Львів) виконавче провадження АСВП №25780960, яке прийняті державним виконавцем Харів М.І., у якої перебували на виконанні інші виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_14 22.06.2018 закінчився встановлений строк для стягнення аліментів згідно виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду №2-123/09 від 23.10.2009 - у зв?язку з досягненням дитиною повноліття. Проте, станом на 22.06.2018 була наявна заборгованість по аліментах. 16.04.2021 виконавчі провадження провадження об?єднано у зведене виконавче N?65188076 та передано для подальшого виконання старшому державному виконавцю Федурко Н.В., у якого перебувало на виконанні АСВП №61698021 і в межах якого вчинялись виконавчі дії. 19.04.2021 до зведеного виконавчого провадження приєднано АСВП №25780960. До 16.04.2021 у старшого державного виконавця Відділу перебувало виконавче провадження № 61698021 з виконання виконавчого листа №442/2224/19, виданого 25.03.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 8941,33 євро та 248,45 грн., по якому вчинялись виконавчі дії, а саме: 15.04.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про розшук майна боржника - транспортного засобу автомобіля АЗЛК - 407, 1958 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який значився зареєстрованим за боржником. 04.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку з метою виявлення відкритих картрахунків, скеровано у 14 банківських установ та 2 банки - учасники електронного документообігу. Згідно отриманих відповідей, на ім`я боржника наявні відкриті картрахунки у АБ «Укргазбанк» та АТ КБ «ПриватБанк». Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 04.11.2020 у справі №442/2224/19 задоволено подання старшого державного виконавця відділу та надано дозвіл на примусове проникнення до будинку АДРЕСА_1 з метою огляду, опису та накладення арешту на виявлене майно ОСОБА_14 24.12.2020 та 28.01.2021 державним виконавцем в присутності залучених працівників поліції проведено опис та арешт рухомого майна (меблі та предмети домашнього вжитку). 19.04.2021 ДП «СЕТАМ» у формі електронного документообігу скеровано заяви з відповідними пакетами документів для передачі на реалізацію арештованого рухомого майна ОСОБА_14 . На електронних торгах, які відбулися 29.04.2021, 30.04.2021, 05.05.2021 реалізовано частину арештованого майна на суму 3781,95 грн. Не реалізоване тричі на електронних торгах майно запропоновано залишити за собою ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням. Постановами та актами про передачу від 11.06.2021 та 29.06.2021 ОСОБА_1 передано нереалізоване майно, а саме: стільці в кількості 4 шт., м`які крісла в кількості 2 шт, 2 ліжка та 2 дивани, на загальну суму 1959 грн. Однак, за погодженням стягувача та боржника майно залишилось у ОСОБА_16 , а ОСОБА_1 перераховано боржником вартість даного майна на день передачі його на реалізацію в сумі 3918 грн, які зараховано в рахунок погашення заборгованості по аліментах за липень 2021 по у межах виконавчого провадження №25780960. На підставі протоколу державного виконавця, начальником відділу ДВС винесено постанову про притягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.188-13 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. в дохід держави. 15.04.2020 до Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області скеровано повідомлення про вчинення ОСОБА_14 кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України за фактом невиконання рішення суду по ВП №61698021 з виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №442/2224/19. 14.07.2020 до Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області скеровано запит щодо результатів розгляду повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 15.04.2020 відносно ОСОБА_14 . Згідно відповіді Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області №10407 від 13.08.2020, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення долучено матеріалів кримінального провадження №12019140110002043 від 02.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України. В ході проведення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження з метою забезпечення виконання рішень суду до Дрогобицького РВП ГУНП Львівській області державними виконавцями відділу ДВС скеровували повідомлення: 25.02.2021 - повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за статею 382 КК України по виконавчому провадження №25780960. 13.01.2022 - повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за статтею 382 КК України по зведеному виконавчому провадженні №65188076. 20.04.2023 до Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області скеровано повідомлення про кримінальне правопорушення за ст.382 КК України за фактом відмови ОСОБА_14 від прийняття обов?язкової частки у спадковому майні по зведеному виконавчому провадженні №65188076. Згідно листа Дрогобицького в ГУНП у Львівській області від 05.05.2023 за результатами перевірки прийнято рішення про відсутність ознак злочину та неможливістю внесення відомостей до ЄРДР. 29.05.2024 повторно Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області скеровано повідомлення про кримінальне правопорушення за ст.382 КК України за фактом відмови ОСОБА_14 від прийняття обов?язкової частки у спадковому майні по зведеному виконавчому провадженні №65188076. Згідно листа Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області від 11.06.2024 за результатами перевірки прийнято рішення про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв?язку з цим внесення відповідної інформації до ЄРДР. У зв?язку з даними обставинами та відповідно до висновків постанови Львівського апеляційного суду від 20.02.2024 по справі №442/4223/23, 20.06.2024 відділом ДВС скеровано до Дрогобицького міськрайонного суду скаргу на бездіяльність Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 21.06.2024 по справі №442/5040/24 скаргу відділу ДВС задоволено та зобов?язано слідчого Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення згідно заяви Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області від 29.05.2024.Таким чином, державними виконавцями відділу ДВС, в межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження» скеровано до органу поліції повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за фактом невиконання боржником ОСОБА_14 рішень судів, як в окремих виконавчих провадженням ВП №61698021, ВП №25780960, які приєднані до зведеного виконавчого провадження, так і по зведеному виконавчому провадженні №65188076. Згідно відповідей Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області повідомлення про вчинення кримінального провадження відносно ОСОБА_14 долучались до матеріалів кримінальних проваджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України по яких здійснюється досудове розслідування. У виконавчих провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_14 стягувачем являється ОСОБА_1 , ухвали про заміну сторони у будь-якому виконавчому провадженні, а саме стягувача ОСОБА_1 на ОСОБА_2 судами не приймались. З таких підстав, вважає, що у ОСОБА_2 відсутні правові підстави на звернення до суду з даним позовом. Вважає, що позивачами не доведено, що внаслідок прийняття судами рішень щодо визнання дій державного виконавця неправомірними щодо неоскарження відмови органу поліції стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР від 23.04.2023, їм завдано моральну шкоду та причинно-наслідковий зв?язок між діями (бездіяльністю) відповідача й завданою моральною шкодою. Крім того, вказаними судовими рішеннями не встановлено протиправних дій або бездіяльності Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, пов?язаних з тривалим невиконанням рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів. Зазначає, що позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів того, що після відновлення його порушеного права, судовим рішенням було встановлено факт заподіяння позивачам шкоди неправомірними діями державним виконавцем Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а тому вина державного виконавця у спричиненні позивачу моральної шкоди не є доведеною. У зв`язку наведеним вважає, що заявлені позивачами позовні вимоги не грунтуються на законі, що є підставою для відмови у позові.
03.09.2024 ОСОБА_1 , подано до суду відповідь на відзиви, в якому зазначає, що у відзивах не спростовані ті позовні вимоги, які заявлені позивачами у справі. Зокрема, не додано підтвердження того, що витяги з ЄДРД, які долучені Відповідачем 1 мають хоча б якесь відношення до їх повідомлень до Відділу поліції про вчинення кримінального правопорушення. З таких підстав, вважає, що відзиви мають бути відхилені, а позовні вимоги задоволені.
09.09.2024 підготовче судове засідання відкладено за клопотанням сторін на 11.10.2024.
Ухвалою суду від 11.10.2024 підготовче провадження в справі, призначено справу до судового розгляду на 05.11.2024.
ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві. В доповнення заявлених позовних вимог зазначає про те, що ДВС повинна виконувати судові рішення, а не стягувач бігати до виконавчої служби. З 2020 року робила все можливе, щоб виконавець виконав свою роботу. Це дуже нервово і неправильно, що вона постійно ходила і принижувалася. Бездіяльність відповідача ДВС встановлено рішеннями суду, оскаржуючи бездіяльність виконавців, пройшла всю дорогу від виконавця і до Міністерства юстиції. Просить про адекватне відшкодування моральної шкоди, безлічі свого часу, зусиль, стресів. Довгий період часу вона здійснювала догляд за лежачою мамою, а тепер свекрухою, і не дивлячись на це, повинна була відволікатися і просити ДВС зробити свою роботу. Просить взяти до уваги тривалість порушень відповідача, безліч її звернень і прохань виконати рішення суду про стягнення аліментів, яке фактично невиконане протягом 18 років. Життя людини безцінне і дуже коротке. Внуки та інші члени її сім`ї, були обділені її увагою через безкінечні суди у зв`язку з бездіяльністю ДВС. З таких підстав, просить позов задоволити.
ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, оскільки на даний час він знаходиться за межами України, є студентом денної форми навчання Сілезьського університету Республіки Польща. Навчання відбувається щоденно в першій половині дня, а тому у нього немає можливості особисто брати участь в судовому процесі. Позов підтримує повністю, просить такий задоволити.
Представник ДВС в судовому засіданні позов заперечила з підстав, викладених у відзиві. Просить взяти до уваги, що стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 досяг повноліття, а тому стягнення відбувається в загальному порядку. Вважає, що право позивача відновлено, а тому підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
Представник Державної казначейської Служби України в судове засідання повторно не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте скористався своїм правом на подання відзиву.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.
Судом встановлено, що у Дрогобицькому відділі державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №6518806 про стягнення боргу з ОСОБА_14 , до складу якого входять 21 виконавче провадження, а саме:
-№25780960 щодо виконання виконавчого листа №2-123/09, виданого 23.10.2009 Дрогобицьким міськрайонний судом Львівської області про стягнення аліментів з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.10.2009 і до досягнення ним повноліття, яке надійшло з Стрийського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів), по якому державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) 19.11.2020 винесено постанову про прийняття виконавчого провадження;
-№61848238 щодо виконання виконавчого листа №442/7649/19, виданого 13.04.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку щомісячно, на час навчання сина у Сілезькому університеті Республіки Польща, але не більше, ніж до досягнення ним 23-річного віку, починаючи з 10.04.2020, по якому державним виконавцем 15.04.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№61698021 щодо виконання виконавчого листа №442/2224/19, виданого 25.03.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 8941,33 євро та 248,45 грн., по якому державним виконавцем 01.04.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№62224239 щодо виконання виконавчого листа №442/453/20, виданого 25.05.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 270,80 грн., по якому державним виконавцем 02.06.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№63797541 щодо виконання виконавчого листа №442/3994/20, виданого 30.11.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 6985,50 грн., по якому державним виконавцем 03.12.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№64004373 щодо виконання виконавчого листа №442/1562/19, виданого 16.12.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 150431,88 грн. пені, по аліментах, по якому державним виконавцем 29.12.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№64747885 щодо виконання виконавчого листа №442/7615/20, виданого 01.03.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 6434,49 грн. по якому державним виконавцем 10.03.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№64747631щодо виконаннявиконавчого листа№442/3633/20,виданого 01.03.2021Дрогобицьким міськрайоннимсудом Львівськоїобластіпро збільшення розміру індексації аліментів, що стягуються з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.12.2018 з 1128,20 грн. до 2775,64 грн. по якому державним виконавцем 10.03.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№60180650 щодо виконання постанови №1/15.7-38/2019, виданої Дрогобицьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про стягнення з ОСОБА_14 на користь держави 3400 грн. штрафу, по якому державним виконавцем 01.10.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№61023057 щодо виконання постанови №3/15.7-38/2019, виданої Дрогобицьким міськрайонним відцілом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про стягнення з ОСОБА_14 на користь держави 3400 грн. штрафу, по якому державним виконавцем 22.01.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№61170977 щодо виконання постанови №4/15.7-38/2019, виданої Дрогобицьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про стягнення з ОСОБА_14 на користь держави 3400 грн. штрафу, по якому державним виконавцем 11.02.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№63040305 щодо виконання постанови №1/18.7-18/2020, виданої Дрогобицьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про стягнення з ОСОБА_14 на користь держави 3400 грн. штрафу, по якому державним виконавцем 15.09.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№62446639 щодо виконання виконавчого листа №442/2224/19, виданого 25.03.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь держави 2444,83 грн. судового збору, по якому державним виконавцем 22.07.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№63851679 щодо виконання виконавчого листа №442/3994/20, виданого 30.11.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь держави 840,80 грн. судового збору, по якому державним виконавцем 10.12.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№64396702 щодо виконання виконавчого листа №442/1562/19, виданого 16.12.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь держави 840,80 грн. судового збору, по якому державним виконавцем 11.02.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№65437865 щодо виконання виконавчого листа №442/3633/20, виданого 25.03.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь держави 820,40 грн. судового збору, по якому державним виконавцем 20.05.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№66044623 з примусового виконання виконавчого листа №442/2021/21, виданого 31.05.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 2379,85 грн., по якому державним виконавцем 12.07.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№66044112 з примусового виконання виконавчого листа №442/2616/21, виданого 30.11.2020 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 2775, 64 грн., по якому державним виконавцем 12.07.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№67165392 з примусового виконання виконавчого листа №442/2616/21, виданого 06.07.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 908,00 грн. судового збору на користь держави, по якому державним виконавцем 18.10.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№67157873 з примусового виконання виконавчого листа №442/2536/21, виданого 26.07.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 1073,00 грн. судового збору на користь держави, по якому державним виконавцем 21.10.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
-№66428109 з примусового виконання виконавчого листа №442/2536/21, виданого 26.07.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнути з ОСОБА_14 в користь ОСОБА_1 3185,06 євро (що еквівалентно 107270,80 грн) пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2017 по 15.03.2021, згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.07.2009 по якому державним виконавцем 09.08.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до листа Дрогобицького Відділу ДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.07.2024 №34841 станом на 01.07.2024 залишок заборгованості по зведеному виконавчому провадженні №65188076 становить загальну суму 410328,14 грн. та 27378,81 євро, в тому числі на користь ОСОБА_1 389800,31 грн. та 27378,81 євро, на користь держави 20629,83 грн.
Як вбачається з представлених суду матеріалів, зокрема з листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області №54860/П-11611/20.3.2 від 03.05.2023 та самих повідомлень, в ході проведення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження з метою забезпечення виконання рішень суду до Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області державними виконавцями відділу ДВС скеровувались повідомлення від:
1)15.04.2020 про вчинення кримінального правопорушення за статтею 382 КК України по ВП №61698021 з виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №442/2224/19 про стягнення з ОСОБА_14 в користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 8941,33 євро та 248,45 грн.;
2)25.02.2021 про вчинення кримінального правопорушення за статтею 382 КК України по виконавчому провадження №25780960 з примусового виконання виконавчого листа №2-123/09, виданого 23.10.2009 Дрогобицьким міськрайонний судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_14 в користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 1/3 всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.10.2009 і до досягнення ним повноліття;
3)13.01.2022 про вчинення кримінального правопорушення за статтею 382 КК України по зведеному виконавчому провадженні №65188076 про стягнення боргу з ОСОБА_14 , до складу якого входять 21 виконавче провадження.
На вказані вище повідомленні ДВС отримано відповіді від Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області: - за виконавчим листом N?442/2224/19 проводиться досудове розслідування, внесено в ЄРДР N?12022141110000088 від 04.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.382 КК України; за виконавчим листом №2-123/09 проводиться досудове розслідування, внесено в ЄРДР №12021141110000717 від 18.09.2021 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.382 КК України.
Згідно відповіді Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області від 04.04.2023: за виконавчим листом №2-123/09 від 23.10.2009 проводиться досудове розслідування внесено в ЄРДР N?12021141110000717 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України (відомості внесено на підставі ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області); повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ст.382 КК України по зведеному виконавчому провадженні №65188076 від 13.01.2022 долучено до матеріалів кримінального правопорушення внесено в ЄРДР №12021141110000717; за виконавчим листом №442/2224/19 від 25.03.2020 проводиться досудове розслідування, внесено в ЄРДР №12022141110000088 від 04.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.382 КК України.
20.04.2023 до Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області скеровано повідомлення за фактом вчинення ОСОБА_14 кримінального правопорушення за статтею 382 КК України по зведеному виконавчому провадженні №65188076.
05.05.2023 Дрогобицьким РВП ГУНП у Львівській області на вищевказане повідомлення надано відповідь листом про те, що за результатами проведеної перевірки прийняте рішення про відсутність будь-яких ознаків, що вказували б на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв`язку з цим внесення відомостей до ЄРДР.
Державним виконавцем 15.05.2023 скеровано запит в Дрогобицький РВП ГУНП у Львівській області щодо надання інформації про наслідки розгляду Дрогобицьким РВП ГУНП у Львівській області повідомлення про кримінальне правопорушення за ст.382 КК України Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області ЗМУМЮ від 20.04.2023 та надання відповідного витягу з ЄРДР щодо боржника ОСОБА_14 .
03.05.2023 ОСОБА_1 на підставі своєї заяви звернулась до Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якій просила звернутись до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого, прокурор, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, у зв`язку з тим, що вищевказане повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР внесено не було.
Дрогобицький відділ ДВС у Дрогобицькому районі Львівської області листом від 09.06.2023 №22073 надав відповідь ОСОБА_1 на її вищевказане звернення та повідомив, що 16.05.2023 до Відділ ДВС надійшла інформація Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області №3678/52/01-23 про те, що за результатами проведеної перевірки прийнято рішення про відсутність будь-яких ознак, що вказували б на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв?язку з цим внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Та зазначено, що у Законі України «Про виконавче провадження» відсутні повноваження (права та обов`язки виконавця) на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/4135/23, провадження №1-кс/442/2735/2023 від 16.06.2023 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повернуто заявнику, оскільки із заявою про вчинення кримінального правопорушення 20.04.2023 звернулась уповноважена особа Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) і, відповідно, саме вона має передбачене Законом право на звернення до слідчого судді з даною скаргою, а ОСОБА_1 не є особою, яка має право звертатись до слідчого судді з даною скаргою.
Ухвалою слідчого Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.04.2024 скаргу Дрогобицького відділу ДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невнесення поданої 20.04.2023 заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, повернуто скаржнику у зв`язку з пропуском строку для подання такої скарги та відсутності поважності причин для поновлення такого.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.05.2024 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С.Т. щодо неповідомлення Дрогобицького відділу поліції про вчинення боржником кримінального правопорушення, яке підпадає під дію статті 382 КК України повторно. Зобов`язано державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушнір С.Т. повторно звернутися до Дрогобицького ВП із заявою про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України.
29.05.2024 начальник Дрогобицького Відділу ДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Н.Савчин зверталась до Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області із повідомлення про кримінальне правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, а саме невиконання ОСОБА_14 зведеного виконавчого провадження №65188076 про стягнення з нього боргу на загальну суму 410430,14 грн. та 27535,19 євро.
11.06.2024 Дрогобицьким РВП ГУНП у Львівській області повідомлено начальника Дрогобицького Відділу ДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Н.Савчин листом про те, що її звернення зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» за №5587 від 29.05.2024. В результаті проведеної перевірки встановлено, що згідно ст.53аконуУкраїни "Провиконавче провадження"примусове виконаннярішень покладаєтьсяна органидержавної виконавчоїслужби (державнихвиконавців)та упередбачених цимзаконом випадкахна приватнихвиконавців,правовий статуста організаціядіяльності якихвстановлюються ЗакономУкраїни "Прооргани таосіб,які здійснюютьпримусове виконаннясудових рішеньі рішеньінших органів".У зв?язкуз відсутністюданих,які бвказували нанаявність кримінальногоправопорушення танеможливістю узв?язку зцим внесеннявідповідної інформаціїдо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань поданому фактуперевірку припинено.Також згідност.16Закону України"Прозвернення громадян"скарга надії чирішення органудержавної влади,органу місцевогосамоврядування,підприємства,установи,організації,об?єднання громадян,засобів масовоїінформації,посадової особиподається упорядку підлеглостівищому органуабо посадовійособі,що непозбавляє громадянинаправа звернутисядо судувідповідно дочинного законодавства,а вразі відсутностітакого органуабо незгодигромадянина.
Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.06.2024 задоволено скаргу в.о.начальника Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на бездіяльність слідчого Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, зобов`язано слідчого Дрогобицького РВП ГУНПу Львівській області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення згідно заяви начальника Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.05.2024 не пізніше ніж через 24 години з моменту внесення таких відомостей, надати заявнику витяг з ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
Постановою Львівського апеляційного суду у справі №442/4223/23, провадження №22-ц/811/2110/23 від 20.02.2024 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця в особі начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районіЛьвівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів)Кушнір Світлани Тадеївни щодо неоскарження відмови Дрогобицького відділу поліції ГУНП у Львівській області стосовно невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.04.2023 року. Зобов`язати державного виконавця - начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Кушнір Світлану Тадеївну вчинити зазначені в мотивувальній частині цієї постанови дії з виконання зведеного виконавчого провадження № 65188076.
У зазначеній постанові суду встановлено, що прямої заборони на звернення державних чи приватних виконавців, які здійснюють примусове виконання судових рішень, на оскарження бездіяльність органу досудового розслідування щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР законодавством, яке регулює порядок здійснення виконавчих дій, чинним законодавством не передбачено. Враховуючи, що відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, зобов`язаний використовувати усі надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб , колегія суддів вважає, що суд дійшов до необгрунтованого висновку, що дії державного виконавцяДрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Львів), які полягають в неоскарженні відмови у внесеннівідомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця.
Сторонами визнано та не заперечується той факт, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до виконавців з відповідними заявами, скаргами з метою належного та своєчасного виконання рішень судів. На підтвердження зазначеного позивачкою представлено суду: заяви від 01.12.2022, 22.12.2022, скаргу від 16.0.12023, заяви від 23.03.2023, 08.08.2023.
Крім цього, з листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області №54860/П-11611/20.3.2 від 03.05.2023 вбачається, що начальником Управління проводилась перевірка зведеного виконавчого провадження №65188076 і за результатами якої винесено постанову №65188076/5 від 19.05.2021 про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування матеріалів, за результатами якої притягнено старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурка Н.В. до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Поряд з цим, Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом-контролем від 14.04.2023 доручено начальнику Відділу Савчин Н.В. забезпечити контроль за подальшим виконанням даного зведеного виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону.
Відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зістаттею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.5 ст.124Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і уст.18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
При цьому, за змістом ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.4 ст.10 ЦПК України, при розгляді справ суд застосовує Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свободі протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантовано право кожного на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, невід`ємною частиною якого є принцип правової визначеності (певності), що включає в себе дотримання остаточності судового рішення.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на суд стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, аби остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, п.43; рішення від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України», заява № 67534/01, п.42; рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява №40450/04, п.51).
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.06.2004 у справі «Півень проти України» (заява №56849/00, п.35) вказано, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також, захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, випливає однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Як зауважує Європейський суд з прав людини в пункті 23 рішення по справі «Матківська проти України» від 12.03.2009 року (заява № 38683/04), реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Відповідно до норм ст.1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) роз`яснень у п.13 узагальнення судової практики розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 №24-152/0/4-13 державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до положення ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Частиною 2 ст.1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 частини 2 статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, не відступаючи від висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17), зроблено висновок про те, що «…належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав …».
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).
Враховуючи вищенаведене, суд вбачає неправомірну бездіяльність Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у виконанні вищевказаного виконавчого провадження, оскільки таку встановлено як постановою Львівського апеляційного суду від 20.02.2024, так і за результатами проведеної перевірки.
Вищевказана бездіяльність знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку і завданої позивачам шкодою.
Суд виходить з того, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що : адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров?я потерпілого (п. 56).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до вимог ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як судом уже зазначалась, протиправна бездіяльність Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) встановлена як постановою Львівського апеляційного суду від 20.02.2024, так і за результатами проведеної перевірки, а тому відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України ця обставина доказуванню не підлягає.
Згідно ч.1 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи стягувачем у більшості з виконавчих проваджень є ОСОБА_1 і саме вона звертається із відповідними скаргами, заявами, скерованими на своєчасність та ефективність виконання виконавчих проваджень.
Суду не представлено жодних доказів на підтвердження участі ОСОБА_2 у даних виконавчих провадженнях, а також шкоди завданої протиправою бездіяльністю відділом ДВС.
Враховуючи вищенаведене, суд визнає факт заподіяння позивачці ОСОБА_1 моральної шкоди бездіяльністю державного виконавця, яка полягає у тому, що вона зазнала душевних страждань, пов`язаних із несвоєчасним виконанням судових рішень, в тому числі й про стягнення аліментів на дитину, а також у зв`язку з тим, що вона вимушена була неодноразово звертатись до державної виконавчої служби, суду із клопотанням та скаргами, що також їй завдало душевних страждань та переживань, проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задоволити частково та стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
Разом з тим, суд враховує, що невиконання виконавчих проваджень не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника, відомості про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з неможливістю його виконання відсутні. Невиплачені позивачу кошти на виконання судового рішення, ухваленого на її користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах: від 23 грудня 2019 року у справі № 752/4110/17 (провадження № 61-20325св18), від 12 березня 2020 року у справі № 757/74887/17-ц (провадження № 61-11090св19) та від 03 червня 2020 року у справі № 642/3839/17 (провадження № 61-37856св18), від 12 серпня 2020 року у справі № 761/7165/17 (провадження № 61-20203св19).
З приводу покликань Державної казначейської служби України про те, що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки жодних протиправних дій чи бездіяльності щодо позивачів не вчиняв, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Дрогобицький відділ Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року по справі № 200/8310/18 (провадження № 61-14033св20), а також у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд у справі справа № 545/2344/20, провадження № 61-9384св21 від 01.09.2021 у таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст.141ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 757 грн.
Керуючись 2,10,12, 13,81, 141, 258, 259, 264, 265, 352 ЦПК України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 757 (сімсот п`ятдесят сім) гривень судових витрат в дохід держави.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідачі: Дрогобицький відділ Державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 35019539, адреса: Львівська область, м.Дрогобич, вул.22 Січня, 43.
Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, адреса: м.Київ, вул.Бастіонна, 6.
Повний текст рішення складено 15.11.2024.
Суддя Павлів З.С.
Суд | Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2024 |
Оприлюднено | 18.11.2024 |
Номер документу | 123037364 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
Павлів З. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні