Постанова

від 12.11.2024 по справі 379/729/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року місто Київ.

Справа №379/729/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/17112/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

за участю секретаря судового засідання Вєтчінової О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ,на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13 вересня 2024 року (у складі судді Шабрацького Г.О.)

у справі за заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ,про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі за в позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до ОСОБА_2 про визнання права власності на посіви

ВСТАНОВИВ

09 вересня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шевченко А.М. через систему «Електронний суд» направила до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. В поданій заяві просила стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 гривень.

В обґрунтування заяви вказала, що ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 04.09.2024 задоволено заяву представника позивача ПОСП «НИВА» та закрито провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору. Посилається що відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Вказує, що саме з власної вини, зумовленої процесуальною недбалістю та недобросовісною поведінкою, позивачем було пред`явлено позов до ОСОБА_2 при відсутності предмету спору на момент звернення до суду. Всі означені обставини вказують на те, що саме позивач міг та зобов`язаний був пересвідчитися в існуванні об`єкта його претензійно - майнової вимоги на момент пред`явлення позову, за наявних же обставин очевидною є необґрунтованість пред`явленого позову, що є самостійною та достатньою підставою для повного відшкодування здійснених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. 00 коп.

Також просила суд врахувати наступне: ОСОБА_2 не працевлаштований та доходів у вигляді заробітної плати не отримує, постійно проживає в селі Велика Вовнянка Білоцерківського району Київської області, є інвалідом 3 групи та пенсіонером з даної підстави, проживає за рахунок пенсії по інвалідності та плати за користування землею, що один раз у рік сплачує користувач земельної ділянки, інших доходів відповідач не має.

Обоє дітей відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_3 захищають Україну від збройної агресії російської федерації, перебувають на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком № НОМЕР_2 та посвідченням НОМЕР_3 , військовим квитком № НОМЕР_4 , відтак Відповідач знаходиться в постійному психологічному та фінансовому напруженні, з огляду на що 12 000 грн. 00 коп., що були сплачені за фактично надану правничу допомогу до моменту закриття провадження у справі, є значною сумою для відповідача, що істотно впливає на матеріальне становище його сім`ї. З огляду на зазначене саме повне відшкодування позивачем витрат на професійну правничу допомогу є важливим для відповідача та справедливим, адже цих витрат він не зазнав би за відсутності необґрунтованого позову ПОСП «НИВА».

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 13 вересня 2024 року відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Нива» до ОСОБА_2 про визнання права власності на посіви.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 17 вересня 2024 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.

Аргументуючи апеляційну скаргу, зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, внаслідок неповного з`ясування обставин справи.

Вказує, що посів сої на спірній ділянці відповідачем було здійснено ще 7 травня 2024 року, ще до подачі позовної заяви від 4 липня 2024 року, відтак в інтересах позивача та в межах його правомочностей було з`ясування (перевірка) саме на момент пред`явлення позову існування в натурі ймовірних посівів озимого ріпаку, що визначені ним як об`єкт позовних вимог. Звертає увагу, що з урахуванням зазначеного, позивачем подано позов за відсутності предмету спору, що є зловживанням процесуальними правами.

Вказує, що звернення особи до суду з позовом та відкриття провадження у справі вимагає від відповідача вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності відкриття провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 7 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

17 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, якою просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Звертає увагу, що в матеріалах справи міститься аналогічна заява сторони відповідача про закриття провадження по справі, що була подана нею разом з відзивом.

Вказує, що відразу як тільки позивач дізнався про обставини знищення належного йому урожаю озимого ріпаку (посів якого здійснювався в межах строку дії договору оренди між Позивачем і Відповідачем), 16.07.2024 був складений відповідний акт огляду, та, не затягуючи судової справи №379/729/24, було подане до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження по справі. Відтак, дії позивача по справі не є зловживанням ним своїми процесуальними правами, він не протидіяв правильному і швидкому розгляду справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не встановив зловживань процесуальними правами.

Вказує, що саме по собі подання заяви про закриття провадження у справі не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, яке не містить обмежень в його реалізації.

В судове засідання представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача подав заяву про проведення засідання за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із п.п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача

При цьому, процесуальний порядок вирішення судом питання про розподіл судових витрат, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду, передбачений ч.ч. 5, 6ст. 142 ЦПК України.

Так, згідно із ч. 5ст. 142 ЦПК України, на яку посилається представник відповідача, як на підставу стягнення судових витрат з позивача, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно із частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Колегія суддів виходить із того, що предметом даного апеляційного провадження є процесуальне питання, яке, як стверджує сторона відповідача, виникло внаслідок відповідних дій позивача, при цьому, першочерговим та ключовим для задоволення відповідної заяви представника ОСОБА_2 є встановлення власне факту необґрунтованості дій позивача, зловживання позивачем чи його представником процесуальними правами, а також неправильності дій сторони, внаслідок яких виник спір і лише у подальшому обсягу та вартості наданої правової допомоги.

Так, особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17 та від 19 грудня 2019 року у справі № 757/35897/18-ц.

Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.

Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Поряд з цим, подання позову, використання усіх процесуальних можливостей під час розгляду такого, не може розглядатися, як недобросовісна поведінка позивача чи зловживання ним процесуальними правами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що подання позову та в подальшому подачу заяви про закриття провадження не може однозначно свідчити про недобросовісну поведінку позивача чи зловживання ним процесуальними правами, оскільки є свідченням реалізації останнім своїх процесуальних прав, які визначені законодавцем.

Колегія суддів погоджується із тим, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, підготовку та подання відповідних процесуальних документів, однак, подальше закриття провадження за заявою позивача, яке останній обґрунтовував тим, що в процесі підготовчого провадження з`ясувалось, що предмет спору (посіви ріпака) знищені, що в подальшому може призвести до неефективного способу захисту, не є безумовним свідчення того, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору.

Колегія суддів не погоджується з доводами представника відповідача, про те, що позивач зобов`язаний був на передодні подачі позову пересвідчитись, чи наявні посіви на земельній ділянці, яка перебувала в оренді позивача, на які він просив визнати право власності, чи ні.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів і судом неможливо встановити що посіви на які претендував позивач були знищені чи зібрані за довго до подачі позову, на підготовку якого необхідний певний час.

Відповідач у відзиві зазначив, що посіви ріпаку в Україні збираються до середини липня , а позов було подано на початку липня, судовій збір сплачено ще в червні.

Вказане доводить, що позивач мав право розраховувати, що посіяний ним ріпак росте на земельній ділянці, яку позивач орендував і не зобов`язаний щодня перевіряти збереження свого врожаю.

Районний суд дійшов вірного висновку, що відсутні підстави вважати, що позивачем було подано завідомо безпідставний позов.

З огляду на те, що позивач отримавши відзив, одразу подав заяву про закриття провадження у справі, розуміючи, що обраний ним спосіб захисту вже є неможливим, суд вірно не встановив зловживань процесуальними правами з боку позивача.

Посилання представника відповідача в заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу на інвалідність відповідача його пенсійний вік та скрутний майновий стан, не можуть бути підставою для покладення на позивача обов`язку відшкодування понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.

Зазначені в заяві обставини свідчать про наявність у відповідача права скористатись безоплатною правничою допомогою, проте відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами скориставшись платною правничою допомогою.

В свою чергу, встановивши факт відсутності підстав для застосування механізму компенсації відповідачеві судових витрат, понесених ним на оплату професійної правничої допомоги згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, колегія суддів не надає правової оцінки обсягу наданої правничої допомоги, а також не оцінює розмір такої допомоги на предмет її співмірності.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 142, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 13 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська