Рішення

від 14.11.2024 по справі 445/1496/24

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/1496/24

провадження № 2-о/445/122/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М.В.

секретаря судового засідання Назар С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки.

В позовній заяві заявник вказав, що 01.08.2009 року між ним, ОСОБА_1 та заінтересованою особою ОСОБА_2 в Куровицькій сільській раді Золочівського району Львівської області було зареєстровано шлюб. У шлюбі в них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про-д народження від 28.09.2017 р., видане Виконавчим комітетом. Куровицької сільської ради Золочівського району Львівській області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження від 18.08.2020 р., видане Виконавчим комітетом Куровицької сільської ради Золочівського району Львівській області. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 07.11.2022 р., яке набуло законної сили, шлюб між подружжям розірвано, визначено місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , а неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір`ю - ОСОБА_2 . Неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована та проживає з заявником в АДРЕСА_1 . Квартира, де вони проживають, складається із чотирьох житлових кімнат, дитині забезпечені всі умови, необхідні для її проживання, розвитку, навчання та проведення дозвілля. ОСОБА_1 являється суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, здійснює діяльність у сфері торгівлі фармацевтичними товарами, має дохід, достатній для утримання доньки, забезпечення її всім необхідним. Ще з початку 2022 року заінтересована особа ОСОБА_2 разом з молодшим сином переїхала проживати окремо, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 залишилися проживати з заявником та перебуває виключно на його утримані та вихованні. ОСОБА_2 отримала дозвіл на проживання в Республіці Польщі, влаштувала своє особисте життя, донькою не цікавиться, жодної участі у їх вихованні не приймає, жодного утримання не надає, доньку не навідує, з нею не спілкується, проти її проживання з ОСОБА_1 ніколи не заперечувала та не заперечує. Навчанням дитини, участю у шкільному життя дитини, її позашкільною освітою займається виключно батько, мати такої участі не приймає. Таким чином, малолітню доньку ОСОБА_5 , 2017 р.н. виховує та утримує ОСОБА_1 , як батько, одноосібно та самостійно без участі матері. Заявник вказує, що встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої доньки має юридичне значення та потрібне для безперешкодної реалізації, як його особистих прав, так і прав та охоронюваних законом інтересів малолітньої дитини, зокрема, права на його переміщення разом з дитиною без нотаріальної згоди матері, заходів щодо лікування дитини, оздоровлення, можливої зміни місця проживання та розвитку дитини в безпечних умовах, інших прав, реалізація яких вимагає встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини тощо.Ухвалою суду від 05.07.2024 відкрито провадження в справі та призначено її розгляд у порядку окремого провадження на 26.09.2024.

Заявник, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву, якою просив розгляд справи проводити без його участі, позов підтримує.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, однак була повідомленна про розгляд справи і проведення судового засідання належним чином, про що свідчить корішок рекомендованого повідомлення про вручення з позначкою «вручено особисто».Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Глинянської міської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явилася, подала заяву, якою просила розгляд справи проводити без їх участі, проти задоволення позову не заперечує.

Заява обґрунтована тим, що 01.08.2009 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, а рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 07.11.2022 вказаний шлюб розірвано.

Від шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_5 у заявника та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 28.09.2017 видане Виконавчим комітетом Куровицької сільської ради Золочівського району Львівської області.Згідно з рішенням Золочівського районного суду Львівської області № 445/822/22 від 07.11.2022 визначено місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З 2022 року і до теперішнього часу заявник самостійно виховує та утримує доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки її мати ОСОБА_2 отримала дозвіл на проживання в Республіці Польщі.

Заявник стверджує, що встановлення юридичного факту самостійного утримання та виховання ним доньки необхідно йому для безперешкодної реалізації, як своїх особистих прав, так і прав та охоронюваних законом інтересів малолітньої дитини, зокрема, права на переміщення разом з дитиною без нотаріальної згоди матері, заходів щодо лікування дитини, оздоровлення, можливої зміни місця проживання та розвитку дитини в безпечних умовах, інших прав, реалізація яких вимагає встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини тощо.

Іншого позасудового порядку встановлення зазначеного факту законом не визначено.

Суд, розглянувши та дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Частина перша ст. 16 Цивільного кодексу України гарантує кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який не є вичерпним.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження -це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Саме такі правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у справі № 320/948/18 (постанова від 10.04.2019).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України (СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 151 СК України визначено права батьків щодо виховання дитини.

Стаття 154 СК України закріплює перелік прав батьків по захисту дитини, а саме: батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

За ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо ж мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч. 1 ст. 161 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 визначено рішення суду.Такий факт не оспорювався жодним з учасників справи справи.

З питань виховання дитини між батьками неврегульовані чи спірні питання також не виникають. Обидва погодилися на те, що донька буде проживати та перебувати на утриманні батька.

Між тим заявник просив суд встановити факт:

1) самостійного виховання ним дитини як батьком;

2) перебування дитини на його утриманні.

Суд дійшов висновку, що заявник звернувся до суду з метою закріплення фактів, які ніким не оспорюються та не ставляться під сумнів.

Метою такого звернення до суду зазначив необхідність: переміщення разом з дитиною без нотаріальної згоди матері, заходів щодо лікування дитини, оздоровлення, можливої зміни місця проживання та розвитку дитини в безпечних умовах.

Частина перша ст. 319 ЦПК України зобов`язує суд у рішенні про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого зазначити мету встановлення факту.

До сфери п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України також належать суміжні способи захисту прав, що не вносять змін до існуючих правовідносин. Зокрема, у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

На відміну від позовного провадження, окремому провадженню притаманні такі ознаки, які характеризують його структурну самостійність та прикладну значущість і які визначаються такою суттєвою ознакою, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження. Важливою також є не тільки конкретна мета встановлення факту, а його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом.

Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Суд у цій справі не встановив факт порушення особистих прав заявника, які б підлягали захисту у судовому порядку в обраний ним спосіб, та необхідність, дійсну мету встановлення (підтвердження) судом фактів, про які просив заявник.

Верховний Суд України у листі від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертав увагу суддів, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1. Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

На думку суду, встановлення фактів виховання дитини батьком та утримання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у заяві.

Звертаючись до суду із заявою ОСОБА_1 зазначив, що встановлення факту самостійного виховання дитини необхідне для можливості пересування з дитиною без документальної згоди матері, можливості забезпечити дитині відпочинок та оздоровлення.

Діючим законодавством передбачена можливість звернення до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини одним із батьків, зокрема з тим, з ким проживає дитина, при цьому рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини не вимагається.В умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей з одним з батьків дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів).

Таким чином, заявником не доведено, що факт, про встановлення якого він просить у заяві, має юридичне значення, тобто від нього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав.

У постанові від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.

Отже, вимога про встановлення факту самостійного виховання дитини є неналежним способом захисту прав позивача щодо виховання його неповнолітньої доньки. Іншими словами, встановлення фактів з тією метою, що зазначена у заяві, не має юридичного значення для заявника.

Крім того, факт проживання дитини разом з батьком беззаперечно підтверджується доказами, наданими заявником.

Той факт, що мати дитини проживає окремо, не знімає з неї обов`язок брати участь у вихованні дитини, та не свідчить про те, що батько виховує та утримує дитину самостійно, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Крім того, за відсутності спору між батьками з питань виховання дитини, батьки не позбавленні права укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини у порядку ст. 157 СК України.

Утримання дитини батьком є законним обов`язком та не потребує встановленню судом з тією метою, про яку зазначив заявник.

Суд вважає, що факти, які просив установити заявник, не породжують юридичні наслідки, не мають юридичне значення, тобто від них не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника. З цих підстав суд відмовляє у задоволенні заяви повністю.

За ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 12, 13, 80, 82, 258, 259, 263-268, 315-319 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками ВС, зазначеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтереовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.11.2024 року.

Суддя М. В. Бакаїм